Ухвала суду № 137142127, 03.06.2026, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/1050/26

У Х В А Л А

про усунення недоліків

03 червня 2026 року м.Дубровиця

Суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Оборонова І.В., перевіривши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

В С Т А Н О В И В:

Директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 та просить стягнути з неї на користь позивача суму заборгованості у загальному розмірі 14 029,50 грн, а саме:

- за договором позики №71826289 від 07 червня 2025 року у розмірі 3300,00 грн, з яких: 1000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 150,00 грн сума заборгованості за процентами; 150,00 грн сума заборгованості за комісією; 2000,00 грн сума заборгованості за пенею/неустойкою; 0,00 грн сума заборгованості за процентами, нарахованими за понадстрокове користування;

- за договором позики №8615431 від 15 квітня 2025 року у розмірі 10 729,50 грн, з яких: 3000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 2479,50 грн сума заборгованості за процентами; 0,00 грн сума заборгованості за комісією; 5250,00 грн сума заборгованості за пенею/неустойкою; 0,00 грн сума заборгованості за процентами, нарахованими за понадстрокове користування.

За вимогами ч.6 ст.187 ЦПК України після одержання позовної заяви судом було направлено запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідачки.

03 червня 2026 року до суду надійшла відповідь на вказаний запит.

Суд, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку, що при подачі до суду позовної заяви позивачем було порушено вимоги цивільного процесуального законодавства, що регламентує порядок звернення до суду з позовними заявами, а саме порушено вимоги ст.ст. 175177 ЦПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Так, до позовної заяви додано платіжну інструкцію про сплату судового збору, з якої встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

У той же час, зі змісту позовної заяви та її вимог встановлено, що предметами спору у даній справі є два окремі кредитні договори, а саме: договір позики №71826289 від 07 червня 2025 року, заборгованість за яким становить 3300,00 грн, та договір позики №8615431 від 15 квітня 2025 року, заборгованість за яким становить 10 729,50 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду юридичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено, що з 01 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328,00 грн.

Отже, при поданні юридичною особою у 2026 році позовної заяви майнового характеру в електронній формі мінімальний розмір судового збору за одну самостійну вимогу майнового характеру становить 2662,40 грн, тобто 3328,00 грн ? 0,8 = 2662,40 грн.

Згідно з положеннями п. 10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об`єктом справляння судового збору.

Верховний Суд у постанові від 14 вересня 2021 року у справі №909/243/18 акцентував увагу на відмінностях між поняттями «предмет спору» та «предмет позову». Зокрема, Верховний Суд зазначив, що предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об`єкт спірних правовідносин, матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Згідно з ч. 1 ст. 188 ЦПК України, в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги.

Під позовною вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, які пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги. Підстава позову це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги.

Об`єднані можуть бути позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим самим позивачем до одного й того самого відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Також Верховний Суд у постанові від 15.02.2019 у справі №910/11811/18 зауважив, що кожна кредитна операція є самостійним правовідношенням, що є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків. У випадку наявності порушень, які були допущені як під час укладення відповідного договору, так і при його виконанні, вони утворюють окремий склад цивільно-правового правовідношення, що характеризується самостійними цивільно-правовими наслідками. Встановлення обставин вчинення кожної з цих операцій засвідчується доказами, які не є пов`язаними між собою.

Отже, вимога про стягнення заборгованості за кожним окремим кредитним договором є самостійною вимогою майнового характеру.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість у загальному розмірі 14 029,50 грн. Зі змісту позову та доданих документів вбачається, що така заборгованість утворилась за двома окремими кредитними договорами, а саме: за договором позики №71826289 від 07 червня 2025 року та за договором позики №8615431 від 15 квітня 2025 року, тобто позивач заявляє по суті дві самостійні вимоги майнового характеру, однак при цьому об`єднує суму заборгованості за двома окремими самостійними договорами в одну суму, з якої сплачено судовий збір як за одну вимогу майнового характеру.

Таким чином, позов містить дві вимоги майнового характеру: стягнення кредитної заборгованості за двома окремими договорами, по кожному з яких позивачем нараховано заборгованість окремо та зазначено її складові, такі як заборгованість за основною сумою боргу, заборгованість за процентами, заборгованість за комісією та заборгованість за пенею/неустойкою.

Суд враховує, що у позовній заяві позивач посилається на те, що укладені відповідачкою договори видані одним кредитором, порядок їх укладення та нарахування заборгованості є подібним, а право вимоги за ними перейшло до позивача на підставі одного договору факторингу. Разом з тим, наведені обставини не змінюють самостійної правової природи кожного кредитного договору, оскільки кожний з них має окрему дату укладення, окремий номер, окремий розмір наданих коштів, окремий строк кредитування, окремі умови нарахування платежів, окремий розрахунок заборгованості та окремі фактичні обставини щодо виконання чи невиконання зобов`язань позичальником.

Вимоги за вказаними кредитними договорами не є похідними одна від одної, оскільки задоволення вимоги про стягнення заборгованості за договором позики №71826289 від 07 червня 2025 року не залежить від задоволення вимоги про стягнення заборгованості за договором позики №8615431 від 15 квітня 2025 року, і навпаки. При вирішенні спору суд має окремо перевіряти укладення кожного договору, факт надання коштів за кожним договором, умови кожного договору, порядок нарахування платежів, розмір заборгованості та докази переходу права вимоги щодо кожного окремого зобов`язання.

Тобто заявлено по суті дві самостійні вимоги майнового характеру за двома окремими самостійними кредитними договорами, об`єднаними позивачем в одному позові, за яким позивачем сплачено судовий збір як за одну вимогу майнового характеру.

Також можливість пред`явлення кількох окремих позовів є одним з аргументів, який дозволяє стверджувати, що у цій справі має місце не одна вимога, а кілька вимог щодо однієї відповідачки. Якщо б позивач подавав окремі позови про стягнення заборгованості за кожним кредитним договором, то мав би сплатити судовий збір за кожен з них.

Беручи до уваги, що позивачем заявлено дві окремі вимоги майнового характеру, за подання до суду позову про стягнення заборгованості за двома кредитними договорами позивачу необхідно було сплатити 5324,80 грн судового збору, тобто за кожну вимогу по 2662,40 грн (2662,40 грн ? 2 = 5324,80 грн).

Таким чином, Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» необхідно доплатити 2662,40 грн судового збору.

З огляду на наведене суд вважає, що позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами необхідно залишити без руху та надати позивачу строк 10 днів з дня вручення цієї ухвали для усунення вказаних недоліків шляхом подання до суду документа, що підтверджує доплату судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд у такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити або доплатити.

Згідно з ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст.ст. 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою у день її первісного подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.

У зв`язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист, залишення заяви без руху жодним чином не перешкоджає заявнику у доступі до правосуддя після усунення недоліків заяви.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 187, 188, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами залишити без руху.

Надати позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» строк для виправлення вказаних у даній ухвалі недоліків позовної заяви 10 (десять) днів з дня вручення цієї ухвали.

Роз`яснити позивачу, що недоліки позовної заяви необхідно усунути шляхом подання до суду документа, що підтверджує доплату судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Роз`яснити, що в разі невиконання вказаних в ухвалі вимог, заява буде вважатися неподаною та буде повернута позивачу, що не перешкоджає повторному зверненню із аналогічною заявою до суду.

Копію ухвали надіслати позивачу та представнику позивача.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://court.gov.ua/1706

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду

Рівненської області Оборонова І.В.