Ухвала суду № 13713804, 01.02.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ УХВАЛА 01 лютого 2011 рокуСправа №14/2617

Господарський суд у складі головуючого судді Хабазні Ю.А., при секретарі судового засідання Соколишиній І.А., за участю за участю арбітражного керуючого Гусака Ю.М. (за посадою, розпорядник майна), представників за довіреностями Онищенка В.Д., Якшина С.О. (від боржника), Каштальяна Ю.Ф., Павленко Л.О. (від ініціюючого кредитора), Грищенко І.Д. (від КП «Черкасиводоканал»), ОСОБА_7, ОСОБА_8 (від ОСОБА_9, ОСОБА_10), Колесникова Д.В. (від товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрна і хімічна компанія»), Богушинського Л.В. (від ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»у особі УМГ «Черкаситрансгаз»), Павленко М.В., Ігнатенка С.М. (від державної податкової інспекції у місті Черкаси), Шокот О.О., (від державної податкової інспекції у Черкаському районі), Михна Р.М. (від управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі), Гончарука М.П. (від компанії in Enterprises LLP»), Поповського Д.І. (від компанії Holdings Limited»), Філімонової О.А. (від первинної профспілкової організації боржника), Янчука М.А. (від Фонду державного майна України), Дудник Н.А. (від управління ДСО при ГУМВС в Черкаській області), Євтушенко І.І. (від відкритого акціонерного товариства «Черкасиобленерго»), Півнюка С.Я. (від відкритого акціонерного товариства «Черкасигаз»), розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду клопотання

заявникарозпорядника майна

прозатвердження реєстру вимог кредиторів

у справі за заявою

ініціюючого кредиторавиробничо-комерційної фірми «Резон»

до боржника Черкаського державного заводу хімічних реактивів

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИВ:

Провадження у справі про банкрутство порушено ухвалою суду від 16.10.2009.

Після публікації в газеті “Голос України” від 27.04.2010 оголошення про порушення справи про банкрутство, відповідно до ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі Закон), судом розглянуто вимоги, які надійшли від конкурсних кредиторів і які боржником за участю розпорядника майна повністю або частково визнано чи відхилено та надіслано повідомлення про результати їх розгляду, а також скарги на відхилення вимог останніми. Скарг від сторін на дії розпорядника майна, арбітражного керуючого Гусака Ю.М. щодо розгляду вимог конкурсних кредиторів від учасників провадження у справі про банкрутство не надійшло.

У останнє судове засідання не зявились представники від Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відкритого акціонерного товариства «Укртелеком», державної інноваційної фінансово-кредитної установи, Черкаського обласного сектору з питань банкрутства, управління Пенсійного фонду України в Черкаському районі, товариства з обмеженою відповідальністю «Компроміс», управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі, ВП «Черкаська ТЕЦ»відкритого акціонерного товариства «Черкаське хімволокно», прокуратури Черкаської області. Усі заявники були належним чином повідомлені про час і місце проведення судового засідання, однак, своїх представників не направили, про причини неявки не повідомили.

Ухвалою суду від 08.09.2010 сторонам та учасникам провадження у справі розяснено, що неявка їх представників у попереднє судове засідання не є перешкодою для його проведення, у ході якого суд може розглянути вимоги за наявними матеріалами. Ухвалами суду про відкладення судових засідань, в тому числі і від 20.01.2011 звернено увагу повідомлених осіб, що причини неявки мають підтверджуватись доказами та що неможливість явки одного представника (в т.ч. з причин хвороби, відрядження, відпустки, участі в іншому судовому засіданні), не позбавляє можливості керівника чи фізичної особи-підприємця призначити іншого або представляти інтереси особисто, а також не позбавляє сторону можливості направити витребувані судом відомості і документи.

Відповідно до ст.75, 85 Господарського процесуального кодексу України суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами, у попередньому судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Заслухавши у ході попереднього судового засідання (яке відбулось з розгляду по суті вимог 10.12.2010, 10.01.2011, 20.01.2011 та 01.02.2011) пояснення представників, що зявились, дослідивши наявні у справі та додатково надані цими представниками матеріали, суд встановив,

що вимоги ініціюючого кредитора, виробничо - комерційної фірми «Резон», підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів відповідно до ухвали суду у цій справі від 02.04.2010.

Так, у ході розгляду справи ініціюючий кредитор подав заяву від 14.10.2010 (а.с.17 т.10) про залучення до матеріалів справи рішення господарського суду Черкаської області від 06.05.2010 у справі №11/649 про стягнення на користь ініціюючого кредитора з боржника 97001,12 грн. інфляційних, 970,00 грн., витрат на оплату державного мита 167,73 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та у судовому засіданні заявив про збільшення заявлених вимог у звязку з цим рішенням на стягнену ним суму (98138,85 грн.).

Боржник, розпорядник майна та решта присутніх від надання суду пояснень щодо додаткових вимог заявника утримались.

Суд вважає, що додатково заявлені вимоги не підлягають визнанню, оскільки заяву подано 14.10.2010, тобто після закінчення установленого ст. 14 Закону 30-ти денного терміну для подання заяв з конкурсними вимогами до боржника, оскільки вимоги виникли відповідно до рішення суду, яке набрало законної сили після порушення провадження у справі. Тобто зазначені вимоги не є конкурсними, а отже у вимозі про визнання суми 98138,85 грн. конкурсною і про включення її до реєстру вимог конкурсних кредиторів необхідно відмовити;

що вимоги, які заявили конкурсні кредитори (ОСОБА_9, товариство з обмеженою відповідальністю «Українська аграрна і хімічна компанія», управління Пенсійного фонду України в Черкаському районі, державна податкова інспекція у м.Черкаси, державна податкова інспекція у Черкаському районі, ОСОБА_10, управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі, управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Черкаській області, відкрите акціонерне товариство «Черкасиобленерго») боржником і розпорядником майна визнані, є обгрунтованими, підтверджуються поданими ними доказами (зокрема, рішеннями суду; виконавчими документами; поданими боржником податковими деклараціями і розрахунками; рішеннями ДПІ про стягнення штрафних санкцій; поданими боржником розрахунками страхових внесків; рішеннями органів ПФУ про стягнення пені і штрафних санкцій; договорами, актами приймання і передачі виконаних робіт; поданими заявниками розрахунками суми основного боргу і нарахувань на неї, письмовими поясненнями заявників) та підлягають визнанню і включенню до реєстру вимог конкурсних кредиторів повністю у заявленому ними розмірі згідно з черговістю, визначеною у реєстрі.

При цьому, при розгляді вимог наступних заявників:

товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрна і хімічна компанія»представник заявника наполягає на включенні усіх вимог у четверту чергу з огляду на визнання їх рішенням суду, однак, представник ДК «Укртрансгаз»заперечує і вказує на необхідності віднесення пені, визначеної рішеннями суду у шосту чергу. Суд погоджується з доводами останнього, оскільки визнання розміру пені рішенням суду (а.с.42 т.3) не змінює її правової природи, тому пеня у сумі 1522972,47 грн., підлягає включенню до реєстру і погашенню у шосту чергу, решта вимог 1709116,28 грн. у четверту;

державної податкової інспекції у Черкаському районі представник заявника вказав, що у заяві помилково вказано про те, що вимоги є поточними і просить їх включити до реєстру вимог конкурсних кредиторів. Боржник і розпорядник майна боржника проти заявлених вимог не заперечували. Суд вважає, що заявлені вимоги є конкурсними і підлягають включенню у третю (1743,68 грн.) та шосту (4253,44 грн.) черги, оскільки виникли і визнані рішенням суду до порушення провадження у справі (а.с.81 т.4, 67 т.10 та 37 т.11);

управлінь Пенсійного фонду України у Черкаському районі та Соснівському районі м.Черкаси щодо суми фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" підлягають погашенню у третю чергу згідно із ст. 31 Закону, оскільки стягнення зазначених платежів передбачено п.2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст.2 і 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", а тому вказана сума є збором (обовязковим платежем);

відкритого акціонерного товариства «Черкасиобленерго»боржник заперечив наявність боргу перед заявником і пояснив, що має заборгованість лише у сумі 17080,84 грн., оскільки ним проведено розрахунки з боржником. Суд вважає, що проведення розрахунків за вимогами, які є конкурсними після порушення провадження у справі суперечить мораторію і є незаконним, а тому доводи про проведення розрахунків судом не приймаються до уваги. Неодноразово у судових засіданнях (зокрема ухвалою суду від 20.01.2011) боржнику пропонувалось надати суду докази погашення заборгованості перед ВАТ «Черкасиобленерго», однак, протягом усього часу розгляд вимог кредиторів доказів того, що кошти на вказану суму сплачені до порушення провадження у справі, чи й взагалі доказів того, кошти сплачені, боржником не надано. Згідно ж із наявними у справі матеріалами рішенням суду від 10.03.2009 у справі №10/459 з боржника на користь заявника стягнено 460695,12 грн. основного боргу, 13665,81 грн. пені, 4743,60 грн. витрат на оплату державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Доказів оплати вказаної суми боргу до порушення провадження у справі боржником не надано. Заявник вказує про наявність основного боргу станом на час порушення провадження у справі у розмірі 314982,22 грн. (а.с. 8 т.9), а у первісно поданій заяві просить визнати конкурсною заборгованістю суму основного боргу 108426,06 грн., а також не погашені відповідно до вищевказаного рішення суду від 10.03.2009 суми 13665,81 грн. пені, 4743,60 грн. витрат на оплату державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Оскільки визначення предмету позову є правом заявника, оскільки ним доведено вимоги на суму більшу від заявлених, суд визнає заявлені вимоги у повному розмірі і включає їх у четверту та шосту згідно з реєстром;

державної податкової інспекції у м.Черкаси заявлені вимоги підлягають включенню до реєстру і погашенню у наступній черговості: у шосту чергу нараховані штрафні санкції відповідно до рішень заявника на суму 11801,05 грн. (6615,00+ 1431,52+ 249,74+ 170,00+ 1200,00+ 1067,39+ 1067,40), а також нараховані ним суми пені по кожному податку окремо на суму 162118,05 грн. (67827,81+ 195,01+ 1938,80+ 92071,22+ 79,1+ 6,11), разом вимог у шосту чергу на суму 173919,10 грн.; решта вимог згідно з податковим повідомленням рішенням від 21.01.2008 №0000272301/0 (в частині суми 7702 грн.), деклараціями і розрахунками на суму 1768749,42 грн. у третю чергу;

що вимоги комунального підприємства «Черкасиводоканал» підлягають частковому визнанню і включенню до реєстру вимог кредиторів у сумі 168983,29 грн. основного боргу у четверту чергу виходячи з наступного.

Так, заявником подано дві заяви з вимогами до боржника: перша вх. суду №6868 від 30.04.210 (а.с. 1 т.3) на суму 104387,22 грн. та друга вх. суду №7566 від 18.05.2010 (а.с. 87 т.4) на суму 130026,82 грн. (разом 234414,04 грн.), однак, надалі подано клопотання (вх. суду №16561 від 12.11.2010, а.с. 110 т.11) про обєднання вказаних вимог із загальною сумою 232498,70 грн.

Боржник та розпорядник майна у судовому засіданні заявлені вимоги визнали повністю.

Суд вважає зменшення суми у заяві від 12.11.2010 технічною помилкою і у своїх розрахунках виходить із більшої суми по обом заявам (234414,04 грн.). Так, рішенням господарського суду Черкаської області від 30.06.2009 у справі №18/1316 стягнено основний борг за період за 2008 рік по лютий 2009 року на суму 103044,28 грн. основного боргу та 1342,94 грн. Отже ці вимоги є безспірними і підлягають включенню до реєстру вимог конкурсних кредиторів. У другій же заяві заявником заявлено вимоги за період з травня 2009 року по травень 2010 року. Однак, вимоги, які виникли після порушення провадження у справі (16.10.2009) є поточними вимогами. Проведення розрахунків за конкурсними вимогами після порушення провадження у справі є незаконним в силу мораторію, введеного ухвалою суду про порушення провадження у справі. Проте проведення розрахунків за поточними вимогами не суперечить Закону. Отже вимоги заявника по другій заяві, виходячи із заявленого періоду, підлягають визнанню у розмірі 64596,07 грн. з нарахованих сум за травень серпень 2009 року згідно з відповідними рахунками і з урахуванням оплати у цей період відповідно до платіжних доручень №№160, 245 і 550 (19508,88+19609,09+21541,04+20568,401631,34100005000)

Тому у вимозі про визнання суми 65430,75 грн. конкурсною і про включення її до реєстру вимог конкурсних кредиторів необхідно відмовити;

що вимоги управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі підлягають частковому визнанню і включенню до реєстру вимог кредиторів виходячи з наступного.

Так, первісні вимоги заявлені на суму 7100180,50 грн. Вимоги заявлено станом на 07.05.2010. Боржником і розпорядником майна заявлені вимоги визнано повністю.

Суд вважає, що конкурсні вимоги заявника підлягають визнанню і включенню до реєстру вимог конкурсних кредиторів у сумах 4490825,99 грн. пільгових пенсій за період з серпня 2008 року по вересень 2009 року у третю чергу (розрахунок а.с. 30 т.10), 815847,96 грн. страхових внесків у другу чергу за період з серпня 2008 року по вересень 2009 року згідно з поданими боржником розрахунками сум страхових внесків за цей період та 101567,02 грн. штрафних санкцій і пені, нарахованих відповідно до рішень заявника №№1027, 1278, 1354, 309, 743, 1219, 1381, 1679 (а.с. 1-139 т.5, а.с.45. т.13). При цьому суми фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" підлягають погашенню у третю чергу згідно із ст. 31 Закону, оскільки стягнення зазначених платежів передбачено п.2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст.2 і 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", а тому вказана сума є збором (обовязковим платежем).

Решта зобовязань виникли після порушення провадження у справі (16.10.2009) і задоволенню не підлягають, оскільки згідно із ст.1 Закону конкурсними є кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. Заявник відповідно до ст.23 Закону має право на предявлення цих вимог в межах ліквідаційної процедури. Тому у вимозі про визнання суми 1691939,53 грн. конкурсною і про включення її до реєстру вимог конкурсних кредиторів необхідно відмовити;

що вимоги Кіровоградського регіонального відділення Державної інноваційно фінансово-кредитної установи підлягають частковому визнанню і включенню до реєстру вимог кредиторів виходячи з наступного.

Прокурором подано заяву в інтересах заявника на суму 1196465,82 грн. (а.с. 136 т.6) з них 1133407,17 грн. основного боргу, 50694,21 грн. інфляційних та 12364,44 грн. річних, однак заявником також самостійно подано заяву з вимогами до боржника на суму 128120,07 грн. станом на 31.03.2010 (з них 1133407,17 грн. основного боргу, 103964,35 грн. інфляційних та 20748,55 грн. річних (а.с. 1 т.7). Боржник та розпорядник майна проти заявлених вимог не заперечували. При розгляді вимог суд виходить із більшої від заявлених прокурором та заявником сум (128120,07 грн.). Під час розгляду вимог заявником надано на вимогу суду розрахунок заявлених вимог станом на час порушення провадження у справі (а.с. 59-62 т.13), однак, підтримано заявлені вимоги у повному розмірі. Суд вважає, що визнанню конкурсними і включенню до реєстру вимог конкурсних кредиторів підлягають вимоги, які виникли до порушення провадження у справі (16.10.2009). Зокрема такими є вимоги на суму 1184824,05 грн. (1133407,17 грн. основного боргу, 103964,35 грн. інфляційних та 20748,55 грн. річних), які підлягають погашенню у четверту чергу. У визнанні решти суми 73296,02 грн. конкурсною та у включенні її до реєстру вимог конкурсних кредиторів необхідно відмовити;

що розгляд вимог відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Центру телекомунікаційних послуг Черкаської філії ВАТ «Укртелеком»на суму 4642,43 грн. необхідно припинити з наступних підстав. Так, заявлені вимоги обгрунтовані рахунками за березень-квітень 2010 року і наявністю боргу станом на 01.04.2010. Заявником 18.01.2011 подано заяву про відмову від заявлених вимог у звязку із відсутністю боргів станом на час порушення провадження у справі. Суд вважає, що вказана відмова не порушує інтересів боржника та інших учасників провадження у справі про банкрутство боржника, тому приймає її, у звязку з чим розгляд вимог заявника необхідно припинити по п.4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України;

що вимоги відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ»ВАТ «Черкаське хімволокно»на суму 27140,08 грн., включені попереднім розпорядником майна боржника Юрковим М.О. до складеного ним реєстру вимог кредиторів, є безпідставними, оскільки будь-яких заяв до суду із вказаними вимогами до боржника заявником до суду не подавалось. У судовому засіданні 10.12.2010 представник заявника вимоги підтримав, однак, доказів подання заяви не надав, як не надав їх і у наступні судові засідання відповідно до ухвал суду від 10.01.2011 та інших. Вказані обставини свідчать про пропуск заявником встановленого ст.14 Закону 30-ти денного строку подання заяв про визнання кредитором до суду. Доводи представника заявника про подання заяви безпосередньо арбітражному керуючому не можуть бути взяті до уваги, оскільки ст.14 Закону, якою зобовязано подати у місячний строк після публікації оголошення заяву про визнання кредитором боржника, однозначно визначає, що остання направляється господарському суду. Таким чином, вимоги існують, однак, не розглядаються і вважаються погашеними;

що не підлягають визнанню повністю вимоги наступних заявників в з наступних мотивів.

Відкрите акціонерне товариство «Черкасигаз» подало заяву з вимогами на суму 3861,67 грн. Заявлені вимоги обгрунтовані договором від 01.01.2005 №5, рахунками за жовтень 2009-квітень 2010 років (а.с. 61 т.4). Боржник і розпорядник майна заявлені вимоги визнали повністю.

Однак, зазначені вимоги виникли після порушення провадження у справі (16.10.2009). Так рахунки на оплату за жовтень, листопад і грудень 2009 року виставлені боржнику відповідно 05.11.2009, 07.12.2009 і 16.12.2009 (а.с. 65-67 т.4), отже є поточними вимогами і не підлягають визнанню конкурсними. Також суду не надано доказів (рахунку) на підтвердження боргу на суму 1,22 грн., вказаного у розрахунку вимог як сальдо на 01.01.2009, тому у задоволенні цих вимог необхідно відмовити за їх недоведеністю.

Отже у вимозі заявника про визнання суми 3861,67 грн. конкурсною і про включення її до реєстру вимог конкурсних кредиторів необхідно відмовити.

Черкаське обласне відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності подало заяву з вимогами на суму 14130,49 грн. Заявлені вимоги обгрунтовані актом перевірки від 25.05.2010 та актом звірки взаємних розрахунків станом на ту ж дату. Боржник і розпорядник майна заявлені вимоги не визнали повністю, вказуючи, що вони є поточними.

Суд погоджується з доводами останніх, оскільки наявність боргу станом на дату порушення провадження у справі (16.10.2009) відсутня, що підтверджує і сам заявник у листі від 05.10.2010 (а.с. 77 т.9). Вказані обставини підтверджуються і розрахунковою відомістю, поданою боржником 16.10.2009, згідно з якою заборгованість відсутня. Крім того, вищеназвані акт перевірки і акт звірки самі по собі не є документами про право вимоги. Отже у вимозі про визнання суми 14130,49 грн. конкурсною і про включення її до реєстру вимог конкурсних кредиторів необхідно відмовити.

Прокурором подано заяву в інтересах ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»у особі управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз»на суму 5771995 грн. У судових засіданнях прокурором та представником (керівником) заявника вимоги підтримані в повному обсязі.

На обгрунтування вимог останній пояснив: що вони грунтуються на правовідносинах, які виникли із договору про сумісну діяльність щодо будівництва виробництва одоронату природного газу від.10.02.21998 №32 та додаткової угоди №1 від 02.11.1998 (далі Договір-32); що після визнання Договору-32 недійсним у боржника виникло зобовязання повернути усе отримане за угодою; що у спільну діяльність заявником було внесено і передано боржнику 11898874,58 грн. (з них: 872831,23 грн. взаємозалік по газу, 1065880,00 грн. вартість проектної документації, 9960163,36 грн. векселі /а.с. 162 т.13/); що із вказаної суми йому повернено проектно-кошторисну документацію та обладнання, яке було поставлено в рахунок переданих боржнику векселів третім учасником по Договору-32; що проектно-кошторисна документація була оплачена заявником, передана боржнику, а після визнання недійсним Договору-32 повернена заявнику, тому спору по ній немає; що доказів поставки газу будь-кому з учасників Договору-32 не має; що вимоги у справу про банкрутство ТОВ Підприємство «Трансенергогаз»ним не предявлялись.

Щодо переданих боржнику 7-ми векселів представник заявника пояснив: що векселі були випущені в обіг третім учасником по Договору-32 , ТОВ Підприємство «Трансенергогаз»; що векселі передавались з метою повернення їх векселедавцю, ТОВ Підприємство «Трансенергогаз», для наступної поставки останнім технологічного обладнання; що векселів, чи й навіть їх копій, немає; що вказати і довести обставини про те, якими ці були векселі (простими чи переказними), чи містили вони написи (індосамент), чи акцептовані, чи авальовані не може із-за відсутності документів; що доказів внесення плати чи доказів поставки газу третій особі за Договором-32 за отримані від неї векселі не має; що підставою передачі векселів вважає Договір-32.

На запитання, на яких умовах передавалися векселі від ТОВ Підприємство «Трансенергогаз»заявнику, які витрати поніс заявник у звязку з отриманням цих векселів заявник пояснити і надати докази на підтвердження цих обставин не зміг.

Доказами наявності у боржника грошових зобовязань перед ним заявник вважає такі документи: акт звірки взаємних розрахунків, баланс спільної діяльності, лист боржника від 24.05.2005 №20-1431, аудиторський висновок від 06.12.2005, рішення господарського суду Черкаської області від 27.11.2007 у справі №10/4352 (а.с. 50-67 т.8); Договір-32, додаткова угода №1 від 02.11.1998, рішення суду від 29.11.2006 (а.с. 82 т.11); акти прийому-передачі векселів від 02.08.1999 /на суму 717090,26 грн., 31.08.1999 на суму 1791973,94 грн., 07.10.1999 на суму 1646094,86 грн., 07.10.1999 на суму 1606928,14 грн., 15.03.2000 на суму 4198076,15 грн. (далі Акти передачі 7 векселів), лист боржника від 28.03.2001 №05-1385 (а.с. 151-162 т.13).

Проти заявлених вимог учасники провадження у справі про банкрутство боржника заперечили з наступних мотивів:

розпорядник майна боржника що Договір-32 визнано недійсним, що відсутнє рішення суду про стягнення коштів у заявленій сумі з боржника, що векселедавець ліквідований;

боржник що заявник не надав доказів (первинних бухгалтерських документів), які дають підстави для стягнення грошей; що обладнання у повному обсязі по векселям поставлене не було; що векселі повернув векселедавцю, третій особі за Договором-32; що у сумісній діяльності боржник ніс затрати на створення предмету спільної діяльності, охорону, оплату податків, тощо; що заявник вказує на знищення документів із-за спливу трирічного строку їх зберігання, отже тим самим підтверджує як сплив строку позовної давності за векселями так і неможливість довести свої грошові вимоги; що документи про грошові вимоги мають бути дійсними на момент предявлення вимоги до суду;

ініціюючий кредитор що відсутні докази на підтвердження вимог; що спільна діяльність має наслідком спільний ризик неотримання результату і понесення збитків;

ТОВ «Українська аграрна і хімічна компанія»що це є спільна діяльність, тому є спільний ризик неотримання доходів; що пропущені строки позовної давності як для предявлення векселів до стягнення і стягнення заборгованості за актами приймання передачі; що індосанти несуть солідарну відповідальність перед векселедержателем, а отже права на стягнення вексельної суми заявник не має; що вини боржника у непоставці обладнання третьою стороною Договору-32 немає; що не подано жодного первинного документа, який свідчить про право вимоги; що після визнання Договору-32 недійсним предмет спільної діяльності продовжує існувати і є спільною власністю усіх учасників Договру-32.

Заслухавши представників сторін та дослідивши подані ними докази суд вважає, що вимоги задоволенню не підлягають у повному обсязі виходячи з таких чотирьох підстав:

вказані Акти прийому передачі 7 векселів свідчать про наявність правовідносин, повязаних з обігом векселів. Однак, не те що оригінали, навіть копії вказаних векселів відсутні, у звязку з чим неможливо встановити якими були ці векселі (простими чи переказними), чи наявні на них написи (індосамент, акцепт, аваль тощо), які саме і ким та в якій послідовності здійснені, чи предявлені векселі до оплати та чи здійснювався протест, у звязку з чим неможливо встановити, які це були правовідносини (і відповідно які норми законів мають бути застосовані) про обіг векселя чи цивільно-правові. Зокрема, згідно із ст.47 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі (Закон про приєднання від 06.07.1999 №826-XIV) «всі трасанти, акцептанти, індосанти і особи, які забезпечують авалем платіж за переказним векселем, є солідарно зобов'язаними перед держателем. Держатель має право пред'явити позов до кожної з цих осіб окремо і до всіх разом, при цьому необов'язково додержуючись тієї послідовності, в якій вони зобов'язалися. Таке саме право належить кожній особі, яка поставила свій підпис на векселі, після того як вона прийме його і здійснить платіж за ним». Отже право предявлення позову до зобовязаних осіб має держатель векселя, яким заявник не. На якому ж праві (на підставі якої норми) подано вимогу (предявлено позов) до боржника обгрунтування відсутні;

згідно із абз.6 ст.1 Закону кредитор це юридична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Суд погоджується з доводами учасників провадження у справі про банкрутство боржника про те, що у справу не надано документів (доказів) про право грошової вимоги до боржника. Зокрема, оригінали Актів прийому передачі 7 векселів відсутні, тому наявні копії навіть не можна визнати борговою розпискою. Крім того, Акти прийому передачі 7 векселів підписані іншими від вказаних у Договорі-32, особами докази їх уповноваження сторонами на підписання останніх відсутні;

рішення господарського суду Черкаської області від 27.11.2007 у справі №10/4352, яким на підставі тих же доказів було стягнено на користь заявника суму, що є предметом вимоги у цій справі про банкрутство, було скасовано постановою Вищого господарського суду України від 10.06.2008. Скасовуючи і вказане рішення суду першої інстанції і постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.02.2008 суд касаційної інстанції зазначив, що «якщо заявник має право повернення внесків у спільну діяльність у повному обсязі, то і відповідач (тобто боржник) має право на отримання плати за використання виробничої і технологічної інфраструктури заводу у виробництві одоранту газу (як було передбачено угодою і можливо мало місце з огляду на протокол виробничої наради від 16.03.2005 в якому зафіксовано дослівно: «Витрати, понесені УМГ «Черкаситрансгаз»під час роботи по створенню спільного виробництва одоранту природного газу на ЧДЗХР списати за рахунок прибутку минулих періодів». У такому випадку суд проводить залік взаємних вимог, а стягненню підлягає різниця між ними». У цій постанові суд касаційної інстанції також звертає увагу на наявність збитків «трьох сторін від спільної діяльності, які становлять 6130,0 тис. грн.»

Аналізуючи зазначені обставини суд приходить до висновку про те, що у даному випадку вимоги мають грунтуватись не на тих внесках, що сторони вклали у спільну діяльність (а після визнання Договору-32 недійсним мають розібрати внесене). В даному випадку внаслідок цієї діяльності було створено новий предмет, який не складається з окремих індивідуально чітко виражених частин. Адже не можна припустити, що витрати, понесені боржником на користь третіх осіб (тобто не на сторін Договору-32) під час сумісної діяльності (наприклад, податки, витрати на охорону, оплата роботи працівників і будь-які інші витрати), лягають тягарем виключно на боржника, а двом іншим учасникам повертається усе те, що ними було передано в чистому вигляді боржнику.

Отже сторонами Договору-32 мало бути оцінено спільно створений предмет (з урахуванням внесків, витрат і збитків), а тоді проводитись його розподіл відповідно до частки кожного. Такий документ з грошовими вимогами до боржника не існує;

як слідує із пояснень заявника векселі були передані заявником боржнику для оплати технологічного обладнання, 6 векселів були передані ТОВ Підприємство «Трансенергогаз» (який одночасно є і векселедавцем і третьою стороною Договору-32), і усе обладнання отримане боржником від ТОВ Підприємство «Трансенергогаз»повернено заявнику (акт здачі-примання обладнання від 28.12.2006, а.с. 92 т.11). Однак, дані обставини не підтверджені належними доказами, а та обставина, що у предметі спільної діяльності залишився прибуток від операції з векселями, який знаходиться у розпорядженні боржника, заявником не доведена.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Компроміс»подало до суду заяву від 25.05.2010 з вимогами до боржника на суму 194500 грн. Заявлені вимоги обгрунтовані наявністю договорів про надання юридичних послуг від 15.05.2007, 01.09.2007, 01.12.2007, 01.03.2008, 01.06.2008, 01.09.2008, 01.12.2008 (далі Договори юридичних послуг), актів приймання передачі від 01.10.2008, 01.09.2008, 31.07.2008, 29.08.2008, 01.07.2008, 02.06.2008, 30.04.2008, 14.04,2008, 01.04.2008, 29.02.2008, 31.05.2007, 31.12.2007, 31.01.2008, 22.06.2007, 31.07.2007, 31.08,2007, 01.11.2007, 01.10.2007, 30.11.2007, 02.02.2009, 01.12.2008, 07.11.2008 та актом звірки взаємних розрахунків станом на 21.05.2010. Надалі, у ході судового розгляду вимог заявник подав заяви від 22.09.2010 (а.с. 154 т.8) про збільшення заявлених вимог на суму 3938533,80 грн. та від 19.10.2010 (а.с. 2 т.11) про уточнення усіх заявлених вимог до суми 3557208,70 грн. При розгляді вимог суд виходить з останньої заяви.

Представником заявника було подано клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з проведенням органами прокуратури перевірки по факту укладення і виконання Договорів юридичних послуг, яке було відхилене з підстав, вказаних в ухвалі суду від 20.01.2010, та клопотання про витребування з Придніпровського районного суду рішень останнього у справах, у яких представник заявника приймав участь, і про витребування від боржника наказів і договорів за період дії Договорів юридичних послуг (15.05.200702.02.2009), яке було задоволено ухвалою суду від 20.01.2011. Заявником до дня судового засідання були надані згадані ним рішення Придніпровського районного суду, які приєднано до справи. Боржником у судовому засіданні 01.02.2011 були надані книги наказів по підприємству та угоди, укладені боржником у період дії Договорів юридичних послуг із заявником. Оглядом останніх установлено, що частина договорів та частина наказів протягом усього періоду містить дані про погодження їх особою, за підписом і розшифруванням підпису «ОСОБА_27.». У судових засіданнях 03.12.2010, 20.01.2011 представник заявника вимоги підтримав і пояснив, що виконав ті роботи з надання юридичних послуг, які вказані в Договорах юридичних послуг та підтверджені відповідними актами приймання передачі; що фактичне виконання робіт підтверджується підписами (візуванням) на укладених боржником договорах та виданих боржником наказах, рішеннями судів, за якими виграно судові процеси; що договори є дійсними, не визнані в установленому порядку недійсними, кримінальні справи щодо їх підробки відсутні, отже вони не є сфальсифікованими. У останнє судове засідання не зявився, був належним чином повідомлений про час і місце проведення засідання, причин неявки не повідомив, однак подав до суду документи.

Наступні учасники провадження у справі про банкрутство боржника проти заявлених вимог заперечили і пояснили таке:

боржник що Договори юридичних послуг укладено між колишнім керівником боржника і юридичною особою (заявником), директором якої є дружина керівника боржника, що фактично ніяких робіт заявником не виконувалось, що відсутність фактичного виконання робіт за Договорами юридичних послуг підтверджена актами органів ДПІ та КРУ, що заяву про збільшення заявлених вимог подано після пропуску установленого законом 30-ти денного строку предявлення вимог, що усього актів підписано на 327 тис грн., з яких 132,5 тис. грн. було сплачено попереднім керівником боржника, що справу по ОСОБА_10 програно, вона є кредитором, однак, згідно з актом виконаних робіт нараховано борг з боржника у сумі 10 відсотків від суми позову;

розпорядник майна боржника що ним перевірялись документи за період дії цих договорів, що на частині наказів і угод боржника міститься підпис з розшифровкою ОСОБА_27, однак стверджувати, що це саме його підпис він не може, що будь-які письмові замовлення боржника на виконання юридичних робіт до заявника, так і буд-які письмові висновки, узагальнення, консультації чи розяснення правових питань заявника у боржника відсутні, що визначити обсяг виконуваної роботи, якщо вона дійсно виконувалась, неможливо

ініціюючий кредитор що заявник у себе повинен мати докази фактичного виконання робіт, що виконуючи підрядні роботи має надати і обгрунтувати обсяги їх виконання, затрати часу, тощо, що граничні розміри витрат на юридичну допомогу регулюються постановою КМУ від 27.04.2006 №590 і складають 40% мінімальної заробітної плати за годину роботи, що судові витрати на правову допомогу мали бути компенсовані винною особою відповідно до рішення суду у тій справі, у якій було розглянуто позов, що за окремим позовом, яким є подана заява, не можуть бути витребувані чи стягнені юридичні послуги.

ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»у особі управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз», ТОВ «Українська аграрна і хімічна компанія»ОСОБА_10, ОСОБА_9 підтримали вищевказані доводи, якими заперечуються вимоги заявника.

Прокурор усно повідомив у судовому засіданні, що постанова про відмову у порушенні кримінальної справи щодо цих правовідносин скасована і матеріали направлено для додаткової перевірки.

Заслухавши представників сторін та дослідивши подані ними докази суд вважає, що наявність у рішеннях суду зазначення участі ОСОБА_27 як представника боржника і наявність у наказах боржника та підписаних боржником угодах розшифровки підписів ОСОБА_27 є свідченням того, що договори про надання юридичних послуг частково виконувались. Установлені обставини суд оцінює, як окремі дії, вчинені сторонами на виконання Договорів юридичних послуг. Однак, налдання послуг і опалачувалось боржником, що підтверджується поясненнями заявника і боржника.

Проте, суд вважає, що вимоги заявника задоволенню не підлягають у повному обсязі, оскільки неможливо встановити повністю чи частково оплачені надані послуги та оскільки позивачем не надано усіх необхідних доказів фактичного виконання робіт та їх розрахунку.

Суд вважає, що такими доказами мали б підтверджувались факти понесення матеріальних затрат заявником, затрат робочого часу працівників, офіційного (документального) витребування та/або отримання від боржника певних документів, складення кошторису чи калькуляції на обєм виконаних робіт. Акти приймання виконаних робіт суд не приймає як докази, оскільки у них не зазначено, який саме матеріальний результат діяльності заявника було передано чи обєм робіт виконано (крім трьох названих далі актів). Так, згідно з п.2.1 Договорів юридичних послуг заявник зобовязується «надавати боржнику юридичні послуги за окремими дорученнями», однак докази окремих доручень відсутні. Із наданих суду рішень Придніпровського районного суду та судів апеляційної і касаційної інстанції про участь ОСОБА_27, як представника боржника, згадується лише у двох рішеннях суду першої інстанції, за якими позови позивачів ОСОБА_10 та ОСОБА_28 про стягнення збитків до боржника задоволено (тобто рішення винесено не на користь боржника і його представника ОСОБА_27.), отже підстави для виплати додаткових грошових коштів у розмірі 10%, вказані у актах від 01.08.2008, від 14.04.2008 та від 29.02.2008 не доведені. Договори юридичних послуг не містять відомостей про те, які кількісні, якісні, чи матеріальні показники покладаються в основу виконання робіт передбачених підунктами «а»«к»пункту 2.1 договорів (наприклад, вартість за годину роботи з кількістю затраченого часу, вартість за перевірку кожного окремого договору чи наказу з кількістю виконаної роботи, вартість по підготовці документів до судового засідання і участі в них з відповідним підрахунком суми робіт), отже такі умови мали б бути визначені в окремих дорученнях.

Компанією Roslin Enterprises LLP подано заяву з вимогами до боржника на суму 16000000 грн. У судовому засіданні представник заявника заявлені вимоги підтримав і пояснив, що аніоніт було передано зі складу заявника у м. Таліні ванатажоотримувачу за договором (ПП «Будрекс-2002»), що він не мав ніяких стосунків з ПП «Будрекс»і як вантажоотримувач він запропонований боржником, що не має будь-яких доказів фактичного перевезення вантажу через кордон, оскільки умови договору виконав передавши продукцію на своєму складі у м. Таліні, що оригінали договору і додаткової угоди, актів приймання передачі, векселів наявні, однак знаходяться у довірителя за кордоном і необхідні йому для предявлення державним органам на підтвердження своєї фінансової діяльності. що вимоги грунтуються на стягненні вексельної суми за векселями, копії яких наявні у справі, що на векселях наявний індосамент боржника і вимоги предявляються на підставі субсидіарної відповідальності боржника і ПП «Будрекс», що нотаріально посвідчені копії і оригінали це дві форми одного документа, тому вони є доказами по справі.

Наступні учасники провадження у справі про банкрутство боржника проти заявлених вимог заперечили і пояснили таке:

ТОВ «Українська аграрна і хімічна компанія»що договір поставки і всі документи підписані не уповновженою особою, що боржник не мав права індосувати векселі відповідно до постанови КМУ від 06.03.2002, що наявні дві самостійні підстави відмови у задоволенні вимог, перша виникнення вимог після порушення справи про банкрутство, друга відсутність оригінала векселя, тому стягнення вексельної суми є неможливим;

розпорядник майна боржника що у справі відсутні оригінали поданих доказів, тому на підставі ст.14 Закону вимоги ним не визнаються;

ініціюючий кредитор що векселі видані ПП «Будрекс-2002»і боржник до них причетності не має, що вимоги за векселем виникли після предявлення вимоги про оплату вексельної суми 15.03.2010 тому є поточними і не можуть бути включені до реєстру вимог кредиторів;

ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»у особі управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз»що у боржника у період укладення договору на поставку аніоніту не було грошей на сплату державного мита;

боржник що не укладав зазначений договір, що не мав будь-яких стосунків із ПП «Будрекс-2002», що по обєму така кількість аніоніту складає приблизно два вагони і є завеликою не лише для одного заводу, а й для підприємств України, що заступник директора ОСОБА_29 не уповноважувався на підписання зовнішньоекономічних контрактів і працював у боржника по сумісництву, що в актах перевірки органів ДПІ та КРУ операції по поставці аніоніту не відображені.

Прокурор повідомив, що постанова про відмову у порушенні кримінальної справи від 18.01.2011 щодо цих правовідносин скасована і матеріали направлено для додаткової перевірки.

Заслухавши представників сторін та дослідивши наявні у справі матеріали суд установив, що між заявником та боржником укладено договір поставки аніоніту від 23.01.2009 (далі Договір поставки аніоніту) вартістю 2000000 доларів США, згідно з яким поставка здійснюється на умовах ЕХW- склад продавця (Естонія, м.Талін) шляхом передачі його вантажотримувачу ПП «Будрекс-2002». 10.02.2009 заявник та ПП «Будрекс»підписали акт приймання передачі продукції (аніоніту), 18.02.2009 сторони підписали акт приймання передачі продукції (аніоніту), а 03.03.2009 сторони підписали додаткову угоду №1 до Договору поставки аніоніту, згідно з якою в рахунок оплати за отриманий аніоніт боржник розраховується із заявником двома простими векселями по 8 млн. грн. кожний, векселедавцем за якими є ПП «Будрекс-2002». Цього ж дня 03.03.2009, сторони підписали акт приймання передачі цих векселів. Прості векселі за предявленням №1865064 та №1865065 були видані 27.02.2009 ПП «Будрекс-2002»боржнику. 02.03.2010 векселі згідно з актом були предявлені заявником до оплати ПП «Будрекс», а 26.03.2010 заявником надіслано боржнику вимогу про сплату вексельної суми боржником відповідно до положень ст.43, 47, 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі (Закон про приєднання України від 06.07.1999 №826-XIV).

Отже, заявником предявлено вимогу про стягнення вексельної суми, тому суд вважає, що її стягнення (а відповідно і визнання вимог у справі про банкрутсво) можливе лише у випадку подання векселів в оригіналі у справу про банкрутство (постанова Верховного Суду України від 08.06.2004 у справі №32/173б господарського суду Донецької області). Неподання векселів в оригіналі є підставою відмови у задоволенні вимог.

Крім того, справу про банкрутство порушено 16.10.2009, претензію ж боржнику предявлено 26.03.2010, тобто вимоги заявника виникли (якщо вважати їх такими, що виникли) після порушення провадження у справі і не можуть бути визнані конкурсними.

Вказані обставина також є самостійною підставою відмови у визнанні вимог заявника конкурсними.

Однак суд вважає, що заявлені вимоги не підлягають визнанню взагалі, так як грунтуються на договорі, який є фіктивним, оскільки сторонами не вчинено будь-яких дій на його виконання (зокрема, майно на його виконання не передавалось), оскільки договір укладено без наміру створити передбачені ним правові наслідки і оскільки умисел сторін спрямований на визнання заявника кредитором у справі про банкрутство боржника та на отримання вирішальної кількості голосів у складі комітету кредиторів.

Доводи представника заявника, що його не цікавить факт перевезення аніоніту ПП «Будрекс-2002»до боржника, у звязку з чим він не може надати відповідні документи, суд вважає нікчемними з огляду на те, що у нього мають бути докази привезення аніоніту на його склад у м. Таліні і фактичного вивезення зі складу принаймні, ПП «Будрекс-2002».

Враховуючи, що доведення вимог відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України (а отже і надання доказів витребуваних ухвалою суду) є обовязком заявника, суд вважає що наявні у справі і перераховані вище документи не підтверджують право вимоги заявника до боржника.

Відповідно до статей 202, 203, 204, 206, 208 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ст.204, 215, 216 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до п.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству. Оцінивши обставин справи та вказані норми законодавства суд приходить до висновку, що кредитори заперечують дійсність Договору поставки аніоніту на підставах, встановлених законом. У звязку з цим господарський суд, застосовуючи своє право, вважає за необхідне визнати спірний правочин недійсним з підстави, передбаченої частиною пятою ст.203 та ст.234 Цивільного кодексу України. Докази фактичного виконання сторонами (заявником та боржником) договору відсутні, тому наслідки його недійсності судом не застосовуються.

Компанією Caldon Holdings Limited подано заяву з вимогами до боржника на суму 8184772,35 грн. У судовому засіданні представник заявника заявлені вимоги підтримав і пояснив, що фактичними діями по виконанню договору є перерахування коштів і переписка між сторонами, що йому невідомо з яких причин інформація про правовідносини не була відображена в актах ДПІ та КРУ, що доказами фактичного перерахування коштів є електронні виписки з рахунку заявника, що повноваження ОСОБА_29 на час підписання контракту, здійснення переписки підтверджені відповідними наказами та довіреністю боржника.

Наступні учасники провадження у справі про банкрутство боржника проти заявлених вимог заперечили і пояснили таке:

боржник що не укладав зазначений договір, що договір та подані копії документів сфальсифіковано після порушення провадження у справі про банкрутство з метою участі у справі, що заступник директора ОСОБА_29 не уповноважувався на підписання зовнішньоекономічних контрактів і працював у боржника по сумісництву, що у період укладення Договору поставки тосолу не мав планів виробництва такої кількості тосолу, що по книгам реєстрації вхідної і вихідної кореспонденції поштової переписки боржника із заявником не існує, довіреність ОСОБА_29 не видавалась, що фактичні дати набірного штампу банку на банківських виписках від 09.20.2009 та від 24.02.2009 на доказ руху коштів по рахунку боржника не відповідають фактичній даті їх виготовлення ( 05.06.2009), і це видно із самих виписок, що записи у банківських виписках від 09.20.2009 та від 24.02.2009 щодо цільового перерахування коштів свідчать про перерахування коштів у рахунок оплати та про повернення авансу, але не наданні завдатку, що в актах перевірки органів ДПІ та КРУ операції по перерахуванню коштів на рахунки боржника та з його рахунків не знайдені і тому не відображені;

ТОВ «Українська аграрна і хімічна компанія»що договір поставки і всі документи підписані не уповновженою особою, що надані банківські виписки не містять відомостей про перерахування коштів заявником чи на рахунок заявника;

ініціюючий кредитор, розпорядник майна боржника підтримали доводи, якими заперечуються вимоги заявника.

Прокурор повідомив, що постанова про відмову у порушенні кримінальної справи від 18.01.2011 щодо цих правовідносин скасована і матеріали направлено для додаткової перевірки.

Сторонами неодноразово заявлялись усні клопотання про витребування в оригіналі поданих заявником доказів, зокрема, представник ТОВ «Українська аграрна і хімічна компанія»при цьому заявив про згоду оплатити вартість експертизи для установлення обставин строків виготовлення тексту Договору поставки тосолу, послідовності підписання і проставлення печатки на цих документах.

Заслухавши представників учасників провадження у справі про банкрутство боржника суд вважає, що заявлені вимоги на суму 8184772,35 грн. визнанню конкурсними і включенню до реєстру вимог конкурсних кредиторів не підлягають виходячи з наступного.

На підтвердження заявлених вимог заявником надано контракт на поставку тосолу від 22.12.2008 зі специфікацією на 2628000,00 доларів США, укладений у м. Черкаси, і додаткову угоду від 12.01.2009 (далі Договір поставки тосолу), листи заявника боржнику від 16.02.2009, 23.02.2009, 04.03.2009, 16.03.2009, листи боржника заявнику від 20.02.2009, 10.03.2009, 20.03.2009, банківські виписки від 09.20.2009 та від 24.02.2009, довіреність ОСОБА_29, довідку TRASTA KOMERTSBANK від 08.11.2010. Заявником не надано доказів (довідки про курс НБУ), згідно з яким проведено розрахунок на заявлену суму вимог

Однак підставами відмови у задоволенні вимог суд вважає ті обставини, що заявником:

не доведено факту перерахування коштів на рахунок боржника. Так, надані ксерокопії банківських виписок від 09.20.2009 та від 24.02.2009 (а.с. 68, 69 т.6) не містять відомостей про перерахування вказаної в них суми коштів саме заявником. Довідка TRASTA KOMERTSBANK від 08.11.2010 (а.с. 67 т.12) не містить відомостей про банк якому було перераховано кошти для боржника і від якого було отримано кошти від боржника, а також про номери рахунків. Електронні виписки з рахунку заявника (а.с. 38, 39 т.10) ніким не посвідчені належним чином. Усі вказані документи містять відмінності в записах про цільове призначення оплати і в сумі повернення. Тому названі у цьому абзаці документи не прийматься судом як докази;

не доведено того факту, що гроші (якщо їх було і перераховано) були завдатком згідно із записами цільового призначення про перерахування коштів у вказаних у попередньому абзаці доказах вони перераховувались як плата за тосол та повертались як попередня оплата, однак відомості про те, що це був завдаток відсутні.

Вказані вище обставини є самостійними підставами відмови у визнання вимог заявника.

Ті обставини, що відповідно до актів перевірок ДПІ у м. Черкаси від 30.08.2010 №1908/23-2/00205104 та КРУ у Черкаській області від 11.04.2010 №23-20/02 не виявлено будь-яких відомостей про укладення і виконання (в т.ч і по рахунках боржника), зовнішньоекономічного Договору поставки тосолу (при виявленні і включенні до акту інших зовнішньоекономічних контрактів боржника) дають підстави для висновку про відсутність фактичних правовідносин сторін та сумнівів у достовірності копій поданих документів. Листи обох сторін не містять вихідного реєстраційного номера чи вхідної реєстрації, докази їх направлення або вручення також відсутні ці обставини і дати їх підписання (зокрема проміжок між датами) вказують на те, що поштою вони не направлялись та що переписка велась виключно через двох представників ОСОБА_29 і офіційно до відома керівництва боржника не доводилась.

У звязку з цим оригінали усіх документів неодноразово витребовувались судом, зокрема, ухвалами суду від 08.09.2009, 05.10.2009, 10.01.2011, однак у справу не були подані.

Доводи представника заявника про те, що він вважає достатнім предявлення оригіналів контракту від 22.12.2008 та додаткової угоди від. 12.01.2009 головуючому у справі у судовому засіданні 10.01.2011 (а.с. 125 т.13) суд відхиляє, оскільки проведеним у судовому засіданні оглядом установлено лише факт існування документів за цими датами, назвами, печатками і підписами, які мають ознаки оригіналу, однак, суд не ідентифіковував тексти, форму та інші властивості предявлених документів із наявними у справі копіями, оскільки неподання цих документів у справу позбавляє учасників провадження у справі про банкрутство боржника вивчити їх і надати суду свої доводи, оскільки суд позбавлений можливості призначити експертне дослідження цих документів з метою повного і обєктивного установлення усіх обставин справи (зокрема, для зясування обставин часу їх виготовлення, послідовності друку тексту, проставлення печаток і підписів відповідно до заявлених клопотань тощо). Доводи про те, що суд має витребовувати оригінали документів лише у випадку необхідності встановлення достовірності документів також відхиляються, оскільки ст.36 Господарського процесуального кодексу України передбачає право суду (і відповідно обовязок сторони) подати оригінали в інших випадках. Такі випадки законом не регламентовані і визначаються судом самостійно (наприклад, для встановлення достовірності, для проведення експертизи, для вивчення і зняття копій іншою стороною чи й для будь-яких інших цілей), однак не зазначення причин не є підставою не виконувати ухвалу суду. Більш того, у судовому засіданні 20.01.2011 представнику було вказано головуючим на необхідність подання оригіналів для проведення експертизи документів, однак у їх наданні було відмовлено (а.с. 130 т.13).

Суду в оригіналі навіть не предявлено інших доданих до заяви документів, які заперечуються учасниками провадження у справі про банкрутство боржника і мають істотне значення для вирішення спору листів, банківських виписок від 09.20.2009 та від 24.02.2009 та інших (а.с. 58-73 т.6) довіреності на ОСОБА_26 від 11.12.2009 (ксерокопія якої у справі навіть не завірена заявником (а.с. 44 т.10).

Вказані оригінали необхідні для установлення фактів дійсного їх підписання в указані в них дати, дійсного вручення сторонам (листування), наявності повноважень у ОСОБА_26 та й представника заявника тощо. Неподання цих документів є відповідно до ст.81 Господарського процесуального кодексу України підставою для залишення позову без розгляду. Однак, у справі про банкрутство уході попереднього судового засідання залишення вимог без розгляду неможливе, оскільки повторне подання заяви після закінчення 30-денного строку після публікації оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство виключається відповідно до вимог ст.14 Закону.

Враховуючи, що доведення вимог відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України (а отже і надання доказів витребуваних ухвалою суду) є обовязком заявника, суд вважає що наявні у справі і перераховані вище документи не підтверджують право вимоги заявника до боржника. За таких обставин суд вважає, що не доведення вимог внаслідок неподання доказів в оригіналі є третьою підставою їх невизнання.

Крім того, відповідно до статей 202, 203, 204, 206, 208 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ст.204, 215, 216 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до п.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству. Оцінивши обставин справи та вказані норми законодавства суд приходить до висновку, що кредитори заперечують дійсність Договору поставки тосолу на підставах, встановлених законом. У звязку з цим господарський суд, застосовуючи своє право, вважає за необхідне визнати спірний правочин недійсним з підстави, передбаченої частиною пятою ст.203 та ст.234 Цивільного кодексу України. Докази фактичного виконання сторонами (заявником та боржником) договору відсутні, тому наслідки його недійсності судом не застосовуються.

Відмовляючи повністю у задоволенні вимог вищеназваних заявників суд приймає до уваги ті обставини, що у кожного учасника було достатньо часу, як для виконання ухвал суду про надання доказів, так і для самостійного їх збору (витребування від своїх довірителів, в т.ч. і за кордоном), або ж надати суду докази неможливості їх подання.

Рішення суду (дану ухвалу) прийнято на підставі наданих сторонами доказів, оскільки згідно із ст.33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, і витребовуються судом у ході розгляду справи лише у разі подання відповідного клопотання. На суд не покладено обовязку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи.

Кожна сторона повинна самостійно визначити і надати суду ті докази на підтвердження своїх вимог, які вважає необхідними, належними і достатніми, або ж заявити клопотання про їх витребування. Саме сторона має вказати на конкретний доказ, особу, у якої він знаходиться, та обставини, які доказ спростує чи підтвердить, при поданні суду відповідного клопотання;

що до реєстру вимог кредиторів підлягають включенню у першу чергу судові витрати (державне мито та плата за внесення до Єдиної бази даних інформації щодо кредитора та його грошових вимог по справі про банкрутство,) у розмірі по 125 грн., сплачені включеними до реєстру вимог конкурсними кредиторами (ініціюючим 203 грн.).

Наявні відомості боржника про заборгованість із заробітної плати у сумі 740105,06 грн., підлягають розподілу їх за чергами виплати (перша та друга) відповідно до ст. 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (із змінами внесеними законом від 31.07.2011);

Компанія Roslin Enterprises LLP відповідно до квитанції від 25.05.2010 №ПН238 та компанія Caldon Holdings Limited відповідно до квитанції від 25.05.2010 №ПН271 при поданні заяви до суду сплатили по 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в той час як необхідно сплатити кошти (40 грн.) за внесення до Єдиної бази даних інформації щодо кредитора та його грошових вимог по справі про банкрутство). У ході судового розгляду останні були сплачені, у звязку з чим витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають поверненню.

Керуючись ст.ст. 14 і 15 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, суд

УХВАЛИВ:

1.Визнати конкурсними кредиторами у справі №14/2617 виробничо-комерційну фірму «Резон», комунальне підприємство «Черкасиводоканал», ОСОБА_9 товариство з обмеженою відповідальністю «Українська аграрна і хімічна компанія», управління Пенсійного фонду України в Черкаському районі, державну податкову інспекцію у м.Черкаси, державну податкову інспекцію у Черкаському районі, ОСОБА_10, управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі, управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Черкаській області, управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі, відкрите акціонерне товариство «Черкасиобленерго», Кіровоградське регіональне відділення Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, розмір їх вимог і черговість задоволення згідно з реєстром, що додається, та затвердити цей реєстр.

2.Визнати зобовязання боржника із заробітної плати у розмірі 740105,06 грн. та зобовязати боржника разом з розпорядником майна виділити суми заборгованості із заробітної плати, які підлягають виплаті у першу та другу черги відповідно до ст.31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (із змінами внесеними законом від 31.07.2011) по кожному працівнику та у 20-ти денний термін направити вказані відомості (списки) до суду.

3.Припинити по п.4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України розгляд вимог про визнання його конкурсним та про включення його до реєстру вимог конкурсних кредиторів відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Центру телекомунікаційних послуг Черкаської філії ВАТ «Укртелеком»повністю, на суму 4642,43 грн.;

4. Відмовити у визнанні вимог конкурсними та у включенні їх до реєстру вимог конкурсних кредиторів наступних осіб:

товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Компроміс»повністю, на суму 3557208,70 грн.;

ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»у особі управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз»повністю, на суму 5771995 грн.;

Черкаського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності повністю, на суму 14130,49 грн.;

відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз»повністю, на суму 3861,67 грн.;

виробничо-комерційної фірми «Резон»частково, на суму 98138,85 грн.;

комунального підприємства «Черкасиводоканал»частково, на суму 65430,75 грн.;

управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі частково, на суму 1691939,53 грн.;

Кіровоградського регіонального відділення Державної інноваційної фінансово-кредитної установи частково, на суму 73296,02 грн.;

5.Визнати недійсним договір поставки від 23.01.2009 та додаткову угоду до нього від 03.03.2009, укладені між компанією Roslin Enterprises LLP та Черкаським державним заводом хімічних реактивів, і відмовити компанії Roslin Enterprises LLP, у визнанні її вимог на суму 16000000 грн. конкурсними та у включенні їх до реєстру вимог конкурсних кредиторів.

6.Визнати недійсним контракт на поставку тосолу від 22.12.2008 і додаткову угоду №1 від 12.01.2009, укладені між компанією Caldon Holdings Limited та Черкаським державним заводом хімічних реактивів, і відмовити компанії Caldon Holdings Limited у визнанні її вимог на суму 8184772,35 грн. конкурсними та у включенні їх до реєстру вимог конкурсних кредиторів.

7.Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними.

Зокрема, залишити без розгляду і вважати такими, що погашені вимоги до боржника відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ»ВАТ «Черкаське хімволокно», на суму 27140,08 грн.;

8.Повернути з Державного бюджету України помилково сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі по 236 грн. наступними кредиторами:

компанією Roslin Enterprises LLP (39 Duke Street, Edinburg, Scotland, EH6 8HH, United Kindom, Company No.SO302038) по квитанції від 25.05.2010 №ПН238;

компанією Caldon Holdings Limited (25 Crighton Place, Edinburg EH7 4NY, United Kingdom) по квитанції від 25.05.2010 №ПН271;

Довідки видати.

9. Розпоряднику майна у встановленому порядку та строки повідомити конкурсних кредиторів про час і місце проведення зборів кредиторів та організувати їх проведення.

10.Зобовязати учасників провадження у справі про банкрутство боржника, які будуть обрані головою зборів кредиторів та/або головою комітету кредиторів, направляти до господарського суду для приєднання до матеріалів справи копії протоколів таких зборів, на яких вирішені питання про обрання і зміну складу комітету кредиторів та/або голови комітету кредиторів.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду.

Направити дану ухвалу розпоряднику майна, боржнику, заявникам (21), прокуратурі Черкаської області, первинній профспілковій організації боржника (на адресу боржника), Державному департаменту з питань банкрутства, сектору з питань банкрутства у Черкаській області, Фонду державного майна України.

Суддя Ю.А. Хабазня