Рішення № 137145210, 02.06.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/12686/25

Провадження № 2/201/1148/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

02 червня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Наумової О.С.,

за участю секретаря судового засідання Лучковської Я.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Соборного районного суду міста Дніпра у м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

Комунальне підприємство «Теплоенерго» Дніпровської міської ради впродовж періоду з грудня 2016 року по липень 2025 року включно, надавало послуги з постачання теплової енергії ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , загальною опалювальною площею 169,3 кв.м.

Відповідно до свідоцтва про право власності від 11.05.1999р., відповідач ОСОБА_1 є власником вказаного вище нерухомого майна, а саме: нежитлові приміщення 1-2, за адресою: АДРЕСА_2 . З огляду на вказане, позивачем було направлено відповідачу проект договору про постачання теплової енергії. Жодної відповіді від відповідача не надходило.

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», одним з основних обов`язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії. Однак через невиконання відповідачем цього обов`язку відносини між сторонами залишались фактичними до набрання чинності 04.09.2019р. Постановою Кабінету Міністрів України № 830 Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, на виконання якої позивачем опубліковано на своєму сайті Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є договором приєднання.

Дія Договору Приєднання почалась з 01.11.2019р. і триває до теперішнього часу, в силу відсутності відомостей про відключення приміщення відповідача від систем теплопостачання у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, між позивачем та відповідачем діє типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є договором приєднання, опублікований 01.10.2019р., що набрав чинності 31.10.2019р., а наразі на сайті опублікований 01.10.2021р. договір приєднання, який в редакції Постанови КМ № 1022 від 08.09.2021р., із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1209 від 10.11.2021р., що набрав чинності 31.10.2021р. та є обов`язковим для виконання сторонами.

Оскільки за приміщенням закріплено особовий рахунок НОМЕР_1 , позивач обліковує відносини із відповідачем як договір № 090657.

ОСОБА_1 , на підставі відкритого особового рахунку № НОМЕР_1 , повинний був сплачувати за надані послуги щомісячно. Однак оплата за ці послуги не здійснювалася належним чином, у зв`язку з чим станом на липень 2025 року з`явився борг перед позивачем у сумі: 191 700,98 грн. за період з грудня 2016 року по липень 2025р.

Відповідач обов`язок щодо оплати за отримані послуги не виконував та станом на день пред`явлення позову має заборгованість у розмірі 316 051,65 грн., з яких: 191 700,98 грн. сума основного боргу; 87 468,19 грн. інфляційне збитки; 20 710,31 грн. 3% річних від суми боргу; 16 172,17 грн. пеня.

Представник позивача просив стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі - 316 051,65 грн., а також понесені судові витрати по оплаті судового збору.

Заяви учасників процесу по суті справи.

Відповідач правом надання відзиву відповідно до ст. 178 ЦПК України не скористався.

Рух справи.

09.10.2025р. КП «Теплоенерго» Дніпровської міської ради звернулося до Соборного районного суду міста Дніпра із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії (том 1, а.с. 1-16).

Ухвалою судді від 22.12.2025р. вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження (том 2, а.с. 16).

Підготовче засідання у справі закрите 09.04.2026р. та справа призначена до судового розгляду по суті (том 2, а.с. 26).

Представник позивача Ганжа М.Г. в заяві від 02.06.2026р. позовні вимоги підтримав, проти винесення заочного рішення не заперечував, просив проводити розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання, призначені на 03.02.2026р., 09.04.2026р. та 02.06.2026р. не з`явився, про дати та час слухання справи повідомлявся належним чином шляхом направлення судової кореспонденції на підтверджену адресу місця його реєстрації та оголошення про виклик особи. Заяв про розгляд справи за його відсутності відповідач не надавав, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що відповідач, виходячи з положень ч. 8, ч. 11 ст. 128 ЦПК України, вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, згідно зі ст. 280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що Відповідно до Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (том 1, а.с. 72) та відповіді № 2153110 від 19.12.2025р. з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (том 2, а.с. 12), відповідач ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення 1-2, за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 є споживачем послуг з постачання теплової енергії, які надаються КП «Теплоенерго» ДМР за адресою: АДРЕСА_3 , про що свідчить відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 .

КП«Теплоенерго» ДМР надає споживачу послуги з теплопостачання і щомісячно виставляє платіжні документи (квитанції) для оплати вказаних послуг, а споживач, в свою чергу має оплачувати вартість одержаних послуг відповідно до виставлених квитанцій, чим фактично визнається наявність між сторонами цивільно-правових відносин.

Згідно з наданим представником позивача актом звіряння взаємних розрахунків від 25.08.2025р. (а.с. 73-77) у період з грудня 2016 року по липень 2025 року у відповідача утворилася заборгованість за постачання теплової енергії у розмірі 316 051,65 грн., з яких: 191 700,98 грн. сума основного боргу; 87 468,19 грн. інфляційне збитки; 20 710,31 грн. 3% річних від суми боргу; 16 172,17 грн. пеня.

27.08.2025р. позивачем на адресу відповідачка було направлено досудову вимогу про дострокове стягнення заборгованості, з метою врегулювання питання погашення заборгованості в добровільному порядку (том 1, а.с. 78-79), але на момент розгляду справи відповідач не сплатив зазначену суму заборгованості.

2. Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

За загальними правилами статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015 року №21-1465а15.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Споживачем комунальних послуг є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу (п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги, далі - Закон), який згідно п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч. 7 ст. 21 Закону послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 26 Закону також встановлена відповідальність за неналежне виконання договору щодо не своєчасного здійснення платежів за ЖКП у вигляді пені в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги

Статтею 550 ЦК України передбачено право кредитора на стягнення неустойки з боржника у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язання. Частиною 3 статті 549 ЦК України пеня віднесена до видів неустойки.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити йому суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022р. «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану»: в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022р.

Звертаючись до суду з позовом, представник позивача вказує на те, що відповідач не виконує свої зобов`язання за договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Як вказано у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 № 913/618/21, у справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач, всупереч вимогам ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надав жодних доказів на спростування поданого позивачем розрахунку заборгованості, в тому числі і таких, що підтверджували б сплату заборгованості в повному обсязі чи відсутність такої.

Сума заборгованості у цій справі визначається без урахування строків позовної давності, оскільки відповідачами відповідно до вимог ч. 3 ст. 267 ЦК України заяви про застосування цих строків суду не надано.

Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ч.ч.1,2,3 і 83 ЦПК України передбачено подання доказів сторонами та іншими учасниками справи безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно з ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, оскільки відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог КП «Теплоенерго» Дніпровської міської ради.

Розподіл судових витрат.

Щодо судового збору.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 792,62 грн. (том 1, а.с. 242).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265, 280-283, 353 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 32688148) заборгованість по сплаті за постачання теплової енергії у розмірі 316 051 (триста шістнадцять тисяч п`ятдесят одна) грн. 65 коп., з яких: 191 700,98 грн. сума основного боргу; 87 468,19 грн. інфляційне збитки; 20 710,31 грн. 3% річних від суми боргу; 16 172,17 грн. пеня.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 32688148) судовий збір у розмірі 3 792,62 (три тисячі сімсот дев`яносто дві) грн. 62 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 289 ЦПК України, а саме, заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текст рішення складений 04 червня 2026 року.

Суддя Наумова О.С.