Ухвала суду № 137144304, 05.06.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

про відмову в задовоенні заяви про забезпечення позову

до подання позовної заяви

"05" червня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1944/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н. А.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ БАНК «ГРАНТ» про забезпечення позову до подання позовної заяви (вх. № 1944/26 від 02.06.2026)

особи, які можуть отримати статус учасника справи:

- заявник - АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ БАНК «ГРАНТ» (61058, м. Харків, вул. Данилевського, буд. 19, код ЄДРПОУ 14070197)

- відповідачі -

1. ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРАГРОРЕСУРС» (36000, місто Полтава, вул. Котляревського, будинок 3, код ЄДРПОУ 32227053)

2. ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЖИТНИЦЯ СЛОБОЖАНЩИНИ» (36000, м. Полтава, вул. Котляревського, буд. 3, код ЄДРПОУ 39345594)

3. ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АГРОФІРМА «ЖНИВА» (62470, Харківська область, с. Яковлівка, вулиця Зоряна, буд. 49, код ЄДРПОУ 33561394)

4. СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДАНИЛЕВСЬКОГО-1» (64223, Харківська область, с. Пришиб, вулиця 40 років Перемоги, буд. 7, код ЄДРПОУ 31269265)

5. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

6. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )

про стягнення заборгованості в розмірі 145 179 134,64 грн., -

ВСТАНОВИВ:

02.06.2026 (вх. № 1944/26) на адресу Господарського суду Харківської області надійшла заява АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ БАНК «ГРАНТ» про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій заявник просить суд:

- накласти арешт на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), в межах ціни позову про стягнення кредитної заборгованості у розмірі 145 179 134,64 грн., а саме - земельні ділянки з кадастровими номерами: 6325155300:00:002:0181 площею 0.15 га; 6325184005:00:006:0058 площею 1 га; 6325184005:00:006:0063 площею 2 га; 6325184005:00:006:0065 площею 2 га; 6320285200:03:000:0401 площею 0.79 га;

- накласти арешт на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), в межах ціни позову про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 145 179 134,64 грн., а саме - земельні ділянки з кадастровими номерами: 6320285200:01:000:0021 загальною площею 4.5199 га; 6325155300:01:003:0025 загальною площею 3.2137 га; 6325185500:03:010:0033 загальною га; 6320285200:01:000:0020 загальною площею 3.0942 4.6297 га; 6320285200:01:000:0018 загальною площею 5.0048 га; 6320285200:03:000:0100 загальною площею 5.003 га.

Необхідність у забезпеченні позову на думку заявника обумовлена тим, що не вжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити та унеможливити виконання рішення суду у справі за майбутнім позовом, предметом якого є: солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 4 від 04 квітня 2025 року, виконання зобов`язань за яким забезпечено договорами поруки, з поручителів - ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЖИТНИЦЯ СЛОБОЖАНЩИНИ», ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АГРОФІРМА «ЖНИВА», СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДАНИЛЕВСЬКОГО-1», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

03.06.2026 вказана заява АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ БАНК «ГРАНТ» про забезпечення позову до подання позовної заяви передана на розгляд судді Новіковій Н. А.

В обґрунтування поданої заяви посилається на те, що: 04 квітня 2025 року між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «СХІДНО УКРАЇНСЬКИЙ БАНК «ГРАНТ» (Банк) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРАГРОРЕСУРС» (кінцевими бенефіціарними власниками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) (товариство) було укладено кредитний договір № 4, за яким Банк надав Товариству кредит у розмірі 129 336 518,19 грн. (сто двадцять дев`ять мільйонів триста тридцять шість тисяч п`ятсот вісімнадцять гривень 19 копійок), на рефінансування поточної заборгованості Товариства за кредитним договором № 12 від 17 листопада 2023 року та договором № 20/09/1-юо про надання кредиту на умовах «овердрафт» від 20 вересня 2023 року, на термін по 03 (третє) квітня 2026 (дві тисячі двадцять шостого) року включно, зі сплатою 13% (тринадцяти процентів) річних за користування кредитними коштами, а при простроченні повернення кредитних коштів - 26% (двадцяти шести процентів) річних (надалі за текстом «кредит»). Товариство, як Позичальник, зобов`язувалося прийняти, належним чином використати та повернути Банку суму отриманих кредитних коштів, а також сплатити відповідні проценти за користування кредитними коштами і виконати всі інші зобов`язання за цим кредитним договором.

Для забезпечення своєчасного повернення, отриманих позичальником за вищевказаним кредитним договором - кредитних коштів, сплати нарахованих процентів за користування ними, комісії, неустойки (штрафу, пені), а також інших витрат:- 04 квітня 2025 року між Банком та громадянином України ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), як Поручителем (надалі за текстом Поручитель-1), було укладено договір поруки № 4/1; - 04 квітня 2025 року між Банком та громадянином України ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ), як Поручителем (надалі за текстом Поручитель-2), було укладено договір поруки № 4/2;- 04 квітня 2025 року між Банком та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЖИТНИЦЯ СЛОБОЖАНЩИНИ» (код за ЄДРПОУ: 39345594), як Поручителем (надалі за текстом Поручитель-3), було укладено договір поруки № 4/3;- 04 квітня 2025 року між Банком та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АГРОФІРМА «ЖНИВА» (код за ЄДРПОУ: 33561394), як Поручителем (надалі за текстом Поручитель-4), було укладено договір поруки № 4/4; - 04 квітня 2025 року між Банком та СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИМ ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДАНИЛЕВСЬКОГО-1» (код за ЄДРПОУ: 31269265), як Поручителем (надалі за текстом Поручитель-5), було укладено договір поруки № 4/5 (надалі за текстом разом договори поруки), за якими Поручитель-1,2,3,4,5 зобов`язались відповідати перед Банком в повному обсязі за належне та своєчасне виконання усіх зобов`язань Позичальника - ТОВ «УКРАГРОРЕСУРС», що випливають з зазначеного вище кредитного договору № 4 від 04 квітня 2025 року (п. 1.1. кожного з договорів поруки).

03 квітня 2026 року закінчився кінцевий строк виконання Позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, тобто повернення всієї суми кредитної заборгованості в повному обсязі. Проте, Позичальник, у порушення передбаченого кредитним договором строку, здійснив лише часткове погашення (повернення) отриманого кредиту (основної суми кредиту), в результаті чого у Позичальника перед Банком станом на 01 червня 2026 року утворилась заборгованість по поверненню кредиту в розмірі 128 150 868,19 грн., а також заборгованість по процентах за користування кредитними коштами в загальній сумі 17 028 266,45 грн.

Враховуючи порушення Позичальником своїх зобов`язань за згаданим вище кредитним договором щодо погашення основної суми кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами у встановлений строк, керуючись ст.ст. 526, 599, 610, ч. 1 ст. 612, 625, 1054 Цивільного кодексу України, Банк направив поручителям (ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЖИТНИЦЯ СЛОБОЖАНЩИНИ», ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АГРОФІРМА «ЖНИВА», СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОМУ ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДАНИЛЕВСЬКОГО-1», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) вимогу про усунення порушення. На вимогу Банку про її добровільну, у повному обсязі сплату, Поручителі-1,2,3,4,5 до цього часу не повернули Банку суму простроченого кредиту, не сплатили йому проценти за користування кредитними коштами, тобто не виконали своїх зобов`язань перед Банком за кредитним договором у повному обсязі.

Заявник зазначає, що на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) належить нерухоме майно (земельні ділянки з кадастровими номерами: 6325155300:00:002:0181 площею 0.15 га; 6325184005:00:006:0058 площею 1 га; 6325184005:00:006:0063 площею 2 га; 6325184005:00:006:0065 площею 2 га; 6320285200:03:000:0401 площею 0.79 га (інформація з Державного реєстру речових прав та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, номер інформаційної довідки: 403701976, дата 14.11.2024). ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) належить нерухоме майно (земельні ділянки з кадастровими номерами: 6320285200:01:000:0021 загальною площею 4.5199 га; 6325155300:01:003:0025 загальною площею 3.2137 га; 6325185500:03:010:0033 загальною площею 3.0942 га; 6320285200:01:000:0020 загальною площею 4.6297 га; 6320285200:01:000:0018 загальною площею 5.0048 га; 6320285200:03:000:0100 загальною площею 5.003 га (інформація з Державного реєстру речових прав та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, номер інформаційної довідки: 479599354, дата 29.05.2026).

Водночас як стало відомо заявнику, 26.05.2026, після настання строку виконання зобов`язань за кредитним договором та виникнення простроченої заборгованості, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з`явилась інформація про здійснення ОСОБА_1 відчуження іншого належного йому майна ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ УКРАЇНСЬКИЙ АГРАРНИЙ РЕСУРС», зокрема, земельних ділянок з кадастровими номерами: 6325185500:07:009:0025 загальною площею 3.7 га; 6320285200:01:000:0580 загальною площею 2 га; 6325185500:07:009:0385 загальною площею 3.2035 га; 6320285200:01:000:0582 загальною площею 2 га; 6320285200:03:000:0068 загальною площею 5.3161 га; 6325185500:03:010:0031 загальною площею 3.0925 га.

Зважаючи на вищевикладене, заявник вважає, що дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які перебувають у шлюбі, по відчуженню майна будь-яким способом можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості в загальній сумі 145 179 134,64 грн. може бути утрудненим або взагалі неможливим, що стало підставою для звернення до господарського суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви.

Розглянувши заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ БАНК «ГРАНТ» про забезпечення позову до подання позовної заяви (вх. № 1944/26 від 02.06.2026) суд виходить з наступного.

В силу ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

З огляду на положення ст. ст. 13, 74, 80 ГПК України, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Підставами забезпечення позову є: 1) наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі; 2) наявність неможливості захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав, свобод та інтересів позивача в разі невжиття цих заходів.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на можливість в майбутньому чи припущення щодо можливості вчинення відповідачем дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При цьому особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Таким чином, аналіз правових норм, які регулюють порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову, свідчить, що забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір. Заходи по забезпеченню позову застосовується судом, виходячи з обставин справи та змісту заявлених позовних вимог. Вибір способу захисту забезпечення залежить від суті позовних вимог.

В свою чергу слід зазначити, що вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи. Тобто, це заходи з припинення дій, які можуть утруднити виконання у майбутньому рішення суду чи зробити його виконання неможливим, а тому заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання судового рішення.

Разом з цим, виходячи з аналізу Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.2011 № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Таким чином, зазначення у заяві про забезпечення позову обґрунтованості такого забезпечення та доведення, що невжиття такого заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення є обов`язковим.

Згідно ст. ст. 73, 74, 77, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів ст. ст. 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом. Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 15.01.2019 у справі № 915/870/18.

Суд зауважує, що в даному випадку, як підстава вжиття заходів забезпечення позову має досліджуватись, чи може невжиття таких заходів істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернеться до суду.

При цьому має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Такої ж правої позиції дотримується об`єднана палата Касаційного господарського суду Верховного Суду у постанові від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним іноді призводить до незворотних наслідків.

Разом з цим суд наголошує, що заявником разом з поданою на розгляд суду заявою обов`язково повинно бути надано докази наявності таких фактичних обставин, наприклад, вчинення відповідачами дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Це може бути продаж майна або підготовчі дії до його реалізації, відступлення для інших осіб.

При цьому, якщо заявник буде посилатися тільки на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без відповідного обґрунтування, суд не буде вважати це достатньою підставою для задоволення заяви.

Правова позиція Верховного Суду в питаннях забезпечення позову зводиться до того, що господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд не повинен надавати оцінку доказам в обґрунтування вимог чи заперечень проти позову, робити висновки про існування або відсутність підстав для задоволення позову. В першу чергу суд повинен оцінити доводи заявника на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Як вбачається із поданої заяви, заявник просить суд накласти арешт на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), в межах ціни позову про стягнення кредитної заборгованості у розмірі 145 179 134,64 грн., а саме - земельні ділянки з кадастровими номерами: 6325155300:00:002:0181 площею 0.15 га; 6325184005:00:006:0058 площею 1 га; 6325184005:00:006:0063 площею 2 га; 6325184005:00:006:0065 площею 2 га; 6320285200:03:000:0401 площею 0.79 га; накласти арешт на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), в межах ціни позову про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 145 179 134,64 грн., а саме - земельні ділянки з кадастровими номерами: 6320285200:01:000:0021 загальною площею 4.5199 га; 6325155300:01:003:0025 загальною площею 3.2137 га; 6325185500:03:010:0033 загальною га; 6320285200:01:000:0020 загальною площею 3.0942 4.6297 га; 6320285200:01:000:0018 загальною площею 5.0048 га; 6320285200:03:000:0100 загальною площею 5.003 га.

Необхідність у забезпеченні позову на думку заявника обумовлена тим, що не вжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити та унеможливити виконання рішення суду у справі за майбутнім позовом, оскільки 26.05.2026, після настання строку виконання зобов`язань за кредитним договором та виникнення простроченої заборгованості, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з`явилась інформація про здійснення ОСОБА_1 відчуження певного належного йому майна ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ УКРАЇНСЬКИЙ АГРАРНИЙ РЕСУРС», зокрема, земельних ділянок з кадастровими номерами: 6325185500:07:009:0025 загальною площею 3.7 га; 6320285200:01:000:0580 загальною площею 2 га; 6325185500:07:009:0385 загальною площею 3.2035 га; 6320285200:01:000:0582 загальною площею 2 га; 6320285200:03:000:0068 загальною площею 5.3161 га; 6325185500:03:010:0031 загальною площею 3.0925 га.

Водночас суд зазначає про те, що по-перше, розпорядження одним із поручителем певним конкретним майном, що йому належить, зокрема, певними зомельними ділянками, само по собі не свідчить про вчинення поручителем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання за договором поруки, адже як законний власник майна в силу вимог закону він має право розпоряджатися будь-яким належним йому майном і такі дії не свідчать в однозначний спосіб, без надання певних конкретних належних документальних доказів, що ним буде відчужене інше майно, зокрема, земельні ділянки, на які заявник просить суд накласти арешт.

По-друге, як свідчить подана заява про забезпечення позову, певним майном розпорядився лише один поручитель, а всього поручителів за укладеним кредитним договором п`ять, і жодних конкретних документальних доказів того, що інші чотири поручителі здійснюють будь-які дії, що можуть в подальшому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист прав заявника, господарському суду не надано.

Крім того, заявник не просить вжити жодних заходів забезпечення позову відносно інших поручителів або безпосередньо відносно самого боржника за відповідним кредитним договором.

По-третє, заявник не зазначив взагалі вартості майна, на яке просить суд накласти арешт, що позбавляє господарський суд можливості дослідити співмірність заходів забезпечення позову.

Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.

Отже саме по собі припущення потенційної можливості поручителів розпоряджатися майном та потенційної можливості ухилення їх від виконання судового рішення у разі задоволення позову не є підставою вважати, що існують такі ризики.

Проте суд зауважує, що заявник фактично обмежився лише загальними посиланнями на можливість окремого поручителя розпорядитися належним їм майном, що саме по собі не може автоматично свідчити про наявність ризику невиконання майбутнього судового рішення в даному випадку, виходячи з конкретних обставин даної справи та суб`єктного складу учасників справи.

Одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, суть якого визначена у ст. 14 Господарського процесуального кодексу України та полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч. 2, 5, 6, 7 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України), про що йдеться в положеннях ч. 1 ст. ст. 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України та постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17.

Однак, заявником не доведено те, що невжиття визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернеться до суду.

Суд також наголошує на тому, що наявність обставин, з якими заявник пов`язує необхідність накладення арешту на майно поручителів, підлягає обґрунтуванню та доведенню на загальних підставах, визначених Господарським процесуальним кодексом України.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

На рівні національної правової системи відповідне положення кореспондується з приписами ч. ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України, відповідно до яких кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

З урахуванням викладеного, забезпечення права на ефективний спосіб захисту заявника не може виправдовувати втручання у право певної фізичної особи на мирне володіння своїм майном, у зв`язку з поданням необґрунтованої заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, шляхом, зокрема, накладення арешту на майно останнього.

Суд зазначає, що обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти: збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.10.2019 по справі № 911/1530/19.

Відповідно до висновків Верховного Суду від 15.01.2019 у справі №915/870/18, піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 911/527/19).

Як свідчить подана заява, предметом майбутнього спору банку до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЖИТНИЦЯ СЛОБОЖАНЩИНИ», ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АГРОФІРМА «ЖНИВА», СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДАНИЛЕВСЬКОГО-1», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 буде солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 4 від 04 квітня 2025 року, виконання зобов`язань за яким забезпечено договорами поруки, в розмірі 145 179 134,64 грн.

Водночас, звертаючись із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно (земельні ділянки), заявник не надає доказів його вартості, водночас за відсутності доказів вартості майна, фактично порушується принцип співмірності заходів забезпечення позову, оскільки заявник просить суд арештувати майно, яке може бути більшим за ціну позову. При цьому будь-яких належних доказів співмірності прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, заявником до заяви також не надано.

Суд також наголошує, що у разі задоволення позову, виконання рішення суду може бути здійснено в примусовому порядку із застосуванням заходів примусового виконання рішень, передбачених законом.

Відмовляючи в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд також зауважує, що заява про забезпечення позову, яку раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано повторно, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяву про забезпечення позову, в задоволенні якої було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись з такою заявою до господарського суду.

Беручи до уваги, що розпорядження одним із поручителем певним конкретним майном, що йому належить, зокрема, певними зомельними ділянками, само по собі не свідчить про вчинення поручителем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання саме за договором поруки, укладеним з банком, адже як законний власник майна в силу вимог закону він має право розпоряджатися будь-яким належним йому майном і такі дії не свідчать в однозначний спосіб, без надання конкретних документальних доказів, що ним буде відчужене інше майно, зокрема, земельні ділянки, на які заявник просить суд накласти арешт, враховуючи, що певним майном розпорядився лише один поручитель, а всього поручителів за укладеним кредитним договором п`ять, і жодних конкретних документальних доказів того, що інші чотири поручителі здійснюють будь-які дії, що можуть в подальшому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист прав заявника, господарському суду не надано, з огляду на те, що заявник не зазначив вартості майна, на яке просить суд накласти арешт, що позбавляє господарський суд можливості дослідити співмірність заходів забезпечення позову, з огляду на відсутність належних доказів співмірності прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, відтак, з врахуванням відсутності належних та допустимих доказів існування реального, а не гіпотетичного ризику утруднення виконання судового рішення, а також порушенням заявником принципів адекватності та співмірності, господарський суд приходить до висновку про те, що заявлені заходи забезпечення позову не відповідають нормам чинного процесуального закону, а тому підстави для їх застосування в даному випадку відсутні, в зв`язку із чим в задоволенні заяви АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ БАНК «ГРАНТ» про забезпечення позову до подання позовної заяви суд відмовляє.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову суд постановляє ухвалу.

На підставі викладеного та керуючись статтями 136-140, 232-235 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ БАНК «ГРАНТ» про забезпечення позову до подання позовної заяви (вх. № 1944/26 від 02.06.2026) відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. ст. 254-257 ГПК України до Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалу складено та підписано 05.06.2026.

Суддя Новікова Н.А.