Рішення № 137138692, 04.06.2026, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/7499/23

н/п 2/766/5594/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Іванцової Н.К.,

за участю секретаря Бацули К.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

Представник Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» (14.06.2018р. відбулась державна реєстрація та змінено найменування на «АТ КБ «ПРИВАТБАНК») з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву №б/н від 01.10.2014 року. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач під час укладення договору шляхом підписання відповідної заяви ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг. Банк виконав свої зобов`язання за договором у повному обсязі, надавши відповідачу кредит шляхом відкриття карткового рахунку із встановленим кредитним лімітом, котрий у подальшому було збільшено. Відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов`язання, внаслідок чого станом на 17.07.2023 року утворилась заборгованість у розмірі 34507,68 грн., яка складається з: 27500,83 грн. заборгованості за тілом кредита, 7006,85 грн. заборгованості за простроченими відсотками. На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі 34507,68 грн. станом на 17.07.2023 року та судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

Ухвалою від 27.11.2023 року у справі відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Від представника відповідача 27.09.2024 року надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній заперечував проти задоволення позову в повному обсязі. Посилався на те, що анкета-заява містить лише анкетні дані відповідача та не містить істотних умов кредитування, зокрема відомостей про тип картки, розмір кредитного ліміту, розмір процентів, порядок їх нарахування, строк користування кредитом та відповідальність за порушення зобов`язання. Вказував, що Умови та Правила надання банківських послуг, а також Тарифи відповідачем не підписані, тому не можуть вважатися складовою кредитного договору, а паспорт споживчого кредиту містить лише загальну інформацію щодо різних кредитних продуктів та не підтверджує погодження сторонами конкретних умов кредитування. Також зазначав, що заявлена банком до стягнення сума за тілом кредиту фактично визначена як заборгованість за простроченим тілом кредиту, тоді як поточна заборгованість за тілом кредиту, згідно з розрахунком банку, становить 0,00 грн. Крім того, представник відповідача вказував, що банк безпідставно збільшував заборгованість за тілом кредиту шляхом списання за рахунок кредитного ліміту відсотків та інших платежів, у зв`язку з чим наданий банком розрахунок не підтверджує реального розміру заборгованості. Вважав, що відповідач фактично сплатив банку суму більшу, ніж отримав, а тому підстави для стягнення заборгованості відсутні. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою від 09.10.2024 року відповідачу поновлено процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву.

31.10.2024 року у відповіді на відзив представник позивача наполягав на тій обставині, що виписка по рахунку, довідка щодо виданих кредитних карток, наказ про затвердження редакції Умов і правил надання банківських послуг підтверджують чинність редакції Умов і правил надання банківських послуг, що додані до позовної заяви, а також укладення самого кредитного договору. Також зазначив, що згідно умов договору, кошти, отримані для погашення заборгованості за кредитом, у разі недостатності суми здійсненого платежу, насамперед направляються для погашення прострочених процентів за користування кредитом.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив провести розгляд справи без його участі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 01.10.2014 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву, у якій погодився з тим, що дана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг.

З виписки за договором за період з 01.10.2014 по 19.07.2023 року, встановлено, що відповідач дійсно користувався кредитними коштами, а також здійснював часткове погашення заборгованості протягом вказаного періоду.

Відповідно до довідки вбачається, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір №б/н, за яким було надано наступні кредитні картки: № НОМЕР_1 терміном дії до березня 2018 року, № НОМЕР_2 терміном дії до липня 2021 року, № НОМЕР_3 терміном дії до травня 2023 року, № НОМЕР_4 терміном дії до квітня 2025 року.

З довідки, наданої позивачем, вбачається, що відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт 15000,00 грн (27.06.2019), який в подальшому збільшено до 30000,00 грн. (08.10.2021), та у подальшому зменшено до 28001,44 грн. (07.09.2022)

Вищезазначені докази по справі підтверджують факт укладення між сторонами кредитного договору, відкриття відповідачу карткового рахунку, встановлення кредитного ліміту та подальше користування відповідачем кредитними коштами.

Також позивачем до позову додано витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна».

В наданому розрахунку заборгованості, яким позивач обґрунтовував свої вимоги зазначено, що станом на 17.07.2023 року відповідач має заборгованість в розмірі 34507,68 грн., яка складається з: 27500,83 грн. заборгованості за тілом кредита в т.ч. (простроченим тілом кредиту), 7006,85 грн. заборгованості за простроченими відсотками.

За нормами ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За приписами статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно положень статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Такий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Суд враховує, що позивачем не заявлялись вимоги про стягнення процентів у розмірі облікової ставки Національного банку України. Крім того, позивачем не надано жодних належних доказів, які б підтверджували, що відповідач був ознайомлений та прямо погодився з конкретним розміром процентної ставки. За відсутності доведеної домовленості сторін щодо такої істотної умови договору, як розмір відсотків, підстав для нарахування та стягнення будь-яких відсотків за користування кредитними коштами суд не вбачає.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як слідує з матеріалів справи, зокрема із анкети-заяви позичальника, в ній відсутні умови щодо строку дії кредитного ліміту, його розміру, відсоткової ставки, порядку погашення заборгованості.

Позивач, звернувшись із вимогою про погашення кредиту, просив окрім тіла кредиту (суми, яку фактично отримав позичальник), стягнути відсотки. Обґрунтовуючи своє право вимоги в цій частині, а також розмір і порядок нарахування, позивач, крім розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилається на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, які розміщені на банківському сайті www.privatbank.ua, а також Тарифи, як невід`ємну частину договору, яким визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пені та штрафу за несвоєчасне погашення кредиту та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо нарахування відсотків за користування кредитними коштами.

Наданий позивачем витяг із Умов та Правил надання банківських послуг належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем.

За таких обставин, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків, подані банком Витяг з Умов та Тарифи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Суд звертає увагу на те, що витяг з умов та правил надання банківських послуг не є документом, котрий може підтверджувати умови кредитування, оскільки у вказаному документі передбачено умови кредитування для кредитних карток «Універсальна», проте, з його змісту не вбачається умови якої саме кредитної картки погоджувалися з відповідачем, також у матеріалах справи відсутнє підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем в електронному вигляді умови кредитування для кредитних карток «Універсальна». Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що відповідач був ознайомлений саме з наданими позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог Умовами, Тарифами споживчого кредиту.

Крім того, Витяг з умов та правил надання банківських послуг не підтверджує домовленості між Банком та ОСОБА_1 про істотні умови кредитного договору, оскільки містить узагальнену інформацію про умови кредитування та базуються на обраних споживачем умовах кредитування. Реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.

Таким чином, даний документ неможливо визнати належним доказом досягнення між сторонами кредитного договору конкретних умов стосовно розміру відсоткової ставки за користування кредитом, оскільки наявна у ньому інформація є попередньою та містить два типи кредитного продукту без зазначення, який саме з них обирає позичальник.

Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Такого висновку суд дійшов також з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, які є обов`язковими для застосування у відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Також, суд вважає, що вказані Правила та умови кредитування не є складовою кредитного договору, укладеного шляхом підписання відповідачем Анкети-заяви.

Встановивши, що анкета-заява не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов`язку по сплаті заборгованості за процентами за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту.

Судом досліджено надану позивачем виписку за рахунком, з якої вбачається, що заборгованість за тілом кредиту частково сформована за рахунок списання банком з кредитного ліміту нарахованих протягом усього часу відсотків за користування кредитом.

Що стосується паспорту споживчого кредиту, який наданий до матеріалів справи, суд виходить з наступного.

Суд зауважує, що у паспорті міститься посилання на те, що інформація зазначена у ньому зберігає чинність та є актуальною лише до 15.07.2021 року, в той час як позивач просить стягнути заборгованість, яка нараховувалась станом на 17.07.2023 року.

Більш того, зі змісту цього паспорту слідує, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів, тощо.

Таким чином, вказаний паспорт містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Така правова позиція міститься у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20.

Відтак, враховуючи викладене, суд доходить висновку, що у задоволенні позовних вимог у частині стягнення з відповідача на користь банку 7006 грн. 85 коп. заборгованості за відсотками необхідно відмовити.

Оскільки судом не встановлено належного погодження сторонами умов щодо розміру процентної ставки та порядку нарахування процентів, усі списані банком суми, визначені у виписці як відсотки за користування кредитним лімітом, незалежно від зазначеної банком процентної ставки, не можуть бути покладені на відповідача як самостійна складова заборгованості та підлягають врахуванню при визначенні фактичного розміру неповернутого тіла кредиту.

З виписки про рух коштів від 19.07.2023 року з`ясовано, що банком списано відсотків на суму 10260,14 грн (952,94 + 860,72 + 952,94 + 922,20 + 952,94 + 926,52 + 6,27 + 94,60 + 560,28 + 537,17 + 467,61 + 479,25 + 500,61 + 513,60 + 514,40 + 517,39 + 500,70).

Отже, розмір неповернутого кредиту ОСОБА_1 станом на 17.07.2023 при зарахуванні вказаної суми до повернення тіла кредиту, становить 17240,69 грн., виходячи з такого розрахунку: сума заявленої банком заборгованості за тілом кредиту 27500,83 грн. 10260,14 грн. безпідставно списаних відсотків.

Доводи представника відповідача про те, що заявлена до стягнення сума є заборгованістю за простроченим тілом кредиту, а не поточним тілом кредиту, суд відхиляє, оскільки з наданого банком розрахунку та виписки вбачається наявність заборгованості саме за тілом кредиту, до складу якої входить прострочена заборгованість, а тому сам по собі поділ заборгованості на поточну та прострочену не свідчить про відсутність обов`язку позичальника повернути фактично отримані кредитні кошти.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню. Суд вважає доведеним факт користування відповідачем кредитними коштами та наявність у нього заборгованості за тілом кредиту в розмірі 17240,69 грн.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідача на користь банку судовий збір у розмірі 1340,97 грн. = (2684 грн. х 17240,69 грн./34507,68 грн.), тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 527, 530, 536, 546, 549, 550, 610-611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст.12, 13, 76, 77, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 277-279, 354 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором №б/н від 01.10.2014 року станом на 17.07.2023 року в розмірі 17240 (сімнадцять тисяч двісті сорок) грн. 69 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати в розмірі 1340 (одна тисяча триста сорок) грн. 97 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_5 , МФО 305299, адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д)

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 )

СуддяН.К.Іванцова