Рішення № 13713801, 08.02.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2011 року Справа № 09/5026/155/2011

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М., при секретарі Лавріненко С.І., за участю представника позивача - Стельмах Ю.М. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", м. Славута Хмельницької області до товариства з обмеженою відповідальністю "Оберіг", м. Жашків Черкаської області, про стягнення 61301,55 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Подано позовну заяву, у якій позивач просить стягнути з відповідача 61301,55 грн., у тому числі: 54055,30 грн. основного боргу за поставлений товар по договору №2074з від 06.03.2009 року, 5624,60 грн. інфляційних нарахувань, 1621,65 грн. три проценти річних та 849,02 грн. судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що по договору №2074з позивач поставив відповідачу засоби захисту рослин на загальну суму 1 814 650,44 грн., відповідач здійснив повернення товару на суму 210235,08 грн. та поставив позивачу ячмінь пивоварний і пшеницю на загальну суму 1 550 333,06 грн., позивач звернувся до відповідача із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої заборгованість відповідача була зменшена на зазначену суму. Залишок заборгованості за поставлені засоби захисту рослин становить 54055,30 грн. Оскільки в порушення умов договору, відповідач не сплатив борг до 30 жовтня 2009 року, згідно ст.625 Цивільного кодексу України позивач вимагає з відповідача суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за період прострочення з 01 листопада 2009 року по 30 жовтня 2010 року, а також три проценти річних від простроченої суми за цей же період.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання не направив, не повідомивши про причини, хоча був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ухвали суду 01.02.2011 року уповноважений особі Загородній.

Неподання письмового відзиву на позовну заяву та нез’явлення у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

На підставі ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов повністю.

Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

06 березня 2009 року сторони уклали договір № 2074з поставки засобів захисту рослин (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач (постачальник за договором) зобов’язався поставити, а відповідач (покупець за договором) зобов’язався прийняти та оплатити засоби захисту рослин (товар) на умовах, які визначені у додаткових угодах до даного Договору, що є його невід’ємною частиною.

У пункті 3.1 Договору сторони домовились, що постачальник зобов'язується доставити товар партіями в об'ємі, строки і на умовах, що встановлені даним Договором та за місцем попередньо узгодженим із покупцем.

Згідно п. 4.2 Договору покупець зобов’язався провести розрахунок за товар у терміни та на умовах, вказаних у Додатку №1 до даного Договору.

Відповідно до п.7.1 Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання усіх умов.

У Додатку №1 від 06.03.2009 року до Договору сторони домовилися щодо переліку продуктів (засобів захисту рослин), з визначенням її вартості та кількості, ціни договору - 1 777 945,86 грн., та строків оплати, відповідно до яких другий платіж у розмірі 1 777 945,86 грн. сплачується покупцем до 30 жовтня 2009 року. Також сторони домовились, що розмір другого траншу підлягає коригуванню на момент оплати пропорційно зміні курсу долару США/Євро, на підставі даних обмінних комерційних курсів долару США/Євро АТ "Каліон Банк Україна" на дату перед датою оплати. Покупець має право погасити зобов'язання за даною Додатковою угодою поставками пивоварного ячменю урожаю 2009 року на склад продавця.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу засоби захисту рослин на загальну суму 1 814 650,44 грн., що підтверджується видатковими накладними: №S-00000276 від 30.03.2009 року на суму 79984,80 грн., №S-00000462 від 08.04.2009 року на суму 611053,54 грн., №S-00000688 від 17.04.2009 року на суму 80646,72 грн., №S-00000857 від 27.04.2009 року на суму 805436,46 грн., №S-00001010 від 22.05.2009 року на суму 14483,44 грн., №S-00001109 від 02.06.2009 року на суму 33715,20 грн., №S-7018 від 30.09.2009 року на суму 157979,62 грн., №S-7026 від 01.10.2009 року на суму 31350,66 грн. Товар одержаний представниками відповідача Солінською М.В., Бабійчук О.М., які діяли на підставі довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей, та підтверджується відповідними відмітками на видаткових накладних.

Згідно видаткових накладних (повернення) №-290409-00001 від 29.04.2009 року, №-020609-00001 від 02.06.2009 року відповідач повернув позивачу товар на загальну суму 210235,08 грн.

10 листопада 2010 року позивач направив відповідачу заяву №544/1 від 13 липня 2010 року про зарахування зустрічних однорідних вимог, у якій вказав, що по Договору №2074-з позивач здійснив поставку товару на суму 1 604 388,36 грн. (з врахуванням повернутого товару), а відповідач здійснив поставку на позивача ячменю пивоварного згідно з Договором №2074-я від 06.03.2009 року на загальну суму 1 221 139,46 грн. та пшениці згідно з Договором №2074П від 10.11.2009 року на загальну суму 329 193,60 грн., а всього на суму 1 550 333,06 грн. Тому, відповідно до ст.601 Цивільного кодексу України позивач зарахував зустрічні однорідні вимоги між ТОВ "Оберіг" та ТОВ "Суффле Агро Україна" по зазначених договорах та просив відповідача відобразити дані операції у своєму обліку і якнайшвидше погасити решту заборгованості за Договором №2074-з від 06.03.2009 року. Направлення відповідачу заяви підтверджується поштовою квитанцією та описом вкладення у цінний лист.

Відповідач на заяву не відповів, залишок заборгованості в сумі 54055,30 грн. (1814650,44 грн. поставлено товару - 210235,08 грн. повернуто товару - 1550333,06 грн. зараховані зустрічні вимоги), не сплатив.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню, з огляду на наступне.

Сторони правовідносин є суб’єктами господарювання, зобов’язання, що виникли між ними, суд вважає господарськими договірними у сфері господарсько-торговельної діяльності. Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, купівлі-продажу, міни (бартеру) та іншими.

Господарські договори укладаються за правилами встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (далі - ГК України), іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ст.ст.173, 179, 263 ГК України).

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальні умови виконання господарських зобов’язань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки.

Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідач прийняв від позивача товар по договору, однак у встановлений Додатковою угодою до Договору строк, тобто до 30 жовтня 2009 року, не здійснив повну оплату отриманого товару.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до п. 3 ст. 203 ГК України та ст.601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Отже, враховуючи наведені норми законодавства та докази, наявні у матеріалах справи, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 54055,30 грн. основного боргу за Договором поставки.

Відповідно до ст.218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили.

Відповідач не навів обставин звільнення його від відповідальності за порушення грошового зобов'язання, не встановлені вони також судом. Факт прострочення виконання грошового зобов'язання є доведеним. Отже вимога позивача про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми, відповідає його праву, передбаченому ст.625 ЦК України та обставинам справи.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційних нарахувань за період з 01 листопада 2009 року по 30 листопада 2010 року позивачем зроблений вірно, сума інфляційних нарахувань становить 5624,60 грн.

Сторони у Договорі не встановили інший розмір процентів річних, тому позивачем обґрунтовано нараховані три проценти річних за період з 01 листопада 2009 року по 30 жовтня 2010 року в сумі 1621,65 грн. від простроченої суми 54055,30 грн. Розрахунок трьох процентів річних зроблений вірно.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не скористався своїм правом подати в порядку ст. 59 ГПК України відзив на позовну заяву.

З огляду на наведені норми законодавства та докази, наявні у справі, суд вважає доведеним право позивача вимагати стягнення з відповідача 54055,30 грн. основного боргу за поставлений товар, 5624,60 грн. інфляційних нарахувань та 1621,65 грн. три проценти річних.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, а саме: 613,02 грн. в рахунок витрат по оплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього: 849,02 грн.

Позивач платіжним дорученням №10 від 05.01.2011 року сплатив державне мито в сумі 618,39 грн., що перевищує розмір, встановлений Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито", тому відповідно до ст. 47 ГПК України та ст. 8 Декрету позивачу підлягає поверненню надлишково сплачене державне мито в сумі 5,37 грн. (618,39 грн. - 613,02 грн.).

Керуючись ст.ст. 47, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Оберіг", Черкаська область, м. Жашків, вул. Радгоспна, 7, ідентифікаційний код 31294658 на користь на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", Хмельницька область, м. Славута, вул. Острозька, буд. 138, ідентифікаційний код 34863309 - 54055,30 грн. основного боргу, 5624,60 грн. інфляційних нарахувань, 1621,65 грн. три проценти річних та 849,02 грн. судових витрат.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", Хмельницька область, м. Славута, вул. Острозька, буд. 138, ідентифікаційний код 34863309 з Державного бюджету України державне мито в сумі 5,37 грн., у зв’язку із внесенням у більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.

Суддя Н.М.Курченко

Повне рішення складено 09 лютого 2011 року.