Рішення № 137143615, 04.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.06.2026Справа № 910/3467/26

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс Транс Плюс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атмосфера Інжиніринг Сістемз»

про стягнення 103 990,25 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлантіс Транс Плюс» (далі ТОВ «Атлантіс Транс Плюс») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атмосфера Інжиніринг Сістемз» (далі ТОВ «Атмосфера Інжиніринг Сістемз») про стягнення 103 990,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання на підставі договору користування відкритим майданчиком №01-04/24 від 01.04.2024, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 90 000,00 грн., а також заявляє про стягнення пені у розмірі 8 817,54 грн., штрафу у розмірі 2 250,00 грн., 3% річних у розмірі 864,25 грн. та інфляційних у розмірі 2 058,46 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2026 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.

Вказана ухвала суду вручена ТОВ «Атмосфера Інжиніринг Сістемз» 07.04.2026, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, проте відповідачем відзив на позов до суду не подано, жодних заперечень щодо позову не заявлено.

Положеннями ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

01.04.2024 між ТОВ «Атлантіс Транс Плюс» (орендодавець) та ТОВ «Атмосфера Інжиніринг Сістемз» (користувач) укладено договір користування відкритим майданчиком №01-04/24 (далі «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а користувач приймає у строкове платне користування відкритий асфальтований майданчик за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 181 для здійснення власної господарської діяльності.

Згідно з п. 2.1 Договору розмір плати за користування майданчиком становить 15 000,00 грн. ( п`ятнадцять тисяч грн.) за місяць, із врахування ПДВ.

Пунктом 2.4 Договору визначено, що користувач, до п`ятого числа місяця, перераховує плату за користування майданчиком у поточному місяці.

Відповідно до п. 2.7-29 Договору документом, що підтверджує надання послуг за цим договором, є акт надання послуг. Орендодавець, до другого числа місяця, направляє користувачу два примірники акту наданих послуг за попередній місяць. Користувач, на протязі трьох днів з дня отримання актів наданих послуг, підписує їх та повертає один примірник орендодавцю. При наявності у користувача претензій або заперечень щодо обсягу наданих послуг за цим договором, користувач зобов`язаний підписати акти наданих послуг із викладенням своїх претензій або заперечень та повернути один примірник акту орендодавцю.

Згідно із п. 3.1 Договору документом, що підтверджує передачу майданчика від орендодавця користувачу, є акт приймання-передачі майданчика.

На виконання умов Договору, позивач передав, а відповідач прийняв в користування майданчик за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 181, що підтверджується актом приймання-передачі відкритого майданчика від 01.04.2024.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошових зобов`язань із сплати за користування майданчиком на підставі Договору за період з 01.09.2025 по 28.02.2026, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 90 000,00 грн.

Вказаний договір є підставою для виникнення у їх сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи (акт приймання-передачі відкритого майданчика від 01.04.2024) підтверджується факт передачі в оренду позивачем, прийняття відповідачем та користування ним об`єктом оренди за Договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Із наданих позивачем актів надання послуг, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств, вбачається, що плата за оренду на підставі Договору за період 01.09.2025 по 28.02.2026 становить 90 000,00 грн. Вказана сума кореспондується із узгодженою сумою орендної плати, яка встановлена у п. 2.1 Договору.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 2.4 Договору у відповідача наявна заборгованість із сплати орендних платежів у розмірі 90 000,00 грн., а строк виконання такого грошового зобов`язання на момент звернення позивача з позовом до суду настав.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача заборгованості із сплати орендних платежів за період з 01.09.2025 по 28.02.2026 на підставі Договору у розмірі 90 000,00 грн. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Атлантіс Транс Плюс» про стягнення з ТОВ «Атмосфера Інжиніринг Сістемз» заборгованості у розмірі 90 000,00 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 8 817,54 грн., штрафу у розмірі 2 250,00 грн., 3% річних у розмірі 864,25 грн. та інфляційних у розмірі 2 058,46 грн., за прострочення виконання грошового зобов`язання за загальний період з 06.09.2025 до 17.03.2026.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання.

Згідно із ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Суд відзначає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Пунктом 6.2. Договору передбачено, що у разі порушення користувачем строків виконання будь-якого грошового зобов`язання за цим договором, орендодавець має право вимагати від користувача сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення виконання такого грошового зобов`язання, яка нараховується на суму простроченого платежу (платежів) до моменту повного виконання відповідного грошового зобов`язання, без обмеження строку нарахування пені.

У разі прострочення виконання своїх зобов`язань за цим договором більше ніж на п`ятнадцять днів, користувач додатково сплачує орендодавцю штраф у розмірі 15% від розміру щомісячної плати, встановленої цим договором (п. 6.3 Договору).

Таким чином, умовами Договору передбачено цивільно-правову відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати пені та штрафу.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про його арифметичну вірність та можливість стягнення з відповідача пені у розмірі 8 817,54 грн., штрафу у розмірі 2 250,00 грн., 3% річних у розмірі 864,25 грн. та інфляційних у розмірі 2 058,46 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з ТОВ «Атмосфера Інжиніринг Сістемз» на користь ТОВ «Атлантіс Транс Плюс» заборгованості у розмірі 90 000,00 грн., пені у розмірі 8 817,54 грн., штрафу у розмірі 2 250,00 грн., 3% річних у розмірі 864,25 грн. та інфляційних у розмірі 2 058,46 грн.

Стосовно розподілу витрат позивача на правничу допомогу судом встановлено наступне.

У позовній заяві позивач зазначав, що попередній розрахунок витрат на надання правничої допомоги становить 20 000,00 грн., які він просить стягнути з відповідача.

Згідно ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частина 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

20.02.2026 між ТОВ «Атлантіс Транс Плюс» (Клієнт) та Адвокатським бюро «Марини Богуш «Алтана» (Бюро) укладено договір про надання правничої допомоги №б/н (далі Договір правничої допомоги).

Відповідно до п. 1.1 Договору правничої допомоги бюро зобов`язується надати правову допомогу щодо захисту прав та законних інтересів Клієнта в судовому порядку щодо стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атмосфера Інжиніринг Системз» за договором про користування відкритим майданчиком №01-04/24 від 01.04.2024.

На представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс Транс Плюс» Адвокатським бюро «Марини Богуш «Алтана» адвокату Богуш М.К. видано ордер серії АА № 1682174 від 17.03.2026.

Згідно з п. 3.1 Договору правничої допомоги клієнт сплачує авансово на користь бюро гонорар у розмірі 10 000,00 грн.

Позивач перерахував бюро оплату за правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №40 від 17.03.2026.

Відповідно до п. 3.2 Договору правничої допомоги вартість години роботи адвоката бюро становить гонорар у розмірі 2.000,00 грн. за годину роботи адвоката.

Актом про надану правничу допомогу №1 від 17.03.2026 сторонами підтверджено, що бюро надало, а клієнт прийняв наступні види правової допомоги за Договором правничої допомоги:

- аналіз первинних документів 1 година;

- надання усної правової консультації 1 година;

- підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості 6 годин;

- здійснення розрахунку пені, штрафу, 3% річних та інфляційних 2 години.

Загальна вартість видів правничої допомоги за цим актом складає 20 000,00 грн.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката не подано; не співмірність витрат не доведено.

Слід зазначити, що за змістом статті ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

Адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

На підтвердження надання правової допомоги суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 520/9408/18.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт надання правничої допомоги позивачу на погоджену між бюро та клієнтом суму у розмірі 20 000,00 грн.

Суд приходить до висновку про відповідність заявленого позивачем розміру витрат на професійну правову допомогу критеріям, що визначені ст. 126 Господарського процесуального кодексу України та не вбачає підстав для його зменшення.

Отже, витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу адвоката у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс Транс Плюс» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атмосфера Інжиніринг Сістемз» (01010, м. Київ, пров. Хрестовий, буд. 6; ідентифікаційний код 42828431) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс Транс Плюс» (33023, м. Рівне, вул. Крушельницької Соломії, буд. 73 кв. 168; ідентифікаційний код 45153557) заборгованість у розмірі 90 000 (дев`яносто тисяч) грн. 00 коп., пеню у розмірі 8 817 (вісім тисяч вісімсот сімнадцять) грн. 54 коп., штраф у розмірі 2 250 (дві тисячі двісті п`ятдесят) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 864 (вісімсот шістдесят чотири) грн. 25 коп., інфляційні у розмірі 2 058 (дві тисячі п`ятдесят вісім) грн. 46 коп., витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн. 00 коп. Видати наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий