Рішення № 137145282, 04.06.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/4809/26

2/212/4411/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі: головуючого судді - Колочко О.В., за участі секретаря судового засідання Савінської А.О., за участю: представниці позивача Толстих А.Б., представниці відповідача Рабко Т.О., розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві,,

В С Т А Н О В И В:

02 квітня 2026 року позивач ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє представник - адвокат Толстих Анна Борисівна, звернувся до суду з позовом до відповідача Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі Відповідач, ПрАТ «ЦГЗК») про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві в сумі 432 350 гривень.

В обґрунтування позовних вимог послався на те, що перебував у трудових відносинах з відповідачем, та з 12.03.1997 по 23.02.2024 працював у шкідливих умовах, зокрема, слюсарем по ремонту автомобілів, майстром, старшим механіком та майстром з ремонту транспорту гірничо-транспортного цеху, водієм автотранспортних засобів. Звільнений з підприємства відповідача 23.02.2024. Зазначив, що рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 19.03.2026 йому безстроково встановлено 65% втрати професійної працездатності та визнано особою з інвалідністю 3 групи, безстроково. Зазначив, що у зв`язку з отриманим профзахворюванням порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Вказав, що позивач постійно відчуває біль та обмеження рухів у шийному та попереково-крижовому відділах хребта з іррадіацією в ліву руку і ногу, біль і обмеження рухів в ліктьових, плечових і колінних суглобах, болі і оніміння рук, ніг, мерзлякуватість кистей, стоп, побіління пальців рук на холоді, утруднену ходу, загальну слабкість, запаморочення, задишку при незначному фізичному навантаженні, зниження пам`яті. У зв`язку з отриманими захворюваннями позивач також вимушений постійно активно підтримувати своє здоров`я. Через професійне захворювання позивач не може належним чином слідкувати за побутом вдома, самостійно виконувати різні дії, які потребують фізичного навантаження у господарстві, це доводиться робити його дружині, що викликає неприхований осуд з боку оточуючих, і вказаними обставинами позивачу завдано моральну шкоду.

Ухвалою судді від 06 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

17 квітня 2026 року, через систему «Електронний суд», від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову, зазначив, що позивач перебував у трудових відносинах із відповідачем, стаж роботи позивача в умовах шкідливих факторів складає понад 17 років, що значно перевищує необхідний стаж для набуття права на пенсію на пільгових умовах. Позивач знаючи про погіршення стану свого здоров`я свідомо погіршував його стан. Позивач мав можливість реалізувати своє право на вільний вибір виду діяльності, шляхом працевлаштування на іншій роботі з умовами праці, що не пов`язані із впливом на його організм шкідливих виробничих факторів. Позивач приховував від роботодавця реальний стан свого здоров`я, тому робот у шкідливих умовах була власним вибором позивача. Також зазначила, що позивач звільнений з підприємства відповідача за угодою сторін, а не за станом здоров`я. Професійна втрата працездатності була встановлена позивача 19.03.2026, а звернення до суду відбулося 02.04.2026, що свідчить про те, що моральні страждання не можуть бути тривалими. Також зазначила, що у рішенні експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 19.03.2026 зазначені захворювання, які не можна віднести до професійних. Крім того зазначила, що розмір моральної шкоди, яку просить стягнути позивач є значно завищеним.

25 травня 2026 року представником позивача подано до суду заяву свідка, відповідно до ст. 93 ЦПК України.

03 червня 2026 року представник відповідача, через систему «Електронний суд», подала до суду додаткові пояснення в яких зазначила, що позивач не звертався до відповідача із заявами про переведення в інші умови праці, не повідомляв про небажання працювати у відповідних умовах, позивач визнавався придатним до роботи, а тому відповідач об`єктивно не мав підстав для зміни умов праці чи відсторонення позивача від роботи, також зазначила що, позивачем не доведений причинно-наслідковий зв`язок між частиною діагнозів та умовами праці. Зазначила, що позивач не довів протиправності дій відповідача, наявність беззаперечного причинно-наслідкового зв`язку, тривалий характер моральних страждань, відсутність впливу інших хронічних хвороб непрофесійного характеру на стан його здоров`я.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити з підстав викладених у ньому.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позов, додаткових поясненнях. Пояснила, що працюючи в шкідливих умовах позивач був обізнаний про наслідки, і саме такі умови мають наслідком встановлення особі соціальної пільги.

Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем, та працював, зокрема, з 12.03.1997 по 23.02.2024 працював у шкідливих умовах, зокрема, слюсарем по ремонту автомобілів, майстром, старшим механіком та майстром з ремонту транспорту гірничо-транспортного цеху, водієм автотранспортних засобів, і 23 лютого 2024 року був звільнений з підприємства за згодою сторін, п. 1 ст. 36 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 6-9).

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) форми П-4 від 13 лютого 2026 року, складеному на ПрАТ «ЦГЗК», встановлено наявність у ОСОБА_1 професійного захворювання вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації: синдром церебрально-периферичної ангіодистонії, ускладнений гіпертонічною хворобою 1 ст., ст.2, СН 0 ст., ризик3, з частими акроангіоспазмами та трофічними порушеннями на кистях, у поєднанні з синдромом полірадикулонейропатії на шийному (С6, С7) та попереково-крижовому (L5, S1) рівнях з помірно вираженим порушенням біомеханіки хребта на тлі остеохондрозу, спондильозу, спондилоартрозу, прогрузій дисків С4-С5, С5-С6, С6-С7, кили диску L5- S1, стіким больовим і м`язово-тонічним синдромами, часто рецидивуючий перебіг, з нейродистрофічними проявами у вигляді: двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів (ПФ першого ступеня) та колінних суглобів (ПФ другого ступеня), деф. артрозом дрібних суглобів кистей.

Згідно пункту 17 вказаного Акту хронічне професійне захворювання виникло за таких обставин: працюючи в кар`єрі гірничозбагачувального комбінату водієм автотранспортних засобів, виконував роботи з керування великовантажними автомобілями по вивезенню гірничої маси з кар`єру за різних дорожніх умов, забезпечував належний технічний стан автотранспортного засобу. При цьому внаслідок недосконалості технології відкритого видобутку руди, мавших місце важких режимів експлуатації автотранспортних засобів в кар`єрі, протягом тривалої дії підпадав під вплив підвищених рівнів виробничої загальної вібрації.

Відповідно до пункту 18 зазначеного Акту причиною виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) є: вібрація загальна транспортна.

Також, відповідно до пункту 20 вказаного Акту зазначено, що осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи, не встановлено, через тривалий час роботи в умовах дії шкідливих факторів та зміну керівників структурного підрозділу.

Позивач ОСОБА_1 19 березня 2026 року пройшов оцінювання експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, де йому ІІІ групу інвалідності, 65% втрати працездатності по професійному захворюванню- вібраційна хвороба, акт П-4 від 13.02.2026 безстроково. Також протипоказана тривала хода, переохолодження, робота в шкідливих умова праці. Групу інвалідності встановлено з 06.03.2026, безстроково, також зазначено, що причиною інвалідності є професійне захворювання. Відсоток втрати професійної працездатності визначено з 06.03.2026, професійне захворювання, 65% встановлено з 13.02.2026. Вказані обставини підтверджується копією Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №125/26/428/В від 19.03.2026 (а.с. 19-23).

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону праці» відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов`язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Судом встановлено, що у зв`язку з отриманням професійного захворювання та встановленням стійкої втрати працездатності первинно у розмірі 65% із встановленням третьої групи інвалідності, позивачу заподіяно моральну шкоду. Внаслідок отриманого професійного захворювання у позивача змінилися умови життя, він змушений проходити лікування, крім того він відчуває біль та обмеження рухів у шийному та попереково-крижовому відділах хребта з іррадіацією в ліву руку і ногу, біль і обмеження рухів в ліктьових, плечових і колінних суглобах, болі і оніміння рук, ніг, мерзлякуватість кистей, стоп, побіління пальців рук на холоді, утруднену ходу, загальну слабкість, запаморочення, задишку при незначному фізичному навантаженні, зниження пам`яті.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При цьому, суд враховує, період роботи позивача в шкідливих умовах на підприємстві відповідача більше 17 років, характер та тривалість отриманого професійного захворювання, відсоток втрати позивачем професійної працездатності, тяжкість вимушених змін в його життєвих і виробничих стосунках, що позивачу первинно та безстроково встановлено 65% втрати професійної працездатності в зв`язку з професійним захворюванням, а також визнано особою з інвалідністю (3 група), безстроково, і, виходячи з цих обставин, суд, вважає за необхідне визначити розмір моральної шкоди 400 000 гривень.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в сумі 4 000 гривень.

Керуючись ст. 153, 237-1 КЗпП України, Законом України «Про охорону праці», ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 141, 258-259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у зв`язку з ушкодженням здоров`я в розмірі 400 000 (чотириста тисяч) гривень без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» в дохід держави судовій збір в розмірі 4 000 гривень.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів після проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК Українидатою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», ЄДРПОУ 00190977, юридична адреса: 50066, Дніпропетровська область м. Кривий Ріг.

Повне рішення складено 05 червня 2026 року.

Суддя: О. В. Колочко