Рішення № 137143107, 25.05.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" травня 2026 р. Cправа № 902/126/26

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю секретаря судового засідання Соболєва В.А.,

прокурора Ємельянова В.А.,

у відсутності решти учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом: Керівника Тульчинської окружної прокуратури Вінницької області (вул. Ростислава Покиньчереди, 14, м. Тульчин, Тульчинський район, Вінницька область, 23600) в інтересах держави в особі Тульчинської міської ради (вул. М.Леонтовича, м. Тульчин, Тульчинський район, Вінницька область, 23600)

до: Споживчого товариства "Ресторан "Святковий" (вул. Марково, буд.1-К, смт Кирнасівка, Тульчинський район, Вінницька область, 23652)

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання відповідача знести самочинне будівництво та про припинення права володіння відповідача на праві власності гідротехнічною спорудою,

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Керівника Тульчинської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Тульчинської міської ради до Споживчого товариства "Ресторан "Святковий" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання відповідача знести самочинне будівництво та про припинення права володіння відповідача на праві власності гідротехнічною спорудою.

Ухвалою суду від 09.02.2026 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/126/26 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10.03.2026 о 10:00 год.

Під час підготовчого провадження у справі учасники справи скористалися правом на подання заяв по суті спору: відповідачем подано відзив на позовну заяву (а.с. 1-259, т.1); позивачем - відповідь на відзив (а.с. 260-267, т.1).

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито таку стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 02.04.2026 о 14:00 год, про що 10.03.2026 постановлено відповідну ухвалу. Поряд з цим розгляд справи по суті двічі відкладався внаслідок задоволення відповідних клопотань представника відповідача.

У судовому засіданні 14.05.2026 прокурор підтримав позов у повному обсязі. Повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи позивач та відповідач (шляхом доставки ухвали від 29.04.2026 до Електронних кабінетів ЄСІТС) правом участі у судовому засіданні не скористалися. Водночас судом відхилено як необґрунтоване клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи (вх. № 01-30/4499/26 від 06.05.2026), про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі. Також в матеріалах справи міститься клопотання Тульчинської міської ради про розгляд справи без участі представника останньої (вх. № 01-30/3438/26 від 08.04.2026).

Завершивши стадію судових дебатів суд, відповідно до частини 1 статті 219 ГПК України, оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, повідомивши, що проголошення скороченого рішення (вступної та резолютивної частин) відбудеться 25.05.2026 о 14:00 год.

У судовому засіданні 25.05.2026 за участю прокурора суд згідно із частиною 6 статті 233 та частиною 1 статті 240 ГПК України проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду.

В обґрунтування заявленого позову прокурор вказує на відсутність у Споживчого товариства "Ресторан "Святковий" правовстановлюючих документів на нерухоме майно за адресою: вул. Марково, буд.1-К, смт Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області та документів щодо права користування земельною ділянкою, на якій розташоване відповідне майно. При цьому заявляє про протиправність володіння відповідача на праві власності гідротехнічною спорудою.

Суть заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, зводиться до того, що наявні правові підстави для закриття провадження у справі внаслідок звернення до суду з того самого приводу і тих самих підстав за умови наявності рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2024 у справі № 902/827/24, яке набрало законної сили. При цьому Споживче товариство "Ресторан "Святковий" підсумовує:

1) спірні правовідносини між Тульчинською окружною прокуратурою (в інтересах Тульчинської міської ради) та СТ "Ресторан "Святковий" уже були предметом судового розгляду у справі № 902/827/24, за результатами якого ухвалено рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2024, що набрало законної сили та у апеляційному порядку не оскаржувалося.

2) поточний позов у справі № 902/126/26 фактично спрямований на усунення того самого порушення щодо тієї самої земельної ділянки водного фонду з кадастровим номером 0524355300:01:003:0342 площею 2,5 га; відмінності зводяться переважно до переформулювання способу захисту (знесення/демонтаж та "припинення володіння правом"), а також подання додаткових матеріалів.

3) подання додаткових листів, довідок, фотоматеріалів чи інших документів у 2025-2026 роках не утворює "інших підстав" позову, а є лише доказами на підтвердження тих самих обставин (статті 73-74 ГПК України) і не може слугувати підставою для нового провадження з метою фактичного перегляду висновків суду у справі № 902/827/24 поза межами апеляційної процедури.

4) після набрання рішенням у справі № 902/827/24 законної сили відповідач і Тульчинська міська рада оформили його добровільне виконання шляхом підписання Акта приймання-передачі від 28.02.2025, за яким земельна ділянка 0524355300:01:003:0342 площею 2,5 га передана та прийнята у користування і розпорядження міською радою; отже, перешкоди, на які посилався позивач, усунуті, а предмет спору в частині "усунення перешкод" - відсутній.

5) за таких обставин повторне звернення з позовом із значною фактичною та текстовою тотожністю суперечить принципу юридичної визначеності й свідчить про недобросовісне користування процесуальними правами (ст. 43 ГПК України). Навіть у разі розгляду спору по суті, заявлені вимоги про знесення/демонтаж є крайнім та непропорційним заходом втручання у право мирного володіння майном і не підтверджені належним доведенням сукупності передумов для такого способу захисту.

У відповіді на відзив на позовну заяву прокурор зазначає, що для закриття провадження у справі (із зазначених відповідачем підстав) необхідна одночасна наявність трьох складових: тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Оскільки станом на дату подачі позову права позивача не є такими, що ефективно захищені судом та відновлені, позивач має право звернутися до суду про усунення перешкод в реалізації права користування та розпорядження спірною земельною ділянкою шляхом зобов`язання споживчого товариства "Ресторан "Святковий" знести за власний рахунок самочинно побудовані будівлі та споруди та припинити володіння споживчого товариства "Ресторан "Святковий" правом власності на гідротехнічну споруду.

У даній справі позовні вимоги хоч і стосуються земельної ділянки з кадастровим номером 0524355300:01:003:0342, проте не можна вважати, що між сторонами вже вирішено спір, з огляду на те, що відмовляючи частково у задоволенні позовних вимог у справі № 902/827/24, суд погодився з позицією прокурора щодо незаконності будівництва, а відповідно це не позбавляє позивача заявити інший позов з метою належного і ефективного захисту порушеного права.

Окрім того, не можна вважати, що позови збігаються за обставинами, що обґрунтовують звернення до суду, оскільки у міської ради на даний час відсутня можливість безперешкодно користуватися та розпоряджатись спірною земельною ділянкою.

Також твердження представника відповідача, щодо відсутності на даний час предмету спору, у зв`язку з наявністю акта приймання-передачі від 28.02.2025 спірної земельної ділянки не відповідає дійсності, оскільки встановлене судовим рішенням у справі № 902/827/24 зобов`язання СТ "Ресторан "Святковий" повернути спірну земельну ділянку Тульчинській міській раді покладає на нього обов`язок повністю звільнити витребувану земельну ділянку, усунувши будь-які створені його діяльністю перешкоди власнику у володінні, користуванні та розпорядженні таким майном (власник землі в цьому разі не може використовувати її на власний розсуд).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

В провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №902/827/24 за позовом Виконувача обов`язків керівника Тульчинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Тульчинської міської ради до Споживчого товариства "Ресторан "Святковий" та до Вінницької обласної військової адміністрації, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державної інспекції архітектури та містобудування України та третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 . В межах цієї справи прокурором було заявлено матеріально-правові вимоги:

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності Споживчого товариства "Ресторан "Святковий" (вул. Марково, буд. 1-к,смт. Кирнасівка, Тульчинський район, Вінницька область, 23652, код ЄДРПОУ: 31496575) на об`єкт житлової нерухомості за адресою: вул. Марково 1-к, смт. Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області, а саме будинок відпочинку літ. "А", мансарда літ. "м/А", ганок, ганок, ганок, сходи, будинок відпочинку літ. "Б", мансарда літ. "м/Б", вхід в підвал в/п, підвал літ. "п/Б", тераса літ. "б", балкон, будинок відпочинку літ. "В", тераса літ. "в", тераса літ. "ві", балкони, альтанка літ. "Г", будинок охорони літ. "Д", господарська будівля літ. "Е", гребля 1, водопропускні споруди 2, 3, свердловина 4 - припинивши право власності Споживчого товариства "Ресторан "Святковий".

- визнати за Тульчинською міською радою право власності на самочинно побудовані будівлі та споруди - будинок відпочинку з мансардою, ганками, сходами (літ. А, загальна площа приміщення 388,5 кв.м.), будинок відпочинку з підвалом, терасою, балконом (літ. Б, загальна площа приміщення 446,8 кв.м.), будинок відпочинку з терасами, балконами (літ. В., загальна площа приміщення 732,0 кв.м.), альтанка (літ. Г, загальна площа приміщення 28,3 кв.м.), будинок охорони (літ. Д, загальна площа приміщення 4,7 кв.м.), свердловину (4), розташовані за адресою: вул. Марково 1-к, смт. Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області.

- скасувати розпорядження Вінницької обласної державної адміністрації від 05.03.2019 № 168 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_1 "

- усунути перешкоди у здійсненні Тульчинської міської ради права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду шляхом зобов`язання СТ "Ресторан "Святковий" (вул. Марково, буд. 1-к, смт. Кирнасівка, Тульчинський район, Вінницька область, 23652, код ЄДРПОУ: 31496575) повернути в комунальну власність Тульчинської міської об`єднаної територіальної громади в особі Тульчинської міської ради земельну ділянку водного фонду під об`єктами самочинно побудованих будівель та споруд з кадастровим номером: 0524355300:01:003:0342 загальною площею 2,5 га, що розташована на території Тульчинської міської ради Тульчинського району Вінницької області.

26.12.2024 Господарським судом міста Києва у справі № 902/827/24 ухвалено рішення про часткове задоволення позову, а саме в частині усунення перешкод у здійсненні Тульчинською міською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду шляхом зобов`язання Споживчого товариства "Ресторан "Святковий" (вул. Марково, буд. 1-к, смт. Кирнасівка, Тульчинський район, Вінницька область, 23652, код ЄДРПОУ: 31496575) повернути в комунальну власність Тульчинської міської об`єднаної територіальної громади в особі Тульчинської міської ради земельну ділянку водного фонду під об`єктами самочинно побудованих будівель та споруд з кадастровим номером: 0524355300:01:003:0342 загальною площею 2,5 га, що розташована на території Тульчинської міської ради Тульчинського району Вінницької області. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У зазначеному рішенні судом встановлені наступні обставини.

Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 27.08.2017, виданого виконавчим комітетом Кирнасівської селищної ради на підставі рішення виконавчого комітету Кирнасівської селищної ради № 69 від 27.07.2017, Споживчому товариству "Ресторан "Святковий" на праві власності належить громадський будинок за адресою: вул. Марково №1-к, смт. Кирнасівка.

Загальна площа нерухомого майна становить 1600,3 кв.м. До складу майна входить: будинок відпочинку літ. А, мансарда літ. м/А, ганок, ганок, ганок, сходи, будинок відпочинку літ. Б, мансарда літ. м/Б, вхід в підвал літ. в/п, підвал літ. п/Б, тераса літ. б, балкон, будинок відпочинку літ. В, тераса літ. в, тераса літ. в1, балкони, альтанка літ. Г, будинок охорони літ. Д, господарська будівля літ. Е, гребля № 1, водопропускні споруди № 2, № 3, свердловина № 4.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.04.2023 встановлено, що 04.11.2020 здійснено реєстрацію виправлення права власності за адресою: АДРЕСА_1 , а саме додано вищезазначене Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії та номер: САК 960972, видане 27.08.2017 виконавчим комітетом Кирнасівської селищної ради, видалено декларацію про готовність об`єкта до експлуатації серії та номер: ВН 141172210518, видану 09.08.2017 Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області, а також додано власника - СТ "Ресторан "Святковий" та видалено власника - ОСОБА_1 .

Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо права власності СТ "Ресторан "Святковий" (перехід права власності) було прийняте державним реєстратором Кирнасівської селищної ради Тульчинського району Вінницької області Кучерявою К.О. на підставі заяви уповноваженої особи СТ "Ресторан "Святковий" - Лозінської Вікторії Анатоліївни.

05.03.2019 Вінницькою обласною державною адміністрацією винесено розпорядження № 168 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду" (на якій знаходиться вищезазначений громадський будинок за адресою: АДРЕСА_1 ), а саме відповідно до ст. 17, 19, 79-1, 93, 59, 120, 122, 123,134 Земельного кодексу України, враховуючи витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14.08.2017, номер запису про право власності 21857574 та клопотання громадянина ОСОБА_1 - надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтованою площею 2,50 га, під об`єктами нерухомого майна, що належать цій особі на праві власності, за рахунок земель водного фонду, на території Кирнасівської селищної ради Тульчинського району, за межами населеного пункту для рекреаційних цілей.

Відповідно до пояснювальної записки до проекту вищезазначеного розпорядження встановлено, що метою підготовки розпорядження є регулювання земельних відносин щодо розпорядження землями державної власності та надання дозволу громадянину ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 2,50 га, під об`єктами нерухомого майна, що належать цій особі на праві власності, за рахунок земель державної власності водного фонду, на території Кирнасівської селищної ради Тульчинського району, за межами населеного пункту, для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

Безпосередньо самим ОСОБА_1 13.02.2019 було подано до Вінницької обласної державної адміністрації заяву щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду в оренду на території Кирнасівської селищної ради Тульчинського району за межами населеного пункту, орієнтованою площею 2,5 га, яка надається для рекреаційних потреб, також ОСОБА_1 до заяви було додано викопіювання з чергового кадастрового плану Кирнасівської селищної ради та Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу 94461820, номер запису про право власності 21857574).

Відповідно до вищезазначеного Витягу від 14.08.2017 встановлено, що за ОСОБА_1 на підставі технічного паспорту, серія та номер: 155-17-ТП, виданого 31.07.2017 фізичною особою-підприємцем Походзей Ю.І. та декларації про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: ВН141172210518, виданої 09.08.2017 Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області, зареєстровано право власності на громадський будинок за адресою: АДРЕСА_1 (загальна площа нерухомого майна становить 1600,3 кв.м. та до складу майна входить: будинок відпочинку літ. А, мансарда літ. м/А, ганок, ганок, ганок, сходи, будинок відпочинку літ Б, мансарда літ. м/Б, вхід в підвал літ. в/п, підвал літ. п/Б, тераса літ б, балкон, будинок відпочинку літ В, тераса літ. в, тераса літ. в1, балкони, альтанка літ. Г, будинок охорони літ. Д, господарська будівля літ. Е, гребля № 1, водопропускні споруди № 2, № 3, свердловина № 4).

У подальшому, 08.11.2023 Лозінським Вадимом Анатолійовичем подано до Тульчинської міської ради заяву про надання дозволу на виготовлення технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки водного фонду площею 2,5 га, кадастровий номер: 0524355300:01:003:0342 для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей (10.08), яка знаходиться за адресою: вул. Марково 1-к, смт. Кирнасівка та ним також було надано вищезазначену копію Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу 94461820, номер запису про право власності 21857574), витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером: 0524355300:01:003:0342 (орган, який зареєстрував земельну ділянку: відділ № 4 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, 19.07.2023), Технічний паспорт на громадський будинок за адресою: АДРЕСА_1 (замовник технічної інвентаризації Лозінський В.А.), проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду Лозінському В.А. для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей із земель водного фонду комунальної власності на території Тульчинської міської ради Тульчинського району Вінницької області 2023 року до якого долучено акт приймання-передачі межових знаків на зберігання.

Водночас, з листа Тульчинської міської ради від 14.12.2023 № 05-02-4220 вбачається, що із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 0524355300:01:003:0342 та надання її в оренду - Лозінський В.А. та інші особи, що набули права власності на нерухоме майно, що розташоване на земельній ділянці до Тульчинської міської ради не звертались, а відповідно земельна ділянка під будівлями використовується без правовстановлюючих документів, без укладення договору оренди.

Відповідно до інформації Державної інспекції архітектури та містобудування України від 24.07.2023 № 7082/05/13-23 щодо надання дозвільних документів на об`єкт нерухомого майна за адресою: вул. Марково, 1-к, смт. Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області, вбачається, що у розпорядженні ДІАМ виявлено декларацію про початок виконання будівельних робіт, зареєстровану Департаментом Державної архітектурно - будівельної інспекції у Вінницькій області 09.06.2017 за № ВН082171603262, по об`єкту будівництва: "Реконструкція комплексу будівель та споруд за адресою: вул. Марково, 1-к, смт. Кирнасівка Тульчинський район Вінницька область та декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1), зареєстровану Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області 09.08.2017 за № ВН14172210518, по об`єкту будівництва: "Реконструкція комплексу будівель та споруд за адресою: вул. Марково, 1-к, смт. Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області".

Відповідно до декларації від 09.06.2017 за № ВН082171603262 встановлено, що Декларація про початок виконання будівельних робіт стосується реконструкції комплексу будівель та споруд по вул. Маркова, 1-к, смт. Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області.

Відповідно до декларації від 09.08.2017 за № ВН14172210518 встановлено, що Декларація про готовність до експлуатації об`єкта стосується реконструкції комплексу будівель та споруд по вул. Марково, 1-к, смт. Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області, загальна площа об`єкта становить 1402,0 кв.м.

Звертаючись до суду з цим позовом, прокурор також зазначав, що під час проведення досудового розслідування в рамках кримінального провадження № 42023020000000123 від 23.03.2023, 25.06.2024, із залученням спеціалістів Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, Державного підприємства "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Басейнового управління водними ресурсами річки Південний Буг, здійснено огляд місцевості, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 0524355300:01:003:0342, на якій розміщене нерухоме майно за адресою: вул. Марково, 1-к, смт. Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області та яка розташована вздовж земельної ділянки водного фонду із кадастровим номером: 0524355300:01:003:0318 "Водосховище Кирнасівське". Під час даного огляду встановлена наявність нерухомого майна вздовж прибережної захисної смуги біля вищезазначеного водосховища.

Відповідно до Висновку земельно-технічної експертизи від 19.07.2024 за № СЕ-19/102-23/22431-ЗТ, об`єктами дослідження, якої були: об`єкти будівництва - комплекс будівель та споруд за адресою: вул. Марково, 1-к, смт. Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області, що розташовані на земельній ділянці із кадастровим номером 0524355300:01:003:0342 площею 2,5000 га; прибережна захисна смуга водного об`єкта (земельної ділянки кадастровий номер 0524355300:01:003:0318), відповідно до Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду для рибогосподарських потреб шляхом продажу права оренди через аукціон на території Кирнасівської селищної ради Тульчинського району Вінницької області, встановлено, що частина об`єктів будівництва - комплексу будівель та споруд (№ № 1, 2, 3 4, 8 за результатами виконаних топографо-геодезичних робіт), за адресою: вул. Марково, 1-к, смт. Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області, що розташовані на земельній ділянці із кадастровим номером 0524355300:01:003:0342 площею 2,5000 га, знаходиться в межах прибережної захисної смуги навколо водного об`єкта відповідно до Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду для рибогосподарських потреб шляхом продажу права оренди через аукціон на території Кирнасівської селищної ради Тульчинського району Вінницької області.

Згідно з довідкою Кирнасівського старостинського округу Тульчинської міської ради від 10.04.2023 № 63, рішення "Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно" виконавчим комітетом Кирнасівської селищної ради від 27.07.2017 за № 69 не видавалось, засідання виконавчого комітету 27.07.2017 не відбувалось.

Архівним відділом Тульчинської районної військової адміністрації надано копію рішення виконавчого комітету Кирнасівської селищної ради під № 69, з якої вбачається, що дане рішення приймалось 28.11.2017 та стосувалось надання дозволу гр. Кривому Л.І. на будівництво літньої кухні по вул. І.Франка №20 в смт. Кирнасівка на земельній ділянці 0,1216 га.

З листа ДП "Національні інформаційні системи" від 31.10.2023 № 4982/16.3-17 встановлено, що згідно даних Реєстру бланків інформаційної системи, бланк серії САК № 960972 був виданий 06.02.2014 Тиманівській сільській раді Тульчинського району попереднім постачальником бланків, ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, при цьому інформація про використання вказаного бланка (зіпсований, дефектний, відсутній, викрадений, втрачений) відсутня.

Також, з листа КП "Тульчинське МБТІ" від 12.07.2023 № 316 вбачається, що згідно архівних даних, інвентаризаційна справа на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: Вінницька область, Тульчинський район, смт. Кирнасівка, вул. Марково, №1-к - не заводилась. КП "Тульчинське МБТІ" здійснювало реєстрацію прав власності на нерухоме майно до 2013 року.

Листом від 19.07.2023 № 0-2-0.6-3716/2-23 Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повідомило, що в управлінні відсутня інформація про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за адресою: вул. Марково 1-к, смт. Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області та відсутня інформація про встановлення в натурі (на місцевості) меж вказаної земельної ділянки та наявність відповідних документів.

Відповідно до наданої інформації Державної інспекції архітектури та містобудування України від 15.02.2024 та від 06.03.2024 встановлено, що на виконання Плану проведення заходів щодо ліквідації Державної архітектурно-будівельної інспекції України, територіальним підрозділом у Вінницькій області було передано документи до ДІАМ згідно акту приймання-передачі документів (справ) від 06.10.2021 та у ДІАМ на даний час у розпорядженні наявні лише вищезазначені декларації № ВН082171603262 та № ВН141172210518 щодо реконструкції комплексу будівель та споруд за адресою: вул. Марково 1-к, смт. Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області, інша інформація та запитувані документи щодо початку будівництва відсутні.

Окрім того, з листа Вінницької обласної комунальної установи "Служба технічного нагляду за об`єктами ЖКГ" від 22.02.2024 встановлено, що висновок від 08.06.2017 № 001-14-00-12, який зазначений у вищевказаних деклараціях та відповідно до якого було проведено експертизу проекту будівництва за адресою вул. Марково 1-к, смт. Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області - відсутній, а також ВОКУ "Служба технічного нагляду за об`єктами ЖКГ" повідомила, що нумерація експертних звітів не притаманна даній організації.

Також, на уточнюючий лист окружної прокуратури, Вінницька обласна комунальна установа "Служба технічного нагляду за об`єктами ЖКГ" листом від 19.03.2024 за № 01-11/21 повідомила, що висновок від 08.06.2017 № 001- 14-00-12 - не видавався та проект будівництва "Реконструкції комплексу будівель та споруд за адресою: вул. Марково 1-к, смт. Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області" - не проходив експертизу у ВОКУ "Служба технічного нагляду за об`єктами ЖКГ".

За таких обставин, у рішенні Господарського суду міста Києва від 26.12.2024 у справі №902/827/24 встановлено відсутність підтверджуючих доказів права власності Споживчого товариства "Ресторан "Святковий" на нерухоме майно за адресою: вул. Марково №1-к, смт. Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області, а також відсутність документів щодо права на користування земельною ділянкою, на якій розташоване нерухоме майно у СТ" Ресторан Святковий" та інших осіб. Водночас у зазначеному рішенні, з посиланням на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 09.07.2013 у справі № 148/5220/13-ц, констатовано факт самочинного будівництва спірного об`єкта нерухомого майна.

Вказане рішення Господарського суду міста Києва набрало законної сили 21.01.2025, про що в ЄДРСР міститься відповідна відмітка.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачі, відповідачі, треті особи тощо.

Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Суд враховує, що встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 26.12.2024 у справі № 902/827/24 обставини повторного доведення не потребують.

Із наявних матеріалів справи № 902/126/26 також встановлено, що 14.08.2017 (із внесенням виправлень до Реєстру 04.11.2020) за Споживчим товариством "Ресторан "Святковий" зареєстровано право власності, зокрема, на греблю 1, водопропускні споруди №2, №3, свердловину №4 (Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №461493367 від 23.01.2026, а.с. 49-50, т. 1).

Звертаючись із позовом до суду у справі № 902/827/24, прокурор зазначає, що факт повернення у комунальну власність Тульчинської міської об`єднаної територіальної громади в особі Тульчинської міської ради земельної ділянки водного фонду під об`єктами самочинно побудованих будівель та споруд з кадастровим номером: 0524355300:01:003:0342 загальною площею 2,5 га, що розташована на території Тульчинської міської ради Тульчинського району Вінницької області за виконаним рішенням Господарського суду м. Києва від 26.12.2024 у справі 902/827/24 не забезпечило відновлення порушеного права позивача. Водночас із посиланням на висновки, викладені у вищезазначеному рішенні, стверджує, що належним та ефективним способом захисту інтересів держави є зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно побудованого нерухомого майна за рахунок СТ "Ресторан "Святковий". Поряд з цим володіння відповідачем гідротехнічними спорудами у складі зареєстрованого майна СТ "Ресторан "Святковий" суперечить приписам Земельного та Водного кодексів України, оскільки земельна ділянка, на якій розміщена спірна гідротехнічна споруда не може перебувати у приватній власності.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно із ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ст. 391 ЦК України негаторний позов застосовується для захисту від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, а не для захисту права володіння, яке (право) належить власнику незалежно від вчинених щодо нього порушень (схожі за змістом висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 71), від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункти 88, 97, 100), від 15.11.2023 у справі № 918/119/21).

Відповідно до ч. 2 та п. "б" ч. 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, крім іншого, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

У частині другій статті 212 ЗК України передбачено, що приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Відповідно до положення частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України імперативно визначено, що самочинним будівництвом вважаються житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно, якщо вони, зокрема, збудовані на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети.

Ні містобудівні умови та обмеження, ні дозвіл на виконання будівельних робіт не підтверджують факт використання постійним користувачем спірних земельних ділянок за встановленим цільовим призначенням; навпаки, вказані документи лише підтверджують вчинення землекористувачем дій, направлених на використання спірних земельних ділянок з порушенням приписів чинного земельного законодавства.

У разі використання земельної ділянки без відповідного рішення органу місцевого самоврядування про надання її в користування або у власність, повернення такої земельної ділянки відповідно до приписів статті 212 ЗК України власнику з приведенням її у придатний для використання стан шляхом знесення будівель і споруд відповідає законодавству, що регулює спірні правовідносини.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 17.04.2025 у справі № 910/127/21.

У рішенні Господарського суду міста Києва від 26.12.2024 у справі № 902/827/24, з посиланням на висновок земельно-технічної експертизи від 19.07.2024 за № СЕ-19/102-23/22431-ЗТ, з-поміж іншого встановлено, що частина об`єктів будівництва - комплексу будівель та споруд (№ № 1, 2, 3 4, 8 за результатами виконаних топографо-геодезичних робіт), за адресою: вул. Марково, 1-к, смт. Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області, що розташовані на земельній ділянці із кадастровим номером 0524355300:01:003:0342 площею 2,5000 га знаходиться в межах прибережної захисної смуги навколо водного об`єкта, відповідно до Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду для рибогосподарських потреб шляхом продажу права оренди через аукціон на території Кирнасівської селищної ради Тульчинського району Вінницької області.

В силу приписів ч.1 ст. 61 Земельного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється, зокрема, будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, майданчиків для занять спортом на відкритому повітрі, об`єктів фізичної культури і спорту, які не є об`єктами нерухомості), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів (п. г) ч. 2 ст. 61 Земельного кодексу України).

Статтями 85, 88 Водного кодексу України, статтями 59,84 Земельного кодексу України передбачено, що землі прибережних захисних смуг перебувають виключно у державній та комунальній власності і можуть надаватися лише в користування та для спеціально визначених цілей.

Отже, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується окремий порядок надання та використання.

Відповідно до ст. 89 Водного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється, зокрема, будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, майданчиків для занять спортом на відкритому повітрі, об`єктів фізичної культури і спорту, які не є об`єктами нерухомості), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;

Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Отже, розміщення частини самочинного побудованого майна у межах прибережної захисної смуги суперечить ст. 89 Водного кодексу України.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року у справі № 442/302/17 (провадження № 61-20491св19) зазначено, що "задоволення вимоги про усунення перешкод в користуванні земельної ділянки шляхом знесення самочинно побудованого нежитлового приміщення за рахунок особи, яка здійснила таке самочинне будівництво є належним та ефективним способом захисту прав власника (користувача). Застосування вимог про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою, в тому числі визнання недійсними договорів про відчуження майна".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21 викладено висновок, що вимога про знесення майна, яке власник земельної ділянки вважає самочинним будівництвом, є різновидом негаторного позову. Відтак обов`язок з приведення земельної ділянки у придатний для використання стан, зокрема шляхом знесення будівель і споруд, покладається на особу, яка чинить перешкоди на момент звернення до суду. Таким відповідачем має бути не забудовник, а останній набувач об`єкта.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що у рішенні Господарського суду м. Києва від 26.12.2024 у справі №902/827/24, з посиланням на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 09.07.2013 у справі № 148/5220/13-ц, встановлено саме факт самочинного будівництва спірного об`єкта нерухомого майна, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленої прокурором позовної вимоги про усунення перешкоди Тульчинській міській раді (вул. М. Леонтовича, 1, м. Тульчин, Тульчинський район, Вінницька область, 23600, код ЄДРПОУ 04051141) в реалізації права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду з кадастровим номером: 0524355300:01:003:0342 загальною площею 2,5 га, що розташована на території Тульчинської міської ради Тульчинського району Вінницької області, шляхом зобов`язання споживчого товариства "Ресторан "Святковий" (вул. Марково, буд. 1-к, смт. Кирнасівка, Тульчинський район, Вінницька область, 23652, код ЄДРПОУ 031496575) знести за власний рахунок самочинно побудовані будівлі та споруди, а відтак і про задоволення позову в цій частині.

Визначаючись щодо позовної вимоги про припинення права власності Споживчого товариства "Ресторан "Святковий" (вул. Марково, буд.1-К, смт Кирнасівка, Тульчинський район, Вінницька область, 23652, код ЄДРПОУ 31496575) на гідротехнічну споруду, що складається з греблі № 1, водопропускних споруд № 2 та № 3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1326117905243), розташованих на земельній ділянці водного фонду з кадастровим номером: 0524355300:01:003:0342 загальною площею 2,5 га на території Тульчинської міської ради Тульчинського району Вінницької області, суд враховує підтверджений факт реєстрації вказаних об`єктів на праві власності в за відповідачем (Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №461493367 від 23.01.2026, а.с. 49-50, т. 1).

За приписами ст. ст. 317, 319 Цивільного кодексу України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно із ст. 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

За приписами ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є юридичним фактом, який полягає в офіційному визнанні та підтвердженні державою набутого особою речового права на нерухомість та є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При цьому реєстрація права власності хоча і є необхідною умовою, з якою закон пов`язує виникнення речових прав на нерухоме майно, однак реєстраційні дії є похідними від юридичних фактів, на підставі яких виникають, припиняються чи переходять речові права, тобто державна реєстрація сама по собі не є способом набуття права власності.

При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право.

Аналогічні правові висновки сформульовано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 27.06.2018 у справі № 921/403/17-г/6, від 08.08.2019 у справі № 909/472/18, від 14.12.2021 у справі № 911/1455/19, від 21.01.2020 у справі № 910/10987/18.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Крім того, законодавством визначені подільні та неподільні речі.

Як визначено у ст. 183 Цивільного кодексу України подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Стаття 186 Цивільного кодексу України визначає, що річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Окрім того, ст. 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У свою чергу, згідно із ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

З вказаних положень вбачається, що право власності особи виникає на окрему, самостійну річ, тоді як приналежність не може бути окремим об`єктом права власності, а лише слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом. Також не можуть бути самостійними об`єктами права власності окремі із складових частин речі, які при переході права на річ не підлягають відокремленню.

Відповідно до висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 26.03.2023 у справі № 910/13835/21, головна річ та приналежність - це відокремлені одна від одної різнорідні речі. Різниця між ними полягає в тому, що головна річ може бути використана за призначенням і без приналежності, а приналежність за загальним для неї призначенням без головної речі використовуватися не може. Головна річ наділена самостійним значенням, а приналежність лише виконує допоміжну роль.

Правове значення поділу речей на головну річ і приналежність полягає в тому, що приналежність наслідує долю головної речі, якщо в законі чи договорі не вказано інше. Приналежність головної речі вказується у стандартах, технічних умовах тощо.

Головною визнається та річ, яка сама по собі задовольняє повну потребу особи в її господарській чи побутовій діяльності, а приналежністю вважається та річ, яка робить користування головною річчю більш зручним або ефективним і при цьому самостійно задовольняти потребу особи не може (постанова Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 922/4140/19).

Отже, при визначенні споруд, права на які підлягають державній реєстрації, слід враховувати, що для таких споруд повинні бути притаманні ознаки нерухомого майна, визначені ст. 181 Цивільного кодексу України, а саме, розташування на земельній ділянці, переміщення споруди неможливе без її знецінення та зміни її призначення. Державній реєстрації підлягають лише речові права на споруди, які є окремою нерухомою річчю, тобто не є приналежністю головної речі і складовою частини іншої речі.

Пунктом 1.9.18 Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів, затвердженої наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 19.12.1995 № 252, встановлено, що гідротехнічні споруди - це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи: водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки: регуляційні споруди, накопичувані промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

Відповідно до "ДСТУ 3517-97 Гідрологія суші. Терміни та визначення основних понять") гідротехнічні споруди - це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи: водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки: регуляційні споруди, накопичувані промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

Приписами Державного класифікатора будівель та споруд "ДК 018-2000", затвердженого і введеного в дію наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507, визначено, що під спорудами розуміють будівельні системи, пов`язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.

У подальшому, визначення гідротехнічних споруд закріплено в Законі України "Про аквакультуру" (набрав чинності 01.07.2013), який визначає принципи державної політики, основні засади розвитку і функціонування аквакультури, правові основи діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у сфері аквакультури.

Законом України "Про аквакультуру" уведено поняття гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми (гідротехнічні споруди).

Так, відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про аквакультуру" (в редакції на час реєстрації майна) гідротехнічні споруди - це об`єкти нерухомого майна (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірноосушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод.

Крім того, згідно із додатком А до "ДБН В.2.4-3:2010 Гідротехнічні, енергетичні та меліоративні системи і споруди, підземні гірничі виробки. Гідротехнічні споруди. Основні положення.", п. 1.3 Положення про організацію та порядок здійснення технічного нагляду за гідротехнічними спорудами воднотранспортного комплексу, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 16.01.2014 №21, гідротехнічні споруди - це споруди, що підпадають під вплив водного середовища, призначені для використання і охорони водних ресурсів, а також для захисту від шкідливого впливу вод.

Тобто, незалежно від цільового призначення гідротехнічна споруда - це інженерна споруда, розташована на водному об`єкті та призначена для керування ним, а також для запобігання шкідливій дії вод. Використання гідротехнічної споруди без втрати її правового статусу з іншою метою аніж обслуговування водного об`єкта є неможливим, тобто вона є приналежністю до водного об`єкта.

Отже, окреме функціонування такої споруди як складової частини водойми неможливе без існування водного об`єкта.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів; ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Також згідно із положенням ст. 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

З огляду на вищезазначені норми права, землі, зайняті гідротехнічними спорудами, належать до земель водного фонду.

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Тому при дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає (постанова Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18).

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" загальними засадами державної реєстрації прав є, серед іншого, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за результатами розгляду заяви державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав, вносить до Державного реєстру відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав та видає інформацію з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником.

За приписами ч. 4 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству поданим/отриманим документам.

Положеннями ч. 1 ст. 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що документи, які подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно із ч. 4 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії, крім меліоративних мереж, складових частин меліоративної мережі.

З огляду на викладене, державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин та якому притаманні характеристики, значення яких є обов`язковим для внесення до Державного реєстру прав під час проведення державної реєстрації.

Разом з тим гребля та водопропускна споруда не наділені всіма тими технічними характеристиками, інформація про які підлягає обов`язковому внесенню до Державного реєстру прав, а тому реєстрація права власності на гідротехнічну споруду окремо від водного об`єкта, до якого вона відноситься, не передбачена вимогами законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.08.2023 у справі № 911/30/22.

Слід зазначити, що в ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" чітко визначено підстави для державної реєстрації права власності та інших речових прав.

Окрім того, Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015, визначено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться виключно на підставі документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Пунктами 41, 43, 44, 52, 54, 63, 64, 65 Порядку № 1127 визначено випадки, коли для державної реєстрації права власності, поміж іншого, додатково надається технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна.

Крім того, відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 127 від 24.05.2001 (яка діяла на момент реєстрації права власності на спірну гідроспоруду), технічний паспорт - це документ, який містить відомості щодо проведеної технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна, зокрема інформацію про його місцезнаходження (адресу), склад, технічні характеристики, план та опис об`єкта, ім`я/найменування власника/замовника, відомості щодо права власності на об`єкт нерухомого майна, щодо суб`єкта господарювання, який виготовив технічний паспорт, тощо.

Таким чином, технічний паспорт не підтверджує право власності та, відповідно, не заміняє собою свідоцтво про право власності чи договір купівлі-продажу або інший правоустановчий документ на об`єкт нерухомого майна. Технічний паспорт не дає право володіти, користуватись чи розпоряджатись нерухомістю - це лише документ, який фіксує технічні дані об`єкта.

Як підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 49-50, т.1), підставою для прийняття державним реєстратором рішення (з відкриттям розділу) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер рішення 36601123 від 14.08.2017) на спірну гідротехнічну споруду слугували технічний паспорт 155-17-ТП від 31.07.2017, виготовлений ФОП Походзей Юлією Ігорівною, а також свідоцтво про право власності на нерухоме майно НОМЕР_1 , видане 27.08.2017 Виконавчим комітетом Кирнасівської селищної ради.

Як суд зазначив вище, технічний паспорт є лише документом, який фіксує технічні дані об`єкта та не підтверджує права власності на відповідний об`єкт.

Поряд з цим у рішенні Господарського суду міста Києва від 26.12.2024 у справі № 902/827/24 встановлено, що відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 27.08.2017, виданого виконавчим комітетом Кирнасівської селищної ради на підставі рішення виконавчого комітету Кирнасівської селищної ради № 69 від 27.07.2017, Споживчому товариству "Ресторан "Святковий" на праві власності належить громадський будинок за адресою: вул. Марково №1-к, смт. Кирнасівка. До переліку майна включено, зокрема, греблю № 1, водопропускні споруди № 2, № 3, свердловину № 4.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.04.2023 встановлено, що 04.11.2020 здійснено реєстрацію виправлення права власності за адресою: АДРЕСА_1 , а саме додано вищезазначене Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії та номер: САК 960972, видане 27.08.2017 виконавчим комітетом Кирнасівської селищної ради, видалено декларацію про готовність об`єкта до експлуатації серії та номер: ВН 141172210518, видану 09.08.2017 Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області, а також додано власника - СТ "Ресторан "Святковий" та видалено власника - Лозінського Вадима Анатолійовича.

Згідно з довідкою Кирнасівського старостинського округу Тульчинської міської ради від 10.04.2023 № 63 рішення "Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно" виконавчим комітетом Кирнасівської селищної ради від 27.07.2017 за № 69 не видавалось, засідання виконавчого комітету 27.07.2017 не відбувалось.

Архівним відділом Тульчинської районної військової адміністрації надано копію рішення виконавчого комітету Кирнасівської селищної ради під № 69, з якої вбачається, що дане рішення приймалось 28.11.2017 та стосувалось надання дозволу гр. Кривому Л.І. на будівництво літньої кухні по вул. І.Франка №20 в смт. Кирнасівка на земельній ділянці 0,1216 га.

З листа ДП "Національні інформаційні системи" від 31.10.2023 № 4982/16.3-17 встановлено, що згідно даних Реєстру бланків інформаційної системи, бланк серії САК № 960972 був виданий 06.02.2014 Тиманівській сільській раді Тульчинського району попереднім постачальником бланків, ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, при цьому інформація про використання вказаного бланка (зіпсований, дефектний, відсутній, викрадений, втрачений) відсутня.

Наведене свідчить, що підставою для реєстрації спірної гідроспоруди слугувало також Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, оформлене на підставі документів, які таке право не посвідчують. Такого ж висновку дійшов Господарський суд міста Києва у рішенні від 26.12.2024 у справі № 902/827/24. Зазначені обставини в межах даного у справі № 902/126/26 відповідачем не спростовано.

Згідно із постановою Верховного Суду від 17.08.2023 у справі № 911/30/22 факт існування реєстрації права власності на майно за особою на підставі документів, які не підтверджують існування у неї відповідного речового права, суперечить самій суті державної реєстрації прав, позаяк правопорядок не може визнавати і підтверджувати право власності, якого не існує.

Відтак, державна реєстрація права власності на гідротехнічну споруду за Споживчим товариством "Ресторан "Святковий" здійснена за відсутності належних правовстановлюючих документів та всупереч вимогам ст.ст. 2, 3, 5, 18, 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127.

Як уже зазначав суд, ст. 391 ЦК України також передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Крім того, за змістом ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати, зокрема усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Велика Палата Верховного Суду у справах № 469/1203/15-ц (постанова від 22.05.2018) та № 504/2864/13-ц (постанова від 28.11.2018) зазначила, що зайняття земельної ділянки водного фонду в непередбачений земельним та водним законодавством спосіб треба розцінювати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17.08.2023 у справі № 911/30/22.

У відповідності до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи.

У висновках викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №910/8413/21, від 20.06.2023 у справі №554/10517/16-ц, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц зазначено, що у випадках, коли на певний об`єкт нерухомого майна за жодних умов не може виникнути право приватної власності, державна реєстрація цього права за приватною особою та фізичне утримання цією особою такого майна, не змінює володільця відповідного об`єкта, а тому порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади слід розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням власника володіння. Належним способом захисту прав власника у цих випадках є негаторний позов.

Крім того, відповідно до висновків сформульованих у постановах Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 904/7803/21 (пункт 6.45), від 01.11.2023 у справі № 910/7987/22 (пункт 5.27), якщо зареєстроване право власності чи інше речове право на певний об`єкт насправді не існує і нікому не належить, то належному способу захисту відповідає вимога про припинення володіння відповідача відповідним правом. Судове рішення про задоволення таких позовних вимог є підставою для внесення до Державного реєстру запису про відсутність права. Якщо на відповідний об`єкт, право на який не може бути зареєстроване за жодним суб`єктом, був відкритий розділ Державного реєстру прав, таке судове рішення є також: підставою для закриття розділу Державного реєстру прав на цей об`єкт.

Оскільки, право власності на спірну гідротехнічну споруду було зареєстровано державним реєстратором за відсутності належних правовстановлюючих документів, спірна гідротехнічна споруда забезпечує функціонування водного об`єкта і не може існувати окремо, а право власності на неї не може бути зареєстроване ні за ким, оскільки вона є складовою водного об`єкта, який належить Тульчинській територіальній громаді, то суд приходить до висновку про обґрунтованість позовної вимоги про припинення права власності відповідача гідротехнічними спорудами та про задоволення позову в цій частині.

Суд також враховує, що у практиці ЄСПЛ напрацьовано три критерії, які слід оцінювати па предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: 1) чи є втручання законним; 2) чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; 3) чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункти 40 - 43)).

Критерій "законності" означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСГІЛ від 02 листопада 2004 року у справі "Трегубенко проти України").

Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". Одним із елементів дотримання принципу "пропорційності" при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Водночас висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а із урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника. Це пов`язано з тим, що певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого протоколу, можуть бути пов`язані із протиправною поведінкою самого набувача майна.

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини, пов`язані з реєстрацією права власності на гідротехнічну споруду, становить суспільний, публічний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) вчиненої державної реєстрації, на підставі якого гідротехнічна споруда перейшла у власність, такому суспільному інтересу не відповідає.

Отже, з огляду на характер спірних правовідносин не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників (ч.1 ст. 75 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши усі обставини та надавши оцінку наявним у справі доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з вищенаведених мотивів. Поряд з цим заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, які зводяться до клопотання про закриття провадження у справі було відхилено протокольною ухвалою від 10.03.2026. Водночас, на переконання суду, прокурором обрано ефективний спосіб захисту порушеного права позивача в межах спірних правовідносин.

Суд також враховує, що прокурором дотримано порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", а обставини бездіяльності компетентного органу є предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин, про що зазначено у пункті 67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, у зв`язку із задоволенням позову повністю витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви в розмірі 6656 грн покладаються на відповідача.

Крім того, суд, задовольняючи позов, вважає за необхідне привести у відповідність формулювання п.3 прохальної частини позову до положень п.9 ч.1 ст. 27 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно із яким державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, а саме, що стосується припинення права власності відповідача, а не припинення володіння відповідачем правом власності.

Керуючись ст. 2, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 183, 185, 191, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 ГПК України,

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Усунути перешкоди Тульчинській міській раді (вул. М. Леонтовича, 1, м. Тульчин, Тульчинський район, Вінницька область, 23600, код ЄДРПОУ 04051141) в реалізації права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду з кадастровим номером: 0524355300:01:003:0342 загальною площею 2,5 га, що розташована на території Тульчинської міської ради Тульчинського району Вінницької області, шляхом зобов`язання споживчого товариства "Ресторан "Святковий" (вул. Марково, буд. 1-к, смт. Кирнасівка, Тульчинськи район, Вінницька область, 23652, код ЄДРПОУ 031496575) знести за власний рахунок самочинно побудовані будівлі та споруди, а саме: будинок відпочинку з мансардою, ганками, сходами (літ. А, загальна площа приміщення 388,5 кв.м.), будинок відпочинку з підвалом, терасою, балконом (літ. Б, загальна площа приміщення 446,8 кв.м.), будинок відпочинку з терасами, балконами (літ. В., загальна площа приміщення 732,0 кв.м.), альтанку (літ. Г, загальна площа приміщення 28,3 кв.м.), будинок охорони (літ. Д, загальна площа приміщення 4,7 кв.м.), свердловину (№ 4), що розташовані за адресою: вул. Марково 1-к, смт. Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області.

3. Припинити право власності Споживчого товариства "Ресторан "Святковий" (вул. Марково, буд.1-К, смт Кирнасівка, Тульчинський район, Вінницька область, 23652, код ЄДРПОУ 31496575) на гідротехнічну споруду, що складається з греблі № 1, водопропускних споруд № 2 та № 3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1326117905243), розташованих на земельній ділянці водного фонду з кадастровим номером: 0524355300:01:003:0342 загальною площею 2,5 га на території Тульчинської міської ради Тульчинського району Вінницької області.

4. Стягнути із Споживчого товариства "Ресторан "Святковий" (вул. Марково, буд.1-К, смт Кирнасівка, Тульчинський район, Вінницька область, 23652, код ЄДРПОУ 031496575) на користь Вінницької обласної прокуратури (вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050; код ЄДРПОУ 02909909) 6656 грн витрат на сплату судового збору.

5. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Оскільки в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи та Вінницькій обласній прокуратурі до Електронних кабінетів ЄСІТС.

Повне рішення складено 04 червня 2026 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.: 1 - до справи.