Рішення № 137142354, 05.06.2026, Рокитнівський районний суд Рівненської області

Справа № 571/885/26

Провадження № 2/571/459/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2026 року с-ще Рокитне

Рокитнівський районний суд Рівненської області

в складі: головуючої судді Качмар М.Я.,

за участю секретаря судового засідання Качановської О.Ф.,

розглянувши за правилами спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит - Капітал») звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 39577,68 гривень, а також стягнення судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 20.09.2019 року між фізичною особою позичальником: ОСОБА_1

(надалі Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» був укладений Договір про споживчий кредит № 7292203, згідно з умовами якого відповідач отримав 12000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів Відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений Кредитним договором.

20.02.2020 року між Первісним кредитором та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги 47-МЛ від 20.02.2020р.

Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги), та у відповідності до статті 512 Цивільного кодексу України Позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за Кредитним договором № 7292203 від 20.09.2019 року, що укладений між Кредитодавцем та Відповідачем.

Сума заборгованості Відповідача становить 39577,68 грн., відповідно до Виписки з особового рахунка. З них:

1. прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 12000 грн.

2.прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить 21337,68 грн.

3. прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить 1440 грн.

4. заборгованість по штрафах/пені становить - 4800 грн.

Покликаючись на умови кредитного договору, правові позиції Верховного суду, норми ЦК України, просили стягнути з відповідача заборгованість.

Ухвалою Рокитнівського районного суду Рівненської області від 04 травня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Цією ж ухвалою роз`яснено відповідачу порядок подання відзиву на позовну заяву та заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання учасників провадження до суду про розгляд справи з викликом сторін до судового засідання не надходило.

Розглянувши справу,дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд зазначає наступне.

Встановлено, що між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено договір про споживчий кредит №7292203 від 20.09.2019.

Договір укладено шляхом подання відповідачем анкети-заяви на кредит в особистому кабінеті на сайті ТОВ «Мілоан». Договір підписано з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором.

Згідно з ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким,що за правовими наслідками прирівнюється до договору,укладеного у письмовій формі.

Відповідно до п. 1.2 договору сума кредиту (загальний розмір) складає 12000 гривень.

Відповідно до п.п. 1.3, 1.4. кредитного договору, кредит надається строком на 30 днів з 20.09.2019.

Відповідно до п.2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 12000 гривень, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача, що підтверджується платіжним дорученням (а.с. 9 зворот).

Відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у встановлений договором строк не виконав.

20.02.2020 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення права вимоги № 47-МЛ.

Як вбачається із Витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимог зазначений боржник ОСОБА_1 загальна сума заборгованості 39577,68 грн.(а.с.20)

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за відсотками суд зазначає наступне.

Проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Разом із цим, зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Отже, боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування процентів за "користування кредитом". Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за "користування кредитом" можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати.

За умовами кредитного договору, кредит у розмірі 12000 грн. надається строком на 30 днів і складається з пільгового та поточного періоду.

Позивач просить стягнути з відповідача проценти за користування кредитними коштами у розмірі 21337,68 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Щодо вимоги про стягнення комісії суд зазначає наступне.

Пунктом 1.5.1. кредитного договору передбачено, що комісія за надання кредиту: 1440 грн., яка нараховується за ставкою 12,00 відсотків від суми кредиту одноразово.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин 1, 2, 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, ч. 2 ст. 8 та ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» не передбачають сплату комісії за надання кредиту, а передбачають сплату комісії пов`язану з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

У висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 13.07.2022 року № 363/1834/17, зауважено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону N 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Так, умовами укладеного між сторонами договору встановлено комісію за надання кредиту, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання фінансового інструменту.

Ураховуючи наведене, оскільки відповідачу було встановлено одноразову плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, визначені в п. 1.5.1 договору про споживчий кредит умови щодо обов`язку позичальника сплатити одноразову комісію за надання кредиту в сумі 1440 гривень, є нікчемними.

Крім того, як вбачається зі змісту договору відповідач погодив комісію «за надання кредиту», засвідчивши це своїм електронним підписом, тоді як у договорі позивач не зазначив та не надав доказів, переліку послуг «за надання кредиту» та їх погодження зі споживачем при укладенні кредитного договору, відповідна умова кредиту є нікчемною відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За таких обставин, банком без належних на те правових підстав нарахована комісії за надання кредиту, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по комісії є необґрунтованою, у зв`язку з чим задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення неустойки за вищевказаним договором, суд зазначає наступне.

Зі змісту п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України вбачається, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, запроваджено воєнний стан на всій території України, що триває станом на теперішній час.

Враховуючи викладене, нарахування позивачем неустойки у розмірі 4800 грн. за невиконання зобов`язань не відповідає вимогам вищевикладених нормативно-правових актів, тому у цій частині позовних вимог слід відмовити.

У відповідності до положень ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на вищевикладене, розглядаючи спір в межах доводів позову, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення зі відповідача заборгованості за кредитним договором у сумі 33337,68 грн., з яких: заборгованість за основним боргом - 12000 грн., заборгованість за відсотками 21337,68 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України» від 18 липня 2006 року; «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачений судовий збір в сумі 2662,40 грн, що підтверджується платіжним дорученням.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Так, представник позивача просить стягнути з відповідача понесені витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 8000 грн.

Суд, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача про розподіл судових витрат і стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 133, 137, 141, 258-259, 263- 265, 274-279 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №7292203 від 20.09.2019 у сумі 33 337 (тридцять три тисячі триста тридцять сім ) гривень 68 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" судовий збір у розмірі 2242 (дві тисячі двісті сорок дві) гривні 63 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі гривень) 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, ЄДРПОУ 35234236, IBAN: НОМЕР_1 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .

Суддя М.Я.Качмар