Рішення № 137144311, 03.06.2026, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" червня 2026 р. Справа № 924/402/26

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Шевчук О.І., за участі секретаря судового засідання Демчук М.С., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Алеко", м.Світловодськ, Кіровоградська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерна-Будівельна компанія "Гайвей", м.Хмельницький

про стягнення 115 130,82 грн. заборгованості за генеральним договором №25/П-25 від 17.02.2025 на поставку нафтопродуктів, з яких: 90 002,43 грн. основного боргу, 20 500,83 грн. пені, 2 637,64 грн. інфляційних втрат та 1 989,92 грн. 3% річних

Представники сторін: не з`явились

Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення у справі

Процесуальні дії по справі, стислий виклад позицій сторін

До Господарського суду Хмельницької області 16.04.2026 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Алеко" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерна-Будівельна компанія "Гайвей" про стягнення 115 130,82 грн. заборгованості за генеральним договором №25/П-25 від 17.02.2025 на поставку нафтопродуктів, з яких: 90 002,43 грн. основного боргу, 20 500,83 грн. пені, 2 637,64 грн. інфляційних втрат та 1 989,92 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 21.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено засідання для розгляду справи по суті на 12.05.2026.

12.05.2026 ухвалою суду розгляд справи по суті відкладено у судовому засіданні на 03.06.2026.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Алеко" (далі - ТОВ "Фірма "Алеко", постачальник, позивач) наполягає на задоволенні позовних вимог, в обґрунтування яких зазначає, що 17.04.2025 між ним, як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерна-Будівельна компанія "Гайвей", як покупцем, укладено генеральний договір №25/П-25 на поставку нафтопродуктів, за умовами якого постачальник зобов`язався за замовленням покупця передавати у власність останньому товар (нафтопродукти) в узгодженому асортименті, а покупець зобов`язався прийняти товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Позивач вказує, що добросовісно виконав взяті на себе зобов`язання, вчасно та в повному обсязі передав покупцеві за його замовленням товар у передбачений договором спосіб на загальну суму 1 358 822,34 грн. Натомість, Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерна-Будівельна компанія "Гайвей" неналежно виконано свої зобов`язання за генеральним договором №25/П-25, позаяк оплачено товар лише на суму 1 268 819,91 грн, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 90 002,43 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Також позивачем заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерна-Будівельна компанія "Гайвей" 20 500,83 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на момент виникнення порушення на підставі п.6.1 генерального договору №25/П-25, 2 637,64 грн. інфляційних втрат та 1 989,92 грн. 3 % річних згідно поданих розрахунків.

Позивач в судове засідання не з`явився, повноважного представника не направив, належним чином повідомлений про дати, час та місце розгляду справи шляхом надіслання йому ухвал суду до зареєстрованого електронного кабінету підсистеми "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС). Ухвали суду від 21.04.2026 та 12.05.2026 доставлені до електронного кабінету підсистеми "Електронний суд" ЄСІТС позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерна-Будівельна компанія "Гайвей" (далі - ТОВ "Інженерна-Будівельна компанія "Гайвей", покупець, відповідач) не скористався правом участі в судових засіданнях, відзиву на позов не подав, причин неявки в судове засідання не повідомив, причин неподання доказів не вказав; належним чином повідомлений про дати, час та місце розгляду справи шляхом надіслання йому ухвал суду від 21.04.2026 та 12.05.2026 до електронного кабінету підсистеми "Електронний суд" ЄСІТС, які доставлені до електронного кабінету відповідача 21.04.2026 та 12.05.2026 відповідно, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками.

Суд враховує положення пункту 2 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідно до якого днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відповідно до ратифікованої Законом України від 17.07.2007 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (п.1 ст.6) кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка застосовується судом при розгляді справ як джерело права, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення у справі "Смірнова проти України" від 08.11.2005).

Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 ГПК України).

З огляду на наведене, зважаючи на належне повідомлення сторін про дати, час та місце розгляду справи, вимоги розумності строку судового розгляду, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними у ній матеріалами, а неявка сторін не призводить до неможливості вирішення спору по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено таке.

17.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Алеко", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерна-Будівельна компанія "Гайвей", як покупцем, укладено генеральний договір №25/П-25 на поставку нафтопродуктів (далі - Договір), згідно п.1.1 якого постачальник зобов`язується у відповідності з замовленням передавати у власність покупцю нафтопродукти в асортименті (далі - товар), а покупець зобов`язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору. Найменування товару: бітум нафтовий дорожній в`язкий 50/70, бітум нафтовий дорожній в`язкий 70/100, бітумна емульсія різних модифікацій, мазут М-100.

Відповідно до п.1.2 Договору кількість, асортимент та ціна товару, вказуються в специфікаціях та рахунках, що являються додатками до даного Договору і складають його невід`ємну частину.

Як передбачено п.2.1 Договору постачальник зобов`язується відвантажити покупцю товар згідно графіку відвантаження, узгодженому сторонами договору в специфікації, підписаній уповноваженими особами сторін.

Умова поставки, за яку проводиться оплата: автоцистернами покупця, автоцистернами постачальника, вагоно-цистернами від естакади наливу до станції призначення, вказаній в заявці покупця (п.2.2 Договору).

Автоцистернами товар ппоставляється покупцю партіями в кількості і за ціною відповідно до заявок та виставлених рахунків на умовах: DAP - склад покупця; EXW - франко-термінал; EXW - нафтобаза зберігання на протязі 5 (п`яти) днів з моменту узгодження сторонами заявки. Про умови поставки кожної конкретної партії сторони сповіщаються усно або за допомогою факсимільного звязку з послідуючим підписанням специфікації (п.2.3 Договору).

Згідно з п.2.4 Договору відвантаження товару в адресу покупця може здійснюватись через експедиторську компанію, вказану покупцем. Копію договору на здійснення експедиційних послуг покупець зобовязаний надати постачальнику до початку відвантаження першої партії товару.

Вагоно-цистернами поставка здійснюється на протязі 5 (п`яти) днів з моменту отримання заявки на умовах СРТ (п.2.5 Договору).

У п.2.6 Договору сторони визначили, що покупець зобов`язаний повідомити постачальнику свої відвантажувальні реквізити (станція призначення, код станції, код одержувача, одержувач та його адреса, необхідність заповнення гр. 4), а також за 1 (один) день до відвантаження - підтвердження станції призначення про готовність прийняти вагоно-цистерни за допомогою факсимільного зв`язку.

Пунктом 2.7 Договору узгоджено, що постачальник зобов`язується повідомити покупця про відвантаження вагоно-цистерн з вказанням їх номерів, дати відвантаження, станції відвантаження, ваги по електронним вагам.

Згідно з п.2.8 Договору передача власності на товар (підписання акту або накладної про приймання-здачу по кількості та якості) здійснюється в пункті наливу-зливу відповідальній особі покупця або перевізника в порядку, що визначається чинним законодавством для даного типу товару.

За умовами п.2.10 Договору кожна партія товару супроводжується відповідними відвантажувальними документами (товаросупроводжуюча накладна, податкова накладна) та паспортами якості виробника.

У п.3.6 Договору сторони узгодили, що повне виконання обов`язків сторонами вважається погодженим після підписання акту прийому-передачі товару уповноваженими особами сторін. Після цього претензії по кількості та якості до розгляду не приймаються.

Пунктами 4.1-4.5 Договору визначено, що ціна на товар договірна, в залежності від кон`юнктури та цін на ринку нафтопродуктів. Підставою для оплати являється рахунок, виставлений Постачальником. При систематичному проведенні господарських операцій між сторонами підставою для передплати може бути договір. Ціна визначається на дату виписки рахунку або розгляду заявки і діє на протязі 2 (двох) банківських днів. Ціни вказуються з врахуванням ПДВ, а також інших операційних витрат при завантаженні цистерн та (чи) транспортуванні товару тощо (при наявності відповідних документів, що підтверджують такі витрати). В випадку відвантаження товару у власні (постачальника) або орендовані ним вагоно-цистерни, повернення порожніх вагоно-цистерн на станцію відправлення проводиться за рахунок покупця.

Відповідно до п.4.6 Договору оплата товару здійснюється по факту завантаження цистерни (з вказанням строку відстрочки платежу) або передплатою (частковою передплатою) по договору по домовленості сторін на кожну партію товару, що фіксується в специфікації чи додатковій угоді уповноваженими особами сторін.

За умовами п.4.7 Договору оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника. В платіжних дорученнях про перерахування коштів обов`язково вказують номер та дату договору, номер рахунку, найменування товару, за який проводиться оплата. Остаточний розрахунок проводиться в строк, що не перевищує 10 робочих днів з дня підписання акту прийому-передачі товару уповноваженими особами сторін.

Датою здійснення платежу являється дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (п.4.8 Договору).

У разі надходження грошових коштів після закінчення термінів, передбачених рахунком (специфікацією), продавець має право відмовити покупцю в поставці товару і повернути передплату або запропонувати товар в новій ціні, яка складається відносно кон`юктури ринку товару (п.4.9 Договору).

Згідно з п.4.11-4.12 Договору акти звірок підлягають розгляду та підписанню на протязі 10 (десяти) днів. Ініціюється проведення звірки любою із сторін по мірі необхідності, але не частіше одного разу в місяць. Розрахунки за поставлений та фактично одержаний і прийнятий товар можуть проводитись шляхом передачі (видачі) покупцем простого і переводного векселю, номінал якого не може бути менше чи більше фактичного розміру заборгованості за поставлений товар. Прийом-передача векселів здійснюється в відповідності з діючим законодавством України про вексельний оборот і оформляється Актом прийому-передачі, підписаним уповноваженими представниками Сторін.

Даний Договір набирає чинності з моменту підписання його відповідальними особами сторін і діє до 31.12.2026, але в будь-якому разі - до повного виконанням умов та зобов`язань сторін по п.1.1 даного Договору в частині розрахунку за товар зі сторони покупця (п.5.1 Договору).

Відповідно до п.6.1 Договору при порушенні умов цього Договору винна сторона сплачує контрагенту штрафну санкцію в розмірі подвійної ставки НБУ на момент виникнення порушення, а також недоодержаний прибуток, сума якого вираховується по встановленій і узгодженій сторонами додатковою угодою методиці.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками.

До Договору постачальником та покупцем узгоджено специфікації на поставку товару №171 від 18.04.2025 на суму 673 819,91 грн. з ПДВ та №263 від 28.05.2025 на суму 685 002,43 грн.з ПДВ, в яких визначено назву товару, його кількість, ціну та термін поставки і загальну вартість, а також місце поставки і розвантаження товару: с.Лісоводи, вул.Ткачука, 82, Городоцький р-н, Хмельницька обл.

Дані специфікації підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками.

Позивачем передано, а відповідачем прийнято товар - бітум дорожній марки BITUMEN 70/100 в кількості 24,065 т за актом приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю від 18.04.2025, а також бітум дорожній марки 70/100 в кількості 23,660 т згідно акту приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю від 28.05.2025.

Вказані акти приймання-передачі продукції підписані представниками сторін та скріплені печатками.

Поставка вказаного товару підтверджується товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти) №18/04/2025-003 від 18.04.2025 в кількості 24,065т та №28/05/2025-001 від 28.05.2025 в кількості 23,66т, а також видатковими накладними №171 від 18.04.2025 на суму 673 819,91 грн. з ПДВ та №263 від 28.05.2026 на суму 685 002,43 грн.з ПДВ.

Позивачем виставлено покупцеві рахунки на оплату посталеного за Договором товару №197 від 18.04.2025 на суму 673 819,91 грн. з ПДВ та №307 від 28.05.2025 на суму 685 002,43 грн. з ПДВ.

Відповідачем на виконання узятих на себе зобов`язань за Договором перераховано позивачу грошові кошти в сумі 1 268 819,91 грн., що підтверджується платіжними інструкціями №168 від 26.04.2025 на суму 673 819,91 грн., №270 від 30.05.2025 на суму 200 000 грн., №318 від 11.07.2025 на суму 100 000 грн., №320 від 15.07.2025 на суму 100 000 грн., №329 від 23.07.2025 на суму 50 000 грн., №342 від 07.08.2025 на суму 75 000 грн., №361 від 15.08.2025 на суму 35 000 грн., №395 від 09.09.2025 на суму 35 000 грн.

Інших доказів, які стосуються предмету спору, матеріали справи не містять.

Дослідивши обставини справи та оцінивши надані докази по суті спору, суд бере до уваги таке.

Згідно із ст.11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч.1 ст.509 ЦК України).

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Частинами 1, 3, 5 ст.626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи 17.04.2025 між ТОВ "Фірма "Алеко", як постачальником, та ТОВ "Інженерна-Будівельна компанія "Гайвей", як покупцем, укладено генеральний договір №25/П-25 на поставку нафтопродуктів, згідно п.1.1 якого постачальник зобов`язується у відповідності з замовленням передавати у власність покупцю нафтопродукти в асортименті, а покупець зобов`язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору. Найменування товару: бітум нафтовий дорожній в`язкий 50/70, бітум нафтовий дорожній в`язкий 70/100, бітумна емульсія різних модифікацій, мазут М-100.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п.1.2 Договору кількість, асортимент та ціна товару, вказуються в специфікаціях та рахунках, що являються додатками до даного Договору і складають його невід`ємну частину.

До Договору постачальником та покупцем узгоджено специфікації на поставку товару №171 від 18.04.2025 на суму 673 819,91 грн. з ПДВ та №263 від 28.05.2025 на суму 685 002,43 грн.з ПДВ, в яких визначено назву товару, його кількість, ціну та термін поставки і загальну вартість, а також місце поставки і розвантаження товару: с.Лісоводи, вул.Ткачука, 82, Городоцький р-н, Хмельницька обл.

Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Матеріалами справи, а саме: актами приймання-передачі товару за кількістю та якістю від 18.04.2025 та від 28.05.2025, товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти) №18/04/2025-003 від 18.04.2025 та №28/05/2025-001 від 28.05.2025, а також видатковими накладними №171 від 18.04.2025 на суму 673 819,91 грн. з ПДВ та №263 від 28.05.2026 на суму 685 002,43 грн.з ПДВ, стверджується повне виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором згідно специфікацій на поставку товару №171 від 18.04.2025 та №263 від 28.05.2025, та передачу покупцеві товару на загальну суму 1 358 822,34 грн.

Спірні правовідносини між сторонами у цій справі виникли з підстав неналежного виконання відповідачем як покупцем своїх договірних зобов`язань зі своєчасної оплати вартості отриманого від позивача товару.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктами 4.1-4.5 Договору визначено, що ціна на товар договірна, в залежності від кон`юнктури та цін на ринку нафтопродуктів. Підставою для оплати являється рахунок, виставлений Постачальником. При систематичному проведенні господарських операцій між сторонами підставою для передплати може бути договір. Ціна визначається на дату виписки рахунку або розгляду заявки і діє на протязі 2 (двох) банківських днів. Ціни вказуються з врахуванням ПДВ, а також інших операційних витрат при завантаженні цистерн та (чи) транспортуванні товару тощо (при наявності відповідних документів, що підтверджують такі витрати). В випадку відвантаження товару у власні (постачальника) або орендовані ним вагоно-цистерни, повернення порожніх вагоно-цистерн на станцію відправлення проводиться за рахунок покупця.

Відповідно до п.4.6 Договору оплата товару здійснюється по факту завантаження цистерни (з вказанням строку відстрочки платежу) або передплатою (частковою передплатою) по договору по домовленості сторін на кожну партію товару, що фіксується в специфікації чи додатковій угоді уповноваженими особами сторін.

За умовами п.4.7 Договору оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника. В платіжних дорученнях про перерахування коштів обов`язково вказують номер та дату договору, номер рахунку, найменування товару, за який проводиться оплата. Остаточний розрахунок проводиться в строк, що не перевищує 10 робочих днів з дня підписання акту прийому-передачі товару уповноваженими особами сторін.

Датою здійснення платежу являється дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (п.4.8 Договору).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Матеріалами справи, зокрема наданими позивачем платіжними інструкціями №168 від 26.04.2025 на суму 673 819,91 грн., №270 від 30.05.2025 на суму 200 000 грн., №318 від 11.07.2025 на суму 100 000 грн., №320 від 15.07.2025 на суму 100 000 грн., №329 від 23.07.2025 на суму 50 000 грн., №342 від 07.08.2025 на суму 75 000 грн., №361 від 15.08.2025 на суму 35 000 грн., №395 від 09.09.2025 на суму 35 000 грн. стверджується факт виконання відповідачем узятих на себе зобов`язань за Договором та оплату отриманого товару на суму 1 268 819,91 грн.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Матеріали справи не містять та учасниками справи не надано доказів оплати відповідачем вартості поставленого позивачем та отриманого покупцем товару на суму 90 002,43 грн.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги ТОВ "Фірма "Алеко" про стягнення з ТОВ "Інженерна-Будівельна компанія "Гайвей" 90 002,43 грн. заборгованості за Догоровом, а відтак про її задоволення.

Окрім того, як слідує з позовних вимог, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 20 500,83 грн. пені, 2 637,64 грн. інфляційних втрат та 1 989,92 грн. 3% річних згідно поданих розрахунків.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема щодо сплати неустойки.

Виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ст.546 ЦК України).

Згідно ч.1, 3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч.1 ст.550 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п.6.1 Договору при порушенні умов цього Договору винна сторона сплачує контрагенту штрафну санкцію в розмірі подвійної ставки НБУ на момент виникнення порушення, а також недоодержаний прибуток, сума якого вираховується по встановленій і узгодженій сторонами додатковою угодою методиці.

Проаналізувавши наведений позивачем розрахунок, судом встановлено, що нарахування пені здійснено з 31.05.2025 по 23.02.2026 включно.

Суд враховує положення ч.6 ст.232 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення договірних правовідносин), за яким нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням положень п.6.1 Договору, ч.6 ст.232 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення договірних правовідносин), та виходячи із суми боргу, що підлягає стягненню (90 002,43 грн), суд встановив, що правильним буде нарахування пені в розмірі 14 065,04 грн.

Відтак, до стягнення підлягає пеня в розмірі 14 065,04 грн. У стягненні 6 435,79 грн. пені суд відмовляє.

Вирішуючи спір щодо стягнення з відповідача на користь позивача 2 637,64 грн. інфляційних втрат за час прострочення та 1 989,92 грн. 3% річних від простроченої суми згідно поданих розрахунків, суд виходить з такого.

Як унормовано приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зобов`язання зі сплати інфляційних та процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю (правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19).

Відповідно до ст.3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р., згідно якого при застосуванні індексу інфляції необхідно брати до уваги, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно необхідно рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця червня.

Щодо розрахунку заявленої до стягнення суми втрат від інфляції суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.

Так, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 постанови КМУ №1078). Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за увесь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Верховний Суд у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

У постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування.

Здійснивши перевірку виконаного позивачем розрахунку інфляційних втрат в межах заявлених позивачем періодів, суд встановив, що він виконаний арифметично правильно, в межах суми допустимої до стягнення, відтак, сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 2 637,64 грн.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних, судом встановлено, що заявлена позивачем сума до стягнення в розмірі 1 989,92 грн. в межах суми допустимої до стягнення, тому вказана позовна вимога підлягає задоволенню.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із положеннями ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом кожному учаснику справи була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цього учасника в суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

За змістом частин 1-3 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).

Беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд дійшов висновку про їх часткове задоволення, стягнення з відповідача на користь позивача 90 002,43 грн. заборгованості за генеральним договором №25/П-25 від 17.02.2025 на поставку нафтопродуктів, 14 065,04 грн. пені, 2 637,64 грн. інфляційних втрат та 1 989,92 грн. 3% річних.

У стягненні 6 435,79 грн. пені належить відмовити.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно ч.2 ст.123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви до суду ТОВ "Фірма "Алеко" сплачено судовий збір в розмірі 3 328 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №285 від 23.02.2026.

З огляду на розмір задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 141,97 грн. витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст.2, 13, 14, 20, 129, 130, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерна-Будівельна компанія "Гайвей" (29000, м.Хмельницький, вул. Бандери Степана, 1/1, офіс 705, ідентифікаційний код 41233649) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Алеко" (27607, Кіровоградська область, Олександрівський район, м.Світловодськ, пров. Вітрівський, 2, ідентифікаційний код 20641422) 90002 (дев`яносто тисяч дві) гривні 43 коп. заборгованості за генеральним договором №25/П-25 від 17.02.2025 на поставку нафтопродуктів, 14 065 (чотирнадцять тисяч шістдесят пять) гривень 04 коп. пені, 2 637 (дві тисячі шістсот тридцять сім) гривень 64 коп. інфляційних втрат та 1 989 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят дев`ять) гривень 92 коп. 3 % річних, а також 3 141 (три тисячі сто сорок одну) гривню 97 коп. витрат по оплаті судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У стягненні 6 435,79 грн. пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Господарського суду Хмельницької області подається до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене (лише вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05.06.2026.

Суддя О.І. Шевчук