Ухвала суду № 137142242, 04.06.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/786/17

УХВАЛА

04 червня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючого судді Кучиної Н.Г.

секретар судового засідання Корпесьо В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дебт Форс" про заміну сторони виконавчого провадження,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "Дебт Форс" в особі директора Костюченко М.І. звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, в якій просить замінити вибулого стягувача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" на правонаступника: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дебт Форс" (код ЄДРПОУ: 02095, місто Київ, Дарницький район, вулиця Княжий Затон, будинок 9, приміщення 369, офіс 1) у виконавчому листі №569/786/17 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", правонаступником якого виступає Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" до боржника ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого судового збору в розмірі 1600 гривень.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 11 травня 2026 року розгляд заяви призначено у відкритому судовому засіданні.

Учасники справи в суд не з`явились, хоча про розгляд заяви повідомлялись своєчасно та належним чином. У прохальній частині заяви заявник просить розгляд заяви здійснювати за відсутності представника заявника.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до такого висновку.

Судом встановлено, що 09 лютого 2017 року заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області ухвалено рішення по справі № 569/786/17, згідно якого позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задоволено. Знято арешт з майна Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", а саме: об`єкт нерухомого майна, квартира, загальною площею 27,7 кв.м, житлова площа 17,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який накладено 08.10.2013 року, Відділом державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції, згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 39979905, виданий 03.10.2013. (Номер запису про обтяження: 17907259). Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" сплачену суму судового збору в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок.

23 вересня 2020 року між Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" та ТОВ "Вердикт Капітал" було укладено Договір № 2306/К про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" відступило, а ТОВ "Вердикт Капітал" набуло право вимоги до боржників. (а.с. 11-13)

03.01.2023 року між ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" та ТОВ "КАМПСІС ФІНАНС" було укладено Договір № 03-01/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого відступило ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ", а ТОВ "Кампсіс" набуло право вимоги до боржників. (а.с. 22 зворот - 24 зворот)

25.05.2023 року між ТОВ "КАМПСІС ФІНАНС" та ТОВ "Дебт Форс" було укладено Договір № 25-05/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ "КАМПСІС ФІНАНС" відступило, а ТОВ "Дебт Форс" набуло право вимоги до боржників. (а.с. 25 зворот - 28)

У своїй заяві, що розглядається судом, ТОВ «Дебт Форс» просить змінити вибулого стягувача ТОВ «Вердикт Капітал» на правонаступника ТОВ «Дебт Форс» у виконавчому листі №569/786/17 від 26.05.2017 за позовом ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого є ТОВ «Вердикт Капітал, до ОСОБА_1 про стягнення судового збору в розмірі 1600 грн.

Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами , прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з положеннями статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За своєю суттю заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. Підставою для заміни сторони судового процесу або виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює сторону її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Тож, оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, то якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Але заміна учасника справи не обов`язково означає заміну сторони відкритого виконавчого провадження.

На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 442 ЦПК України. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.

Подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2020 року у справі №916/617/17.

Водночас варто звернути увагу і на те, що заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.

Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, відтак потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим.

Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництво, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі. За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі №2-7763/10 (провадження № 14-197цс21, пункти 127 130).

Судом установлено, що Рівненським міським судом Рівненської області видано стягувачу виконавчий лист № 569/786/17 від 26.05.2017 зі строком пред`явлення протягом трьох років з наступного дня після набрання рішення законної сили.

Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню з наступного дня після його прийняття.

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання (пункт 1 частини 4 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII).

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Вказаний вище виконавчий лист № 569/786/17 від 26.05.2019 був повернутий державним виконавцем стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними), що підтверджується відмітками на виконавчому листі (а.с. 10 зворот)

Строк на пред`явлення виконавчого листа Рівненського міського суду Рівненської області у справі № 569/786/17 після його повернення стягувачу 28 травня 2019 року ще не минув і зобов`язання боржником ОСОБА_1 не виконано.

Датою пред`явлення виконавчого документа до виконання є 30.11.2023 року. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання визначені статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження».

У відповідності до п. 4 ч. 102 Розділу ХІІІ Прикінцеві та Перехідні положення Законом України «Про виконавче провадження»: «4) визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану».

Аналізуючи викладене, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання визначений у виконавчому документі є 26.05.2022 року, а, отже, не був пропущений станом на дату запровадження в Україні воєнного стану - 24.02.2022 року. Воєнний стан, починаючи з моменту його запровадження скасований або припинений не був, станом на дату подачі цієї заяви воєнний стан не скасовано і не припинено, а відтак і станом на дату подачі цієї заяви строк пред`явлення виконавчого листа до виконання не є пропущеним.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у справі 260/2595/22.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 01 липня 2020 року у справі № 488/3753/17-ц вважала, що «висновок колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду про те, що вимоги статті 186 ЦПК України (тотожність вимог/спору) передбачена тільки для позовного провадження є неправильним, оскільки зазначена норма права застосовується і в інших видах судового провадження та стадіях процесу, а саме у наказаному провадженні, в окремому провадженні, а також при оскарженні рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця… Разом з тим, слід звернути увагу на те, що розділ VI ЦПК України, який врегульовує розгляд процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб), не є окремим видом судового провадження, не є окремою стадією цивільного процесу, а є виконанням судових рішень, як заключного етапу у процесі реалізації захисту цивільних прав… Отже, розгляд процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень, є триваючими правовідносинами до тих пір, поки судове рішення не буде виконане у порядку, передбаченому законом. Тому державний/приватний виконавець має право звертатися до суду з відповідним поданням, направленим на виконання статті 129 Конституції України щодо обов`язковості судового рішення стільки раз, скільки для цього необхідно, аби виконати судове рішення. Проте це не повинні бути тотожні й аналогічні подання (заяви), які вже судом вирішені».

У постанові Верховного Суду від 27 лютого 2024 року у справі №2-361/11 викладено висновок про те, що «цивільним процесуальним законом не заборонено повторне звернення до суду із заявою про заміну сторони стягувача, що узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом в постанові від 29 березня 2021 року у справі №2-5356/10. Відповідно обставини, які підлягають встановленню під час розгляду такої заяви, залежать від підстав, якими заявник обґрунтовує свої вимоги».

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заява про заміну стягувача у виконавчому листі №569/786/17 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", правонаступником якого виступає Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" до боржника ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого судового збору в розмірі 1600 гривень є обгрунтованою та підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 258-261, 353, 442 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дебт Форс" про заміну сторони виконавчого провадження задовольнити.

Замінити вибулого стягувача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" на правонаступника: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дебт Форс" (код ЄДРПОУ: 02095, місто Київ, Дарницький район, вулиця Княжий Затон, будинок 9, приміщення 369, офіс 1) у виконавчому листі: №569/786/17 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", правонаступником якого виступає Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" до боржника ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого судового збору в розмірі 1600 гривень.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Рівненського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Суддя Н. Г. Кучина