Ухвала суду № 137143383, 05.06.2026, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

_________________

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

05.06.2026 Справа № 5006/1/23б/2012 (905/312/26)

Господарський суд Донецької області у складі судді Огороднік Д.М., розглянувши матеріали

позовної заяви Приватного підприємства «Українська економіко-правова група»

до арбітражної керуючої Карауш Юлії Вікторівни

про стягнення пені у розмірі 115471,33 грн та відшкодування

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Українська економіко-правова група» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до арбітражної керуючої Карауш Юлії Вікторівни про стягнення пені у розмірі 115471,33 грн (абз.2 ч. 1 ст. 225 Склад та розмір відшкодування збитків ГПК України) та відшкодування.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він взяв участь та став переможцем електронного аукціону №UA-PS-2021-08-13-000017-3 від 25.08.2021, проведеного в Державному підприємстві «Прозорро.Продажі», з продажу майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Марвей Марін Сервіс», предмет аукціону: нерухоме та рухоме майно бонкрута нежилий комплекс будівель загальною площею 1775 кв.м. та обладнання у кількості 8 позицій, розташовані за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Городня (колишня вул. Меламеда), буд. 30. Проте відповідач, як ліквідатор боржника, у встановлений строк майно позивачеві не передав, акт про придбання майна на аукціоні складений з порушенням норм Кодексу України з процедур банкрутства, не запропоновано процедуру передачі майна, не повідомлено про фактичний стан та наявність майна, не заявлено про наявні обставини непереборної сили щодо майна. Таке, на думку позивача, порушує його права та створює підстави для притягнення відповідача до встановлених видів відповідальності.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем ст. ст. 87, 88,89 Кодексу України з процедур банкрутства, що призвело до нарахування пені у розмірі 0,5% на день від ціни продажу за період прострочення з урахуванням приписів ч. 1 ст. 231 Розмір штрафних санкцій, ч. 6 ст. 232 Порядок застосування штрафних санкцій Кодексу України з процедур банкрутства за період з 11.09.2021 по 10.02.2022.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2026 матеріалам позовної заяви присвоєно єдиний унікальний номер №905/312/26, для розгляду справи визначено суддю Господарського суду Донецької області Кротінової О.В.

Ухвалою від 18.05.2026 суд постановив передати матеріали справи №905/312/26 для розгляду в межах справи №5006/1/23б/2012 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Марвей Марін Сервіс».

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Донецької області №02-01/104 від 20.05.2026 призначено проведення повторного автоматичного розподілу справи. Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.05.2026 матеріали позовної заяви передано до провадження судді Чернової О.В. на підставі ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства з мотивів перебування у провадженні судді справи №5006/1/23б/2012 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Марвей Марін Сервіс»; справі присвоєно єдиний унікальний номер справи №5006/1/23б/2012 (905/312/26).

До вирішення питання про відкриття провадження у справі №5006/1/23б/2012 (905/312/26) суддею Черновою О.В. подано заяву від 22.05.2026 про самовідвід, яка ухвалою суду від 22.05.2026 задоволена, постановлено матеріали позовної заяви, якій присвоєно єдиний унікальний номер №905/312/26, передати уповноваженому працівнику для вирішення питання про повторний автоматичний розподіл справи в порядку ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2026 для розгляду матеріалів справи №5006/1/23б/2012 (905/312/26) визначено суддю Господарського суду Донецької області Огороднік Д.М..

Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що позовна заява подана без додержання вимог Глави 1 Розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України, з огляду на таке.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви та доданих до неї документів, а також документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Частиною 1 ст.172 Господарського процесуального кодексу України встановлений обов`язок позивача, особи, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копію та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень ст. 42 цього Кодексу.

Згідно з ч.7 ст.42 Господарського процесуального кодексу України якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету, у паперовій формі листом з описом вкладення.

Відповідно до ч. 6 ст.6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Позивач вказує у позовній заяві як відповідача арбітражну керуючу Карауш Ю.В., отже в силу приписів ч. 6 ст.6 Господарського процесуального кодексу України у відповідача існує обов`язок з реєстрації електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі).

Суд здійснивши перевірку наявності у відповідача арбітражної керуючої Карауш Ю.В., зареєстрованого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, встановив наявність зареєстрованого електронного кабінету. Разом з тим, позивачем не здійснено відправлення позовної заяви з додатками до електронного кабінету відповідача.

За таких обставин, позивачем порушено п. 1 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином позивачу слід здійснити направлення поданої до суду позовної заяви разом з додатками до електронного кабінету відповідача арбітражної керуючої Карауш Ю.В. з наданням суду квитанції про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету користувача ЄСІТС.

Окрім цього, за приписами п.2 ч.3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи підприємця (для фізичних осіб - підприємців), відомі номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Зі змісту поданої позовної заяви вбачається, що позивачем визначено Приватне підприємство «Українська економіко-правова група» (код ЄДРПОУ 21579949) та зазначено адресу місцезнаходження: Цвінгліштрасе 8, 10555 Берлін, Федеративна Республіка Німеччина (мовою оригіналу «Zwinglistrasse 8, 10555 Berlin»).

Однак за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою місцезнаходження Приватного підприємства «Українська економіко-правова група» є адреса: 03039, м. Київ, б. 19, кв.138.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» документи та відомості, внесенні до Єдиного державного реєстру вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Зі змісту поданої позовної заяви вбачається, що позивачем визначено в якості відповідача арбітражну керуючу Карауш Ю.В. та зазначено її адресу місцезнаходження (остання відома адреса, як вказує позивач): вул. Ласкова, 2а, оф. 1б, м.Маріуполь, Донецька область, 87553, та адресу для листування: а. с. 7, вул. Тираспольська, 58, м. Київ, 04079.

Відповідно до ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України «Про міжнародне приватне право», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч.6 ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

Як визначено ст.10 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий є суб`єктом незалежної професійної діяльності. Право на здійснення діяльності арбітражного керуючого надається особі, яка отримала відповідне свідоцтво у порядку, встановленому цим Кодексом, та внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.

Офіційною адресою місцезнаходження арбітражного керуючого є адреса контори (офісу) арбітражного керуючого, внесена до Єдиного державного реєстру арбітражних керуючих України, ведення якого забезпечує Міністерство юстиції України, за інформацією з якого місцезнаходженням офісу арбітражної керуючої Карауш Ю.В. є адреса: вул. Стуса Василя, б.50/27, м. Краматорськ, Донецька область.

За таких обставин, судом встановлено порушення позивачем норм п.2 ч.3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином позивачу слід усунути недоліки позовної заяви та вказати ідентифікуючі відомості відповідно до офіційних даних.

Окрім цього, частиною 1 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

За приписами п.4 ч.3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява має містити зміст позовних вимог спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

Тобто позовна заява має містити матеріально-правові вимоги позивача до відповідача (предмет позову), розглядаючи які, суд ухвалює рішення по суті.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Пунктом 1 ч.1 ст.163 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Зі змісту прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивач, у тому числі, заявляє вимоги про відшкодування, проте не пише чого та у якому розмірі.

Отже з прохальної частини позову неможливо встановити зміст позовних вимог.

Суд звертає увагу, що особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає в позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред?явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Особа повинна чітко визначати спосіб захисту порушеного права. Позовні вимоги мають бути конкретними. Суд не може самостійно здогадуватися, чого саме вимагає позивач.

За таких обставин, суд дійшов висновку про недотримання позивачем при поданні позову вимог п. 3, п.4 ч.3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України в частині повного викладення змісту позовних вимог унеможливлює розгляд судом позову по суті щодо таких позовних вимог.

Таким чином позивачу слід усунути недоліки позовних вимог в частині викладення вимоги про відшкодування та зазначити що просить позивач відшкодувати та у якому розмірі.

Також, за приписами п.2 ч.1 ст.164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Порядок та правові засади справляння судового збору, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до ст. 4 закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовної заяви немайнового характеру у розмірі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Розміри прожиткового мінімуму на 2026 рік визначено Законом про Державний бюджет України на 2026 рік та для працездатний осіб станом на 01 січня 2026 становить 3028, 00 грн.

Згідно ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позов подано до суду в електронній формі через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС, отже при поданні позовної заяви має застосовуватись коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір»).

Тобто належною сумою судового збору, що підлягає сплаті за подання даного позову, який містить вимоги майнового та немайнового характеру, є судовий збір, розрахований за такою формулою: ((ціна позову, яка буде визначена позивачем * 1,5% (ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру)) + 3328,00грн (ставка судового збору за немайнову вимогу)) * 0,8 (коефіцієнт для пониження ставки судового збору).

Однак з урахуванням того, що позивачем не визначено, у чому конкретно полягає вимога про відшкодування, суд позбавлений можливості визначити належний розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання даної позовної заяви.

При цьому долучене до матеріалів позовної заяви платіжне доручення №1 від 06.02.2023 на суму 2147,20грн суд не розцінює як доказ сплати судового збору за подання позову у справі №5006/1/23б/2012 (905/313/26), оскільки, сплачений за цим платіжним дорученням судовий збір зараховано до держбюджету в іншій справі, а саме №905/10/23.

За таких обставин, судом встановлено порушення позивачем п.2 ч.1 ст.164 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином позивачу слід надати суду належні та допустимі докази сплати судового збору за подання позовної заяви.

За таких обставин суд дійшов висновку про недотримання позивачем при поданні позову вимог п.1 ч.1 ст.164 Господарського процесуального кодексу України щодо надання документів, які підтверджують відправлення відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї документами.

Крім наведеного суд зазначає, що для вирішенні питання відкриття провадження у справі №5006/1/23б/2012 (905/313/26), беручи до уваги приписи п. 5 ч.5 ст. 174 та п.2 ч.1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України, є необхідним з`ясування обставин тотожності або відмінності підстав та предмету позовних вимог, викладених Приватним підприємством «Українська економіко-правова група» в позовній заяві №01-00/7-7 від 08.05.2026, та вимог Приватного підприємства «Українська економіко-правова група», заявлених у справі №905/10/23 (провадження у справі №905/10/23 закрито ухвалою від 26.07.2023) та у справі №5006/1/23б/2012 (905/313/26) (на час постановлення ухвали питання відкриття провадження у справі за позовом не вирішено).

Також, для правильного вирішення процесуальних питань на стадії відкриття провадження у справі, суд зобовязує позивача надати письмові пояснення щодо правового статусу відповідача, зокрема визначити чи поданий позов як до ліквідатора, дії якого оскаржуються позивачем в межах справи про банкрутство чи як до фізичної особи, діями якої позивачу нанесені шкода (збитки) і для захисту порушених прав позивач звертається в загальному позовному провадженні до суду.

Такі вимоги суд обґрунтовує наступним.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до положень частини другої цієї ж статті право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

За статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (наприклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Водночас, в розумінні ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, арбітражний керуючий - фізична особа, яка отримала відповідне свідоцтво та інформація про яку внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.

При цьому, отримання свідоцтва арбітражного керуючого не пов`язується зі статусом особи, що займається підприємницькою діяльністю.

Нормами Кодексу України з процедур банкрутства, зокрема ч. 3 ст. 60, передбачені положення про те, що у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії (бездіяльність) ліквідатора та здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

При цьому Ухвалою Господарського суду Донецької області від 11.08.2025 у справі №5006/1/23б/2012 провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Марвей Марін Сервіс» закрито без ліквідації юридичної особи на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з неможливістю досягнення мети ліквідації через перебування майна боржника на тимчасово окупованій території.

З огляду на викладені обставини для належного визначення підсудності поданого позивачем позову, позивачу -Приватному підприємству «Українська економіко-правова група» слід надати письмові пояснення щодо правового статусу відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст.ст. 162, 164, 172, 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовну заяву Приватного підприємства «Українська економіко-правова група» до арбітражної керуючої Карауш Юлії Вікторівни про стягнення пені у розмірі 115471,33 грн (абз.2 ч. 1 ст. 225 Склад та розмір відшкодування збитків ГПК України) та відшкодування залишити без руху.

2.Встановити Приватному підприємству «Українська економіко-правова група» строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали.

3.Роз`яснити Приватному підприємству «Українська економіко-правова група» , що у разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений строк позовна заява вважається неподаною та повертається заявнику відповідно до ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

4.Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Д.М. Огороднік