Ухвала суду № 137143822, 03.06.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"03" червня 2026 р. Справа № Б911/96/08/13-г (911/2338/25)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна технологічна

компанія", в особі ліквідатора арбітражного керуючого Оберемка Романа Анатолійовича, м. Київ

до ОСОБА_1 , м. Київ

про стягнення 192 493,78 грн. завданих збитків

В межах провадження у справі № Б911/96/08/13-г про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна технологічна компанія"

Суддя Лопатін А.В.

за участю секретаря судового засідання Єрьоміч О.А.

за участю представників згідно з протоколом судового засідання.

Обставини справи:

У провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № Б911/96/08/13-г за спільною заявою Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія Укррічфлот", Державного підприємства водних шляхів "Укрводшлях", Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Уманський тепличний комбінат" та Державного підприємства "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна технологічна компанія" про банкрутство, провадження в якій порушено ухвалою від 18.01.2013 р.

Постановою суду від 02.11.2015 р. визнано банкрутом ТОВ "Транспортна технологічна компанія" та введено його ліквідаційну процедуру.

Станом на сьогодні повноваження ліквідатора банкрута виконує арбітражний керуючий Оберемко Роман Анатолійович.

21.07.2025 р. до суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортна технологічна компанія", в особі ліквідатора, з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна технологічна компанія" 192 493,78 грн. завданих збитків.

Рішенням суду від 05.12.2025 р. в задоволенні позову відмовлено, стягнуто з ТОВ "Транспортна технологічна компанія" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Оберемка Р.А. в дохід Державного бюджету України 3 028,00 грн. судового збору. Видано наказ.

23.02.2026 р. через систему "Електронний суд" до суду від арбітражного керуючого Оберемка Р.А. надійшла скарга на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця від 20.02.2026 р. № 7 (вх. № 9041).

Ухвалою суду від 25.02.2026 р. розгляд вищевказаної скарги на дії (бездіяльність) головного державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Тур Артема Олександровича призначено на 11.03.2026 р.

10.03.2026 р. через систему "Електронний суд" від Оберемка Р.А. надійшла скарга на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця (вх. № 9276).

Ухвалою суду від 11.03.2026 р. розгляд скарги на дії (бездіяльність) головного державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Тур А.О. від 20.02.2026 р. № 7 (вх. № 9041) відкладено, розгляд скарги Оберемка Р.А. від 09.03.2026 р. (вх. № 9276 від 10.03.2026 р.) на дії (бездіяльність) головного державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Тур А. О. призначено на 25.03.2026 р.

Ухвалою суду від 25.03.2026 р. розгляд вищевказаних скарг відкладено на 20.05.2026 р.

Ухвалою суду від 20.05.2026 р. розгляд вищевказаних скарг відкладено на 03.06.2026 р.

У судове засідання 03.06.2026 р. учасники справи, крім Оберемка Р.А., не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового засідання інформувалися своєчасно та у порядку визначеному частиною п`ятою ст. 242 ГПК України. Водночас, явка вказаних осіб обов`язковою судом не визнавалася, а тому, враховуючи положення ст. 42, частини другої ст. 342 ГПК України, суд визнав за можливе провести судове засідання без їх участі.

Будь-яких заперечень/письмових пояснень чи заяв/клопотання від учасників справи, у тому числі державного виконавця до суду не надходило.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши докази, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, суд зазначає наступне.

В обґрунтування поданих скарг Оберемко Р.А. зазначає, що постановою державного виконавця від 19.02.2026 р. відкрито виконавче провадження № 80295793 та винесено постанову про стягнення виконавчого збору, при цьому боржником у виконавчому провадженні безпідставно визначено його як фізичну особу, хоча боржником за виконавчим документом є ТОВ "Транспортна технологічна компанія", інтереси якого він представляє як ліквідатор та арбітражний керуючий.

Скаржник вказує, що внаслідок неправомірного визначення боржника державним виконавцем було накладено арешт на його особисті рахунки та звернуто стягнення на належні йому грошові кошти, тоді як виконавчий документ не передбачає стягнення коштів з фізичної особи Оберемка Р.А.

Крім того, скаржник посилається на те, що у постанові про відкриття виконавчого провадження та платіжних документах державним виконавцем невірно зазначено орган, який видав виконавчий документ, а також не враховано місцезнаходження юридичної особи-боржника, у зв`язку з чим виконавчі дії здійснювалися органом державної виконавчої служби, до територіальної юрисдикції якого боржник не відноситься.

Також Оберемко Р.А. зазначає, що платіжна інструкція, на підставі якої з його рахунку було списано грошові кошти, не була розміщена в автоматизованій системі виконавчого провадження, внаслідок чого про примусове списання коштів він дізнався лише після винесення постанови про закінчення виконавчого провадження.

З огляду на наведене скаржник просить визнати дії державного виконавця незаконними, скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору, а також визнати неправомірними дії щодо примусового списання грошових коштів з його особистого рахунку.

Так, у відповідності до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За змістом ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження", який є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Цим Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

За умовами частини першої ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Водночас згідно зі ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

З аналізу вищевказаних норм випливає, що учасник виконавчого провадження має право звернутися до господарського суду з відповідною скаргою тільки на дії чи бездіяльність органів виконавчої служби, вчинені ними під час, у зв`язку та щодо примусового виконання останніми відповідних рішень господарських судів.

Як вбачається з матеріалів справи, скаржник звернувся до господарського суду Київської області зі скаргами на дії державного виконавця у справі № Б11/96/08/13г (911/2338/25).

Предметом розгляду даних скарг є перевірка законності дій державного виконавця у виконавчому провадженні № 80295793 щодо винесення 19.02.2026 р. постанов про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору, а також законності дій зі стягнення грошових коштів.

Відповідно до ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Розглянувши вимоги скаржника щодо визнання незаконними постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору, а також щодо визнання незаконними дій зі стягнення грошових коштів, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Засади виконавчого провадження визначені частиною першою ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 1-1) судові накази; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 3-1) спеціальної виписки з Реєстру аграрних нот, що генерується за допомогою програмно-технічних засобів Реєстру аграрних нот виключно для звернення стягнення за аграрною нотою; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів, рішень (актів) Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень; 10) рішень Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю або Аудиторської палати України, які законом визнані виконавчими документами; 11) рішень Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про застосування заходів реагування у вигляді штрафу.

Частинами першою та другою ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Відповідно до частин першої-третьої ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. Виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.

Частиною першою ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню, визначені також в Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5 (далі - Інструкція).

Згідно з абз. 12 п. 3 розд. ІІІ Інструкції у разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцем проживання чи перебування боржника - фізичної особи, місцезнаходженням боржника - юридичної особи, адреса якого відрізняється від адреси, зазначеної у виконавчому документі, до заяви про примусове виконання рішення стягувач має додати документ/копію документа, який підтверджує, що місцезнаходженням боржника - юридичної особи або адресою проживання чи перебування боржника - фізичної особи є територія, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або територія виконавчого округу приватного виконавця.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою головного державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Тура А.О. від 19.02.2026 р. відкрито виконавче провадження № 80295793 з примусового виконання виконавчого документа про стягнення в дохід Державного бюджету України судового збору у розмірі 3 028,00 грн.

Водночас зі змісту виконавчого документа вбачається, що стягнення здійснюється з ТОВ "Транспортна технологічна компанія" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Оберемка Р.А. Отже, боржником за виконавчим документом визначено саме ТОВ "Транспортна технологічна компанія", тоді як арбітражний керуючий Оберемко Р.А. зазначений у ньому як ліквідатор боржника та особа, яка відповідно до статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства здійснює повноваження керівника банкрута.

Саме по собі зазначення арбітражного керуючого у виконавчому документі як ліквідатора не свідчить про покладення на нього особистого обов`язку щодо виконання судового рішення. Арбітражний керуючий у процедурі ліквідації діє від імені та в інтересах юридичної особи-боржника, здійснюючи повноваження її керівника, однак не набуває статусу боржника за її зобов`язаннями. Відтак усі виконавчі дії повинні вчинятися щодо особи, визначеної боржником у виконавчому документі, а саме щодо ТОВ "Транспортна технологічна компанія".

Разом з тим зі змісту постанови про відкриття виконавчого провадження від 19.02.2026 р. вбачається, що боржником у виконавчому провадженні визначено безпосередньо Оберемка Р.А. як фізичну особу із зазначенням його дати народження та адреси проживання. Таким чином, під час відкриття виконавчого провадження боржника юридичну особу фактично було ототожнено з арбітражним керуючим, який виконує функції її ліквідатора, що не відповідає змісту виконавчого документа та правовому статусу арбітражного керуючого у справі про банкрутство.

Крім того, постановою головного державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Тура А.О. від 19.02.2026 р. у ВП № 80295793 про стягнення виконавчого збору постановлено стягнути з Оберемка Р.А. виконавчий збір у розмірі 302,80 грн. Отже, обов`язок зі сплати виконавчого збору також було покладено на особу, яка не є боржником за виконавчим документом.

Судом також встановлено, що у постанові про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем неправильно зазначено орган, який видав виконавчий документ. Так, у постанові вказано господарський суд міста Києва, тоді як наказ, на підставі якого відкрито виконавче провадження № 80295793, виданий господарським судом Київської області.

Зазначена обставина сама по собі не впливає на зміст виконавчого документа та не є самостійною підставою для визнання постанови незаконною, однак свідчить про невідповідність відомостей, викладених у постанові державного виконавця, фактичним даним виконавчого документа та підлягає врахуванню судом під час оцінки правомірності оскаржуваних рішень.

Крім того, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням ТОВ "Транспортна технологічна компанія" (код ЄДРПОУ 33447231) є: Україна, 07300, Київська область, Вишгородський район, місто Вишгород, вул. Набережна, 17.

Отже, виконавче провадження відкрито щодо фізичної особи, яка не є боржником за виконавчим документом, тоді як юридична особа, визначена боржником у виконавчому документі, знаходиться за межами територіальної юрисдикції Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві.

Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що під час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем було неправильно визначено боржника у виконавчому провадженні, а подальші виконавчі дії та процесуальні рішення ґрунтувалися саме на такому помилковому визначенні сторони виконавчого провадження. Як наслідок, постанова про відкриття виконавчого провадження та постанова про стягнення виконавчого збору були прийняті щодо особи, яка не є боржником за виконавчим документом.

Оскільки подальше стягнення грошових коштів здійснювалося в межах виконавчого провадження, відкритого щодо особи, яка не є боржником за виконавчим документом, та на підставі постанов, прийнятих із порушенням вимог закону, дії державного виконавця щодо звернення стягнення на грошові кошти Оберемка Р.А. також не можуть вважатися правомірними.

За таких обставин суд доходить висновку, що постанова головного державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Тура А.О. від 19.02.2026 р. про відкриття виконавчого провадження ВП № 80295793 та постанова від 19.02.2026 р. про стягнення виконавчого збору у цьому ж виконавчому провадженні прийняті з порушенням вимог статей 15 та 24 Закону України "Про виконавче провадження", а дії державного виконавця щодо стягнення грошових коштів з Оберемка Р.А. вчинені за відсутності належних правових підстав.

Відтак вимоги скаржника про визнання неправомірними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 80295793 від 19.02.2026 р., постанови про стягнення виконавчого збору від 19.02.2026 р., а також про визнання незаконними дій державного виконавця щодо стягнення грошових коштів підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 234, 235, 339, 340 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Скарги Оберемка Романа Анатолійовича № 7 від 20.02.2026 р. та б/н від 09.03.2026 р. на дії головного державного виконавця Солом?янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Тура Артема Олександровича при примусовому виконанні наказу господарського суду Київської області № Б11/96/08/13г (911/2338/25) від 05.01.2026 р. у виконавчому провадженні № 80295793 задовольнити.

2. Скасувати постанови головного державного виконавця Солом?янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Тура Артема Олександровича про відкриття виконавчого провадження від 19.02.2026 р. та про стягнення виконавчого збору від 19.02.2026 р. у виконавчому провадженні № 80295793.

3. Визнати незаконними дії головного державного виконавця Солом?янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Тура Артема Олександровича щодо стягнення грошових коштів з Оберемка Романа Анатолійовича у виконавчому проваджені № 80295793.

Копії ухвали направити учасникам справи та державному виконавцю Туру А.О.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання повного тексту ухвали 05.06.2026 р.

Суддя А.В. Лопатін