Рішення № 137142786, 04.06.2026, Шполянський районний суд Черкаської області

Справа № 710/538/26 Провадження № 2/710/617/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.06.2026 м. Шпола

Шполянський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Щербак О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором

УСТАНОВИВ:

ТОВ «Він Фінанс» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором №291691 від 31.08.2018 у розмірі 19258,21 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 31.08.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 291691, договір укладений в електронній формі відповідно до закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до індивідуальної частини договору № 291691 про надання фінансового кредиту, ТОВ «Авентус Україна» надав відповідачу позику у сумі 3 500,00 грн.

12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС») укладено договір факторингу № 1, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами.

12.04.2018 укладено додаткову угоду № 10 та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги № 11 від 27.12.2018 про те, що на умовах вищезазначеного договору право вимоги до ряду боржників в тому числі до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 291691 від 31.08.2018 року перейшло до нового кредитора - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС»).

ТОВ «Авентус Україна» виконав умови договору про надання фінансового кредиту № 291691 від 31.08.2018 та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 3 500,00 грн, а відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повернення суми позики та сплати пені і комісії, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед новим кредитором ТОВ «ВІН ФІНАНС».

Відповідно до розрахунку заборгованості, що був складений на дату укладення договору відступлення права вимоги № 1 від 12.04.2018, загальна сума заборгованості відповідача перед новим кредитором складає 14 715,00 грн, яка складається з: суми основного боргу 3 500,00 грн, сума боргу за процентами - 1 890,00 грн, сума боргу за пенею і штрафами 9325,00 грн.

09.04.2026 ухвалою суду відкрито провадження у справі, справу вирішено проводити у порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

У судове засідання представник ТОВ «ВІН ФІНАНС» не з`явився, в позовній заяві просив проводити розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідачка у судове засідання повторно не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином , з урахуванням приписів п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України. Відзив не подавала.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

04.06.2026 судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові докази в їх сукупності, на підставі повного, об`єктивного та всебічного їх дослідження, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

31.08.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 291691. Також, разом з договором, позичальником було підписано графік розрахунків до договору про надання фінансового кредиту № 291691 від 31.08.2018.

Згідно з п.1.1 договору № 291691 від 31.08.2018, товариство надає клієнту грошові кошти в розмірі 3500 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Відповідно до п.1.2 сторони погодили наступну фіксовану процентну ставку за користування кредитом: 0.9 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом (328,50 % річних) у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 договору, починаючи з наступного дня після дня надання кредиту.

Відповідно до приписів п. 3.4 договору у разі порушення клієнтом строків виконання зобов`язань за Договором та у разі, якщо встановлена підпунктом 1.2.1 пункту 1.2 цього Договору процентна ставка за користування кредитом менша ніж 1.8 % (один кома вісім процента) від суми кредиту за кожен день користування кредитом, клієнт зобов`язаний сплатити товариству процент за користування кредитом у розмірі 1.8 % (один кома вісім процента) від суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня користування кредитом у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору.

Згідно з п. 4.4. договору №291691 у випадку прострочення повернення суми кредиту за користування кредитом клієнт зобов`язаний сплатити товариству: 4.4.1. пеню в розмірі 3% (три процента) від суми кредиту за кожний день прострочення, починаючи з 4 (четвертого) дня прострочення. Строк нарахування пені не може перевищувати 90 (дев`яносто) днів. 4.4.2. на 4 (четвертий) день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 100 грн.; 4.4.3. на 30 (тридцятий) день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 300 грн.; 4.4.4. на 90 (дев`яностий) день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 500 грн.

Строк дії договору 30 днів, але в будь-якому разі договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за договором. Кредит надається строком на 30 днів. Відповідно до Графіку розрахунків дата повернення кредиту та сплата відсотків не пізніше 30.09.2018 (п. 1.4. Договору).

Кредит надається шляхом: 1.5.1. перерахування товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок Клієнта (п. 1.5. Договору).

Договір № 291691 від 31.08.2018 зі сторони позичальника було підписано електронним підписом, що створений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, А818131, який сформовано автоматично на стороні товариства та направлено позичальнику на номер мобільного телефону, НОМЕР_1 , повідомлений останнім товариству відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 № 675-VIII, що підтверджується довідкою про ідентифікацію наданою ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА»

12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу № 1, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, строк дії даного договору факторингу 31.12.2018 (пункт 8.2 Договору). 12.04.2018 укладено додаткову угоду № 10 та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги № 11 від 27.12.2018 про те, що на умовах вищезазначеного договору право вимоги до ряду боржників в тому числі до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 291691 від 31.08.2018 року перейшло до нового кредитора - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія». Відповідно до додаткової угоди №10 від 27.12.2018 до договору факторингу № 1, належна до сплати клієнту сума грошових коштів встановлюється в кожному реєстрі прав вимог окремо, та складає: 25% від основної суми заборгованості. Належна до сплати клієнту сума складає 764976,15 грн. 31.12.2018 між даними сторона укладено додаткову угоду б/н до договору факторингу № 1 від 12.04.2018 якою продовжено строк дії договору факторингу до 31.12.2019 року. На підтвердження виконання умов договору факторингу, надано довідку від ТОВ «Авентус Україна» Україна Вих. № 84/25-АГ вiд 03.04.2025 р.

Відповідно до наказу ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» №55-к від 25.07.2024 про зміну назви ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», з 25.07.2024 було перейменовано ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» у Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС».

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Авентус Україна», станом на момент відступлення права вимоги у ОСОБА_1 , утворилась заборгованість у розмірі 14715,00 гривень, що складається з суми основного боргу 3 500,00 грн, суми боргу за процентами - 1 890,00 грн, суми боргу за пенею і штрафами 9325,00 грн станом на 27.12.2018.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до положень ст.639 ЦПК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Положеннями ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннями ч.1ст. 1049 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно зі статтями 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторін.

Нормами п.1 ч.1ст.512 ЦК України, підставою заміни кредитора у зобов`язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Тобто, підставою для заміни сторони, а саме процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, у наслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

У відповідності до ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч.1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Отже, позивач відповідно до умов наведеного договору факторингу є правонаступником у відносинах за договором кредиту №291691 від 31.08.2018, а тому має право вимоги до відповідача.

Оскільки відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання по погашенню заборгованості за кредитним договором, відомостей про погашення заборгованості відповідачкою повністю або частково не надано , внаслідок чого утворилась заборгованість, розмір якої останньою не спростований, суд приходить до висновку про наявність порушеного права позивача, яке підлягає захисту, шляхом стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту,пенею і штрафами ,за процентами та інфляційних втрат та 3% річних.

Щодо розміру інфляційних втрат та 3% річних.

У статті 625 ЦК України вказано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18 зроблено правовий висновок про те, що враховуючи положення частини другої статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивач просить стягнути інфляційні втрати за період з березня 2019 року по лютий 2022 року, та 3% за період з 23.02.2019 по 23.02.2022.

При цьому позивачем не враховано положення пункту 15 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідно до якого у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», прийнятої відповідно до ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України був неодноразово продовжений (від 25 березня 2020 року № 338, від 20 травня 2020 року № 392, від 22 липня 2020 року № 641, від 26 серпня 2020 року № 760, від 13 жовтня 2020 року № 956, від 09 грудня 2020 року № 1236, від 17 лютого 2021 року № 104, від 21 квітня 2021 року № 405, від 23 лютого 2022 № 229, від 27 травня 2022 року № 630, від 19 серпня 2022 № 928).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, наслідки невиконання цивільно-правових зобов`язань за договорами позики змінились. Зокрема, боржники за такими договорами звільняються від оплати штрафу, пені, трьох відсотків річних, інфляційних втрат та іншої відповідальності.

Отже, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних та інфляційних втрат від простроченої суми заборгованості за період з березня 2020 року по лютий 2022 року є безпідставними, оскільки не відповідають приписам пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та не підлягають до задоволення.

Виходячи з наведених норм, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати за період з березня 2019 по лютий 2020 року та складають 1102,40 грн та трьох процентів річних 442,48 грн.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем при поданні позову пропорційно до задоволених вимог ( 84,43 %)у розмірі 2214,09 гривень.

Іншими витратами є зокрема витрати на професійну правничу допомогу ( п. 1 ч.3 ст. 133 ЦПК України).

Нормами частин 2,3,4 статті 137 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат; для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг),виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги; розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або)значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи; уразі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами; обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надані копії: договору № 33 про надання правової допомоги від 22.03.2024 між ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» (як клієнт) та Адвокатським бюро «АНАСТАСІЇ МІНЬКОВСЬКОЇ», відповідно до якого адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу; детального опису робіт виконаних Адвокатським бюро «АНАСТАСІЇ МІНЬКОВСЬКОЇ» необхідних для надання правничої допомоги за позовом ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» щодо стягнення кредитної заборгованості, згідно якого загальна вартість робіт за підготовку позовної заяви з додатками про стягнення кредитної заборгованості становить 5000 гривень; додатковою угодою до договору № 33 про надання правової допомоги від 22.03.2024 між ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» (як клієнт) та Адвокатським бюро «АНАСТАСІЇ МІНЬКОВСЬКОЇ», згідно з якою, погодили здійснення представництва та захист клієнта в особі у справи щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 .

Вказані докази витрат на правову допомогу є належними.

Таким чином, з відповідачки підлягають стягненню витрати на правову допомогу у розмірі пропорційному до задоволених вимог, а саме у розмірі 4221,50 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 280, ч.1 ст. 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» заборгованість за Кредитним договором №291691 від 31.08.2018 у сумі 16259,88 гривень, з яких 3500,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 1890,00 гривень - заборгованість за відсотками, 9325,00 заборгованість за пенею і штрафом, інфляційних втрат 1102,40 грн та трьох процентів річних 442,48 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» судовий збір у сумі 2214,09 гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 4221,50 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте Шполянським районним судом Черкаської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», місцезнаходження: 04112, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд., 8, м. Київ, код ЄДРПОУ 38750239.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ( вказаний у позовній заяві).

Суддя О.В. Щербак