Рішення № 137143875, 05.06.2026, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2026 рокум. Кропивницький Справа № 912/215/26

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Закуріна М.К. (надалі Суд), розглянувши справу

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Джи ес ай груп»

про стягнення 12 686 360,85 грн,

у с т а н о в и в:

Процесуальні дії та рішення

01.06.2026 ТОВ «Джи ес ай груп» звернулося до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу пропорційно задоволеним позовним вимогам.

У якості підтвердження здійснених витрат ТОВ «Джи ес ай груп» надало до заяви акт виконаних робіт від 01.06.2026 стосовно витрат на правничу допомогу у розмірі 40000 грн.

Ухвалою від 02.06.2026 Суд прийняв заяву до розгляду на підставі статті 221 Господарського процесуального кодексу України без повідомлення учасників справи.

03.06.2026 АТ «Українська залізниця» подало заперечення на заяву про розподіл судових витрат, в якій зазначило, що судові витрати підлягають покладенню виключно на ТОВ «Джи ес ай груп», оскільки позовні вимоги стосовно невиконання ним зобов`язань по договору є обґрунтованими та визнані судом у рішення по справі.

03.06.2026 АТ «Українська залізниця» також подало заяву про ухвалення додаткового рішення стосовно стягнення з ТОВ «Джи ес ай груп» судового збору у сумі 37115,22 грн. У заяві зазначило, що його вимоги суд визнав обґрунтованими, а тому сплачений судовий збір повинен бути покладений на відповідача у повній сумі.

Ухвалою від 04.06.2026 Суд прийняв заяву до розгляду на підставі статті 221 Господарського процесуального кодексу України без повідомлення учасників справи.

Щодо відсутності правових підстав для прийняття додаткового рішення за заявою АТ «Українська залізниця»

Частина 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України визначає правові підстави для ухвалення додаткового рішення, а саме суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення (пункт 1); у випадку, коли суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення (пункт 2); судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3).

Отже, можливість ухвалення додаткового рішення пов`язана виключно з існуванням наведених підстав.

У цьому контексті Суд зазначає, що 27.05.2026 у справі ухвалив рішення, яким позовні вимоги задовольнив частково, зокрема, стягнув з ТОВ «Джи ес ай груп» на користь АТ «Українська залізниця» 2 020 310,27 грн пені, 7 572 895,91 грн штрафу та 115 121,12 грн компенсації по сплаті судового збору, у задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовив, а саме в частині стягнення 3 093 154,67 грн нарахованого штрафу. Підставою для відмови Суд зазначив необхідність зменшення нарахованого штрафу на 29 %.

За змістом рішення Суд вказав, що 115 121,12 грн компенсації по сплаті судового збору складають 75,62 % задоволених позовних вимог, якими були вимоги про стягнення 12 686 360,85 грн, та вони визначені за принципом пропорційності задоволеним вимогам.

Таким чином, Суд при ухваленні судового рішення вирішив питання розподілу судових витрат на користь АТ «Українська залізниця», а саме судового збору, який воно сплатило у справі у загальній сумі 152 236,34 грн, а також вказав на порядок розподілу, а саме пропорційність.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України визначений порядок розподілу судових витрат у спорах, що виникають при виконанні договорів, зокрема, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд вказує, що пункт 2 частини 1 статті 129 ГПК України оперує лише одним критерієм оцінки розподілу судового збору між сторонами, а саме пропорційністю задоволених позовних вимог. Тому, при вирішенні питання про розподіл суд має право враховувати лише наявність відповідної підстави.

Ця підстава не окреслена випадками зменшення судом нарахованої неустойки, оскільки за пунктом 1 частини 5 статті 238 ГПК України у резолютивній частині рішення, з-поміж іншого, зазначається висновок суду про задоволення позову чи про відмову у позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог. У зв`язку з цим, оскільки зменшення нарахованої неустойки нерозривне із загальним висновком суду про стягнення певної суми за судовим рішенням з боржника, воно знаходиться у безпосередньому зв`язку із сумою стягнення, яка за рішенням суду задовольняється частково у випадку зменшення неустойки.

За такого висновку у випадку зменшення неустойки судом, з використанням його дискреційних повноважень, у судовому рішенні повинен бути вказаний єдиний можливий висновок про задоволення позову частково, оскільки заявлена до стягнення сума стягується частково, а не повністю.

При застосуванні таких висновків Суд враховує висновки Верховного Суду стосовно розподілу судового збору при зменшенні неустойки (у тому числі, від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, від 14.06.2022 у справі № 905/2135/19), але зазначає, що у цих справах Верховний Суд не здійснював аналіз застосування пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України у контексті взаємозв`язку з приписами пункту 1 частини 5 статті 238 ГПК України, а тому ці висновки не є обов`язковими для вирішення даної справи.

Відтак, наведена правова норма застосовується таким чином, що у випадку часткового задоволення позову судові витрати розподіляються за відповідною пропорцією, яка визначається по відношенню до загальної суми позовних вимог, заявлених до стягнення, та розміру вимог, які задоволенні судом.

Так, відповідна пропорція у цій справі складає 75,62 % та вона обрахована виходячи від загальної суми позову 12 686 360,85 грн, та суми задоволених вимог 9 593 176,18 грн (із розрахунку: 9 593 176,18 грн х 100 : 12 686 360,85 грн = 75,62 %). У зв`язку з цим, судовий збір, який підлягає компенсації на користь АТ «Українська залізниця» складає теж 75,62 % у сумі 115 121,12 грн (із розрахунку: 152 236,34 грн х 75,62 : 100 = 115121,12 грн).

Відтак, оскільки Суд при ухваленні рішення у справі вирішив питання розподілу судових витрат по сплаті судового збору, підстави для ухвалення додаткового рішення в частині судових витрат на сплату судового збору відсутні.

Щодо наявності правових підстав для розподілу судових витрат за заявою ТОВ «Джи ес ай груп»

Витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних із розглядом справи (пункт 1 частини 2 статті 123 ГПК України), при цьому положеннями статей 124 та 129 ГПК України установлений порядок, алгоритм дій сторони, яка бажає, щоб її витрати на правничу допомогу були компенсовані за рахунок іншої сторони.

Так, спочатку разом із першою заявою по суті кожна сторона подає попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести (частина 1 статті 124 ГПК України), а у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (частина 2 статті 124 ГПК України).

У свою чергу, докази в підтвердження судових витрат подаються до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Поряд з цим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина 8 статті 129 ГПК України).

У цьому контексті, першою процесуальною заявою по суті спору для відповідача є відзив на позов. Зокрема, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи (частина 1 статті 161 ГПК України). Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина 2 статті 161 ГПК України).

У справі Суд установив, що ТОВ «Джи ес ай груп» у першій заяві по суті справи, а саме у відзиві на позов, вказало, що сума судових витрат складається із витрат на правничу допомогу у розмірі 40000 грн. При цьому, Суд констатує, що ТОВ «Джи ес ай груп» у якості доказу представництва його інтересів у суді надало ордер наданий йому адвокатом Ляховою Т.В. (т. 1, а.с. 82) та договір про надання правничої допомоги (т. 1, а.с. 93-94).

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованим та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності.

01.06.2026 ТОВ «Джи ес ай груп» у п`ятиденний строк після ухвалення рішення по справі подало заяву про ухвалення додаткового рішення про судові витрати, чим дотрималось наведених правових положень. При цьому, Суд зазначає, що ТОВ «Джи ес ай груп» до заяви надало акт виконаних робіт від 01.06.2026 (т. 2, а.с. 47).

При цьому, за змістом частини 1 статті 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Таким чином, ТОВ «Джи ес ай груп» забезпечило дотримання строків подання доказів витрат на правничу допомогу, які у даному випадку складаються з наданого до справи ордеру адвоката, договору від 16.02.2026 та акту виконаних робіт.

Зокрема, відповідно до ордеру на надання правничої допомоги від 16.02.2026 (т. 1, а.с. 82) адвокат Ляхова Т.В. видала його ТОВ «Джи ес ай груп» з метою представлення його інтересів у справі по договору від 16.02.2026.

Відповідно до договору про надання правничої допомоги від 16.02.2026 він укладений між ТОВ «Джи ес ай груп» та адвокатом Ляховою Т.В. стосовно представлення інтересів товариства у цій справі. За змістом пункту 4 договору за правничу допомогу визначена сплата фіксованої суми - гонорару у сумі 40000 грн.

Як слідує з акту виконаних робіт від 01.06.2026, складеного між ТОВ «Джи ес ай груп» та адвокатом Ляховою Т.В., адвокат надала послуги по договору від 16.02.2026 на загальну суму 40000 грн (т. 2, а.с. 47). Безпосередньо в акті його учасники зазначили перелік юридичних послуг, які виконала адвокат у справі № 912/215/26.

Попередньо Суд вказав, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина 8 статті 129 ГПК України).

У зв`язку з наведеним ТОВ «Джи ес ай груп» підтвердило наявність витрат на правничу допомогу у фіксованій сумі 40000 грн.

Такі розміри витрат є співмірними по відношенню до суті спору, а тому відповідають критерію розумності розміру.

За пунктом 3 частини 4 статті 129 ГПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати на правничу допомогу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Суд вказує, що наведена норма оперує лише одним критерієм оцінки розподілу судового збору між сторонами, а саме пропорційністю задоволених позовних вимог. Тому, при вирішенні питання про розподіл витрат на правничу допомогу суд має право враховувати лише наявність відповідної підстави.

Ця підстава не окреслена випадками зменшення судом нарахованої неустойки, оскільки за пунктом 1 частини 5 статті 238 ГПК України у резолютивній частині рішення, з-поміж іншого, зазначається висновок суду про задоволення позову чи про відмову у позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог. У зв`язку з цим, оскільки зменшення нарахованої неустойки нерозривне із загальним висновком суду про стягнення певної суми за судовим рішенням з боржника, воно знаходиться у безпосередньому зв`язку із сумою стягнення, яка за рішенням суду задовольняється частково у випадку зменшення неустойки.

За такого висновку у випадку зменшення неустойки судом, з використанням його дискреційних повноважень, у судовому рішенні повинен бути вказаний єдиний можливий висновок про задоволення позову частково, оскільки заявлена до стягнення сума стягується частково, а не повністю.

На підставі викладеного Суд виснує, що наведена правова норма повинна застосовуватися таким чином, що у випадку часткового задоволення позову судові витрати на правничу допомогу розподіляються за відповідною пропорцією, яка визначається по відношенню до загальної суми позовних вимог, заявлених до стягнення, та розміру вимог, які задоволенні судом.

Так, відповідна пропорція у цій справі складає 75,62 % по відношенню до задоволених вимог та 24,38 % по відношенню до вимог, у задоволенні яких відмовлено. Ці числові показники обраховані виходячи з наведених вище обрахунків.

У зв`язку з цим, оскільки у задоволенні позовних вимог в частині 24,38 % відмовлено, витрати на правничу допомогу відповідача підлягають компенсації на користь ТОВ «Джи ес ай груп» пропорційно такому значенню, а саме у сумі 9 752 грн (із розрахунку: 40 000 грн х 24,38 % = 9752 грн).

За таких обставин, заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 124, 126, 129 та 221 ГПК України,

в и р і ш и в:

1. У задоволенні заяви Акціонерного товариства «Українська залізниця» про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на сплату судового збору у сумі 37 115,22 грн відмовити.

2. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Джи ес ай груп» про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.

3. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, б. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Джи ес ай груп» (27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Городоцька, буд. 77; ідентифікаційний код 39757654) 9752 грн витрат на правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне додаткове рішення Суд склав 05.06.2026

Суддя М.К. Закурін

Копії додаткового рішення направити АТ "Українська залізниця" та ТОВ "Джи Ес Ай Груп" в електронній формі до Електронних кабінетів.