Рішення № 137143731, 05.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.06.2026Справа № 910/3399/26

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УСГ" (03038, місто Київ, вулиця Федорова Івана, будинок 32 ЛІТ.А) до Приватного акціонерного товариства страхова компанія "ІНТЕР-ПОЛІС" (01033, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 69) про стягнення 160 000,00 грн,

Без виклику сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26.03.2026 в системі «Електронний суд» представником Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УСГ" сформовано позовну заяву до Приватного акціонерного товариства страхова компанія "ІНТЕР-ПОЛІС" про стягнення 160 000,00 грн та 27.03.2026 передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Цивільного кодексу України та Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не відшкодував позивачу матеріальну шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.

Крім того, примірник даної ухвали надіслано на адресу Моторного (транспортного) страхового бюро України, витребувано інформацію щодо полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за № ЕР225754812.

09.04.2026 через відділ діловодства суду від МТСБУ надійшла інформація з єдиної централізованої бази даних МТСБУ.

16.04.2026 представником відповідача в системі «Електронний суд» сформовано відзив на позовну заяву відповідно до якого відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне:

- позивачем при визначення розміру шкоди було враховано ПДВ, оскільки не проведено ремонт пошкодженого транспортного засобу, а отже в частині ПДВ даний позов повинен бути зменшений на суму ПДВ;

- згідно акту огляду показники одометра становлять 170760 км, що вказує про інтенсивне використання транспортного засобу, що є підставою для застосування коефіцієнту фізичного зносу;

- огляд пошкодженого транспортного засобу проведено без участі відповідача (його представника).

20.04.2026 представником позивача в системі «Електронний суд» сформовано відповідь на відзив у відповідності до якого представник зазначив:

- розрахунок коефіцієнту фізичного зносу Закон покладає саме на відповідача, як на особу, яка при виплаті страхового відшкодування керується вказаними нормами чинного законодавства, оскільки до позивача в порядку суброгації перейшли права лише потерпілої особи. А потерпіла особа, при зверненні до відповідача, як страховика по Договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не здійснює розрахунку матеріального збитку;

- позивач звертає вагу суду на те, що якщо б навіть у вказаному випадку взяти до уваги максимальний коефіцієнт зносу 70% (хоча виключено, що транспортний засіб 2021 року під час настання ДТП мав такий знос), то вказана обставина жодним чином не вплинула б на обов`язок відповідача по виплаті страхового відшкодування в розмірі ліміту його відповідальності за укладеним полісом 160 000,00 грн. Адже, знос нараховується виключно на деталі, розмір яких, у даному конкретному випадку, становить 442 851,10 грн. Крім того, до вказаної суми необхідно ще додати вартість матеріалів (7 790,00 грн.) та вартість робіт (45 588,60 грн.). Тому вказані твердження відповідача про необхідність застосування норм ст. 29 Закону є необгрунтованиим, оскільки жодним чином не впливають на ціну заявленого позову;

- відповідач не вказав суду, яку саме суму він вважає сумою ПДВ, яку, на його думку, необхідно вирахувати, та з якої суми суд повинен вирахувати суму ПДВ? Адже, відповідно рахунку № SC0000000044 від 26.04.2025 року, на підставі якого було складено страховий акт № ДККА-88265 та виплачено страхове відшкодування, вартість відновлювального ремонту становить 496 229,70 грн., як вже вище зазначалось, ліміт відповідальності страховика за укладеним полісом 160 000,00 грн. Більше того, вказаний рахунок не містить жодного значення суми ПДВ;

- вимоги (прохання) ні про надання транспортного засобу для огляду, ні про надання фото від відповідача не надходило.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

02.02.2025 між Приватним акціонерним товариством "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УСГ" та представництвом «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ» було укладено договір страхування наземних транспортних засобів» № 29-0197-00703 предметом якого є страхування зокрема автомобіля «FORD TRANSIT» д.н.з. НОМЕР_1 .

16.03.2026 об 11.25 год. водій ОСОБА_1 рухався на автомобілі «ВАЗ 2102», д.н.з. НОМЕР_2 на а/д О100718 в селищі Калинівка Фастівського району Київської області в напрямку вул. Залізнична, навпроти будинку 160б при зміні напрямку руху, а саме: поворот ліворуч, не переконався, що це буде безпечно, та скоїв зіткнення з автомобілем «Ford Transit», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався в попутному напрямку та здійснював маневр обгону. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Дана ДТП сталася в результаті порушення Правил дорожнього руху водієм автомобіля «ВАЗ 2102», д.н.з. НОМЕР_2 , що підтверджується постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05.03.2026 № 3/362/334/26, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та закрити провадження у справі стосовно нього, у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

17.03.2025 року страхувальник звернувся до ПАТ «СК «УСГ» з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

Відповідно до рахунку СТО № SC0000000044 від 26.04.2025 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Ford Transit», д.н.з. НОМЕР_1 складає 496 229,70 грн в т.ч. ПДВ.

22.05.2025 року ПАТ «СК «УСГ» на підставі рахунку № SC0000000044 від 26.04.2025 року було складено страховий акт № ДККА-88265 та розрахунок суми страхового відшкодування, за яким сума страхового відшкодування становить 496 229,70 грн.

На підставі вищевказаних документів, ПАТ «СК «УСГ» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 496 229,70 грн. на рахунок СТО ФОП Могильний Вячеслав Анатолійович, що підтверджується платіжною інструкцією № 70063 від 22.05.2025 року.

Судом встановлено, що на момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу автомобіля «ВАЗ 2102», д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована у відповідача відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР225754812 зі встановленим розміром страхової суми за шкоду заподіяну майну 160000,00 грн., франшизи 0,00 грн.

Позивач звернувся до відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування в розмірі 496229,70 грн., що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення (отримано відповідачем 15.10.2025), однак відповідач не здійснив виплату страхового відшкодування, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача страхове відшкодування у розмірі 160 000,00 грн.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Нормами статті 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

20.06.2024 набрав чинності новий Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 3720-IX, який введено в дію з 01.01.2025.

У ч. 6 розділу 6 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 3720-IX від 20.06.2024 зазначено, що дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону.

Суд зауважує, що поліс ЕР225754812 був укладений та розпочав свою дію в 2024 році.

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У відповідності до пункту 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до частини 2 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв`язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за Договором № 29-0197-00703, позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Так як цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «ВАЗ 2102», д.н.з. НОМЕР_2 , станом на дату ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством Страховою компанією «Інтер-Поліс» за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР225754812, відповідно до положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язок щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП водієм транспортного засобу «ВАЗ 2102», д.н.з. НОМЕР_2 , власнику транспортного засобу «Ford Transit», д.н.з. НОМЕР_1 , покладається на відповідача (в межах страхової суми та за вирахуванням франшизи за Полісом ЕР225754812).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов`язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Відповідно до п. п. д) п. 1.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 р. N 142/5/2092 (далі - Методика) Методика застосовується з метою, зокрема, визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ.

Норма ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов`язку щодо проведення такої оцінки саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а отже така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.

При цьому, звіт про оцінку є лише попереднім оціночним документом, який показує можливу вартість відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ, тоді як реальна (фактична) вартість відновлювального ремонту автомобіля визначається, виходячи з реальної вартості ремонту, необхідного для відновлення транспортного засобу, що вказується, зокрема, в рахунку на виконані роботи.

Таким чином, належним та допустимим доказом фактичної вартості відновлювального ремонту автомобіля «Ford Transit», д.н.з. НОМЕР_1 , є рахунок СТО № SC0000000044 від 26.04.2025 року, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля «Ford Transit», д.н.з. НОМЕР_1 , становить 496229,70 грн. з ПДВ.

Відповідач заперечуючи щодо позовних вимог зокрема зазначив, що позивачем при визначення розміру шкоди було враховано ПДВ, оскільки не проведено ремонт пошкодженого транспортного засобу, а отже в частині ПДВ даний позов повинен бути зменшений на суму ПДВ.

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що відповідач не вказав суду, яку саме суму він вважає сумою ПДВ, яку, на його думку, необхідно вирахувати, та з якої суми суд повинен вирахувати суму ПДВ? Адже, відповідно рахунку № SC0000000044 від 26.04.2025 року, на підставі якого було складено страховий акт № ДККА-88265 та виплачено страхове відшкодування, вартість відновлювального ремонту становить 496 229,70 грн., як вже вище зазначалось, ліміт відповідальності страховика за укладеним полісом 160 000,00 грн. Більше того, вказаний рахунок не містить жодного значення суми ПДВ.

Суд звертає увагу сторін, що у виставленому рахунку СТО № SC0000000044 від 26.04.2025 на суму 496 229,70 грн враховано ПДВ та означена сума була перерахована позивачем на рахунок СТО ФОП Могильний Вячеслав Анатолійович, що підтверджується платіжною інструкцією № 70063 від 22.05.2025 року.

Таким чином заперечення позивача, що ПДВ не враховано спростовується вище викладеним.

Поміж тим суд звертає увагу відповідача, що згідно абзацу другого пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника) сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

За змістом вказаної норми у випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику виплата здійснюється без податку на додану вартість, який повертається страхувальнику після надання документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту на суму, що включає податок на додану вартість, в межах суми страхового відшкодування. У разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілим, а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об`єкта, які мають бути використані в процесі його ремонту, то розрахунок суми виплати на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком.

Оскільки позивачем було перераховано 496 229,70 грн, на рахунок СТО ФОП Могильний Вячеслав Анатолійович, що підтверджується платіжною інструкцією № 70063 від 22.05.2025 року, позивачем правомірно враховано ПДВ.

Стосовно заперечень відповідача, що згідно акту огляду показники одометра становлять 170760 км, що вказує про інтенсивне використання транспортного засобу, що є підставою для застосування коефіцієнту фізичного зносу, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

У п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 142/5/2092, вказано, що значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів; 5 років - для мототехніки.

Відповідно до договору страхування наземних транспортних засобів № 29-0197-00703 предметом якого є страхування зокрема автомобіля «FORD TRANSIT» д.н.з. НОМЕР_1 , роком його випуску є 2021 рік.

Однак, винятками стосовно використання зазначених вимог є:

а) КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний середньорічний пробіг щонайменше вдвічі більший за середньорічний нормативний);

б) складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень (наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вм`ятин без пофарбування складової частини));

в) складовi частини каркасу кузова, оперення кузова, кабiни та рами мають наскрiзну корозiю, що призвело до зниження витривалості і міцності матеріалу виготовлення цієї складової частини (складових частин) КТЗ;

г) складові частини кузова, кабіни, рами КТЗ мають пошкодження у вигляді деформації, за винятком таких, що підпадають під визначення експлуатаційних пошкоджень, відповідно до пункту l.6 розділу I цієї Методики;

ґ) КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4 до цієї Методики.

Позивач звертав вагу суду на те, що якщо б навіть у вказаному випадку взяти до уваги максимальний коефіцієнт зносу 70% (хоча виключено, що транспортний засіб 2021 року під час настання ДТП мав такий знос), то вказана обставина жодним чином не вплинула б на обов`язок відповідача по виплаті страхового відшкодування в розмірі ліміту його відповідальності за укладеним полісом 160 000,00 грн. Адже, знос нараховується виключно на деталі, розмір яких, у даному конкретному випадку, становить 442 851,10 грн. Крім того, до вказаної суми необхідно ще додати вартість матеріалів (7 790,00 грн.) та вартість робіт (45 588,60 грн.). Тому вказані твердження відповідача про необхідність застосування норм ст. 29 Закону є необгрунтованиим, оскільки жодним чином не впливають на ціну заявленого позову.

Відповідно до п. 8.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 142/5/2092, вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу визначається за формулою: Сврз = Ср + См + Сс * (1-Ез), де Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, См - вартість матеріалів, Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, Ез - коефіцієнт фізичного зносу.

Судом здійснено розрахунок коефіцієнта фізичного зносу відповідно до п. 8.2 Методики з урахуванням виставленого СТО рахунку за яким встановлено, що навіть при застосуванні коефіцієнта зносу 0,7 вартість, відновлювального ремонту автомобіля перевищує 200 тис грн., що відповідно є більшою сумою ніж заявлено позивачем. Окрім того відповідачем не зазначено який на його думку повинен бути коефіцієнт фізичного зносу.

З огляду на викладене, суд погоджується з запереченнями позивача в цій частині.

Суд зазначає, що статтею 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 вказаного кодексу.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 1-4 стаття 13 Господарського процесуального кодексу України).

Стосовно заперечень відповідача на ту обставину, що його не повідомили про огляд пошкодженого транспортного засобу, не може бути підставою для не виплати суми страхового відшкодування, оскільки Методикою не передбачено обов`язковість виклику страховика за договором обов`язкового страхування для огляду КТЗ.

Докази звернення Відповідача до Позивача з намірами здійснити огляд пошкодженого автомобіля матеріали справи не містять.

Як встановлено судом, розмір франшизи за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР225754812 становить 0,00 грн, а ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну, становить 160000,00 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що наданий Позивачем страховий акт та платіжна інструкція є достатніми доказами фактично здійснених Позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП та які підлягають відшкодуванню Відповідачем в розмірі 160 000,00 грн.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням встановленого вище, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача адвокатські витрати у розмірі 7050,00 грн.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

23.12.2025 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УСГ» (клієнт) та адвокатським бюро «Гедз» (адвокатське бюро) укладено Договір №2-12/25-ВР про надання правової (правничої) допомоги, відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 5.1 Договору про надання правничої допомоги, за надання правничої допомоги Адвокатським бюро, у справах, де КЛІЄНТ виступає в якості позивача, КЛІЄНТ перераховує на розрахунковий рахунок Адвокатського бюро гонорар, розмір якого встановлюється у розмірі 3000,00 грн, за одну годину роботи адвоката. Клієнт перераховує гонорар Адвокатському бюро не пізніше 5 ти робочих днів після надання Адвокатським бюро акту виконаних робіт та рахунку до нього.

25.03.2026 між сторонами складено Акт виконаних робіт на суму 7050,00 грн.

25.03.2026 позивачем було сплачено на користь адвокатського бюро гонорар у розмірі 7050,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №6825 від 25.03.2026.

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується понесення позивачем витрат на правову допомогу адвоката сумі 7050,00 грн.

Суд зазначає, що існування обставин, які є підставами для зменшення розміру витрат на правову допомогу адвоката, зацікавлена сторона (відповідач в даному випадку) доводить суду належними та допустимими доказами при поданні заяви про зменшення розміру адвокатських витрат.

Однак, відповідачем не подано заяви про зменшення витрат на правову допомогу адвоката, які були понесені позивачем при розгляді даної справи.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Судом враховано, що Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про відшкодування витрат на розгляд справи за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим: рішення у справах «Двойних проти України» (пункт 80) від 12 жовтня 2006 року,«Гімайдуліна і інші проти України»(пункти 34-36) від 10 грудня 2009 року, «East/West Alliance Limited» проти України» (пункт 268) від 23 січня 2014 року, «Баришевський проти України» (пункт 95) від 26 лютого 2015 року та інші.

У рішенні «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №910/4515/18.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За висновком суду, враховуючи складність даної справи, предмет та підстави позову у даній справі, заявлена позивачем до стягнення з відповідача сума витрат на правову допомогу адвоката є обґрунтованою, пропорційною до предмета спору, а визначений позивачем розмір адвокатських витрат є розумним, у зв`язку з чим суд дійшов висновку стягнути з відповідача витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 7050,00 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у зв`язку із задоволенням позову у повному обсязі.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова Компанія "ІНТЕР-ПОЛІС" (01033, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 69, код ЄДРПОУ 19350062) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, буд. 32, літ А; код ЄДРПОУ 30859524) суму страхового відшкодування у розмірі 160 000 (сто шістдесят тисяч) грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 7050 (сім тисяч п`ятдесят) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено та підписано 05.06.2026.

Суддя Владислав ДЕМИДОВ