Ухвала суду № 137143507, 03.06.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/94/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

03.06.2026 Справа № 908/2286/25

м.Запоріжжя

Суддя Господарського суду Запорізької області Корсун В.Л. при секретарі судового засідання Станіщуку Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву АТ Запоріжжяобленерго (сформовану в системі «Електронний суд 11.05.26) про розстрочення виконання рішення від 12.12.25 у справі № 908/2286/25

за позовною заявою: приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25

до відповідача: акціонерного товариства Запоріжжяобленерго, 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14

про стягнення 91 476 053,52 грн

У судовому засіданні приймали участь:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Богославський В.А., довіреність від 20.05.25 № 215

СУТЬ СПОРУ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.12.25 у справі № 908/2286/25 позовні вимоги приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго задоволено. Вирішено стягнути з акціонерного товариства Запоріжжяобленерго на користь приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго 89 359 157,14 грн основного боргу, 500 987,66 грн 3 % річних, 1 615 908,72 грн індексу інфляції (інфляційних втрат) та 847 840,00 грн судового збору.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.04.26 апеляційну скаргу акціонерного товариства Запоріжжяобленерго на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.12.25 у справі № 908/2286/25 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 12.12.25 у справі № 908/2286/25 без змін.

На виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 12.12.25 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 09.04.26 у справі № 908/2286/25, судом 01.05.26 видано відповідний наказ.

11.05.26 до суду в системі «Електронний суд» надійшла заява АТ Запоріжжяобленерго за вих. від 11.05.26, в якій уповноважений представник останнього просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 12.12.25 у справі № 908/2286/25 в частині стягнення з акціонерного товариства Запоріжжяобленерго на користь приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго в розмірі 89 359 157,14 грн основного боргу, 500 987,66 грн 3 % річних, 1 615 908,72 грн індексу інфляції (інфляційних втрат) та 847 840,00 грн судового збору на 6 місяців рівними платежами за наступним графіком: до 20.06.26 15 246 008,92 грн; до 20.07.26 15 246 008,92 грн; до 20.08.26 15 246 008,92 грн; до 20.09.26 15 246 008,92 грн; до 20.10.26 15 246 008,92 грн; до 20.11.26 15 246 008,92 грн; до 11.12.26 15 246 008,92 грн та 847 840 судового збору.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.05.26 вказану вище заяву передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 13.05.26 судом призначено заяву АТ Запоріжжяобленерго за вих. від 11.05.26 (яка надійшла в системі «Електронний суд) про розстрочення виконання рішення від 12.12.25 у справі № 908/2286/25 до розгляду у судовому засіданні 26.05.26 о 12 год. 30 хв. з повідомленням учасників справи.

14.05.26 до суду в системі «Електронний суд» від представника позивача надійшли заперечення з проханням відмовити у задоволені заяви АТ Запоріжжяобленерго про розстрочення виконання рішення.

21.05.26 до суду в системі «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява з проханням провести судове засідання у справі № 908/2286/25, яке призначене на 26.05.26 о 12 год. 30 хв. без участі представника позивача.

Представник позивача в судове засідання 26.05.26 не з`явився, про місце, дату та час розгляду заяви був повідомлений належним чином.

В засіданні 26.05.26 представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду заяви АТ Запоріжжяобленерго (сформованої в системі «Електронний суд 11.05.26) про розстрочення виконання рішення від 12.12.25 у справі № 908/2286/25 на іншу дату.

Ухвалою від 26.05.26 судом задоволено усне клопотання представника відповідача про відкладення розгляду заяви АТ Запоріжжяобленерго (сформованої в системі «Електронний суд 11.05.26) про розстрочення виконання рішення від 12.12.25 у справі № 908/2286/25 на іншу дату та відкладено розгляд заяви АТ Запоріжжяобленерго про розстрочення виконання рішення від 12.12.25 у справі № 908/2286/25 на 03.06.26 о 10 год. 00 хв.

28.05.26 до суду в системі «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява з проханням провести судове засідання у справі № 908/2286/25, яке призначене на 03.06.26 о 10 год. 00 хв. без участі уповноваженого представника позивача та відмовити у задоволені заяви АТ «Запоріжжяобленерго» про розстрочення виконання рішення.

Представник позивача в судове засідання 03.06.26 не з`явився, про місце, дату та час розгляду заяви був повідомлений належним чином.

В засіданні 03.06.26 представник відповідача підтримав заяву АТ Запоріжжяобленерго (сформовану в системі «Електронний суд 11.05.26) про розстрочення виконання рішення від 12.12.25 у справі № 908/2286/25.

Розглянувши в засіданні заяву АТ Запоріжжяобленерго про розстрочення виконання рішення від 12.12.25 у справі № 908/2286/25, суд дійшов до висновку про наступне.

В обґрунтування своїх вимог заявник (відповідач) вказує, що (дослівно):

«…АТ «Запоріжжяобленерго» здійснює свою господарську діяльність з розподілу електричної енергії на території всієї Запорізької області згідно ліцензії виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (постанова №1415 від 13.11.2018).

Відповідно до Наказу Міністерство розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 більша частина території Запорізької області віднесено до територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

В окупацію потратили структурні підрозділи АТ «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО»:

- СП Мелітопольські міжрайонний РЕМ; СП Мелітопольські високовольтні електричні мережі; СП Бердянський міжрайонний РЕМ; СП Токмацький міжрайонний РЕМ; СП Якимівський міжрайонний РЕМ; СП Пологівський міжрайонний РЕМ; СП Василівський міжрайонний РЕМ; СП Кам`янсько-Дніпровський РЕМ; СП Оріхівський міжрайонний РЕМ.

Вказаний злочин зареєстровано в ЄРДР за номером 22022080000001536 з кваліфікацією злочину за ст.28 ч. 2, ст. 111-2 ч. 1 Кримінального кодексу України.

У зв`язку з чим, Товариством була втрачена можливість контролю над системою ліній, допоміжного обладнання, обладнання для трансформації та перемикань, що використовується для розподілу електроенергії в структурних підрозділів та відсутній доступ до частини основних фондів, які залишились на тимчасово окупованих територіях, зокрема, об`єктів електроенергетики, лічильники електричної енергії, кабельно- провідникова продукція, потужні трансформатори, адміністративні будівлі, виробничі будівлі - складські приміщення, гаражі, автотранспорт, спеціальна виробнича техніка, інвентар та інструменти, прилади, прибори, меблі, комп`ютерна, офісна техніка та інші матеріальні цінності.

Знаходження такої кількості території в тимчасовій окупації або в зоні проведення воєнних (бойових) дій, негативним чином відображається на діяльності Відповідача:

споживачі не оплачують спожиту та розподілену електричну енергії (в період воєнного стану механізмів для взаємодії з боржниками дуже обмежені, що також ускладнює можливість отримання грошових коштів за надані послуги, водночас у визначених випадках припинення електроживлення споживачам оператором системи розподілу не здійснюється лише за погодженням відповідної військової адміністрації);

постійні пошкодження та руйнування енергетичної інфраструктури через воєнні бойові дії. …».

В запереченнях (сформованих в системі «Електронний суд» 14.05.26) на заяву відповідача, представником позивача обґрунтовано наступним (дослівно):

«… Ознайомившись із зазначеною заявою про розстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 12.12.2025 по справі 908/2286/25 до 11.12.2026, Позивач вважає його безпідставним, необґрунтованим та заперечує проти задоволення даної заяви з наступних підстав.

1. Відповідно до ч. 1, 5 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Згідно з ч. З, 4 ст. 331 ГПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Зі змісту приписів статті 331 ГПК України вбачається, що відстрочення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується після набрання рішенням законної сили, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно п.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

Отже, виключний характер обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, мають бути доведені належними та допустимими доказами.

Доказів наявності зазначених обставин Відповідач не надає

При розгляді заяв щодо розстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності як застосування самого механізму розстрочення виконання рішення суду, так і строків розстрочення його виконання, в цілому. Наявність підстав для розстрочення має бути доведена боржником. Оцінюючи доводи заяви про розстрочення виконання судового рішення судом повинно враховуватись, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилення від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, а й його намір, що свідчить про бажання виконати рішення.

У своїй заяві Відповідач заявляє, що наразі для нього існують обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення.

До них Відповідач відносить наслідки, що настали та продовжують діяти у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України; зазначенням про те, що він є об`єктом критичної інфраструктури та стратегічним об`єктом в економіці України; невідповідністю тарифів на розподіл електричної енергії, встановлених НКРЕКП для Відповідача; тяжкий фінансовий стан та неможливістю виконати рішення № 908/2286/25 одним платежем. …».

Згідно із ст. 129 Конституції України, однією з засад судочинства є змагальність.

Відповідно до ст. 1291 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України, учасники справи мають право, зокрема, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Згідно із нормами ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження (ч. 1). Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи (ч. 2). Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Невиконання боржником судового рішення про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, вартість майна неможливо визначити або майно відповідно до закону не може оцінюватися. Вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (ч. 3). Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує (ч. 4): 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5). При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову (ч. 6). Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю (ч. 7).

Відповідно до п. 7.1.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12 № 9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України, розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Розстрочення судового рішення не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фінансовий стан позивача.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Згідно із п. 7.2 наведеної вище постанови, підставою для відстрочки, розстрочки, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених відповідною статтею ГПК України не вимагається. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та ін. обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, питання щодо надання відстрочки (розстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватись судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Системний аналіз норм чинного законодавства свідчить, що підставою для відстрочення (розстрочення), можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

ГПК України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.

Тобто, можливість відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Обов`язковою умовою надання розстрочки (відстрочки) виконання судового рішення є наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання такого рішення, які заявник повинен довести відповідно до вимог ст. 74 ГПК України. При цьому, рішення про відстрочку (розстрочку) виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника. А для юридичних осіб суд зобов`язаний врахувати ступінь вини відповідача у виникненні спору.

З урахуванням викладеного вище в тексті цієї ухвали, а також приймаючи до уваги те, що:

- відповідачем не надано жодного доказу про наявність чи відсутність грошових коштів на його (відповідача) банківських рахунках взагалі станом на 11.05.26, тобто станом на дату формування заяви про розстрочення в системі «Електронний суд»;

- відповідач не надав суду доказів в підтвердження того, що надання розстрочення виконання рішення на зазначений заявником термін покращить його фінансовий стан та призведе до виконання судового рішення;

- вплив режиму воєнного стану на АТ Запоріжжяобленерго (в заявленому вигляді) не є безумовною підставою для розстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 12.12.25 у справі № 908/2286/25;

- у матеріалах заяви відсутні докази, які б підтверджували вплив будь-яких форс-мажорних обставин на можливість виконання відповідачем своїх зобов`язань;

- представником відповідача (заявником) не доведено обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим,

судом відмовляється в задоволені заяви АТ Запоріжжяобленерго (сформованої в системі «Електронний суд 11.05.26) про розстрочення виконання рішення від 12.12.25 у справі № 908/2286/25.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 14, 18, 24, 42, 46, 74, 76, 77, 78, 233-235, 240, 331 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви АТ Запоріжжяобленерго (сформованої в системі «Електронний суд 11.05.26) про розстрочення виконання рішення від 12.12.25 у справі № 908/2286/25.

Екземпляр (копію) ухвали надіслати сторонам у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення суддею 03.06.26 та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом 10 днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 261 цього Кодексу.

Суддя В.Л. Корсун