Рішення № 137138028, 25.05.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа №953/14181/25

Провадження № 2/638/5683/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі

головуючого судді Гребенюка В.В.,

за участю секретаря судового засідання Михайлової Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» звернулося до суду з вказаним позовом.

Позов обґрунтовано тим, що 20.05.2025 ОСОБА_1 уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» кредитний договір № 1555-1375, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит на споживчі потреби у розмірі 11000,00 грн.

Відповідач належним чином умови кредитного договору не виконав, що призвело до утворення заборгованості за вказаним кредитним договором у розмірі 35200,00 грн., з яких заборгованість по кредиту становить 11000,00 грн., заборгованість по несплаченим відсоткам становить 17050,00 грн., заборгованість за відсотками згідно ст. 625 ЦК України 5500,00 грн., які разом з судовим збором ТОВ «Укр кредит фінанс» просило стягнути з відповідача.

Ухвалою Шевченківський районний суд м. Харкова відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, також було встановлено строки для реалізації права сторін на подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Представник позивача у поданій позовній заяві просив справу розглянути за його відсутності, позов задовільнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідача було повідомлено про дату, час та місце судового розгляду, однак він двічі в судові засідання не з`явився, причини не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.

Від сторін не надходило заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

За таких обставин судом згідно ч. 2 ст. 247, ст.ст. 280-281 ЦПК України, постановлено ухвалу про розгляд справи у заочному порядку, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

18.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 складено договір про відкриття кредитної лінії № 1555-1375 (далі за текстом Кредитний договір). За позовом укладення даного договору відбулося в інформаційно-телекомунікаційних системах позивача. Кредитний договір підписано з боку позивача електронним підписом, а відповідачем шляхом підписання одноразовим ідентифікатором А8051. Згідно позову одноразовий ідентифікатор направлено смс-повідомленням.

Відповідно до умов Кредитного договору позивач мав надати відповідачу 20.05.2025 кредит на споживчі цілі у розмірі 11000,00 грн. шляхом перерахування на банківській рахунок строком на 365 днів до 19.05.2026, а відповідач мав повернути суму кредиту та сплатити відсотки за стандартною фіксованою ставкою 1,00% за день користування кредитними коштами протягом перших 180 днів та 0,74% на день починаючи з 181 дня користування кредитом. Комісія за видачу кредиту 15% від суми кредиту (п.п. 2.1 - 2.3, 4.1, 4.6, 4.8 4.11, 10.1 10.3 Кредитного договору).

В договорі вказано номер особистого електроного платіжного засобу відповідача: 545708хххххх6813.

Також, сторонами складено графік платежів із сумами та періодами платежів.

У пункті 8.3 Кредитного договору передбачено право Кредитодавця вимагати дострокового повернення кредиту у разі прострочення сплати відсотків чи комісії.

На підтвердження перерахування коштів до справи надано лист ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» з інформацією про перерахування коштів на рахунки до відповідних банківських карток. Разом з тим, у данному листі відсутня інформація про перерахування 11000,00 грн. на рахунок до картки вказаної у Кредитному договорі.

До матеріалів додано довідку ТОВ «Укр кредит фінанс» за якою здійснено видачу коштів за кредитним договором №1555-1375 від 20.05.2025 з такими даними: дата платежу 20.05.2025, тип операції: видача кредиту, платіжна система: EasyPay, платіж: 1610153473, card_mask: 545708хххххх6813, сума: 11000,00 грн.

На підтвердження наявності заборгованості позивачем також надано розрахунок заборгованості за Кредитним договором станом на 22.10.2025 у відповідності до якого основний заборгованість складає 35200,00 грн. з яких основний борг 11000,00 грн., залишок відсотків 17050,00 грн., залишок відсотків за ст. 625 ЦК України 5500,00 грн., залишок комісії 1650,00 грн. В розрахунку вказано про часткову оплату заборгованості.

11.11.2025 відповідачу було направлено вимогу про дострокове повернення кредиту т сплати відсотків через неналежне виконання зобов`язань за Кредитниим договором. Вимогу було направлено на адресу: АДРЕСА_1

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частинами другою і треттьою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Договір позики, за правилами частини другої статті 1046 ЦК України, є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Законом України «Про споживче кредитування» у пункті 1-1 статті 1 визначено, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Споживчий кредит визначено п. 11 названого закону, як грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Частиною третьою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК України.) Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частинами 1, 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В даній справі суд виходить з того, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню (висновок Верховного суду, викладений в постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 569/15311/21).

У позовній заяві позивач зазначає, що Кредитний договір було укладено відповідачем шляхом підписання даних документів одноразовим ідентифікатором при введенні якого відповідач підтвердив прийняття умов названого договору. Разом з тим, жодним доказом не доведено направлення одноразового ідентифікатора на телефоний номер, що належить саме відповідачу.

Сам по собі підпис у формі одноразового ідентифікатора під документом із зазначенням даних відповідача, наявність яких у третіх осіб не виключається, не є належним і достатнім доказом того, що договір був укладений саме відповідачем.

За правилами частин 1-3 ст. 50 Закону України «Про платіжні послуги» встановлено, що небанківські надавачі платіжних послуг забезпечують виконання платіжних операцій користувачів через розрахункові рахунки, відкриті в банках або в розрахунковому банку платіжної системи, учасниками якої вони є. Розрахунки між небанківськими надавачами платіжних послуг для забезпечення виконання платіжних операцій користувачів (крім платіжних операцій у межах одного надавача платіжних послуг) здійснюються шляхом проведення суми платіжної операції між розрахунковими рахунками небанківських надавачів платіжних послуг, що відкриті в банках (розрахунковому банку платіжної системи). Банки забезпечують виконання платіжних операцій своїх клієнтів, у тому числі операцій небанківських надавачів платіжних послуг, шляхом виконання міжбанківських платіжних операцій або платіжних операцій, що виконуються в межах одного банку.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Поняття бухгалтерського обліку визначено частиною 1 статті 1 названого закону як процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. В цій статті визначається поняття господарської операції - дії або події, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства та первинного документу - документу, який містить відомості про господарську операцію.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій частиною 1 статті 9 даного закону визначено первинні документи.

Основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України встановлено Положенням про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України 04.07.2018 № 75 (далі за текстом - Положення).

Виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту (п. 62 Положення).

За правилами п. 63 Положення виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: назву документа (форми); дату складання; найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

Однак, на момент розгляду справа не містить документів, які б слугували первинними документами згідно Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України та належним чином підтверджували б виконання операції з безготівкового зарахування суми кредиту на картковий рахунок саме відповідача за Кредитним договором.

В той час, як у відповідності до висновку Верховного суду доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" (постанова від 30.01.2018 справа № 161/16891/15-ц).

Довідка позивача не визначає належність банківської картки саме відповідачу. Крім того, згідно довідки позивача ним було перераховано кошти на рахунок до картки у сумі 11000,00 грн. 20.05.2025, а лист ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» такої операції не містить.

За принципом змагальності позивач мав довести ті обставини на які посилаєтся в позові. При цьому принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Використання концепції негативного доказу, яка допускає можливість вважати доведеним твердження позивача через відсутність спростування цього твердження відповідачем є не припустимим. (висновок Великої плати Верховного суду від 18.03.2020 справа № 129/1033/13-ц).

У цій справі мало бути доведено, що саме відповідач здійснив вхід у інформаційну систему позивача, отримав код підтвердження (одноразовий ідентифікатор), ввів його та прийняв умови договору і отримав кошти. Для підтвердження цього факту можуть використовуватися такі докази як: журнали подій системи (лог-файли); відомості про надсилання SMS-коду на конкретний номер телефону; належність такого номеру відповідачу; первинні документи, які підтверджують отримання або використання коштів відповідачем.

Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом (ч. 1 ст. 84 ЦПК України).

Наведених належних і достатніх доказів позивачем на підтвердження зазначених у позовній заяві обставин у даній справі не надано, клопотань про витребування доказів не заявлено. А в силу приписів ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За вказаних обставин в позові слід відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 141, 264-265, 273-274, 279-282, 284, 289, 354-355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Заочне рішення може бути переглянуте Шевченківським районним судом м. Харкова за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановленого ЦПК України строку, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

З текстом даного судового рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", адреса: Україна, 01133, місто Київ, БУЛЬВАР ЛЕСІ УКРАЇНКИ, будинок 26, офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598.

Відповідач: ОСОБА_1 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст судового рішення складено: 01.06.2026.

Суддя В. В. Гребенюк