Рішення № 137139801, 27.05.2026, Білогірський районний суд Хмельницької області

БІЛОГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ вул. Шевченка, 42, смт Білогір`я, Шепетівський район, Хмельницька область, 30200 тел./факс (03841) 2-14-44, тел. 2-03-97, е-mail: inbox@bg.km.court.gov.ua, web:https://bg.km.court.gov.ua/sud2201/, код ЄДРПОУ 02886947

Справа № 686/24648/25

Провадження № 2/669/27/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2026 року смт.Білогір`я

Білогірський районний суд Хмельницької області

в складі:

головуючої - судді Бараболі Н.С.,

за участю секретаря Хитрун А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Білогір`я цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення сплати аліментів,

В С Т А Н О В И В :

29 серпня 2025 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення сплати аліментів.

Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, позивачка зазначає, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14.02.2019 року по справі №686/25400/18 стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у сумі 1000,00 гривень щомісячно, що становить не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідач систематично ухиляється від виконання рішення суду та допустив прострочення зі сплати аліментів, а тому просить стягнути з відповідача 3% річних від суми несплати додаткових витрат на дитину та інфляційні втрати за період з 01.10.2018 року по 31.07.2025 року.

15.01.2026 року відповідач ОСОБА_1 надав суду відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач вказує, що на виконання рішення суду про стягнення аліментів на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 він сплачував аліменти в загальній сумі 224255,59 грн. Крім того, вказав, що станом на липень 2025 року заборгованість зі спати аліментів ним була повністю погашена.

21.10.2025 року позивачка ОСОБА_1 надала суду відповідь на відзив, згідно якої просила відхилити заперечення відповідача подані у відзиві на позовну заяву.

В судове засідання 27.05.2026 року позивачка ОСОБА_1 не з`явилася, згідно поданого клопотання просила розгляд справи проводити у її відсутності, заявлені вимоги підтримала.

Відповідач ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Суд, дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи сторін, викладені у заявах по суті спору, всебічно, повно, об`єктивно та безсторонньо оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, дійшов наступного висновку.

Згідно рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04.02.2019 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1000грн. щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 31.07.2025, виданого Ізяславським ВДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заборгованість по виконавчому листу 686/25400/18 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1000грн. щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття, за період з жовтня 2018 року по червень 2025 року становила 22 262, 50 грн. Станом на 30.07.2025 року заборгованість по аліментам становить 0,00 грн.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 серпня 2025 року у справі №686/4502/25 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів стягнених за рішенням суду у справі №686/25400/18 в розмірі 15 000 грн. (п`ятнадцять тисяч гривень) та витрати на правничу допомогу в розмірі 4000грн. В решті вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Зокрема, зі змісту вищевказаного рішення суду стягнуто пеню за прострочення аліментів призначених згідно рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04.02.2019 у справі №686/4502/25 на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1000грн. щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Спірні правовідносини щодо сплати аліментів регулюються нормами Сімейного кодексу України. Положення ЦК України застосовуються до сімейних відносин субсидіарно, лише якщо ці відносини не врегульовані СК України (ст. 8 СК України).

16.05.2018 року Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи справу № 686/21962/15-ц щодо можливості нарахування 3% річних та інфляційних витрат на грошове зобов`язання, пов`язане із довготривалим невиконанням рішення суду, вважала за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 20.01.2016 року у справі № 6-2759цс15 та від 02.03.2016 року, та погодилась із висновком, Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 року у справі № 910/10156/17 щодо можливості застосування положень ст. 625 ЦК України до будь-яких грошових зобов`язань незалежно від підстав виникнення. Велика Палата Верховного Суду вказала, що у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема окремі види зобов`язань.

За загальним правилом спеціальні норми права мають пріоритет над загальними нормами. Правовідносини сторін по даній справі регулюються нормами Сімейного кодексу України, до яких положення ч. 2 ст. 625 ЦК України не застосовуються. Питання відповідальності за прострочення сплати аліментів врегульовано спеціальною нормою ст. 196 СК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У вказаній нормі законодавцем чітко розмежовані наслідки прострочення сплати аліментів від наслідків прострочення оплати додаткових витрат на дитину. Зокрема, у разі прострочення сплати аліментів для боржника встановлена відповідальність у вигляді пені за кожен день прострочення. Натомість, у разі прострочення оплати додаткових витрат на дитину встановлена відповідальність у вигляді виплати заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також нарахування 3 % річних із простроченої суми. Таким чином із вказаної норми вбачається, що законодавець чітко розмежував негативні наслідки порушення строків сплати цих двох різних фінансових обов`язків батьків, і для кожного з них встановив відповідні фінансові санкції, при простроченні оплати додаткових витрат на дитину сплачуються встановлений індекс інфляції за весь час прострочення а також три проценти річних із простроченої суми, при простроченні сплати аліментів сплачується пеня у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Таким чином застосування ст. 625 ЦК України і нарахування штрафних фінансових санкцій у виді інфляційних втрат і 3% річних на суму заборгованості з оплати аліментів не відповідають вимогам спеціального законодавства. Крім того, в самій статті 625 ЦК України зазначена можливість її застосування лише у разі, якщо законом чи договором не передбачений інший розмір санкцій.

Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.11.2020 року у справі № 727/10270/18 та у постанові від 19.09.2019 року у справі № 235/4359/16-ц.

Застосування ст. 625 ЦК України до аліментних зобов`язань суперечило б принципам сімейного права, закріпленим у ст. 196 СК України. Сімейне законодавство ставить відповідальність платника аліментів у залежність від вини (постанова Верховного Суду у справі № 661/905/19) та надає суду дискреційне право зменшувати розмір відповідальності з урахуванням матеріального стану (постанова Верховного Суду у справі № 932/541/23).

Натомість, застосування інфляційних втрат (які згідно з висновками ВП ВС у справі № 903/602/24 не підлягають зменшенню та нараховуються незалежно від вини) поклало б на платника аліментів надмірний тягар, який неможливо скоригувати з огляду на його особисті обставини (інвалідність, хвороба тощо). Тому спеціальне регулювання (ст. 196 СК України) має пріоритет над загальним цивільним (ст. 625 ЦК України).

Указана правова позиція з даного питання є сталою та неодноразово підтверджена практикою судів апеляційної інстанції, зокрема Львівським апеляційним судом у постановах від 11.12.2023 року у справі № 465/2756/21 (провадження № 22-ц/811/2397/23), від 18.03.2025 року у справі № 465/3109/24 (провадження № 22-ц/811/207/25), Київським апеляційним судом у постановах від 24.01.2025 року у справі № 752/4866/24 (провадження № 22-ц/824/2946/2025), від 01.07.2025 року у справі № 369/900/23 (провадження № 22-ц/824/7910/2025), Кропивницьким апеляційним судом у постанові від 17.01.2025 року у справі № 404/8803/23 (провадження № 22-ц/4809/97/25), Черкаським апеляційним судом у постанові від 12.08.2025 року у справі № 706/66/25 (провадження 22-ц/821/1194/25), Харківським апеляційним судом у постанові від 25.12.2024 року у справі № 613/2155/23 (провадження № 22-ц/818/4048/24) від 22.01.2026 року у справі № 635/12815/24 (провадження № 22-ц/818/995/26) тощо.

Верховний Суд України у своїй постанові від 06 листопада 2013 року, прийнятій у справі № 6-113цс13, висловив позицію про те, що розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, на підставі ч. 2 ст. 184 СК України, підлягає індексації за аналогією закону згідно з п. 8 ст. 8 ЦПК України у порядку, передбаченому Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».

Отже, правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами СК України, а саме ч. 2 ст. 184 СК України, відповідно до якої розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі підлягає індексації відповідно до закону, а не положеннями ст. 625 ЦК України про відповідальність боржника за порушення грошового зобов`язання.

Водночас відповідно до ст. 13 ЦПК України розглядає справу в межах заявлених позовних вимог та не вправі змінювати предмет або підставу позову. Оскільки позивачкою не заявлено вимоги про проведення індексації аліментів у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 184 СК України, та не надано відповідного розрахунку, підстав для здійснення судом самостійного перерахунку в іншому правовому порядку немає.

Отже, на спірні правовідносини положення ст. 625 ЦК України про відповідальність за порушення грошового зобов`язання заявлені стороною позивача не поширюються, а тому вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову. Суд захищає право позивача на отримання компенсації за несвоєчасне виконання обов`язку відповідачем (неустойка), однак враховуючи принципи розумності, справедливості та норму про уникнення подвійної відповідальності суд дійшов висновку, що вимога про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних задоволенню не підлягає як така, що не ґрунтується на законі.

Питання понесених судових витрат залишити за позивачем у відповідності до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 180, 196 СК України, ст. 549 ЦК України, ст. ст. 12, 18, 141, 187, 263, 274, 278-279, 354-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення сплати додаткових витрат на дитину - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Наталія БАРАБОЛЯ