Постанова № 13714325, 03.02.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

31.01.2011 р. справа №15/239

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Гези Т.Д.

суддів:

при секретарі:Акулової Н.В., Приходько І.В.

Казімір Л.Р.

за участю представників сторін: від позивача:Гладких І.Ф. по довір.№06/15321 від 23.12.10р. від відповідача:Предвічна Л.Ф. по довір. б/н від 01.01.10р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуКомунального підприємства «НАДІЯ» м. Горлівка Донецької області

на рішення господарського суду Донецької області

від01.12.2010 року

по справі№15/239

за позовомЗакритого акціонерного товариства «Горлівськтепломережа»м. Горлівка Донецької області доКомунального підприємства «НАДІЯ» м. Горлівка Донецької області предмет спорустягнення основного боргу за договором №1893 від 27.05.10р. в сумі 4096,27 грн., пені в сумі 4096,27 грн., 3% річних у розмірі 33,32 грн., інфляції в сумі 40,97 грн. В С Т А Н О В И В: Закрите акціонерне товариство «Горлівськтепломережа» м. Горлівка Донецької області (далі по тексту ЗАТ «Горлівськтепломережа») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства «НАДІЯ» м. Горлівка Донецької області (далі по тексту КП «НАДІЯ») про стягнення основного боргу за договором №1893 від 27.05.10р. в сумі 4096,27 грн., пені в сумі 4096,27 грн., 3% річних у розмірі 33,32 грн., інфляції в сумі 40,97 грн. 04.11.10р. ЗАТ «Горлівськтепломережа» до господарського суду Донецької області подана заява, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій позивач просив суд стягнути з КП «НАДІЯ» пеню в сумі 4096,27грн. посилаючись на те, що після подання позовної заяви відповідач сплатив: 13.10.10р. основний борг у сумі 4096,27грн., а 27.10.10р. - 3% річних у сумі 33,32 грн., інфляції в сумі 40,97грн., державного мита в сумі 102грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн. В підтвердження даної обставини позивачем надані виписки банку за 27.10.10р. та реєстр платіжних документів за 13.10.10р. Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд зменшити розмір пені, обмеживши розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань». В разі незадоволення клопотання про зменшення розміру пені, відповідач у відзиві на позов просив суд надати КП «НАДІЯ» розстрочку по сплаті пені строком на 5 місяців.

Рішенням господарського суду Донецької області від 01.12.10р. по справі №15/239 частково задоволені позовні вимоги.

З відповідача на користь відповідача стягнуто пеню в сумі 4 096,27грн.

Припинено провадження у справі в частині стягнення основного боргу на суму 4096,27 грн., 3% річних у розмірі 33,32 грн., інфляції в сумі 40,97 грн. у звязку з відсутністю предмету спору між сторонами.

Припиняючи провадження у справі, відповідно до п. 11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, в частині стягнення з відповідача основного боргу на суму 4096,27 грн., 3% річних у розмірі 33,32 грн., інфляції в сумі 40,97 грн. суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи відповідач сплатив на користь позивача суму заборгованості за отриману теплову енергію, 3% річних у сумі 33,32 грн., інфляції в сумі 40,97грн., державного мита в сумі 102грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн., що підтверджено платіжними документами на загальну суму 4 508грн. 27коп.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені суд першої інстанції виходив з того, що сторонами у п.8.3 договору №1893 від 27.05.10р. передбачено, що за весь період несвоєчасної оплати теплової енергії споживачу нараховується пеня в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки, але не більше 100% загальної суми боргу.

Суд першої інстанції перевіривши розрахунок суми пені встановив, що даний розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства, а саме Закону України «Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», та відповідає фактичним обставинам справи.

Врахувавши майнові інтереси обох сторін, а також той факт, що порушення виконання зобовязання не було усунуто відповідачем негайно в добровільному порядку до подачі позову до суду, та те, що скрутний фінансовий стан відповідача не підтверджено відповідними доказами, суд першої інстанції відмовив і у задоволенні клопотання відповідача про надання розстрочки по сплаті пені строком на 5 місяців.

КП «НАДІЯ» звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Донецької області від 01.12.10р. по справі №15/239 і просить скасувати оскаржуване рішення, та прийняти нове рішення, яким зменшити розмір пені до 398,64грн. з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ.

Заявник скарги вважає, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги доводи відповідача наведені в обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені в сумі 398,64грн. з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобовязання».

Заявником апеляційної скарги у судовому засіданні апеляційної інстанції 31.01.11р. заявлено усне клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме: інформацію по витратам грошових коштів за грудень 2010р. по КП «Надія», рішення Центрально-Міського суду м. Горлівки від 02.11.10р., постанову Апеляційного суду Донецької області від 22.12.10р.

В обґрунтування даного клопотання заявник посилається на те, що ці додаткові докази доводять те, що КП «Надія» знаходиться у важкому фінансовому стані.

Судовою колегією клопотання КП «Надія» про долучення до матеріалів справи додаткових доказів розглянуто та не задоволено, у звязку з недоцільністю, та зазначені документи повернуті представнику скаржника у судовому засіданні.

ЗАТ «Горлівськтепломережа» у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення господарського суду від 01.12.10р. по справі №15/239 без змін, та відмовити позивачу у задоволенні апеляційної скарги.

З доводами апеляційної скарги не погоджується і вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив відповідачу у задоволенні заявлених клопотань, оскільки розмір пені узгоджений сторонами в договорі №1893 від 27.05.10р. і не суперечить вимогам Закону України «Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій».

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Дослідивши докази матеріалів справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.05.10р. сторони уклали договір №1893 на поставку теплової енергії, згідно якого постачальник (позивач) зобовязався поставляти споживачу теплову енергію для теплопостачання вбудованого нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Горлівка, пр. Леніна, буд. 65, загальною площею 114,60 кв.м згідно додатків № 1, 2 до договору, а споживач (відповідач) зобовязався своєчасно оплачувати отриману теплову енергію по встановленим тарифам в строки та на умовах, передбачених даним договором.

Пунктом 1.5 договору передбачено, що виконання постачальником зобовязань по даному договору підтверджується актами включення опалення житлових будинків, в які вбудовані нежитлові приміщення споживача, підписаними постачальником та споживачем, розпорядженнями Горлівської міської ради про закінчення опалювального сезону.

Відповідно до п.5.4 договору №1893 від 27.05.10р. оплату за теплову енергію споживач здійснює до початку розрахункового місяця згідно платіжній вимозі дорученню, виставленій постачальником.

Відповідно до п. 8.4 договору при простроченні оплати теплової енергії споживач на вимогу постачальника зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що строк дії даного договору становить в період з 09.02.10р. по 30.09.12р., а в частині розрахунків за спожиту теплову енергію до їх повного проведення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ним на виконання умов договору №1893 від 27.05.10р. в період з лютого по квітень 2010р. відповідачу була поставлена теплова енергія, що підтверджується актом від 26.10.09р. на включення опалення, підписаним представниками споживача та постачальника, рішенням №342 від 07.04.2010 р. Горлівської міської ради про закінчення опалювального сезону 15.04.2010 р., завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору

Проте, відповідачем свої зобовязання з оплати отриманої теплової енергії на дату подачі позову виконані частково, у звязку з чим заборгованість склала 4096,27грн.

Також, позивачем за несвоєчасну оплату теплової енергії нараховано відповідачу пеню в сумі 4096,27грн., відповідно до п.8.3 договору №1893 від 27.05.10р., 3% річних в сумі 33,32грн. та інфляційні в сумі 40,97грн., відповідно до п.8.4 договору №1893 від 27.05.10р. та ст. 625 Цивільного кодексу України.

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач - 13.10.10р. повністю оплатив основний борг на суму 4096,27грн., а 27.10.10р. повністю оплатив 3% річних у сумі 33,32грн., інфляційні в сумі 40,97грн., витрати на оплату державного мита в сумі 102,00грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

Оплата позивачем підтверджується реєстром платіжних документів з відмітками банку про проведення платежу, з якого вбачається, що відповідач повністю погасив суми основного боргу, 3% річних, інфляційних, держмита, ІТЗ після подачі позову до суду (позовна заява направлена до суду 08.10.10р. згідно відбитків поштових штемпелів на конверті).

За вищевказаних обставин, судова колегія вважає, що провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 4096,27грн., 3% річних у сумі 33,32грн. та інфляції в сумі 40,97грн. правомірно припинено судом першої інстанції, у звязку з відсутністю предмету спору згідно ст. 80 ч. 1 п. 1-1 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати правомірно не розподілені судом першої інстанції між сторонами в порядку, передбаченому ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у звязку з повним відшкодуванням їх вартості відповідачем позивачу.

Заявник апеляційної скарги в цій частині рішення господарського суду не оскаржує, проте в апеляційній скарзі просить апеляційну інстанцію скасувати рішення в частині стягнення з відповідача пені в сумі 4096,27грн., та прийняти нове рішення, яким зменшити розмір пені до 398,64грн. з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобовязання».

Судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, судом першої інстанції відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені та стягнуто з КП «Надія» пеню у сумі 4096,27грн. виходячи з того, що пеня у розмірі 1% передбачена сторонами у п.8.3 договору №1893 від 27.05.10р., що також не протирічить Закону України «Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій».

З умов договору №1893 від 27.05.10р. вбачається, що п. 8.3 сторони передбачили, що за весь період несвоєчасної оплати теплової енергії споживачу нараховується пеня в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки, але не більше 100% загальної суми боргу.

Відповідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» від 22.11.1996 року розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, положеннями Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» від 22.11.1996 року обмежено розмір пені до подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Посилання відповідача на те, що розмір пені, який зазначено у п.8.3 договору відповідає Закону України «Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за споживані комунальні послуги та утримання прибудинкових територій»№686-ХIV від 20.05.1999 року не доведено текстом укладеного між сторонами договору.

Зокрема, Законом України «Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за споживані комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», що є спеціальним нормативним актом, який регулює саме відносини, що виникають при несвоєчасному внесенні плати за комунальні послуги субєктами підприємницької діяльності, передбачено певний розмір даних штрафних санкцій - 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Договором встановлено розмір пені, але без зазначення у тексті договору, що пеня нараховується саме згідно вищевказаного нормативного акту. У позові також відсутнє посилання на норми Закону України «Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за споживані комунальні послуги та утримання прибудинкових територій».

Таким чином, виходячи з вимог положень ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» від 22.11.1996 року, яка передбачає, що розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та виходячи з того, що у договорі та позові відсутнє посилання на норми Закону України «Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за споживані комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» судова колегія дійшла до висновку, що розмір пені, який нарахований позивачем до стягнення з відповідача у розмірі 1% в сумі 4096,27грн. підлягає обмеженню подвійною обліковою ставкою відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобовязання».

Заявник в апеляційній скарзі вказує на те, що з урахуванням приписів Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобовязання» розмір пені, за розрахунком відповідача, наданим суду першої інстанції, становить 398,64грн. за період з лютого 2010р. по червень 2010р. включно (арк. справи 78).

Проте, як вбачається з позовної заяви, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню за період з 01.07.10р. по 07.10.10р., тому судова колегія дійшла до висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня за період заявлений позивачем у позові, а саме з 01.07.10р. по 07.10.10р. в сумі 178,38грн.

З урахуванням зазначеного судова колегія вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 01.12.10р. по справі №15/239 підлягає частковому скасуванню в частині стягнення з відповідача пені. Позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області є законним та обґрунтованим, винесеним з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «НАДІЯ» м. Горлівка Донецької області задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 01.12.10р. по справі №15/239 скасувати частково в частині стягнення з Комунального підприємства «НАДІЯ» м. Горлівка Донецької області пені.

Позовні вимоги в частині стягнення з Комунального підприємства «НАДІЯ» м. Горлівка Донецької області пені в сумі 4096,27грн. задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Надія» (юридична адреса: 84601, Донецька область, м. Горлівка, пр. Леніна, буд. 65; код ЄДРПОУ 31685420; рахунок 260003011479 у філії Центрально міського відділення 2864 ВАТ «Ощадний банк України», МФО 394103) на користь Закритого акціонерного товариства «Горлівськтепломережа» (юридична адреса: 84601, Донецька область, м. Горлівка, вул. Академіка Павлова, 13; ЄДРПОУ 03337007; рахунок 26005414020000 в ПАТ «ПроФінБанк» м. Донецьк, МФО 334594) пеню в сумі 178,38грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Горлівськтепломережа» (юридична адреса: 84601, Донецька область, м. Горлівка, вул. Академіка Павлова, 13; ЄДРПОУ 03337007; рахунок 26005414020000 в ПАТ «ПроФінБанк» м. Донецьк, МФО 334594) на користь Комунального підприємства «Надія» (юридична адреса: 84601, Донецька область, м. Горлівка, пр. Леніна, буд. 65; код ЄДРПОУ 31685420; рахунок 260003011479 у філії Центрально міського відділення 2864 ВАТ «Ощадний банк України», МФО 394103) витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 39,18грн.

Господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Головуючий:Т.Д. Геза

Судді:Н.В. Акулова

І.В. Приходько

Надруковано: 5 прим.

1. позивачу

1. відповідачу

1. у справу

1. ДАГС

1. господарському суду