Рішення № 137142666, 04.06.2026, Тальнівський районний суд Черкаської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Єдиний унікальний номер:704/401/26

Номер провадження 2/704/512/26

04 червня 2026 року м. Тальне

Тальнівський районний суд Черкаської області в складі: судді Москаленко І.В., за участю секретаря Рябошапки Н.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тального цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК Єврокредит» звернулося в суд з позовом до відповідачки про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказавши суду, що відповідно до укладеного кредитного договору від 13.01.2022 р., відповідачка отримала визначену суму коштів.

Однак всупереч підписаній угоді, відповідачка не виконала умови договору, не сплатила відсотки за користування коштами, своєчасно не здійснила повне погашення коштів за договором, що стало причиною виникнення простроченої заборгованості.

В судове засідання позивач не з`явився, однак його представник подав суду заяву про слухання справи за їх відсутності, позов просить задовольнити у повному обсязі.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про місце, дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, клопотань про розгляд справи без її участі чи про відкладення розгляду до суду не надходило, проте 14.05.2026 року подала до суду відзив в якому заперечила щодо задоволення позовних вимог, вважає, що позивачем не надано доказів отримання нею грошових коштів від АТ «Мегабанк», заперечує щодо наданого позивачем розрахунку заборгованості по відсотках та комісії, також зазначає, що не надано докази відступлення права вимоги позивачу. Також подала до суду клопотання про зменшення витрат на правову допомогу.

Суд, оголосивши заяву представника позивача, відзив відповідачки та клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, дослідивши подані докази, приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом об`єктивно встановлено, що 13.01.2022 р. між ОСОБА_1 та АТ «Мегабанк» був укладений кредитний договір №4-007-869-2-22-Г (а.с.43-45).

Відповідно до п.2.1-2.8 Договору, тип кредиту кредит.

Кредит надається на строк з 13.01.2022 р. по 12.01.2027 р. включно.

Загальний розмір кредиту 50000,00 грн.

Процентна ставка за користування кредитом, що нараховується на суму заборгованості (фіксована), % річних 10 %.

Орієнтована загальна вартість кредиту на дату укладення Договору 163166,79 грн.

Розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості, в 3,30% від суми кредиту сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця.

Згідно наданого розрахунку заборгованості, за кредитним договором №4-007-869-2-22-Г, заборгованість відповідачки станом на 03.09.2024 р. за вказаним кредитним договором не погашена, залишок заборгованості складає 133387 грн. 32 коп., яка складається з: 50000 грн. 00 коп. заборгованості за основним боргом; 30587 грн. 32 коп. заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками, 52800 грн. 00 коп. заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями (а.с.42).

03.09.2024 між АТ «Мегабанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг фінанс» було укладено договір про відступлення права вимоги №GL1N426240, у відповідності до якого відбулось відступлення прав вимоги, зокрема, і за кредитним договором від 01.07.2021 №150-022-864-2-21-Г, що підтверджується копією вказаного договору та копією реєстру Боржників до Договору (а.с.32, 57-59).

27.12.2024 р. між ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг фінанс» укладено договір відступлення права вимоги №1/12, у відповідності до умов якого, ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг фінанс» передає (відступає) ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» за плату, а ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» приймає належні ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг фінанс» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг фінанс» і боржниками (а.с. 13-14).

Відповідно до умов вищезазначеного Договору відступлення права вимоги, внаслідок передачі відступлення права вимоги за цим Договором, ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» заміняє ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг фінанс» у кредитних договорах, що вказані у Реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг фінанс» за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за кредитними договорами.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №1/12 від 27.12.2024 р. ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №№4-007-869-2-22-Г від 13.01.2022 в сумі: 133387 грн. 32 коп. (а.с. 33).

Відповідачка зобов`язання по поверненню коштів, отриманих згідно укладених угод не виконала в зазначений строк, а згідно ст.526 ЦК України: Зобов`язання має виконуватися належним чином...

Проте відповідачка не повернула суму позики, тим самим порушила умови договору.

У ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Ст.202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ст. 207 ЦК України).

Відповідно до вимог ч.1 ст.1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у тій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода.

Ч.1 ст.634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Ч.1 ст. 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ч.1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч.1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги в частині стягнення із відповідачки заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту) та нарахованими процентами є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення заборгованості з відповідачки по сплаті комісії, суд не вбачає за можливе стягнути із відповідачки вказану суму виходячи із такого.

У п. 2.8 кредитного договору, що узгоджується із положеннями паспорту споживчого кредиту, підписаних відповідачкою, передбачено, що банком встановлюється комісійна винагорода за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3,30 % від суми кредиту.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом,іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

При цьому, як в самому кредитному договорі, так і в паспорті споживчого кредиту не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговування кредитної заборгованості (списання, зарахування кредитної заборгованості, розрахунково-касові операції, надання консультативних та інформаційних послуг) за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості.

Враховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення заяв про приєднання до договорів комплексного банківського обслуговування фізичних осіб щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до ч.1 -2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.11.2023 року у справі № 204/224/21.

У відповідності до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про неможливість стягнення з відповідачки заборгованості по сплаті комісії.

Відповідачка в відзиві зазначає, що позивачем не надано доказів переходу права вимоги боргу.

В постанові від 02 листопада 2021 року в справі № 905/306/17 Верховний Суд зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

На необхідність перевірки факту перерахування коштів на виконання умов договору про відступлення права вимоги також посилався Верховний Суд у постанові від 29 вересня 2021 року в справі № 2-879/11 (провадження 61-10005св21) з огляду на умови такого договору, зокрема щодо набуття новим кредитором права вимога до боржника після здійснення оплати за вказаним договором.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано договори факторингу № №GL1N426240, №1/12, витяги з реєстру боржників до договорів факторингу №GL1N426240 та №1/12, а також на підтвердження сплати ціни договору факторингу надано платіжні інструкції №66895 та №№1074,1091 про перерахування коштів.

Крім того, суд зазначає, що відповідачка ОСОБА_1 , яка заперечує надходження коштів на її картковий рахунок, мала можливість надати до суду роздруківку з власного карткового рахунку про рух коштів та спростувати факт надходження коштів 13.01.2022 року, проте цього не зробила.

Підписавши вказаний договір, відповідачка добровільно погодилася на визначені у ньому умови кредитування, в тому числі і на зазначені в договорі відсотки, а відтак позивач вправі вимагати повернення суми основної заборгованості та нарахованих відсотків.

Інші доводи відповідачки в відзиві суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і свідчать про її намагання уникнути від виконання обов`язків за кредитним договором.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.

Так до матеріалів справи представником позивача долучено копію платіжної інструкції про сплату судового збору в розмірі 2662 грн. 40 коп. Крім того представник позивача просить стягнути із відповідачки витрати на правничу допомогу в розмірі 11200 грн., на підтвердження чого надав суду копії відповідних документів (копію договору, акт виконаних робіт).

З врахуванням того, що позов задовольняється частково, то розподіл судових витрат має бути розподілено пропорційно до розміру задоволених вимог (ч.1 ст.141 ЦПК України).

Оскільки позов було задоволено у процентному відношенні на 60,42 %, то відповідно і сума стягнення судового збору та витрат на правничу допомогу на користь позиваки має бути зменшена на цю різницю, що становить: 1609 грн. 83 коп. судового збору та 6767 грн. 04 коп. витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» (код ЄДРПОУ 40932411) суму заборгованості за кредитним договором№4-007-869-2-22-Г в розмірі 80587 грн. 32 коп. (вісімдесят тисяч п`ятсот вісімдесят сім гривень 32 коп.), яка складається з: 50000 грн. 00 коп. заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту); 30587 грн. 32 коп. заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками.

У задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» (код ЄДРПОУ 40932411) судовий збір в сумі - 1609 грн. 83 коп. (одну тисячу шістсот дев`ять гривень 83 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» (код ЄДРПОУ 40932411) витрати на правничу допомогу в сумі - 6767 грн. 04 коп. (шість тисяч сімсот шістдесят сім гривень 04 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» (код ЄДРПОУ 40932411), інд.49001, пров. Ушинського, буд.1, офіс 105, м. Дніпро.

Відповідачка: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя І.В. Москаленко