Рішення № 137143887, 26.05.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2026 Справа № 914/3368/25

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Знетиняк Д.В.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури, м. Львів

в інтересах держави в особі

позивача -1: Західного офісу Держаудитслужби, м. Львів

позивача -2: Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства, м. Київ

до відповідача -1: Міського комунального підприємства Золочівводоканал, м. Золочів

до відповідача -2: Товариства з обмеженою відповідальністю Золочівагробуд, м. Золочів

за участю третьої особи -1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача-1: Антимонопольного комітету України, м. Київ

третьої особи -2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача-1: Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області, м. Золочів Золочівського району Львівської області

про: застосування наслідків недійсності нікчемного правочину

Представники сторін:

від прокуратури: Слиш Г.С. прокурор відділу Львівської обласної прокуратури

від позивача-1: не з`явився

від позивача -2: не з`явився

від відповідача-1: Сагата О.І. представник згідно повноважень, які містяться в матеріалах справи

від відповідача -2: Барабаш В.Г. адвокат, ордер на надання правничої допомоги серії ВС № 1422415 від 09.12.2025

від третьої особи -1: не з`явився

від третьої особи-2: Піддубна Х.Г. - представник згідно повноважень, які містяться в матеріалах справи

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області в систему Електронний суд надійшла позовна заява Першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі позивача -1: Західного офісу Держаудитслужби позивача -2: Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства до відповідача-1: Міського комунального підприємства Золочівводоканал, відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю Золочівагробуд про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2025 р., справу № 914/3368/25 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.11.2025, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 10.12.2025.

12.11.2025 представником позивача-2 подано на адресу суду в систему Електронний суд додаткові пояснення у даній справі з додатками за вх. № 30313/25, відповідно до яких позивач-2 просить позовні вимоги задоволити повністю, а також здійснювати розгляд справи № 914/3368/25 без участі повноважного представника позивача-2.

14.11.2025 від представника позивача -1 на адресу суду в систему Електронний суд надійшла заява з додатками за вх. № 30513/25.

25.11.2025 представником відповідача-1 подано на адресу суду в систему Електронний суд відзив на позовну заяву з додатками за вх. № 31404/25, відповідно до якого відповідач-1 просить суд у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, викладених у відзиві.

26.11.2025 представником відповідача -2 подано на адресу суду в систему Електронний суд клопотання про продовження відповідачу -2 строку для подання відзиву на позовну заяву за вх. № 31621/25.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.11.2025 постановлено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю Золочівагробуд про продовження відповідачу -2 строку для подання відзиву на позовну заяву за вх. № 31621/25 від 26.11.2025 задоволити та вирішено продовжити Товариству з обмеженою відповідальністю Золочівагробуд строк для подання відзиву на позовну заяву у справі № 914/3368/25 до 05 грудня 2025 включно.

01.12.2025 від прокурора надійшла на адресу суду в систему Електронний суд відповідь на відзив з додатками за вх. № 31936/25.

09.12.2025 представником відповідача-2 подано на адресу суду в систему Електронний суд клопотання про зупинення провадження у справі № 914/3368/25 за вх. № 5300/25.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.12.2025 постановлено клопотання прокурора про залучення у справу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, яке викладено у позовній заяві від 31.10.2025 задоволити та залучити до участі у справі № 914/3368/25 Антимонопольний комітету України, як третю особу -1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача-1, а також залучити до участі у справі № 914/3368/25 Золочівську міську раду Золочівського району Львівської області, як третю особу -2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача-1.

Крім того, ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.12.2025 постановлено клопотання представника відповідача -2 про зупинення провадження у справі № 914/3368/25 за вх. № 5300/25 від 09.12.2025 задоволити та зупинити провадження у справі № 914/3368/25 до закінчення перегляду судового рішення у касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/3456/23.

16.12.2025 представником третьої особи -1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача-1 подано на адресу суду в систему Електронний суд письмові пояснення у даній справі з додатками за вх. № 33657/25, відповідно до яких третя особа -1 просить суд позов задоволити повністю, а також здійснювати розгляд справи № 914/3368/25 без участі Антимонопольного комітету України.

Судом встановлено із даних Єдиного реєстру судових рішень, що 19 грудня 2025 року Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 922/3456/23 постановлено касаційні скарги Спеціалізованого комунального підприємства "Харківзеленбуд" Харківської міської ради та Приватного підприємства "ЛСВ Моноліт" задовольнити. Рішення Господарського суду Харківської області від 22.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 у справі №922/3456/23 скасувати та ухвалити нове рішення. Відмовити у задоволенні позову керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Північно-Східного офісу Держаудитслужби.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.03.2026 поновлено провадження у справі № 914/3368/25 та підготовче судове засідання призначено на 25.03.2026.

17.03.2026 представником відповідача-2 подано на адресу суду в систему Електронний суд відзив на позовну заяву з додатками за вх. № 7683/26, відповідно до якого відповідач-2 просить у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, викладених у відзиві.

20.03.2026 від прокуратури на адресу суду в систему Електронний суд надійшли письмові пояснення з додатками за вх. № 8109/26.

24.03.2026 прокуратурою подано на адресу суду в систему Електронний суд клопотання про зупинення провадження у справі № 914/3368/25 за вх. № 1339/26, яке залишено без розгляду протокольною ухвалою суду від 06.05.2026 за усним клопотанням прокурора.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.03.2026, підготовче судове засідання призначено на 06.05.2026.

07.04.2026 представником позивача-1 подано на адресу суду в систему Електронний суд письмові пояснення у даній справі з додатками за вх. № 9859/26.

24.04.2026 представником відповідача-1 подано на адресу суду в систему Електронний суд письмові пояснення у даній справі з додатками за вх. № 11591/26.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.05.2026, закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/3368/25 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 26.05.2026.

Рух справи та підстави відкладення розгляду справи викладено в ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.

26.05.2026 прокурор в судове засідання з розгляду справи по суті з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив за вх. № 31936/25 від 01.12.2025 та поясненнях, наданих в судовому засіданні.

26.05.2026 представник позивача-1 в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

У письмових поясненнях, поданих на адресу суду за вх. № 9859/26 від 07.04.2026, позивач-1 просить суд здійснювати розгляд справи № 914/3368/25 без участі повноважного представника позивача-1. Також зазначає, що Західним офісом Держаудитслужби не здійснювався моніторинг зазначеної у позові процедури закупівлі UA-2018-09-21-000970-с, та не проводився контрольний захід в МКП Золочівводоканал. Відповідно, оскільки питання, що є предметом розгляду в суді, Західним офісом Держаудитслужби не досліджувалось, у зв`язку із цим не можу висловити свою позицію стосовно предмета спору по суті.

26.05.2026 представник позивача-2 в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

У додаткових поясненнях за вх. № 30313/25 від 12.11.2025, позивач-2 просить суд здійснювати розгляд справи № 914/3368/25 без участі повноважного представника позивача-2.

26.05.2026 представник відповідача-1 в судове засідання з розгляду справи по суті з`явився, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву за вх. № 31404/25 від 25.11.2025 та поясненнях, наданих в судовому засіданні.

26.05.2026 представник відповідача-2 в судове засідання з розгляду справи по суті з`явився, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву за вх. № 7683/26 від 17.03.2026 та поясненнях, наданих в судовому засіданні.

26.05.2026 представник третьої особи -1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача-1 в підготовче судове засідання не з`явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

16.12.2025 представником третьої особи -1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача-1 подано на адресу суду в систему Електронний суд письмові пояснення у даній справі з додатками за вх. № 33657/25, відповідно до яких третя особа -1 просить суд позов задоволити повністю, а також здійснювати розгляд справи № 914/3368/25 без участі Антимонопольного комітету України.

26.05.2026 представник третьої особи -2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача-1 в судове засідання з розгляду справи по суті з`явився.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст. 81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/3368/25.

Позиція прокурора.

У позовній заяві прокурор зазначає про те, що за результатами моніторингу інформації, розміщеної на офіційному вебпорталі prozorro.gov.ua щодо проведених закупівель товарів, робіт та послуг встановлено, що Замовником 21.09.2018 опубліковано оголошення стосовно проведення відкритих торгів за предметом: «Реконструкція каналізаційного колектора по вул. Набережна і напірного колектора від КНС-1 до КОС в м. Золочів Львівської області (І-ша черга будівництва: каналізаційний колектор по вул. Набережна») очікуваною вартістю 17 466 106,00 грн. (ідентифікатор закупівлі UA- 2018-09-21-000970-c).

Прокурор вказує на те, що тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах подано 3 учасниками: ПП «Теплогазбуд» з ціновою пропозицією 13 890 000,00 грн, МП «Золочівка» з ціновою пропозицією 13 900 000,00 грн та ТОВ «Золочівагробуд» з ціновою пропозицією 14 300 000,00 грн.

Зі звіту про результати проведеної закупівлі вбачається, що пропозиція учасника ТОВ «Золочівагробуд» відповідає кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації та 20.11.2018 оприлюднено повідомлення про намір укласти договір.

Як наслідок, 04.12.2018 між Замовником та Підрядником укладено договір підряду № 04/12-18 (надалі Договір) на виконання робіт по об`єкту: «Реконструкція каналізаційного колектора по вул. Набережна і напірного колектора від КНС-1 до КОС в м. Золочів Львівської області (І-ша черга будівництва: каналізаційний колектор по вул. Набережна»).

Прокурор зазначає, що Рішенням тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 08.11.2022 № 47-р/тк у справі № 63/1-01-136-2020 визнано дії ТОВ «Золочівагробуд» та МП «Золочівка» під час участі у процедурі закупівлі: «Реконструкція каналізаційного колектора по вул. Набережна і напірного колектора від КНС-1 до КОС в м. Золочів Львівської області (І-ша черга будівництва: каналізаційний колектор по вул. Набережна», ідентифікатор закупівлі UA-2018-09-21-000970-c, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6 та п. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів.

Правомірність Рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 08.11.2022 № 47-р/тк у справі № 63/1-01-136-2020 підтверджено рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2023 у справі № 910/1524/23.

Прокурор вказує на те, що Договір підряду № 04/12-18 від 04.12.2018 укладено за наслідками закупівлі, результати якої спотворено антиконкурентними узгодженими діями учасників, суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, наявні підстави для визнання його недійсним на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України із застосуванням наслідків, установлених ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Прокурор вважає, що оскільки Підрядник, маючи намір на отримання незаконного права для укладення договору з метою одержання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, а також інших учасників ринкових відносин, усвідомлюючи протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави і суспільства, узяв участь у проведенні конкурентної процедури закупівлі, знівелювавши змагальність у ній, отримані ним бюджетні кошти в розмірі 4 236 519,60 грн повинні бути повернуті іншій стороні Договору, а отримані нею за рішенням суду кошти стягнуті в дохід держави.

Прокурор зазначає, що завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета вчинення спірного правочину Підрядником полягала в тому, щоб обійти встановлені Законом України «Про публічні закупівлі» обмеження і тим самим продовжити отримувати прибуток, що порушує правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг, не сприяє розвитку добросовісної конкуренції в державі.

Прокурор вважає, що дії ТОВ Підрядника спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку, з метою одержання права на укладення Договору не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель. А отже, суперечать інтересам держави та суспільства, оскільки порушують правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяють, а навпаки, обмежують розвиток конкуренції у державі.

Прокурор також зазначає, що в діях Підрядника вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Метою зазначених дій, є саме усунення конкуренції під час проведення управлінням зазначеної закупівлі та недобросовісне отримання права на укладення договору про закупівлю робіт.

Тому, на думку прокурора, мета дій Підрядника полягала в тому, щоб уникнути встановлених Законом України «Про публічні закупівлі» обмежень, протиправно усунути конкуренцію під час проведення публічної закупівлі, нівелювати ефективність її результатів, у незаконний спосіб одержати право на укладення спірного договору не на конкурентних засадах.

Прокурор зазначає, що закупівля відбулася за фактичної участі в ньому двох учасників (ТзОВ «Золочівагробуд» та МП «Золочівка»), які вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених між собою дій, що стосуються спотворення результатів цієї закупівлі.

Отже, придбання Замовником робіт відбулося за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками цієї закупівлі її видимості.

Прокурор вважає, що поведінка Підрядника під час участі в тендері вочевидь не сумісна з добросовісністю та принципами здійснення державних закупівель.

Відтак, Договір підряду № 04/12-18 від 04.12.2018 на виконання робіт по об`єкту: «Реконструкція каналізаційного колектора по вул. Набережна і напіврного колектора від КНС-1 до КОС в м. Золочів Львівської області (І-ша черга будівництва: каналізаційний колектор по вул. Набережна»), укладений за підсумками аукціону, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу ТзОВ «Золочівагробуд», на підставі ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України.

Враховуючи наявність умислу лише у ТОВ «Золочівагробуд», як сторони оспорюваного Договору від 04.12.2018, одержані ним 4 236 519,60 грн за цим правочином, повинні бути повернуті МКП «Золочівводоканал», а отримані останнім за рішенням суду кошти в дохід держави.

На підставі наведеного, прокурор просить суд визнати недійсним Договір про закупівлю робіт від 04.12.2018 № 04/12-18, укладений між Міським комунальним підприємством «Золочівводоканал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Золочівагробуд», предметом якого є: «Реконструкція каналізаційного колектора по вул. Набережна і напірного колектора від КНС-1 до КОС в м. Золочів Львівської області (І-ша черга будівництва: каналізаційний колектор по вул. Набережна» ідентифікатор закупівлі UA-2018-09-21-000970-c); стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Золочівагробуд» на користь Міського комунального підприємства «Золочівводоканал» кошти в сумі 4 236 519,60 грн, а з Міського комунального підприємства «Золочівводоканал» одержані ним за рішенням суду 4 236 519,60 грн стягнути в дохід держави, а також стягнути з відповідача -2 судові витрати зі сплати судового збору.

Позиція позивача -2.

У додаткових поясненнях за вх. № 30313/25 від 12.11.2025, позивач -2 зазначає про те, що Законом України «Про публічні закупівлі» визначено, що спеціальне законодавче регламентування процедури закупівлі товарів, робіт і послуг для потреб держави має на меті створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції і запобігання проявам корупції, задоволення потреб держави у певних групах товарів, робіт і послуг в особі конкретних замовників, які фінансуються за рахунок бюджетних коштів.

Позивач -2 вважає, що інтереси держави при закупівлі послуги полягали не лише в формальному оформленні факту її отримання, але й у її придбанні в установлений законодавством про публічні закупівлі спосіб, з дотриманням принципів функціонування цієї сфери суспільних відносин, всупереч яким Договір укладено за наслідками закупівлі, результати якої спотворено антиконкурентними узгодженими діями учасників.

Позивач -2 зазначає, що оскільки ТОВ «Золочівагробуд», маючи намір на отримання незаконного права для укладення договору з метою одержання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, а також інших учасників ринкових відносин, усвідомлюючи протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави і суспільства, взяв участь у проведенні конкурентної процедури закупівлі, знівелювавши змагальність у ній, отримані ним бюджетні кошти в розмірі 4 236 519,60 грн повинні бути повернуті іншій стороні Договору, а отримані нею за рішенням суду кошти стягнуті в дохід держави.

Позивач -2 вказує на те, що завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета вчинення спірного правочину ТОВ «Золочівагробуд» полягала в тому, щоб обійти встановлені Законом України «Про публічні закупівлі» обмеження і тим самим продовжити отримувати прибуток, що порушує правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг, не сприяє розвитку добросовісної конкуренції в державі.

Тому, на думку позивача -2 такі дії ТОВ «Золочівагробуд» спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення Договору не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже, суперечать інтересам держави та суспільства, оскільки порушують правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяють, а навпаки, обмежують розвиток конкуренції у державі.

Позивач -2 вважає, що в діях ТОВ «Золочівагробуд» вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Відтак, Договір укладений за підсумками аукціону, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо cуперечить інтересам держави та суспільства з умислу ТОВ «Золочівагробуд», на підставі статей 203, 215, 228 ЦК України.

Враховуючи наявність умислу лише у ТОВ «Золочівагробуд» як сторони оспорюваного Договору, одержані ним 4 236 519,60 грн за цим правочином повинні бути повернуті МКП «Золочівводоканал», а отримані останнім за рішенням суду кошти в дохід держави.

На підставі наведеного, позивач -2 просить суд позовну заяву Львівської обласної прокуратури в інтересах держави задовольнити в повному обсязі; розгляд справи здійснювати без участі представника Мінекономіки.

Позиція відповідача-1.

У відзиві на позовну заяву за вх. № 31404/25 від 25.11.2025 відповідач-1 зазначає про те, що рішенням тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 08.11.2022 № 47-р/тк у справі № 63/1-01-136-2020 визнано дії ТОВ «Золочівагробуд» та МП Золочівка» під час участі у процедурі закупівлі: «Реконструкція каналізаційного колектора по вул. Набережна і напірного колектора від КНС-1 до КОС в м. Золочів Львівської області (І-ша черга будівництва: каналізаційний колектор по вул. Набережна», ідентифікатор закупівлі UA 2018-09-21-000970-c, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6 та п. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів та накладено штрафи: на ТОВ «Золочівагробуд» у розмірі 7 638 729,00 грн та МП «Золочівка» - 42 169,00 грн., які підприємствами сплачено. Правомірність Рішення № 47/-р/тк підтверджено рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2023 у справі № 910/1524/23, яке набрало законної сили.

Відповідач-1 вказує на те, що інтерес держави у підтриманні законності у сфері публічних закупівель відновлено шляхом накладення штрафу на учасників закупівлі, які порушили законодавство про захист економічної конкуренції, та заборони таким учасникам брати участь у процедурах закупівель упродовж наступних трьох років (п. 4 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про публічні закупівлі"). При цьому, такі протиправні дії під час проведення торгів не завдали шкоди матеріальним інтересам ані безпосередньо держави, ані відповідних органів державної влади (позивачів), адже у процедурі закупівлі взяла участь крім цих двох осіб ще одна особа, тендерна пропозиція якої не відповідала вимогам тендерної документації (не обмежено конкурентоспроможності інших суб`єктів господарювання), а тендерна пропозиція переможця є нижчою за очікувану вартість закупівлі.

Відповідач-1 посилається на те, що враховуючи приписи ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, у випадку визнання Договору недійсним, міське комунальне підприємство "Золочівводоканал" буде змушене компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Золочівагробуд" вартість виконаних робіт, матеріалів, що були використані останнім на виконання умов Договору, яка на дату відшкодування може буде в рази більшою, аніж на дату проведення процедури закупівлі. Окрім того, для проведення повторної закупівлі таких робіт слід буде витратити бюджетні кошти в значно більшому обсязі.

Відповідач-1 зазначає, що прокурором не доведено у чому саме суперечить інтересам держави і суспільства мета вчинення спірного правочину, оскільки мала місце реконструкція каналізаційного колектора по вул. Набережна за кошти державного бюджету, яка проведена ефективно та якісно. Також не підтверджено недодержання вимог щодо відповідності цього правочину інтересам держави і суспільства, оскільки наведені прокурором обставини щодо притягнення Підрядника до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції не можуть свідчити про невідповідність оспорюваного правочину інтересам держави та суспільства і не впливають на його дійсність.

На підставі наведеного, відповідач-1 просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Позиція відповідача-2.

У відзиві на позовну заяву за вх. № 7683/26 від 17.03.2026 відповідач-2 посилається на те, що згідно звіту про результати проведеної процедури закупівлі за предметом: «Реконструкція каналізаційного колектора по вул. Набережна і напірного колектора від КНС-1 до КОС в м. Золочів Львівської області (І-ша черга будівництва: каналізаційний колектор по вул. Набережна») пропозиція учасника ТОВ «Золочівагробуд» відповідає кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації та як наслідок, 04.12.2018 р. між Замовником та Підрядником укладено договір підряду №04/12-18 (надалі Договір) на виконання робіт по об`єкту. Підстав для відхилення учасника були відсутні. Роботи згідно Договору частково виконані та оплачені у розмірі 4 236 519,60 грн. Вказане підтверджено актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року до Договору, який долучено до матеріалів справи.

Відповідач-2 зазначає, що під час виконання зазначених робіт підрядником були використані будівельні матеріали, трудові та інші ресурси, які фактично спожиті у процесі виконання зобов`язання та не можуть бути повернуті в натурі. Крім того, результат виконаних робіт був прийнятий замовником без зауважень, що підтверджується підписанням відповідного акта приймання виконаних робіт.

Відповідач-2 вказує на те, що за таких обставин повернення сплачених коштів є неможливим, оскільки застосування наслідків нікчемності правочину у вигляді двосторонньої реституції, передбачених ст. 216 Цивільного кодексу України, можливе лише за умови повернення сторонами всього одержаного за правочином у натурі, що в даному випадку, як вважає відповідач-2, є об`єктивно неможливим

Відповідач-2 зазначає, що позивачем не доведено у чому саме полягає завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета вчинення спірного правочину, оскільки роботи виконані.

У відзиві на позовну заяву за вх. № 7683/26 від 17.03.2026 відповідач-2 посилається висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19.12.2025 року №922/3456/23.

На підставі наведеного, відповідач-2 просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, подані суду, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, заслухавши пояснення учасників справи, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.

Міським комунальним підприємством «Золочівводоканал» 21.09.2018 опубліковано оголошення стосовно проведення відкритих торгів за предметом: «Реконструкція каналізаційного колектора по вул. Набережна і напірного колектора від КНС-1 до КОС в м. Золочів Львівської області (І-ша черга будівництва: каналізаційний колектор по вул. Набережна») очікуваною вартістю 17 466 106,00 грн. (ідентифікатор закупівлі UA2018-09-21-000970-c).

Тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах подано трьома учасниками: ПП «Теплогазбуд» з ціновою пропозицією 13 890 000,00 грн, МП «Золочівка» з ціновою пропозицією 13 900 000,00 грн та ТОВ «Золочівагробуд» з ціновою пропозицією 14 300 000,00 грн.

Зі звіту про результати проведеної закупівлі вбачається, що пропозиція учасника ТОВ «Золочівагробуд» відповідає кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації та 20.11.2018 оприлюднено повідомлення про намір укласти договір.

Як наслідок, 04.12.2018 між Міським комунальним підприємством Золочівводоканал (Замовник за договором, відповідач-1 у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Золочівагробуд (Підрядник за договором, відповідач-2 у справі) укладено договір підряду № 04/12-18 (надалі Договір) на виконання робіт по об`єкту: «Реконструкція каналізаційного колектора по вул. Набережна і напірного колектора від КНС-1 до КОС в м. Золочів Львівської області (І-ша черга будівництва: каналізаційний колектор по вул. Набережна»).

Відповідно до п. 3.1 Договору, договірна ціна на момент укладення договору становить 14 300 000,00 грн. При наявності бюджетного фінансування Замовник може перерахувати Підряднику аванс в розмірі 30% вартості річного обсягу робіт.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що фінансування робіт здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Згідно п. 12.1 Договору, строк дії договору до 31.12.2020 або до повного виконання робіт, або до повного виконання сторонами договірних зобов`язань.

В додатку № 1 до Договору від 04.12.2018 договірна ціна на вказану реконструкцію становить 14 300 000,00 грн.

В додатку № 2 до Договору від 04.12.2018 «Календарний графік робіт» та додатку № 3 «План фінансування робіт» фінансування у 2018 становить 10 000 000,00 грн, у 2019 році 4 000 000,00 грн та у 2020 році 300 000,00 грн

В подальшому на підставі низки укладених додаткових угод зменшено фінансування вартості робіт та визначено у розмірі 4 236 519,60 грн, а також продовжено період дії договору з кінцевим строком виконання до 31.12.2023.

Відповідно до оприлюднено Звіту про виконання Договору, сума оплати становить 4 236 519,60 грн з ПДВ.

Додатковою угодою № 6 від 29.12.2023 достроково розірвано (припинено) дію Договору та зазначено, що на момент підписання даної додаткової угоди виконано робіт на суму 4 236 519,60 грн, в т.ч. ПДВ 706 086,60 грн.

Згідно з випискою Управління державної казначейської служби України у Золочівському районі Львівської області ГУ ДКС у Львівській області з рахунку МКП «Золочівводоканал» за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 проведено платежі за Договором (тип операції КПКВК 2401270:3210) на користь ТОВ «Золочівагробуд» за рахунок державного бюджету у розмірі 4 236 519,60 грн, а саме: 06.12.2018 2 952 000,00 грн та 21.12.2018 - 1 284 519,60 грн.

На запити органів прокуратури від 12.08.2024 №14.54/05-10-3408вих-24, від 30.04.2025 № 14.54/05-39-1980вих-25, МКП Золочівводоканал листами від 11.09.2024 № 206, від 06.08.2025 № 157 повідомило, що роботи на виконання Договору виконано та оплачено частково у розмірі 4 236 519,60 грн. Фінансування вказаної закупівлі у 2018 здійснено за рахунок коштів державного бюджету України.

Вказане підтверджується актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року до Договору, який долучено до матеріалів справи.

Золочівською міською радою листом від 16.10.2025 № 3624 поінформовано обласну прокуратуру на запит від 28.08.2025 № 15/2-943вих-25, що на даний час виконання вищевказаних робіт є актуальним та потребує завершення. Проте через відсутність фінансування договір розірвано (припинено) додатковою угодою від 29.12.2023 № 6.

Рішенням тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 08.11.2022 № 47-р/тк у справі № 63/1-01-136-2020 визнано дії ТОВ «Золочівагробуд» та МП «Золочівка» під час участі у процедурі закупівлі: «Реконструкція каналізаційного колектора по вул. Набережна і напірного колектора від КНС-1 до КОС в м. Золочів Львівської області (І-ша черга будівництва: каналізаційний колектор по вул. Набережна», ідентифікатор закупівлі UA-2018-09-21-000970-c, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6 та п. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів.

Правомірність та законність Рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 08.11.2022 № 47-р/тк у справі № 63/1-01-136-2020 підтверджено рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2023 у справі № 910/1524/23, яке набрало законної сили 01.09.2023 року.

На запити органів прокуратури від 27.10.2023 № 14.54/05-46-4284вих-23, від 28.08.2025 № 15/2-2266вих-25, Антимонопольний комітет України листами від 14.11.2023 № 300-20.2/01-12050е, від 04.09.2025 № 300-20.2/09-9458е повідомив, що вищевказаним рішенням за порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю, накладено штрафи: на ТОВ «Золочівагробуд» у розмірі 7 638 729,00 грн та МП «Золочівка» - 42 169,00 грн., які підприємствами сплачено.

Наведене підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки від 24.01.2023 № N10ХL3083M на суму 42 169,00 грн та платіжними інструкціями від 08.08.2023 № 5281 на суму 6 933 250,0 грн та № 5282 на суму 705 479,00 грн., які долучено до матеріалів справи.

У позовній заяві прокурор зазначає про те, що узгоджений характер дій вказує як на усвідомлення Підрядником їх протиправності (порушення цими діями правил здійснення господарської діяльності), так і на передбачуваність і бажання настання наслідків від них (усунення конкуренції з метою протиправного отримання права на укладення договору). На думку прокурора, вольова спрямованість антиконкурентних узгоджених дій зазначеного підприємства свідчить про їх умисність. Проведення вказаної закупівлі відбулося за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендеру її видимості.

Прокурор вказує на те, що інтереси держави при закупівлі послуги полягали не лише в формальному оформленні факту її отримання, але й у її придбанні в установлений законодавством про публічні закупівлі, спосіб, з дотриманням принципів функціонування цієї сфери суспільних відносин.

На думку прокурора, Договір підряду № 04/12-18 від 04.12.2018 укладено за наслідками закупівлі, результати якої спотворено антиконкурентними узгодженими діями учасників, суперечить інтересам держави і суспільства. Тому, наявні підстави для визнання його недійсним на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України із застосуванням наслідків, установлених ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Прокурор вважає, що оскільки ТзОВ «Золочівагробуд», маючи намір на отримання незаконного права для укладення договору з метою одержання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, а також інших учасників ринкових відносин, усвідомлюючи протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави і суспільства, узяв участь у проведенні конкурентної процедури закупівлі, знівелювавши змагальність у ній, отримані ним бюджетні кошти в розмірі 4 236 519,60 грн повинні бути повернуті іншій стороні Договору, а отримані нею за рішенням суду кошти стягнуті в дохід держави. Вказане слугувало підставою для звернення прокурора до суду з даною позовною заявою.

Оцінка суду.

Щодо звернення до Господарського суду Львівської області першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури з даною позовною заявою, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

На підставі ч. ч. 1, 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист таких інтересів, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді за одночасної наявності двох елементів: порушення або загрози порушення інтересів держави та нездійснення чи неналежного здійснення захисту таких інтересів відповідним суб`єктом владних повноважень, а також у разі його відсутності.

Згідно з ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених до його компетенції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

З викладеним кореспондуються й положення ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, за якими у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, передбачені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також указує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Одним із ключових для застосування норм ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та визначення згаданого елемента є поняття «інтерес держави».

«Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора із захисту суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.10.2021 у справі № 380/2266/21, від 02.12.2021 у справі № 320/10736/20 та від 23.12.2021 у справі № 0440/6596/18.

У позовній заяві прокурор зазначає про те, що для поступової інтеграції України до ЄС та розвитку України в цілому важливою є Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (надалі Угода), розділ IV якої присвячений торгівлі та суміжним питанням.

Цю Угоду, яка для України набрала чинності 01.09.2017, ратифіковано Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII.

Прокурор вказує на те, що порушення законодавства про публічні закупівлі шляхом усунення конкуренції під час проведення торгів призводять до незабезпечення положень Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції та підриву авторитету Української держави перед Європейським співтовариством, свідчать про невиконання вказаної Угоди, нівелюють конституційні засади, тобто фактично відтерміновують набуття Україною повноправного членства в Європейському Союзі та Організації Північноатлантичного договору.

Позов прокурора має на меті комплексний захист інтересів держави, порушених унаслідок укладення спірного Договору підряду від 04.12.2018 № 04/12-18. Обставини вчинення та наслідки таких діянь для економіки держави свідчать про невідповідність указаних фактів як правовій природі здійснення публічних закупівель у цілому, яка заснована на чесній господарській діяльності учасників тендерів та замовників, так і інтересам держави та суспільства.

Враховуючи наведене, перший заступника керівника Львівської обласної прокуратури звернувся з позовом до Господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі позивача -1: Західного офісу Держаудитслужби, позивача -2: Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства до відповідача -1: Міського комунального підприємства «Золочівводоканал», відповідача -2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Золочівагробуд» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Стосовно позовних вимог, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 ЦК України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України.

Як передбачено ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Разом з тим, приписами ч. 3 наведеної статті встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до ст. 203 ЦК України загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Як стверджує прокурор, Договір підряду № 04/12-18 від 04.12.2018 є таким, що суперечать інтересам держави і суспільства за наявності умислу відповідача-2.

Частиною 3 ст. 228 ЦК України, на яку посилається прокурор у позовній заяві, встановлено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків. Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру у кожної із сторін. Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору, що укладається, і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою.

Таким чином, здійснивши правовий аналіз ч. 3 ст. 228 ЦК України, можна дійти висновку, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/6271/17.

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Судом встановлено, що Міським комунальним підприємством «Золочівводоканал» 21.09.2018 опубліковано оголошення стосовно проведення відкритих торгів за предметом: «Реконструкція каналізаційного колектора по вул. Набережна і напірного колектора від КНС-1 до КОС в м. Золочів Львівської області (І-ша черга будівництва: каналізаційний колектор по вул. Набережна») очікуваною вартістю 17 466 106,00 грн. (ідентифікатор закупівлі UA2018-09-21-000970-c).

Тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах подано трьома учасниками: ПП «Теплогазбуд» з ціновою пропозицією 13 890 000,00 грн, МП «Золочівка» з ціновою пропозицією 13 900 000,00 грн та ТОВ «Золочівагробуд» з ціновою пропозицією 14 300 000,00 грн.

Зі звіту про результати проведеної закупівлі вбачається, що пропозиція учасника ТОВ «Золочівагробуд» відповідає кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації та 20.11.2018 оприлюднено повідомлення про намір укласти договір.

Як наслідок, 04.12.2018 між Міським комунальним підприємством Золочівводоканал та Товариством з обмеженою відповідальністю Золочівагробуд укладено договір підряду № 04/12-18 на виконання робіт по об`єкту: «Реконструкція каналізаційного колектора по вул. Набережна і напірного колектора від КНС-1 до КОС в м. Золочів Львівської області (І-ша черга будівництва: каналізаційний колектор по вул. Набережна»).

Рішенням тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 08.11.2022 № 47-р/тк у справі № 63/1-01-136-2020 визнано дії ТОВ «Золочівагробуд» та МП «Золочівка» під час участі у процедурі закупівлі: «Реконструкція каналізаційного колектора по вул. Набережна і напірного колектора від КНС-1 до КОС в м. Золочів Львівської області (І-ша черга будівництва: каналізаційний колектор по вул. Набережна», ідентифікатор закупівлі UA-2018-09-21-000970-c, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6 та п. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів.

Правомірність та законність Рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 08.11.2022 № 47-р/тк у справі № 63/1-01-136-2020 підтверджено рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2023 у справі № 910/1524/23, яке набрало законної сили 01.09.2023 року.

Антимонопольний комітет України листами від 14.11.2023 № 300-20.2/01-12050е, від 04.09.2025 № 300-20.2/09-9458е повідомив, що вищевказаним рішенням за порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю, накладено штрафи: на ТОВ «Золочівагробуд» у розмірі 7 638 729,00 грн та МП «Золочівка» - 42 169,00 грн., які підприємствами повністю сплачено.

Відтак, згідно Рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 08.11.2022 № 47-р/тк у справі № 63/1-01-136-2020 на ТОВ «Золочівагробуд» та МП «Золочівка» накладено штрафи, які підприємствами повністю сплачено. Відтак, ТОВ «Золочівагробуд» уже поніс покарання у вигляді штрафу та несе негативні наслідки, оскільки грошові кошти не є речами з індивідуально визначними ознаками, відтак неможливо розрізнити власні кошти підприємства і кошти стягнуті з винної сторони.

Закон України «Про захист економічної конкуренції» визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

За визначенням ст. 1 Закон України «Про захист економічної конкуренції», економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закон України «Про захист економічної конкуренції» суб`єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії (п. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Згідно з ст. 51 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною 2 ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлено, зокрема, що за порушення, передбачені пунктами 1, 2 та 4 ст. 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути обчислено оціночним шляхом.

Закон України «Про публічні закупівлі» визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі», закупівлі здійснюються за принципом добросовісної конкуренції серед учасників. Згідно з ч. 5 наведеної статті, замовники, учасники процедур закупівлі, суб`єкт оскарження, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом.

Так, фактично у якості єдиного доказу того, що Договір підряду № 04/12-18 від 04.12.2018 є таким, що завідомо суперечать інтересам держави і суспільства з умислу однієї сторони - ТзОВ Золочівагробуд, прокурор посилається на Рішенням тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 08.11.2022 № 47-р/тк у справі № 63/1-01-136-2020, яким визнано дії ТОВ «Золочівагробуд» та МП «Золочівка» під час участі у процедурі закупівлі: «Реконструкція каналізаційного колектора по вул. Набережна і напірного колектора від КНС-1 до КОС в м. Золочів Львівської області (І-ша черга будівництва: каналізаційний колектор по вул. Набережна», ідентифікатор закупівлі UA-2018-09-21-000970-c, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6 та п. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів.

Судом встановлено, що законність вказаного Рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 08.11.2022 № 47-р/тк у справі № 63/1-01-136-2020 підтверджена рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2023 у справі № 910/1524/23, яке набрало законної сили 01.09.2023 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, обставини вчинення ТОВ «Золочівагробуд» та МП «Золочівка» порушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 6 та п. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2023 у справі № 910/1524/23, яке набрало законної сили, не потребують доказування при розгляді даної справи, у якій бере участь особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

Проте, лише сам факт вчинення вказаними учасниками торгів порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у відкритих торгах, встановлений Рішенням АМК, не є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним як такого, що вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 10.06.2021 у справі № 910/10055/20, в якій суд зазначив, що для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним оспорюваного правочину укладеного за результатами проведення відкритих торгів, які проведені на виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі» не достатньо лише констатації факту встановлення рішенням АМК антиконкурентних узгоджених дій відповідача та третьої особи під час проведення процедури закупівлі без доведення позивачем, ...таких фактів як: факту порушення його права та/або інтересу внаслідок вчинення правочину; факту проведення процедури закупівлі всупереч вимогам Закону України «Про публічні закупівлі»; оспорювання або визнання рішення тендерного комітету недійсними, а відтак недійсності самого правочину, який укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом за результатом розгляду та оцінки тендерної пропозиції замовником, який визначає переможця та приймає рішення про намір укласти договір згідно з цим Законом.

Суд зауважує, що не будь-які порушення актів цивільного законодавства, вчинені під час укладення договору, мають своїм наслідком невідповідність правочину інтересам держави і суспільства. Для визнання недійсним правочину на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 228 ЦК України має бути доведено, що зміст правочину та мета його вчинення завідомо суперечать інтересам держави і суспільства.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено, що замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника або відмовити в участі у переговорній процедурі закупівлі (крім випадків, зазначених у пунктах 2, 4, 5 частини другої статті 40 цього Закону) в разі, якщо суб`єкт господарювання (учасник) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів тендерів.

Саме у вказаний спосіб держава гарантує розвиток добросовісної конуренції, забезпечує ефективність правового регулювання сфери публічних закупівель, прозорість процедур. При цьому позбавлення суб`єкта господарювання права протягом трьох років брати участь у процедурах закупівель є тим запобіжчиком, за допомогою якого держава усуває недобросовісність суб`єктів господарювання від можливості мати доступ до публічних коштів.

Крім того, за порушення законодавства про захист економічної конкуренції Законом України «Про захист економічної конкуренції» передбачена відповідальність. Зокрема, за порушення, визначене пунктами 1, 2 та 4 ст. 50 цього Закону, накладаються штрафи (ст. 51, ч. 2 ст. 52).

Як встановлено судом, Антимонопольний комітет України листами від 14.11.2023 № 300-20.2/01-12050е, від 04.09.2025 № 300-20.2/09-9458е повідомив, що вищевказаним рішенням за порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю, накладено штрафи: на ТОВ «Золочівагробуд» у розмірі 7 638 729,00 грн та МП «Золочівка» - 42 169,00 грн., які підприємствами повністю сплачено. Отже, відповідачем-2 понесено відповідальність за вчинене ним порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Суд зауважує, що інтерес держави у підтриманні законності у сфері публічних закупівель відновлено шляхом накладення штрафу на учасників закупівель, які порушили законодавство про захист економічної конкуренції, та заборони таким учасникам брати участь у процедурах закупівель упродовж наступних трьох років (п. 4 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про публічні закупівлі").

При цьому, такі протиправні дії під час проведення торгів не завдали шкоди матеріальним інтересам ані безпосередньо держави, ані відповідних органів державної влади (позивачів), адже у процедурі закупівлі взяла участь крім цих двох осіб ще одна особа, тендерна пропозиція якої не відповідала вимогам тендерної документації (не обмежено конкурентоспроможності інших суб`єктів господарювання), а тендерна пропозиція переможця є нижчою за очікувану вартість закупівлі.

Крім того, судом враховано, що згідно з випискою Управління державної казначейської служби України у Золочівському районі Львівської області ГУ ДКС у Львівській області з рахунку МКП «Золочівводоканал» за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 проведено платежі за Договором (тип операції КПКВК 2401270:3210) на користь ТОВ «Золочівагробуд» за рахунок державного бюджету у розмірі 4 236 519,60 грн, а саме: 06.12.2018 - 2 952 000,00 грн та 21.12.2018 - 1 284 519,60 грн. Отже, роботи на виконання Договору підряду виконано та оплачено частково у розмірі 4 236 519,60 грн. Фінансування вказаної закупівлі у 2018 здійснено за рахунок коштів державного бюджету України, що підтверджується актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року до Договору. Станом на 24.11.2025 виконання вказаних робіт є актуальним та потребує завершення. Проте через відсутність фінансування договір розірвано (припинено) додатковою угодою від 29.12.2023 № 6. Будівельні роботи, виконані відповідачем -2, проведені ефективно, претензій до якості виконаних робіт у відповідача-1 немає.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази невідповідності вартості або якості виконаних відповідачем-2 робіт, розміру завданих замовнику збитків, наявності інших порушень при виконанні умов договору.

Суд зауважує, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного законодавства. Тлумачення п. 6 ч 1 ст. 3 Цивільного кодексу України свідчить про те, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Крім принципів цивільного права - справедливості, добросовісності та розумності, суд касаційної інстанції в окремих своїх постановах керується аксіомою цивільного судочинства "Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem", яка означає "У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права".

Пред`явлення вимоги прокурором про визнання Договору підряду недійсним, на переконання суду, не спрямоване на захист державних інтересів, а навпаки - створюється ризик їх подальшого порушення.

Відтак прокурором не доведено, що в результаті визнання договору недійсним майнові права держави буде захищено та відновлено.

Отже, прокурор не довів того, що роботи, які виконані відповідачем-2 за Договором підряду, виконані неналежним чином, з порушенням вимог щодо якості, виконані з недоліками, а також не вказав протиправних наслідків укладення та виконання договору.

З огляду на встановлені в ході розгляду справи обставини, суд дійшов висновку, що прокурором не доведено належними та допустимими доказами у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення оспорюваного договору за результами закупівлі, наявність протиправних наслідків, а також наявність умислу (наміру) у сторін саме на укладення договору, що суперечить інтересам держави і суспільства.

З огляду на наведене, підстави для визнання Договору підряду недійсним відповідно до ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 228 ЦК України відсутні, а відтак відсутні підстави для застосування наслідків недійсного правочину.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

У постанові Верховного Суду від 19.12.2025 року №922/3456/23 викладена наступна правова позиція: 48.Також колегія суддів зазначає, що як у справі №922/3456/23, так і у справі №914/1507/23, єдиним доказом того, що оспорюваний договір завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є рішення АМКУ в антимонопольній справі, яким визнано дії відповідачів як учасників спірної закупівлі, щодо узгодження ним своєї поведінки під час участі в конкурсних торгах на закупівлю, яким встановлений факт порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачені п.4 ч.2 ст.6 та п.1 ст.50 Закону "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосується спотворення результатів торгів. 49. Колегія суддів пропонує відступити від висновку, викладеного у постанові від 17.10.2024 у cправі №914/1507/23, про те, що встановлене в установленому порядку порушення законодавства про захист економічної конкуренції є підставою для визнання недійсним договору, укладеного з переможцем закупівлі, відповідно до ч.3 ст.228 ЦК, а також про наявність підстав для застосування правових наслідків, передбачених ч.3 ст.228 ЦК, у разі визнання недійсним правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. 50. Необхідність відступу мотивує тим, що сам лише факт вчинення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у спірній закупівлі, встановлений рішенням АМКУ, не є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним як такого, що вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Крім того, за порушення законодавства про захист економічної конкуренції Законом "Про захист економічної конкуренції" передбачена відповідальність, зокрема, у вигляді штрафу (ст.51, ч.2 ст.52 Закону "Про захист економічної конкуренції"). Згідно з частинами 1 і 2 ст.55 Закону "Про захист економічної конкуренції" особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування. Положення Закону "Про захист економічної конкуренції" є спеціальними у випадку порушення його норм. Прокурор, у разі завдання, на його думку, шкоди інтересам держави і суспільства внаслідок укладення і виконання договору, не позбавлений можливості розрахувати завдані таким порушенням збитки та пред`явити вимогу про їх стягнення з винної особи, як це передбачено ст.55 Закону "Про захист економічної конкуренції". 105. Враховуючи викладене, Об`єднана палата уточнює висновки, що містяться у постановах від 13.11.2024 у справі №911/934/23, від 17.10.2024 у справі №914/1507/23, а також інших постановах колегій суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування ч.3 ст.228 ЦК, таким чином: При визначенні підстав для застосування ч.3 ст.228 ЦК, яка містить санкцію конфіскаційного характеру, не властиву нормам цивільного законодавства, і яка несе в собі високі ризики втручання держави в право власності приватних осіб, суд має враховувати критерії, визначені ЄСПЛ, щодо пропорційності покарання (конфіскації без вироку суду) та можливості обрання менш обтяжливого заходу для винної сторони правочину (двосторонньої реституції, стягнення збитків, штрафу тощо). Ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції.

Щодо правової природи наслідків недійсності правочину, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України у аналогічних спірних відносинах, Верховний Суд у постанові від 19.12.2025 року №922/3456/23 зазначив наступне: 66.Стягнення всього отриманого за недійсним правочином у дохід держави є конфіскацією, яка за своєю правовою природою не є цивільно-правовим інститутом. У первісній редакції ЦК, який набув чинності 01.01.2004, такої норми не існувало. Однак Законом "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Податкового кодексу України" від 02.12.2010 ст.228 була доповнена ч.3, присвяченою недійсності правочинів, що не відповідають інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 67. Щодо конфіскаційного характеру санкцій, передбачених ч.3 ст.228 ЦК неодноразово висловлювався ще Верховний Суд України, а після 2017 року - і Верховний Суд (постанови від 20.06.2018 у справі №802/470/17-а, від 16.10.2019 у справі №2а-1670/8497/11, від 25.07.2023 у справі №160/14095/21 від 13.11.2024 у справі №911/934/23). 68. Наслідки, передбачені реченнями 2-3 ч.3 ст.228 ЦК, не спрямовані на поновлення майнової сфери постраждалого учасника цивільно-правових правовідносин. Передбачені законом санкції мають за мету покарати осіб, які вчинили заборонений законодавством правочин. Це єдина норма ЦК, яка містить каральні заходи (санкції). 69. За загальним правилом правовим наслідком недійсності правочинів є повернення сторін в стан, що передував укладенню правочину (абз.2 ч.1 ст.216 ЦК). Такий правовий наслідок спрямований на те, аби нівелювати все, що відбулося і зробити його юридично незначущим. 70. Супроводжувальним правовим наслідком недійсності правочину є можливість відшкодування винною стороною правочину збитків та моральної шкоди, завданої другій стороні правочину. Такий правовий наслідок спрямований на те, аби досягти компенсації понесених такою стороною втрат, тобто є проявом дії компенсаційних засад цивільного права. 71. Оскільки відшкодування збитків та моральної шкоди є видом цивільно- правової відповідальності, їх стягнення відбувається на користь приватної особи, в її інтересах і саме задля неї. 72. У ч.3 ст.228 ЦК передбачаються зовсім інші правові наслідки: - які спрямовані не на позначене вище, а на реакцію з боку держави на правопорушення сторони/сторін правочину; - ініціатором цих правових наслідків є держава, а не сторона правочину; - ці правові наслідки встановлені в публічних інтересах (як їх розуміє держава), а не в приватноправових; - наслідки полягають не у відновленні становища, що існувало до вчинення правочину, а на вилучення майна; - ці правові наслідки не можна розцінювати як відшкодування збитків. 73. Такі правові наслідки не можна віднести до компенсаційних, адже вони є сутнісно іншими і являють собою різновид конфіскації майна державою. Щодо відповідності приписів ч.3 ст.228 ЦК критеріям ЄСПЛ щодо сумісності втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями ст.1 Першого протоколу до Конвенції 74. Вирішуючи питання щодо застосування ч.3 ст.228 ЦК суд має враховувати що санкції, передбачені ч.3 ст.228 ЦК, ч.1 ст.208 ГК є не компенсаційними, а конфіскаційними санкціями, які передбачають стягнення усього отриманого за правочином на користь держави. Ці санкції спрямовані не на відновлення правового стану, який існував до порушення, а на покарання осіб, які порушили законодавчу заборону вчиняти правочин, який не відповідає інтересам держави і суспільства. 75. Конфіскація без вироку суду (Non-Conviction Based Confiscation - NCBC) розглядається ЄСПЛ як втручання у право власності, захищене ст.1 Першого протоколу до Конвенції. 76. Застосування наслідків, передбачених ч.3 ст.228 ЦК є втручанням держави у право власності приватних осіб. Тому підлягає застосуванню ст.1 Першого протоколу до Конвенції. Відповідно до зазначеної статті кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. 77. Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями ст.1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право: - втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними; - якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів; - втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Враховуючи висновки ЄСПЛ щодо конфіскації без вироку суду Об`єднана палата згідно постанови від 19.12.2025 року №922/3456/23 вважає, що у аналогічних відносинах, як у справі, що переглядається при застосуванні конфіскаційної санкції, передбаченої ч.3 ст.228 ЦК, не було дотримано принципу пропорційності як щодо винного учасника правочину, так і щодо того учасника, який діяв добросовісно.

Об`єднана палата вважає, що за умови застосування відповідних приписів ч.3 ст.228 ЦК, відбувається непропорційне втручання в право власності й добросовісного учасника.

Об`єднана палата вважає, що застосування ч.3 ст.228 ЦК до спірних відносин призвело до порушення визначеного у рішеннях ЄСПЛ принципу пропорційності втручання держави в мирне володіння майном (ст.1 Протоколу першого до Конвенції) як щодо відповідача-2, так і щодо добросовісної сторони правочину.

Враховуючи наведене, суд відмовляє у задоволенні заявлених позовних вимог.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування вірогідності доказів на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові витрати.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, тому судовий збір покладається на прокурора.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили в порядку та в строки, визначені ст. 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та в строки, згідно ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 05.06.2026.

Суддя Долінська О.З.