Рішення № 137143369, 01.06.2026, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.06.2026 м. Харків Справа №905/96/26

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,

при секретарі судового засідання Сазонові В.С.

розглянувши справу №905/96/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сканія кредіт Україна» (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 14-А)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгспецснаб» (84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Богдана Ступки, буд. 25)

про зобов`язання вчинити дії та стягнення 616 844,25 грн,

за участю представників:

від позивача: Маленко О.М., адвокат,

від відповідача: не з`явився,

Суть спору: ТОВ «Сканія кредіт Україна» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить:

- зобов`язати ТОВ «Торгспецснаб» передати ТОВ «Сканія кредіт Україна» транспортні засоби: 1) спеціалізований вантажний сідловий тягач марки Scania, модель (комерційний опис) R410, ідентифікаційний номер транспортного засобу (VIN) НОМЕР_5, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; 2) спеціалізований вантажний сідловий тягач марки Scania, модель (комерційний опис) R410, ідентифікаційний номер транспортного засобу (VIN) НОМЕР_3, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

- стягнути з ТОВ «Торгспецснаб» на користь ТОВ «Сканія кредіт Україна» неустойку в розмірі 616 844,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що після закінчення строку лізингу за договором фінансового лізингу №89-02725 від 11.01.2022 відповідач не скористався переважним правом на придбання об`єкту лізингу та не повернув його позивачу.

23.02.2026 господарським судом постановлено ухвалу, якою прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; призначене підготовче засідання на 18.03.2026; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

18.03.2026 господарським судом постановлено ухвалу в протокольній формі, якою відкладено підготовче засідання на 14.04.2026, про що сторін повідомлено ухвалою від 18.03.2026.

14.04.2026 господарським судом постановлено ухвалу в протокольній формі, якою закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 11.05.2026, про що сторін повідомлено ухвалою від 14.04.2026.

11.05.2026 господарським судом оголошено перерву у судовому засіданні до 01.06.2026, про що сторін повідомлено ухвалою від 11.05.2026.

Представник позивача в судовому засіданні 01.06.2026 позов підтримав, просив суд його задовольнити.

Відповідач відзив на позов не надав, в судове засідання 01.06.2026 не з`явився, причини неявки не повідомив. При цьому, про дату, час та місце судового засідання відповідач був повідомлений з урахуванням наступного.

За відомостями з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: 84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Богдана Ступки, буд. 25

З огляду на відсутність у відповідача зареєстрованого електронного кабінету ЄСІКС (відповідь №31319217 від 18.02.2026, одержана на запит суду), ухвала від 11.05.2026 (поштове відправлення R067171605528) направлена відповідачу на адресу: 84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Богдана Ступки, буд. 25. Проте, ухвала від 11.05.2026 (поштове відправлення R067171605528) повернута до суду у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 29.03.2021 у справі №910/1487/20 та врахована судом, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, яким в даному випадку є суд (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДРПОУ прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (постанови Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 22.10.2024 у справі №910/18480/20).

Враховуючи наведене та з огляду на відсутність в матеріалах справи інформації про будь-яку іншу адресу відповідача, за висновком суду, відповідач є таким, що повідомлений про дату, час та місце судового засідання належним чином.

Додатково ухвала від 11.05.2026 направлена на адресу електронної пошти відповідача torg.tss@gmail.com, яка зазначена в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та згідно з даними автоматизованої системи «Діловодство спеціалізованого суду» доставлена до електронної скриньки 11.05.2026.

Також господарським судом здійснено спробу передати відповідачу телефонограму за телефонними номерами 099-244-28-38, 050-682-04-44, що зазначені в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак встановити зв`язок не вдалось.

Слід зазначити, що ухвала від 11.05.2026 розміщена в ЄДРСР, який є відкритим для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст. 4 ЗУ «Про доступ до судових рішень»), та відповідач мав додаткову можливість ознайомитись з нею у цьому реєстрі.

Враховуючи, що господарським судом вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про розгляд судової справи та забезпечення реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, спір вирішено за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України.

На підставі ч. 4 ст. 240 ГПК України 01.06.2026 у судовому засіданні господарським судом оголошено скорчене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом встановлено наступне.

11.01.2022 між ТОВ «Сканія кредіт Україна» (лізингодавець, позивач) та ТОВ «Торгспецснаб» (лізингоодержувач, відповідач) укладено договір фінансового лізингу №89-02725, відповідно до п. 1.1. якого лізингодавець зобов`язується за заявкою лізингоодержувача передати у платне користування предмет лізингу, а лізингоодержувач зобов`язується прийняти предмет лізингу, сплачувати лізингові платежі і виконувати інші зобов`язання, передбачені цим договором.

Кількість, ціна, загальна вартість, опис, комплектність, технічні специфікації, умови поставки предмету лізингу зазначаються в «Базових умовах лізингу», які містяться в додатку №1 до цього договору і становлять його невід`ємну частину (п. 1.5. договору).

Ціна кожного транспортного засобу, що входять до предмету лізингу, та загальна вартість предмету лізингу зазначаються в «Базових умовах лізингу», доданих до цього договору в якості додатку №1. Ціна кожного транспортного засобу, що входять до предмету лізингу, та загальна вартість предмету лізингу оцінені в українських гривнях (UAN) з еквівалентом такої суми в Євро (EUR), за яку лізингодавцем здійснюється придбання предмету лізингу у продавця (постачальника) та яка зазначається в додатку №1 до цього договору (п. п. 2.1., 2.2. договору).

Вартість предмету лізингу в Євро (EUR), за вирахуванням суми авансового платежу, одержаного лізингодавцем від лізингоодержувача згідно з п. 6.4. договору, підлягає перерахунку за курсом, встановленим Національним банком України (НБУ) на дату передачі предмету лізингу від продавця (постачальника) до лізингодавця за договором купівлі-продажу та зазначається в додатку №2 до цього договору. Вартість предмету лізингу, а також графік платежів (додаток №2), змінені після відповідного перерахунку, фіксуються у додатковій угоді до договору, яка має бути підписана сторонами до дати передачі/поставки (п. 2.3. договору).

Строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу за цим договором встановлюється у «Базових умовах лізингу». Дія строку лізингу починається з дати передачі/поставки та закінчується в останню дату платежу, визначену відповідно до цього договору та «Графіку платежів», який додається до цього договору в якості додатку №2 (п. 3.1. договору).

Місце, дата і умови поставки предмету лізингу зазначаються в «Базових умовах лізингу» (п. 4.1. договору).

Лізингоодержувач може почати використання предмету лізингу на умовах цього договору з дня підписання акту приймання-передачі предмету лізингу, якщо інше не буде письмово погоджено між лізингодавцем та лізингоодержувачем (п. 4.4. договору).

Право власності на предмет лізингу за даним договором належить виключно лізингодавцю. Будь-які дії або бездіяльність лізингоодержувача та/або третіх осіб жодним чином не впливають на право власності лізингодавця на предмет лізингу (п. 5.1. договору).

За користування предметом лізингу лізингоодержувач сплачує лізингові платежі в порядку та в розмірах, передбачених цим договором та графіком платежів (додаток №2), а саме:

- періодичні (щомісячні) лізингові платежі, які складаються з: а) суми, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу; б) винагороди лізингодавцю за отримання у лізинг майно; в) інші комісії у складі лізингового платежу у межах цього договору (пп. 6.1.1. п. 6.1. договору);

- додаткові лізингові платежі, до складу яких входять: а) витрати лізингодавця, якщо лізингоодержувач сплачує будь-який штраф, пеню чи інший платіж, пов`язаний з використанням предмету лізингу, що накладено з вини лізингоодержувача (такі витрати лізингодавець зобов`язаний підтвердити документально); б) оплата надання лізингодавцем лізингоодержувачу інших послуг, пов`язаних з фінансовим лізингом та виконанням цього договору, що були надані лізингодавцем; в) оплата за надання лізингодавцем лізингоодержувачу реструктуризації в розмірі, що вказаний в додатку №5 до даного договору ,у тому випадку, коли лізингодавець надасть свою згоду на таку реструктуризацію (пп. 6.1.2. п. 6.1. договору).

Фактичні дати сплати чергового лізингову платежу встановлюються додатковою угодою до цього договору, що підписується в дату передачі/поставки предмету лізингу (п. 6.2.1. договору).

Додаткові лізингові платежі не входять до складу періодичних лізингових платежів та сплачуються лізингоодержувачем окремо на підставі наданих лізингодавцем повідомлень, визначених у п. 6.7. договору (п. 6.3. договору).

Лізингоодержувач здійснює оплату авансового платежу у сумі та в порядку, визначених умовами договору купівлі-продажу та в додатку №1 до цього договору із врахуванням положень п. 6.5. цього договору. Окрім авансового платежу до дня передачі/поставки лізингоодержувач здійснює оплату адміністративної комісії у сумі та в порядку, визначених в додатку №2 до договору з урахуванням положень п. 6.5. цього договору (п. 6.4. договору).

Лізингові платежі, а також будь-які інші платежі, що належать до сплати за цим договором, сплачуються виключно у гривнях (UAN). Сума кожного лізингового платежу, що підлягає сплаті, а також будь-якого іншого платежу, за виключенням авансового платежу, передбаченого цим договором, визначається шляхом перерахування відповідного еквіваленту такого платежу, вираженого в євро, у гривні за курсом, встановленим НБУ на дату здійснення платежу. Різниця між сумами в євро на дату здійснення платежу та на дату зарахування грошових коштів на рахунок лізингодавця буде виставлятися лізингодавцем до сплати шляхом виставлення окремого рахунка лізингоодержувачу у наступному періоді (п. 6.5. договору).

Лізингоодержувач приймає на себе зобов`язання, зокрема, у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання цього договору та в інших випадках дострокового повернення предмету лізингу - повернути предмет лізингу, з урахуванням відповідних положень п. 13.4. цього договору, у стані, в якому його було прийнято у володіння та користування, з урахуванням нормального зносу. Термін повернення предмету лізингу визначається лізингодавцем у кожному окремому випадку, однак не може перевищувати 14 робочих днів з моменту надсилання вимоги лізингоодержувачу про повернення предмету лізингу (пп. е п. 10.1. договору).

За положеннями п. 13.4. договору при настанні випадку невиконання, а також у інших випадках, передбачених законом чи договором, лізингоодержувач зобов`язаний передати предмет лізингу лізингодавцю у місці, зазначеному лізингодавцем, протягом 14 робочих днів, починаючи з дати надсилання відповідної вимоги лізингодавця, якщо про інше сторони не домовляться письмово додатково.

У випадку порушення лізингоодержувачем порядку повернення предмету лізингу, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю штраф у розмірі 25% початкової вартості предмету лізингу та відшкодовує всі збитки, пов`язані з таким порушенням (пп. 13.4.1. п. 13.4. договору).

Сторони підписують акт про повернення предмету лізингу («Акт про повернення»), в якому зазначають всі виявлені недоліки і пошкодження, що підлягають відшкодуванню лізингоодержувачем.

Після закінчення строку лізингу лізингоодержувач має переважне право на придбання предмету лізингу у власність по його залишковій вартості. Перехід права власності на предмет лізингу здійснюється на підставі договору купівлі-продажу за залишковою вартістю предмету лізингу, яка буде складати еквівалент 240 євро за курсом НБУ на день укладення договору купівлі-продажу. Укладення договору купівлі-продажу предмету лізингу та перехід права власності на предмет лізингу від лізингодавця до лізингоодержувача здійснюється протягом 30 календарних днів після сплати останнього лізингового платежу, за умови відсутності заборгованості лізингоодержувача перед лізингодавцем, підписання сторонами акту звірки розрахунків та виведення предмету лізингу із Державного реєстру обтяжень рухомого майна (п. 15.1. договору).

У випадку, якщо лізингоодержувач після закінчення строку лізингу не виявить бажання придбати предмет лізингу, він зобов`язаний повернути його лізингодавцю з урахуванням п. 13.4. цього договору, в нормальному технічному стані, з урахуванням нормального зносу, протягом 14 робочих днів з моменту закінчення строку лізингу (п. 15.2. договору).

Цей договір є чинним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та припиняється, зокрема, після закінчення строку лізингу, як це передбачено ст. 3 цього договору (п. 23.1., пп. 23.2.1. п. 23.2. договору).

В додатку №1 «Базові умови лізингу» до договору фінансового лізингу №89-02725 від 11.01.2022, сторони погодили наступні умови:

- предмет лізингу: вживаний сідельний тягач, 2 шт вартістю 1 188 590,83 грн, що є еквівалентом 38 000 євро;

- місце поставки: 08004, Київська обл., Макарівський р-н, с. Калинівка, вул. Київська, буд. 37;

- загальна вартість предмету лізингу: 2 377 181,66 грн, що є еквівалентом 76 000 євро з ПДВ;

- авансовий платіж: 594 295,42 грн, що є еквівалентом 19 000 євро з ПДВ;

- строк лізингу: 36 місяців;

- строк поставки: 1-й квартал 2022 року.

В додатку №2 «Графік платежів» до договору фінансового лізингу №89-02725 від 11.01.2022 сторони погодили розмір 36 періодичних лізингових платежів (за обмінним курсом на 11.01.2022) - 60 715,10 грн, що є еквівалентом 1 951,25 євро, всього 2 185 743,60 грн, що є еквівалентом 70 245 євро, (включає вартість об`єкту лізингу (за вирахуванням авансового платежу) - 1 766 144,15 грн, що є еквівалентом 56 760 євро, та лізингову винагороду), адміністративну комісію - 1 200 євро, в т. ч. за укладення договору - 728 євро, за обслуговування договору - 472 євро.

Додатковою угодою №1 від 28.01.2022 до договору фінансового лізингу №89-02725 від 11.01.2022 сторони доповнили «Графік платежів» фактичними датами сплати - в останній день місяця з 28.02.2022 по 31.05.2025. Всі інші умови залишені без змін.

28.01.2022 за актом приймання-передачі об`єкту лізингу сторонами здійснено приймання-передачу транспортних засобів (об`єкту лізингу) за договором фінансового лізингу №89-02725 від 11.01.2022: Scania R410 LA4x2MLA, номер шасі НОМЕР_5, номер двигуна НОМЕР_8, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; Scania R410 LA4x2MLA, номер шасі НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Також сторонами складено видаткову накладну №848 від 28.01.2022 на передане у лізинг майно: вживаний сідельний тягач Scania R410 LA4x2MLA, номер шасі НОМЕР_5 , вартістю 1 233 688,51 грн; вживаний сідельний тягач Scania R410 LA4x2MLA, номер шасі НОМЕР_3 , вартістю 1 233 688,51 грн, загальна вартість якого становить 2 467 377,02 грн.

Додатковою угодою №2 від 19.12.2024 до договору фінансового лізингу №89-02725 від 11.01.2022 сторони змінили строк лізингу, зазначений у п. 4 додатку №1 «Базові умови лізингу» до договору на 35 місяців, у зв`язку з чим викладено в новій редакції «Графік платежів».

Відповідно до «Графіку платежів» в редакції додаткової угоди №2 від 19.12.2024 до договору фінансового лізингу №89-02725 від 11.01.2022 загальна сума лізингових платежів становить 2 187 379,50 грн, що є еквівалентом 70 297,58 євро (з яких вартість предмета лізингу - 1 766 144,16 грн, що є еквівалентом 56 760 євро, та лізингова винагорода - 421 235,34 грн, що є еквівалентом 13 537,58 євро); щомісячний лізинговий платіж складає 60 715,10 грн, що є еквівалентом 1 951,25 євро, та сплачується в останній день місяця (з 28.02.2022 по 30.11.2024) та - 123 066,27 грн, що є еквівалентом 3 955,08 євро - 27.12.2024. Обмінний курс застосовано станом на 11.01.2022.

Згідно з довідками АТ «Сітібанк» за вих. №260262/0401-1 від 09.02.2026 та ТОВ «Сканія кредіт Україна» за вих. №41 від 02.04.2026 грошові зобов`язання зі сплати періодичних платежів згідно умов ст. 6 договору фінансового лізингу №89-02725 від 11.01.2022 та Графіку платежів (додаток №2 до договору) були повністю виконані ТОВ «Торгспецснаб». Останній лізинговий платіж в розмірі 352 055,38 грн було здійснено ТОВ «Торгспецснаб» 26.12.2024.

13.01.2025 позивач звернувся до відповідача з електронним листом, в якому повідомив про закінчення договору фінансового лізингу, проінформував про порядок дій для завершення переходу права власності на предмет лізингу, зокрема, про необхідність підписати договір купівлі-продажу і акт приймання-передачі до нього (додані до листа разом з іншими супутніми документами) та повернути їх позивачу для здійснення перереєстрації права власності на предмет лізингу за лізингоодержувачем.

13.03.2025 позивач направив відповідачу лист за вих. №43 від 12.03.2025, в якому повторно просив підписати необхідні документи для переоформлення права власності на предмет лізингу за договором фінансового лізингу №89-02725 від 11.01.2022 або ж узгодити умови (місце, дату, час тощо) повернення предмету лізингу.

01.11.2025 позивач направив відповідачу лист за вих. №118 від 31.10.2025, в якому вимагав: сплатити лізингові платежі за користування об`єктом лізингу за період з 26.01.2025 по 26.10.2025 в сумі в гривні, що еквівалентна сумі 3 405,60 євро за курсом НБУ станом на дату здійснення платежу відповідно до пп. д) п. 6.2. договору; повернути позивачу об`єкт лізингу на територію офіційного сервісу Scania за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, с. Калинівка, вул. Київська, буд. 37.

Втім, зазначені листи залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

У зв`язку з тим, що після завершення строку лізингу відповідач не скористався переважним правом на придбання у власність предмету лізингу, не повернув позивачу предмет лізингу, позивач звернувся до суду з цим позовом про повернення транспортних засобів: 1) спеціалізованого вантажного сідлового тягача марки Scania, модель (комерційний опис) R410, ідентифікаційний номер транспортного засобу (VIN) НОМЕР_5, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; 2) спеціалізованого вантажного сідлового тягача марки Scania, модель (комерційний опис) R410, ідентифікаційний номер транспортного засобу (VIN) НОМЕР_3, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та стягнення неустойки в розмірі 616 844,25 грн на підставі пп. 13.4.1. п. 13.4. договору.

Проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних мотивів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 627, ст. 629 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ст. 628 ЦК України).

Як вище встановлено судом, між сторонами у справі укладено договір фінансового лізингу №89-02725 від 11.01.2022, який за своєю правовою природою є змішаним договором та поєднує у собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, а передбачені договором лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченню дії договору.

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

У разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1 ст. 785 ЦК України).

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 ЦК України).

Договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару. Якщо покупець прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару. Продавець має право вимагати від покупця повернення товару також у разі ненастання обставин, за яких право власності на товар мало перейти до покупця (ст. 697 ЦК України).

За положеннями ст. 1 ЗУ «Про фінансовий лізинг фінансовий лізинг» - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. Фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов`язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об`єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 5 цього Закону.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 21 ЗУ «Про фінансовий лізинг» встановлено, що лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі.

Лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу. До складу лізингових платежів включаються: 1) сума, що відшкодовує частину вартості об`єкта фінансового лізингу; 2) винагорода лізингодавцю за отриманий у фінансовий лізинг об`єкт фінансового лізингу; 3) інші складові, зокрема платежі та/або витрати, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору фінансового лізингу та передбачені таким договором. Протягом строку дії договору фінансового лізингу розмір лізингових платежів може бути змінено у випадках та порядку, передбачених таким договором (ст. 16 ЗУ «Про фінансовий лізинг»).

Пунктом 2 ч. 2 ст. 14 ЗУ «Про фінансовий лізинг» визначено, що договір фінансового лізингу повинен містити строк, на який лізингоодержувачу надається право володіння та користування об`єктом фінансового лізингу.

Порядок та умови набуття лізингоодержувачем об`єкта фінансового лізингу у власність визначаються договором фінансового лізингу або зазначеним у такому договорі окремим договором купівлі-продажу (викупу) об`єкта фінансового лізингу, або іншим договором, визначеним договором фінансового лізингу (ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про фінансовий лізинг»).

Лізингоодержувач має право набути у власність об`єкт фінансового лізингу, за умови належного виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань, за договором фінансового лізингу, у тому числі із сплати лізингових та інших платежів, а також (у разі виникнення) неустойки (штрафу, пені), якщо інше не передбачено таким договором. Якщо сторони договору фінансового лізингу уклали договір купівлі-продажу (викупу) об`єкта фінансового лізингу, право власності на об`єкт фінансового лізингу переходить до лізингоодержувача у разі та з моменту сплати ним визначеної таким договором ціни, якщо інше не передбачено таким договором (ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про фінансовий лізинг»).

У разі закінчення строку, на який лізингоодержувачу передано об`єкт фінансового лізингу у володіння та користування (якщо до лізингоодержувача не переходить право власності на об`єкт фінансового лізингу), а також у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу та в інших випадках дострокового повернення об`єкта фінансового лізингу, лізингоодержувач зобов`язаний повернути об`єкт фінансового лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння та користування, з урахуванням нормального зносу, або у стані, визначеному договором фінансового лізингу та супровідною документацією на об`єкт фінансового лізингу (п. 7 ч. 2 ст. 21 ЗУ «Про фінансовий лізинг»).

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15.05.2021 у справі №904/5726/19 зазначено, що після припинення дії договору лізингу невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірні дії лізингоодержувача. Тому права та обов`язки лізингодавця та лізингоодержувача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням відповідно до умов договору та положень законодавства, які регламентують наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення предмета лізингу.

Також судом встановлено що, на підставі договору фінансового лізингу №89-02725 від 11.01.2022, з урахуванням додаткової угоди №2 від 19.12.2024, позивачем передано, а відповідачем прийнято у платне користування строком на 35 місяців до 27.12.2024 предмет лізингу: Scania R410 LA4x2MLA, номер шасі НОМЕР_5, номер двигуна НОМЕР_8, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; Scania R410 LA4x2MLA, номер шасі НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується актом приймання-передачі від 28.01.2022, який підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

Право власності позивача на зазначені транспортні засоби, які є предметом лізингу, підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 та НОМЕР_7 відповідно.

При цьому, за умовами п. п. 5.1. 15.1. право власності на предмет лізингу за договором фінансового лізингу №89-02725 від 11.01.2022 належить виключно позивачу, а перехід права власності на нього до відповідача здійснюється після закінчення строку лізингу на підставі договору купівлі-продажу за залишковою вартістю предмета лізингу, який має бути укладений протягом 30 днів після сплати останнього лізингову платежу.

Матеріали справи, зокрема, довідки АТ «Сітібанк» за вих. №260262/0401-1 від 09.02.2026, ТОВ «Сканія кредіт Україна» за вих. №41 від 02.04.2026 свідчать, що 26.12.2024 відповідач в повному обсязі виконав грошові зобов`язання зі сплати періодичних лізингових платежів (вартості предмету лізингу та лізингової винагороди), передбачених пп. 6.1.1. п. 6.1. договору фінансового лізингу №89-02725 від 11.01.2022 та Графіком платежів.

Враховуючи наведене, з огляду на умови п. п. 3.1, 15.1. договору фінансового лізингу, після закінчення строку лізингу (27.12.2024) відповідач набув переважне право на придбання предмету лізингу, яке має бути реалізовано ним шляхом укладення договору купівлі-продажу протягом 30 календарних днів після сплати останнього лізингового платежу (згідно Графіку платежів 27.12.2024), тобто до 26.01.2025.

В матеріалах справи відсутні відомості щодо укладення між позивачем та відповідачем договору купівлі-продажу транспортних засобів: Scania R410 LA4x2MLA, номер шасі НОМЕР_5 , номер двигуна НОМЕР_8 , реєстраційний номер НОМЕР_1 ; Scania R410 LA4x2MLA, номер шасі НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , як і вчинення відповідачем будь-яких дій, які б свідчили про його волевиявлення на укладення такого договору, в т.ч. сплати відповідачем залишкової вартості предмета лізингу.

Доказів зміни (пролонгації) строку лізингу шляхом укладення відповідної додаткової угоди матеріали справи також не містять.

За наведених обставин, на підставі п. 7 ч. 2 ст. 21 ЗУ «Про фінансовий лізинг», пп. е п. 10.1., п. 15.2. договору фінансового лізингу №89-02725 від 11.01.2022 у відповідача виник обов`язок повернути позивачу предмет лізингу в порядку, передбаченому п. 13.4. договору, та в місці, зазначеному позивачем у відповідній вимозі про повернення майна (лист за вих. №118 від 31.10.2025) - на території офіційного сервісу Scania за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, с. Калинівка, вул. Київська, буд. 37.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Між тим, відповідач не повернув позивачу транспортні засоби, які перебували у нього в користуванні на підставі договору фінансового лізингу №89-02725 від 11.01.2022. Доказів, що спростовують ці обставини, відповідачем до суду не надано.

Зокрема, в матеріалах справи відсутній підписаний сторонами в порядку п. 13.4. договору фінансового лізингу акт про повернення, який би підтверджував передання відповідачем позивачу спірних транспортних засобів.

Отже, з огляду на те, що після закінчення строку лізингу предмет лізингу не викуплено лізингоодержувачем та не повернуто лізингодавцю у порядку, встановленому договором фінансового лізингу №89-02725 від 11.01.2022, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовної вимоги про зобов`язання ТОВ «Торгспецснаб» передати ТОВ «Сканія кредіт Україна» транспортні засоби: спеціалізований вантажний сідловий тягач марки Scania, модель (комерційний опис) R410, ідентифікаційний номер транспортного засобу (VIN) НОМЕР_5, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; спеціалізований вантажний сідловий тягач марки Scania, модель (комерційний опис) R410, ідентифікаційний номер транспортного засобу (VIN) НОМЕР_3, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Щодо позовних вимог про стягнення неустойки суд зазначає наступне.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

За приписами ч. 4 ст. 21 ЗУ «Про фінансовий лізинг» невиконання лізингоодержувачем обов`язку щодо повернення об`єкта фінансового лізингу відповідно до умов договору фінансового лізингу є підставою для нарахування неустойки, сплату якої лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача, у розмірі подвійної суми лізингового платежу, який необхідно було сплатити в останньому періоді, що передує періоду невиконання зазначеного обов`язку, в розрахунку за кожний день такого невиконання, за час невиконання, якщо інший розмір неустойки не визначений умовами договору фінансового лізингу.

Як свідчить зміст позовної заяви, позивачем нараховано неустойку (штраф) в розмірі 616 844,25 грн на підставі пп. 13.4.1. п. 13.4. договору фінансового лізингу.

Згідно з пп. 13.4.1. п. 13.4. договору фінансового лізингу сторони погодили, що у випадку порушення лізингоодержувачем порядку повернення предмету лізингу, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю штраф у розмірі 25% початкової вартості предмету лізингу та відшкодовує всі збитки, пов`язані з таким порушенням.

Разом з цим, в пп. 13.4.2. п. 13.4. договору фінансового лізингу передбачено, що за порушення строків передачі предмету лізингу лізингодавцю з вини лізингоодержувача останній сплачує лізингодавцю неустойку в розмірі 24% річних від залишкової вартості непереданого йому вчасно предмету лізингу за кожен день прострочення.

Підпунктом 13.6.5. п. 13.6. договору фінансового лізингу встановлено, що за порушення лізингоодержувачем своїх обов`язків, визначених п. 10.1., за виключенням пп. 10.1. (б) цього договору, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю штраф у розмірі 20% від вартості предмета лізингу та відшкодовує йому всі збитки, пов`язані з таким порушенням.

Зокрема, у пп. 10.1. (е) п. 10.1. договору фінансового лізингу встановлений обов`язок лізингоодержувача повернути лізингодавцю предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння та користування, з урахуванням нормального зносу, у разі закінчення строку лізингу.

Аналіз змісту наведених положень договору фінансового лізингу свідчить, що сторонами узгоджено різні види відповідальності за різні можливі порушення цього договору, зокрема, за порушення порядку повернення предмета лізингу, порушення строків передачі предмету лізингу та порушення обов`язку з повернення предмету лізингу.

Тобто, договором розмежовано відповідальність за порушення, які можуть відбутися виключно в процесі повернення майна з лізингу (порушення порядку та строку повернення), та за порушення, яке полягає у неповерненні цього майна лізингодавцю.

Відповідальність лізингоодержувача за неповернення предмету лізингу лізингодавцю після закінчення строку лізингу передбачена пп. 13.6.5. 13.6. договору.

Враховуючи наведене, з огляду на допущене відповідачем порушення зобов`язання за договором у вигляді неповернення предмету лізингу, позовна вимога про стягнення неустойки (штрафу) на підставі пп. 13.4.1. п. 13.4., яким передбачено штраф за порушення порядку повернення, є неправомірною.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

При ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 ГПК України).

Принцип диспозитивності у господарському процесі означає, що процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються за ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою господарського суду розпоряджатися процесуальними правами і спірним матеріальним правом.

Отже, попри обов`язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет та підстава позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу (подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 922/1249/17, від 06.12.2018 у справі №902/1592/15, від 18.03.2019 у справі №908/1165/17, від 15.05.2019 у справі №923/565/18).

Вимогу про стягнення з відповідача штрафу на підставі пп. 13.6.5. п. 13.6. позивачем не заявлено.

Крім того, розмір штрафу - 616 844,25 грн, що становить 25% початкової вартості предмету лізингу, розрахований позивачем виходячи з вартості майна, яка зазначена у видатковій накладній №848 від 28.01.2022 - 2 467 377,02 грн.

При цьому, укладений сторонами договір фінансового лізингу не містить визначення поняття «початкова вартість предмета лізингу».

За визначенням, наведеним в преамбулі договору фінансового лізингу, ціною предмету лізингу є сума грошових коштів за кожен транспортний засіб, що є предметом лізингу, та загальна вартість предмета лізингу, яку буде оцінено в українських гривнях з еквівалентом такої суми в євро, за яку лізингодавцем здійснюється придбання предмету лізингу у продавця (постачальника) та яка зазначається в додатку №1 до цього договору.

Аналогічні за змістом умови містяться в п. п. 2.1., 2.2. договору фінансового лізингу, згідно з якими ціна кожного транспортного засобу, що входять до предмету лізингу, та загальна вартість предмету лізингу зазначаються в «Базових умовах лізингу», доданих до цього договору в якості додатку №1. Ціна кожного транспортного засобу, що входять до предмету лізингу оцінені в українських гривнях (UAN), з еквівалентом такої суми в євро (EUR), за яку лізингодавцем здійснюється придбання предмету лізингу у продавця (постачальника) та яка зазначається в додатку №1 до цього договору.

Відповідно до додатку №1 «Базові умови лізингу» до договору фінансового лізингу, загальна вартість предмету лізингу згідно умов договору купівлі-продажу №UA12-2022-0016 від 11.02.2022 становить 2 377 181,66 грн, що є еквівалентом 76 000 євро.

В договорі відсутні жодні посилання на те, що початковою вартість предмета лізингу є його вартість в українських гривнях, що є еквівалентом 76 000 євро за обмінним курсом станом на дату передачі предмету лізингу лізингоодержувачу, яка зазначається у видатковій накладній.

Матеріали справи не містять відомостей про внесення сторонами змін до додатку №2 «Графік платежів» до договору фінансового лізингу щодо вартості предмету лізингу в гривневому еквіваленті станом на дату передачі предмету лізингу відповідачу - 28.01.2022, як то передбачено п. 2.3. договору.

У зв`язку з цим, здійснення позивачем розрахунку розміру неустойки (штрафу), виходячи із загальної ціни транспортних засобів - 2 467 377,02 грн, яка зазначена у видатковій накладній №848 від 28.01.2022, є безпідставним.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача неустойки (штрафу) в розмірі 616 844,25 грн.

Щодо судових витрат.

Відповідно до пп. 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, позовної заяви немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено, що з 01.01.2026 прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 3 328 грн.

Отже, розмір судового збору, що підлягав сплаті при зверненні до господарського суду з позовною вимогою немайнового характеру (про зобов`язання передати майно) становить 3 328 грн, майнового характеру з ціною 616 844,25 грн - 9 252,66 грн (616 844,25 грн х 1,5%).

За подання позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 46 947,83 грн, що підтверджується платіжним дорученням №152 від 09.02.2026 (тобто, у більшому розмірі, ніж встановлено законом (на 34 367,17 грн)).

Приймаючи до уваги викладене, а також результат вирішення справи (часткове задоволення позову), витрати щодо сплати судового збору в розмірі 12 580,66 грн покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог в порядку ст. 129 ГПК України.

Одночасно, суд звертає увагу на те, що п. 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сканія кредіт Україна» задовольнити частково.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгспецснаб» (84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Богдана Ступки, буд. 25, ідент. код 24642565) передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Сканія кредіт Україна» (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 14-А, ідент. код 33052443) транспортні засоби: спеціалізований вантажний сідловий тягач марки Scania, модель (комерційний опис) R410, ідентифікаційний номер транспортного засобу (VIN) НОМЕР_5, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; спеціалізований вантажний сідловий тягач марки Scania, модель (комерційний опис) R410, ідентифікаційний номер транспортного засобу (VIN) НОМЕР_3 , 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгспецснаб» (84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Богдана Ступки, буд. 25, ідент. код 24642565) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сканія кредіт Україна» (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 14-А, ідент. код 33052443) судовий збір у розмірі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн 00 коп.

4. В решті позову відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 05.06.2026.

Суддя Л.В. Ніколаєва