Рішення № 137144271, 05.06.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1193/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Гуманітарного відділу (освіти, культури, молоді, фізичної культури та спорту) Шевченківської селищної ради (63601, Харківська обл., Куп`янський р-н, сел. Шевченкове, вул. Стуса Василя, 7; код ЄДРПОУ: 44031148) до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова (61024, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, 61; код ЄДРПОУ: 07923280) про стягнення заборгованості без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

07.04.2026 Гуманітарний відділ (освіти, культури, молоді, фізичної культури та спорту) Шевченківської селищної ради звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова, в якій просить суд стягнути з Харківського квартирно-експлуатаційного управління (код ЄДРПОУ 07923280) на користь Гуманітарного відділу (освіти, культури, молоді, фізичної культури та спорту) Шевченківської селищної ради (код ЄДРПОУ 44031148), 24 664,49 грн. боргу по договору №399 від 09.11.2023 та витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 328,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.04.2026 вирішено позовну заяву (вх.№1193/26 від 07.04.2026) Гуманітарного відділу (освіти, культури, молоді, фізичної культури та спорту) Шевченківської селищної ради залишити без руху. Надати позивачу строк, який становить 5 днів з дня отримання ним ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків, а саме надати до суду роз`яснення щодо змісту позовних вимог.

09.04.2026 до суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх.№8508 від 09.04.2026) та 10.04.2026 заява про усунення недоліків (вх.№8603 від 10.04.2026) разом з роз`ясненням щодо змісту позовних вимог, а саме:

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова (код ЄДРПОУ 07923280) на користь Гуманітарного відділу (освіти, культури, молоді, фізичної культури та спорту) Шевченківської селищної ради (код ЄДРПОУ 44031148), 24 664,49 грн. боргу по договору №399 від 09.11.2023 та витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 328,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором спільного тимчасового безоплатного використання майна від 09.11.2023 №399.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.04.2026 прийнято позовну заяву Гуманітарного відділу (освіти, культури, молоді, фізичної культури та спорту) Шевченківської селищної ради до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова про стягнення заборгованості до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/1193/26. Вирішено розгляд справи №922/1193/26 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

20.04.2026 до суду надійшов відзив керівника Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова Шевченка Андрія Вікторовича (вх.№9420 від 20.04.2026) на позовну заяву.

У відзиві представник відповідача зазначив, що Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харків є бюджетною установою, який в своїй діяльності фінансується із державного бюджету, та є розпорядником бюджетних коштів виключно в рамках взятих на себе зобов`язань бюджетного періоду. Фактично проведення бюджетних платежів здійснюється органами Казначейства України в рамках бюджетного періоду та затвердженого бюджету розпорядника бюджетних коштів. В зв`язку з тим, що позивач не звертався в 2023 році до відповідача вчасно з належним пакетом документів за спожиту Військовою частиною електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії за листопад 2023 року, як результат виникла заборгованість, яку неможливо оплатити в 2026 році послуги інакше, як на підставі рішення суду.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.04.2026 прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи відзив керівника Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова Шевченка Андрія Вікторовича (вх.№9420 від 20.04.2026) на позовну заяву.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються інформацією з КП "Діловодство спеціалізованого суду" про доставку електронного листа в електронний кабінет.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Гуманітарний відділ (освіти, культури, молоді, фізичної культури та спорту) Шевченківської селищної ради (далі - Гуманітарний відділ), як власник нерухомого майна - нежитлової будівлі, яка розташована за адресою: Харківська область, Куп`янський район, с. Великі Хутори, вул. 40 річчя Перемоги, буд. 85, з метою допомоги Збройним силам України, у листопаді 2023 року безоплатно передав у тимчасове безоплатне користування зазначене майно Військовій частині НОМЕР_1 . В подальшому, з підстав врегулювання відносин користування нерухомим майном, 09.11.2023 між Гуманітарним відділом код ЄДРПОУ 44031148 (Сторона 1), Військовою частиною НОМЕР_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_2 (Сторона 2) та Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням код ЄДРПОУ 07923280 (Сторона 3) був укладений Договір №399 спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном, яке належить на праві власності Гуманітарному відділу та розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (Договір №399).

Факт передачі майна у користування військовій частині НОМЕР_1 підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна до договору спільного тимчасового безоплатного використання від 09.11.2023 №399.

Умовами Договору №399, а саме п.1.1. передбачено, що Сторона 1 надає Стороні 2 можливість на спільне тимчасове безоплатне користування нерухомим майном Сторони 1: приміщення нежитлової будівлі, загальною площею 255,4 кв.м (далі - Майно), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Пунктом 1.2. Договору №399 передбачено, що Сторона 1 надає Стороні2 можливість скористатись своїм майном для власних потреб.

Відповідно до пунктів 3.2. та 3.3. Договору №399, Сторона 3 зобов`язана відшкодувати Стороні 1 всі витрати за комунальні послуги за договорами відшкодування комунальних послуг, які були отримані Стороною 2 за час дії цього Договору. Відшкодування за спожиті Стороною 2 комунальні послуги сплачуються Стороною 3, на підставі укладених договорів на відшкодування окремо за кожним видом наданих комунальних послуг (електричної енергії, водовідведення, водопостачання, теплової енергії або природного газу, вивіз ТПВ) за відповідним пакетом документів до них.

Відповідно до п.8.2. Договору №399 Сторона 3 зобов`язана відшкодувати Стороні 1 вартість комунальних послуг, що спожиті Стороною 2 у процесі виконання цього Договору.

Згідно п. 9.1 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Строк дії цього Договору відповідно до ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України, з 10 листопада 2023 року до 31 грудня 2023 року, але не довше дії воєнного стану (п.10.1. вказаного Договору).

Актом приймання-передачі нерухомого майна згідно вказаного Договору №399 підтверджується передача 10 листопада 2023 року Військовій частині НОМЕР_1 нежитлового приміщення загальною площею 255,4 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Гуманітарний відділ є споживачем послуг ТОВ «МЕГАЕНЕРГО ПОСТАЧ», яке здійснює постачання електричної енергії за договором про закупівлю електричної енергії №60 від 03.08.2023.

Згідно з вимогами п.6.2.1 Договору про закупівлю електричної енергії споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії.

Крім того, між Гуманітарним відділом та АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО», як оператором системи розподілу електричної енергії на території Харківської області, укладено договір про закупівлю послуг з розподілу електричної енергії та із забезпечення перетікань реактивної електроенергії від 20.09.2023 року №65-551.

Відповідно до п.6.1.1 вказаного договору замовник зобов`язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість послуг з розподілу електричної енергії та забезпечення перетікань реактивної електричної енергії.

На виконання умов Договору №399, Гуманітарним відділом кожного місяця укладається Договір про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії з Військовою частиною НОМЕР_3 та Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням.

Відповідно до пункту 1.1 Договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії, Сторона 2 (Гуманітарний відділ Шевченківської селищної ради, Балансоутримувач, Сторона 2) забезпечує постачання електричної енергії, що використовується Стороною 3 (Військова частина НОМЕР_3 , Споживач, Сторона 3), а Сторона 1 (Харківське квартирно-експлуатаційне управління, Платник, Сторона 1) відшкодовує витрати, понесені Стороною 2 з оплати електричної енергії, яка була спожита Стороною 3, за встановленими тарифами в терміни, передбачені даним Договором. Пунктом 1.2 передбачено, що відшкодування витрат за спожиту електричну енергію здійснюється відповідно до показників лічильників або розрахунку згідно Договору на безкоштовне тимчасове використання приміщення від 09.11.2023 №399.

Згідно п.5.2.1 Договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії, Сторона 2 має право отримувати від Сторони 1 оплату згідно з п. 1.1. вказаного Договору.

Як стверджує позивач, укладення сторонами Договорів про відшкодування витрат затягувались у часі з вини відповідача. Останній повертав Гуманітарному відділу підписані зі свого боку Договори про відшкодування витрат тільки після отримання відповідних коштів з Державного бюджету. У випадку відсутності/неотримання коштів з Державного бюджету, такі Договори відповідачем не підписувались та відповідно позивачу не повертались. Отримання Гуманітарним відділом за укладеними Договорами про відшкодування витрат, грошових коштів за спожиту електроенергію та за послуги з розподілу електричної енергії, як правило перевищувало період у півроку з моменту фактичного споживання електричної енергії з боку Військової частини. А за період листопад місяць 2023 року відповідачем відшкодування витрат за електричну енергію позивачу взагалі не було здійснено.

Відповідно до п.2.1. Договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії, а також акту виконаних робіт (наданих послуг) до вказаного Договору, вартість спожитої електричної енергії, розподілу електричної енергії та обсяг послуг з перетікання реактивної енергії не сплаченої відповідачем складає 24 664,49 грн. (у т.ч. ПДВ - 4110,75 грн.):

За спожиту електричну енергію за період з 10.11.2023 по 12.11.2023: 2883 кВт*год. х 6,133596 грн. = 17683,16 грн.

За послуги з розподілу електричної енергії за період з 10.11.2023 по 12.11.2023: 2883 кВт*год. х 2,01936 грн. = 5821,81 грн.

За послуги з перетікання реактивної енергії за період з 10.11.2023 по 12.11.2023: 232,2739 кВт*год. х 4,992036 грн. = 1159,52 грн.

Обсяги та вартість поставленої електричної енергії підтверджуються відповідними актами приймання-передачі електроенергії та актами приймання- передачі про надання послуг з розподілу електричної енергії, складеними постачальниками - ТОВ «МЕГАЕНЕРГО ПОСТАЧ» і АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО», а також актами фіксації показників лічильників електричної енергії, складеними сторонами договірних відносин - Гуманітарним відділом та військовою частиною НОМЕР_3 .

Як вбачається з матеріалів справи, всупереч положенню п.3.2. Договору №399 від 09.11.2023, відповідач не виконав обов`язку з відшкодування Гуманітарному відділу всіх витрат за комунальні послуги, які були спожиті Стороною 2, по Договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та послуги з розподілу електричної енергії від 15.12.2023.

На вимогу Гуманітарного відділу про сплату заборгованості по відшкодуванню вартості спожитих комунальних послуг у відповідності до умов договору, відповідач надавав відповідь про відмову у здійсненні таких платежів посилаючись на Бюджетний кодекс України та рекомендував звертатися з позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також інші юридичні факти.

Договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Положеннями ч.1-3 ст.180 Господарського кодексу України (тут і надалі чинного на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - ГК України) встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з ч.1 ст.283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.6 ст.283 ГК України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч.1 ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.1 ст.760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.1,5 ст.762 ЦК України).

Статтею 793 ЦК України визначені вимоги до форми договору найму будівлі або іншої капітальної споруди, згідно з якими договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню, крім договору, предметом якого є майно державної або комунальної власності, який підлягає нотаріальному посвідченню у разі, якщо він укладений за результатами електронного аукціону строком більше ніж на п`ять років.

У відповідності до ч.1 ст.795 ЦК України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Тобто, з наведеного вище вбачається, що оренда безоплатною бути не може.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.827 ЦК України, за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними (ч.2 ст.827 ЦК України).

За приписами ч.3 ст.828 ЦК України, договір позички будівлі, іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у формі, яка визначена відповідно до статті 793 цього Кодексу.

З урахуванням вищезазначеного, проаналізувавши правовідносини, які склались між сторонами на підставі укладеного між ними договору спільного тимчасового безоплатного використання майна від №399 від 09.11.2023, дослідивши текст зазначеного договору, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором безоплатної позички будівлі (комплексу будівель) із відшкодуванням платником (Стороною 3) всіх витрат позичкодавця (Сторони 1) на оплату комунальних послуг, які були отримані користувачем (Стороною 2).

Зважаючи на викладене та враховуючи, що сторонами досягнуто всіх суттєвих умов, передбачених вимогами чинного законодавства України відносно вказаного виду договору, з огляду на положення ст.629 ЦК України, зазначений договір є обов`язковим для виконання всіма сторонами.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за вказаним Договором, передав нерухоме майно (нежитлові приміщення) у користування військовій частині, що підтверджується відповідним Актом приймання-передачі нерухомого майна згідно Договору.

Як вбачається із зазначеного Акту приймання-передачі нерухомого майна, Сторона 2 та Сторона 3 підписали цей акт без заперечень та зауважень, у зв`язку з чим, відповідно до вимог ст.629 ЦК України, вони повинні належним чином виконувати всі умови укладеного зі Стороною 1 (позивачем) Договору, в тому числі в частині своєчасного та у повному обсязі внесення Стороною 3 платежів з відшкодування вартості комунальних послуг, що спожиті Стороною 2 (користувачем).

Згідно з п.3.2., 3.3. Договору, Сторона 3 зобов`язана відшкодувати Стороні 1 всі витрати за комунальні послуги за договорами відшкодування комунальних послуг, які були отримані Стороною 2 за час дії цього Договору. Відшкодування за спожиті комунальні послуги Стороною 2 сплачується Стороною 3 на підставі укладених договорів на відшкодування окремо за кожним видом наданих комунальних послуг, зокрема електричної енергії, за відповідним пакетом документів до них.

Умовами п.8.4. Договору передбачено обов`язок Сторони 3 відшкодувати Стороні 1 вартість комунальних послуг, що спожиті Стороною 3 у процесі виконання цього Договору.

За змістом ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч.1, 2 ст.205 ЦК України).

Господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також як наслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання (ст. 174 ГК України).

Згідно з ч.1-3 ст.180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч.1 ст.181 ГК України).

Таким чином, з аналізу вищезазначених норм вбачається, що у разі недотримання сторонами письмової форми правочину (за умови, що законом не вимагається обов`язкове укладення договору в письмовій формі), для з`ясування факту його вчинення та змісту слід виходити з приписів ч.2 ст.205 ЦК України та ч. 1 ст.181 ГК України. При цьому, поведінка сторін, що засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (схвалення правочину), може бути виражена в будь-якій формі, що однозначно свідчить про волю сторони на визнання правочину, зокрема, за допомогою здійснення конклюдентних дій, наприклад, прийняттям виконання, здійсненням розрахунків тощо.

Як було встановлено судом, Гуманітарний відділ є споживачем послуг ТОВ «МЕГАЕНЕРГО ПОСТАЧ», яке здійснює постачання електричної енергії за договором про закупівлю електричної енергії №60 від 03.08.2023.

Згідно з вимогами п.6.2.1 Договору про закупівлю електричної енергії споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії.

Крім того, між Гуманітарним відділом та АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО», як оператором системи розподілу електричної енергії на території Харківської області, укладено договір про закупівлю послуг з розподілу електричної енергії та із забезпечення перетікань реактивної електроенергії від 20.09.2023 №65-551.

Відповідно до п.6.1.1 вказаного договору замовник зобов`язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість послуг з розподілу електричної енергії та забезпечення перетікань реактивної електричної енергії.

На виконання умов Договору №399, Гуманітарним відділом кожного місяця укладається Договір про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії з Військовою частиною НОМЕР_3 та Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням.

Відповідно до пункту 1.1 Договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії, Сторона 2 (Гуманітарний відділ Шевченківської селищної ради, Балансоутримувач, Сторона 2) забезпечує постачання електричної енергії, що використовується Стороною 3 (Військова частина НОМЕР_3 , Споживач, Сторона 3), а Сторона 1 (Харківське квартирно-експлуатаційне управління, Платник, Сторона 1) відшкодовує витрати, понесені Стороною 2 з оплати електричної енергії, яка була спожита Стороною 3, за встановленими тарифами в терміни, передбачені даним Договором. Пунктом 1.2 передбачено, що відшкодування витрат за спожиту електричну енергію здійснюється відповідно до показників лічильників або розрахунку згідно Договору на безкоштовне тимчасове використання приміщення від 09.11.2023 №399.

Згідно п.5.2.1 Договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії, Сторона 2 має право отримувати від Сторони 1 оплату згідно з п. 1.1. вказаного Договору.

Разом з цим, як свідчать матеріали справи, відповідач повертав Гуманітарному відділу підписані зі свого боку Договори про відшкодування витрат тільки після отримання відповідних коштів з Державного бюджету. У випадку відсутності/неотримання коштів з Державного бюджету, такі Договори відповідачем не підписувались та відповідно позивачу не повертались. Отримання Гуманітарним відділом за укладеними Договорами про відшкодування витрат, грошових коштів за спожиту електроенергію та за послуги з розподілу електричної енергії, як правило перевищувало період у пів року з моменту фактичного споживання електричної енергії з боку Військової частини. А за період листопад місяць 2023 року відповідачем відшкодування витрат за електричну енергію позивачу взагалі не було здійснено.

Вищевказане відповідачем не спростовано.

Відповідно до п.2.1. Договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії, а також акту виконаних робіт (наданих послуг) до вказаного Договору, вартість спожитої електричної енергії, розподілу електричної енергії та обсяг послуг з перетікання реактивної енергії не сплаченої відповідачем складає 24 664,49 грн. (у т.ч. ПДВ - 4110,75 грн.):

За спожиту електричну енергію за період з 10.11.2023 по 12.11.2023: 2883 кВт*год. х 6,133596 грн. = 17683,16 грн.

За послуги з розподілу електричної енергії за період з 10.11.2023 по 12.11.2023: 2883 кВт*год. х 2,01936 грн. = 5821,81 грн.

За послуги з перетікання реактивної енергії за період з 10.11.2023 по 12.11.2023: 232,2739 кВт*год. х 4,992036 грн. = 1159,52 грн.

Обсяги та вартість поставленої електричної енергії підтверджуються відповідними актами приймання-передачі електроенергії та актами приймання- передачі про надання послуг з розподілу електричної енергії, складеними постачальниками - ТОВ «МЕГАЕНЕРГО ПОСТАЧ» і АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО», а також актами фіксації показників лічильників електричної енергії, складеними сторонами договірних відносин - Гуманітарним відділом та військовою частиною НОМЕР_3 .

Відтак, всупереч положенню п.3.2. Договору №399 від 09.11.2023, відповідач не виконав обов`язку з відшкодування Гуманітарному відділу всіх витрат за комунальні послуги, які були спожиті Стороною 2, по Договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та послуги з розподілу електричної енергії від 15.12.2023.

Отже, факт споживання та суми витрат за спожиті відповідачем комунальні послуги підтверджується матеріалами справи.

Згідно зі ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.525-526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1,2 ст.3 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України", суб`єктами господарської діяльності у Збройних Силах України є військові частини, заклади, установи та організації Збройних Сил України, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням. Перелік видів господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.19 Закону України "Про Збройні Сили України", фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з п.6,7 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України, бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження; бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Статтею 3 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду. Відповідно до Конституції України бюджетний період для Державного бюджету України за особливих обставин може бути іншим, ніж передбачено частиною 1 цієї статті. Особливими обставинами, за яких Державний бюджет України може бути затверджено на інший, ніж передбачено частиною 1 цієї статті, бюджетний період, є: 1) введення воєнного стану; 2) оголошення надзвичайного стану в Україні. У разі затвердження Державного бюджету України на інший, ніж передбачено частиною першою цієї статті, бюджетний період місцеві бюджети мають бути затверджені на такий самий період. Для середньострокового бюджетного планування середньостроковий період включає плановий та наступні за плановим два бюджетні періоди.

За приписами ч.1 ст.48 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років; довгострокових зобов`язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; довгострокових зобов`язань у рамках державно-приватного партнерства, узятих на облік органами Казначейства України; середньострокових зобов`язань за договорами щодо забезпечення судноплавного стану внутрішніх водних шляхів та судноплавних шлюзів; середньострокових зобов`язань у сфері охорони здоров`я; середньострокових зобов`язань за договорами на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації.

Довгострокове зобов`язання за енергосервісом на підставі документального підтвердження в установленому порядку скорочення обсягів споживання комунальних послуг та енергоносіїв і видатків на їх оплату за звітний період (порівняно з такими обсягами (видатками), які були б спожиті (здійснені) за відсутності енергосервісу) набуває статусу бюджетного зобов`язання у сумі, визначеній згідно з умовами договору енергосервісу виходячи з цін (тарифів), діючих у періоді, за який здійснюється розрахунок, у межах фактичного скорочення таких видатків.

Відповідно до ст.49 Бюджетного кодексу України, розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов`язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним п.5 ч.1 ст.4 цього Кодексу. Казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі: 1) наявності відповідного бюджетного зобов`язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету; 2) наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми; 3) наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань.

Згідно зі ст.51 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів забезпечують у повному обсязі проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ, інші енергоносії, комунальні послуги та послуги зв`язку, які споживаються бюджетними установами, та укладають договори за кожним видом відповідних послуг у межах бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі.

Відповідач є бюджетною неприбутковою установою, яка фінансується виключно з Державного бюджету України та є розпорядником бюджетних коштів в рамках взятих на себе зобов`язань бюджетного періоду.

Згідно з пунктом 8.4. тристороннього договору спільного тимчасового безоплатного використання майна, укладеного між позивачем, відповідачем та Військовою частиною, передбачено обов`язок відповідача відшкодувати позивачу вартість комунальних послуг, що спожиті Військовою частиною (користувачем) в процесі виконання цього Договору.

Суд відхиляє посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на неможливість здійснити відшкодування за комунальні послуги за попередній період у зв`язку відсутністю відповідного бюджетного асигнування, оскільки відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення відповідача від здійснення зобов`язань за Договором.

Правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету неодноразово висловлював в своїх рішеннях Конституційний Суд України. Зокрема, в Рішенні від 09.07.2007 №6-рп.2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. Інакше всі негативні наслідки відсутності такого механізму покладаються на державу.

Європейський суд з прав людини в рішенні в справі «Кечко проти України» зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину не виконання своїх зобов`язань.

У справі «Бакалов проти України» та у справі «Терем ЛТД Чечеткін та Оліус проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №12-46гс18 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2018 у справах №925/246/17 та №925/974/17.

На підставі зазначеного, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем всупереч вимог ст.73, 74 ГПК України не надано доказів які б свідчили про сплату ним заборгованості за комунальні послуги, або які б спростовували наявність у нього обов`язку зі сплати зазначеної заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 24 664,49 грн по договору №399 від 09.11.2023 є обґрунтованими та доведеними належними і допустимими доказами, а тому задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У п.26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

Згідно з вимогами частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Гуманітарного відділу (освіти, культури, молоді, фізичної культури та спорту) Шевченківської селищної ради до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова (61024, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, 61; код ЄДРПОУ: 07923280) на користь Гуманітарного відділу (освіти, культури, молоді, фізичної культури та спорту) Шевченківської селищної ради (63601, Харківська обл., Куп`янський р-н, сел. Шевченкове, вул. Стуса Василя, 7; код ЄДРПОУ: 44031148) 24 664 (двадцять чотири тисячі шістсот шістдесят чотири) грн 49 коп. боргу по договору №399 від 09.11.2023, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "05" червня 2026 р.

СуддяТ.О. Пономаренко