Ухвала суду № 137143448, 02.06.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/7/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

02.06.2026 Справа № 908/3978/25

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (вул. Фанатська, буд. 14, м. Запоріжжя, 69006) в інтересах держави в особі:

Позивача: Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105; код ЄДРПОУ 04053915)

До відповідача: Фізичної особи-підприємця Бурбело Надії Василівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області (пр. Соборний, 166, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 44118663)

про стягнення 98 928,30 грн.,

За участю представників сторін:

Від прокуратури: Михальчук І.В. (в залі суду) - посвідчення № 075789 від 01.03.2023;

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: Монько Є.М. (в залі суду) - ордер серії АР №1294273 від 03.02.2026;

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Карленко Н.Т. (в залі суду) - довіреність у порядку передоручення № б/н від 05.09.2025;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.05.2026 № 908/3978/25 залучено до участі у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області (пр. Соборний, 166, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 44118663). Підготовче засідання відкладено на 02.06.2026 о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

28.05.2026 від Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області до суду надійшли письмові пояснення по суті спору, згідно з якими третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

01.06.2026 від фізичної особи-підприємця Бурбело Надії Василівни до суду надійшло клопотання про залишення позову без розгляду.

02.06.2026 від заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області до суду надійшли заперечення на клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

Крім цього, 02.06.2026 від заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області до суду надійшли додаткові пояснення в підтвердження заявлених позовних вимог.

Також, 02.06.2026 від ФОП Бурбело Н.В. надійшли додаткові пояснення щодо пояснень ГУ ДПС у Запорізькій області, відповідно до яких заперечив проти заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 02.06.2026 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою підсистеми Електронний суд ЄСІКС.

Представник позивача у судове засідання не з`явився.

Представник відповідача підтримав клопотання про залишення позову без розгляду посилаючись на те, що Прокурор обґрунтовує свої повноваження на звернення до суду з цим позовом положеннями частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», посилаючись на «нездійснення захисту інтересів держави» уповноваженим органом Запорізькою міською радою. Однак, Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6- р(II)/2025 було визнано неконституційними окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» в частині, що надає прокурору можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з «нездійсненням або неналежним здійсненням» захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. У тексті зазначеного Рішення Конституційний Суд України відтермінував втрату чинності цими нормами до 01.01.2027 року. Разом із тим, сам факт визнання норми неконституційною докорінно змінює порядок її застосування судами загальної юрисдикції при розгляді конкретних справ.

Оскільки приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» в частині представництва інтересів держави на підставі «нездійснення захисту» визнано неконституційними Рішенням КСУ № 6-р(II)/2025, відповідач вважає, що суд не має права застосовувати цю дефектну норму у справі № 908/3978/25, навіть незважаючи на формальне відтермінування втрати нею чинності.

З огляду на викладене, оскільки єдине джерело повноважень прокурора на представництво інтересів держави в особі Запорізької міської ради у даній справі (абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону «Про прокуратуру») визнано Конституційним Судом України неконституційним, прокурор не має права підписувати позовну заяву від імені держави у спірних відносинах. На підставі викладеного, відповідач просить суд клопотання задовольнити та позовну заяву заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до фізичної особи-підприємця Бурбело Надії Василівни про стягнення 98 928,30 грн. залишити без розгляду на підставі п.п. 1 та 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Прокурор відділу заперечив проти вищевказаного клопотання відповідача вказавши, що у п.п. 3 та 4 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України зазначено, що окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», які визнано неконституційними, втрачають чинність із 01 січня 2027 року, та що це Рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. З урахуванням викладеного, просить суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

Розглянувши клопотання ФОП Бурбело Н.В. про залишення позову без розгляду суд зазначає наступне.

31.12.2025 через підсистему Електронний суд ЕСІКС надійшла позовна заява заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до фізичної особи-підприємця Бурбело Надії Василівни про стягнення 98 928,30 грн.

Підставою для звернення з вказаним позовом до суду заступник керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області зазначає, що після закінчення терміну дії договору оренди землі (тобто після 26.04.2016), укладеного між Запорізькою міською радою та ПП Бурбело Н.В., остання по теперішній час використовує земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:04:026:0009, в межах якої розташований належний їй об`єкт нерухомого майна кафе літ. «А, Б» (РНОНМ 1136106923101) без достатньої правової підстави, через що відповідно до положень ст.ст. 1212-1214 ЦК України повинна відшкодувати Запорізькій міській раді доходи, які одержала у вигляді несплаченої орендної плати за період з 01.01.2018 по 30.04.2025 у розмірі 98 928,30 грн.

Починаючи з 26.04.2016 та до теперішнього часу), а також враховуючи дату (15.11.2023) повідомлення прокуратурою суб`єкта владних повноважень в особі Запорізької міської ради, останньою жодних заходів, спрямованих на захист інтересів держави, зокрема, шляхом звернення до суду з відповідним позовом, не вжито.

Дніпровською окружною прокуратурою міста Запоріжжя до Запорізької міської ради направлено листи від 15.11.2023 за № 53-96-7538 ВИХ-23, 02.04.2024 № 53-98- 2815ВИХ-24, від 10.07.2025 № 53-101-4879ВИХ-25 з викладом фактичних обставин використання відповідачем земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:026:0009 без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) та надання інформації щодо вжитих заходів щодо стягнення з Бурбело Н.В. недоотриманого доходу за її фактичне використання у вигляді орендної плати за землю.

У відповідь Запорізькою міською радою листом від 29.04.2024 № 07138/033-20/03, від 26.09.2025 № 8163/01/01-07/9672 повідомлено, що рішень про поновлення або припинення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:026:0009 не приймалися, земельна ділянка після спливу терміну дії договору оренди не поверталася; заходи претензійно-позовного характеру до Бурбело Н.В. щодо стягнення недоотриманих коштів за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:04:026:0009 в період з 01.01.2018 по 31.05.2025 не вживалися.

На підставі викладеного, на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Дніпровською окружною прокуратурою міста Запоріжжя повідомлено Запорізьку міську раду про намір звернутись до Господарського суду Запорізької області із вказаним позовом в інтересах держави.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За приписами ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Конституційний Суд України рішенням від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 визнав неконституційними окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Водночас у пунктах 3 та 4 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України зазначено, що окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», які визнано неконституційними, втрачають чинність із 01 січня 2027 року, та що це Рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

У мотивувальній частині рішення Конституційний Суд України наголосив, що представництво інтересів держави в суді, передбачене пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, має винятковий та субсидіарний характер. Прокурор може здійснювати таке представництво лише у випадках, коли цього вимагає захист конституційно значущих інтересів держави та коли компетентний орган не забезпечує такого захисту належним чином. Законодавче регулювання цієї функції повинно відповідати принципам, закріпленим у Конституції України, зокрема принципам верховенства права, рівності сторін у судовому процесі та заборони надмірного втручання держави у сферу прав і свобод людини.

Конституційний Суд України також зазначив, що в умовах правового режиму воєнного стану особливої уваги набуває всебічне забезпечення захисту інтересів держави Україна, а неперервність виконання прокуратурою визначених Конституцією України функцій є важливою передумовою належного функціонування держави в цей період (пункт 9 мотивувальної частини). Такий конституційний підхід підтверджує правомірність здійснення прокурором представництва інтересів держави у спірних правовідносинах до моменту втрати чинності відповідними нормами або до їх законодавчого врегулювання, за умови наявності визначених законом підстав для такого представництва.

На вказане також звернув увагу Верховний Суд за результатами касаційного перегляду справи № 160/4161/24 (п. 68 постанови від 18.12.2025)

Норми ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлює дві альтернативні групи умов, при наявності яких, прокурор наділений правом здійснення представництва в суді законних інтересів держави. Перша група альтернативних умов - порушення або загроза порушення інтересів держави. Друга група альтернативних умов - захист цих інтересів (порушених, або щодо порушення яких існує загроза) не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання ФОП Бурбело Н.В. про залишення позову без розгляду.

Прокурор відділу та представник третьої особи підтримали позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача заперечив проти заявлених позовних вимог.

Прокурор відділу та представники відповідача, третьої особи зазначили про відсутність додаткових заяв та клопотань. Вважають за можливе закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Згідно з п. 18 ч. 2 ст. 185 ГПК України, у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

На підставі викладеного, розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне з власної ініціативи продовжити строк підготовчого провадження на тридцять днів, закрити підготовче провадження та призначити перше судове засідання з розгляду справи по суті на 17.06.2026 о 12 год. 00 хв.

Керуючись ст. ст. 181-185, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання ФОП Бурбело Н.В. про залишення позову без розгляду.

2. Закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

3. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначити на 15.06.2026 об 11 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою.

4. Заступнику керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області завчасно до наступного судового засідання надіслати на адреси суду та іншим сторонам письмові пояснення відносно сум заявлених до стягнення в контексті пояснень Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області від 27.05.2026 та зазначити, чи враховані сплачені ФОП Бурбело Н.В. грошові кошти при визначенні суми позову.

Суддя К.В. Проскуряков