Рішення № 137139298, 05.06.2026, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/1208/26

Провадження №: 2/332/2129/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2026 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Завіновської А.П., при секретарі судового засідання Літвіновій Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Василівської районної державної лікарні ветеринарної медицини, про припинення трудових відносин,

встановив:

27.02.2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Василівської районної державної лікарні ветеринарної медицини, про припинення трудових відносин, в обґрунтування якого зазначала наступне.

05.03.2013 року наказом № 24 вона була прийнята на роботу у Василівську районну державну лікарню ветеринарної медицини на посаду лаборанта-радіолога.

З 2021 року їй було призначено пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2.

Внаслідок повномасштабного вторгнення рф на територію України та окупації м. Василівка вона була вимушена переміститись до м. Запоріжжя, про що свідчить довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 2301-5002938365 від 01.09.2023 року.

Оригінал трудової книжки залишився на тимчасово окупованій території України за місцем роботи в с. Підгірне Василівського району Запорізької області.

В березні 2024 року вона працевлаштувалась у Комунальне некомерційне підприємство «Територіальне медичне об`єднання «Здорова родина» Запорізької обласної ради за сумісництвом, з огляду на те, що трудові відносини за основним місцем роботи у Василівській районній державній лікарні ветеринарної медицини не припинені.

25.09.2025 нею було подано заяву до Запорізького обласного центру зайнятості про припинення в односторонньому порядку трудового договору з Василівською районною державною лікарнею ветеринарної медицини.

Листом № 2351/01-25 від 06.10.2025 року їй було повідомлено, що законодавством встановлена можливість звільнення особи через центр зайнятості виключно для набуття статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю і соціальних послуг за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, а отримання нею пенсії за віком з 2021 року унеможливлює надання статусу безробітного та проведення процедури звільнення через центр зайнятості.

З лютого 2024 року і по теперішній час вона не здійснює будь-якої діяльності за основним місцем роботи, заробітна плата не нараховується та не виплачується.

Припинити трудові відносини з відповідачем, подавши відповідну заяву на звільнення неможливо, оскільки Василівська районна державна лікарня ветеринарної медицини зареєстрована на тимчасово окупованій території України.

У зв`язку з наведеним, позивачка просила визнати припиненими її трудові відносини з Василівською районною державною лікарнею ветеринарної медицини з 20.02.2026 року, на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України.

Ухвалою судді від 03 березня 2026 року відкрито провадження у справі і її призначено до розгляду в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 11 год. 00 хв. 25 березня 2026 року. В подальшому розгляд справи було неодноразово відкладено, останній раз на 09 год. 00 хв. 02 червня 2026 року.

Позивачка в судове засідання не з`явилась, звернулася до суду з заявою про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала. Проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Представник відповідача Василівської районної державної лікарні ветеринарної медицини, будучи повідомленим, про день, час та місце проведення судового засідання, повторно в засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив. Відзив не подав.

Виходячи з наведеного, а також положень ч. 3 ст. 211, ч. 4 ст. 223 ЦПК України, суд доходить висновку про можливість здійснення судового розгляду за відсутності учасників справи, на підставі наявних матеріалів, та за письмової згоди позивача, провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою у судове засідання сторін на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

05.03.2013 року наказом № 24 позивачка була прийнята на роботу у Василівську районну державну лікарню ветеринарної медицини на посаду лаборанта-радіолога, що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 .

З 2021 року їй було призначено пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2.

Позивачка є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб № 2301-5002938365 від 01.09.2023 року.

Оригінал трудової книжки позивачки залишився на тимчасово окупованій території України за місцем роботи в с. Підгірне Василівського району Запорізької області.

Виходячи зі змісту довідки № 13 від 19.02.2026 року, ОСОБА_1 з 01.03.2024 року прийнята до Комунального некомерційного підприємства «Територіальне медичне об`єднання «Здорова родина» Запорізької обласної ради, на посаду молодшої медичної сестри (санітарка) ортопедо-травматологічного відділення, зовнішнім сумісником на умовах повного робочого часу на 1,0 ставку.

25.09.2025 позивачкою було подано заяву до Запорізького обласного центру зайнятості про припинення в односторонньому порядку трудового договору з Василівською районною державною лікарнею ветеринарної медицини.

Листом № 2351/01-25 від 06.10.2025 року їй було повідомлено, що законодавством встановлена можливість звільнення особи через центр зайнятості виключно для набуття статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю і соціальних послуг за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, а отримання нею пенсії за віком з 2021 року унеможливлює надання статусу безробітного та проведення процедури звільнення через центр зайнятості, передбаченої абзацом 2 частини 4 статі 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Відповідно до статті 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У пункті 1 частини першої 15 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

За змістом ст. 1 КЗпП України законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 21 КЗпП України трудовий договір - угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи (ст. 24 КЗпП України).

Підставою для припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39) (п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України).

Відповідно до ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Згідно зі ст. 47 КЗпП роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 р. у справі № 758/1861/18 вказано, що відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні.

У постанові Верховного Суду від 25 листопада 2019 року у справі №201/1384/16-ц визнано ефективним і таким, що не суперечить закону спосіб захисту порушеного права шляхом припинення трудових відносин на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Позивач має право на вільний вибір роботи, що включає право на розірвання трудового договору, в порядку статті 38 КЗпП України.

Трудові відносини між сторонами фактично припинені, проте позивачка позбавлена можливості оформити припинення трудових відносин у встановленому законодавством порядку, що порушує її конституційні права.

У зв`язку з наведеним позовна заява підлягає задоволенню.

Згідно до положень ст. 141 ЦПК України задовольняючи позов в повному обсязі, суд присуджує на користь позивача з відповідача понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1 331, 20 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 268, 280, 281 ЦПК України, суд

постановив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Василівської районної державної лікарні ветеринарної медицини, про припинення трудових відносин, задовольнити.

Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та Василівською районною державною лікарнею ветеринарної медицини з 20 лютого 2026 року, у зв`язку із звільненням з посади за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Стягнути з Василівської районної державної лікарні ветеринарної медицини на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 311,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається, за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://court.gov.ua/fair.

Учасники справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного проживання як ВПО: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 .

Відповідач: Василівська районна державна лікарня ветеринарної медицини, місце знаходження: Запорізька область, Василівський район, с. Підгірне, вул. Ветмістечко, буд. 2, ЄДРПОУ 00699129.

Суддя: А.П. Завіновська