Ухвала суду № 137137714, 04.06.2026, Петриківський районний суд Дніпропетровської області

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/155/26

1-кп/0187/58/26

УХВАЛА

щодо зберігання арештованого майна

"04" червня 2026 р.

Петриківський районний суд Дніпропетровської області

у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

учасників судового провадження прокурора ОСОБА_3 ,

захисників адвокатки ОСОБА_4 , та адвокатки ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Петриківка в залі суду клопотання захисника адвокатки ОСОБА_5 про зміну способу зберігання арештованого майна та передачу його на відповідальне зберігання власнику з правом користування у кримінальному провадженні №42022040000000245 від 03.08.2022 щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 240, частина 1 статті 209 КК України,

Встановив:

28.05.2026 (27.05.2026 документ сформовано в підсистемі «Електронний суд») до Петриківського районного суду Дніпропетровської області надійшла заява захисниці адвокатки ОСОБА_5 , в якій заявник просить суд:

1. Змінити спосіб зберігання арештованого майна у кримінальному провадженні № №42022040000000245 від 03.08.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 с. 209, ч. 2 ст. 240 КК України.

2. Передати на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з правом користування (експлуатації):

транспортний засіб - вантажний тягач червоного кольору, марки «VOLVO», модель «FH 12-42T», VIN-код НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

напівпричіп марки «BODEX», модель «KIS 33», сірого кольору, VIN-код НОМЕР_3 , державний реєстраційний номер НОМЕР_4 ;

екскаватор марки «HITACHI», модель «ZX330LC-3», VIN-код НОМЕР_5 .

3. Зобов`язати ОСОБА_6 забезпечити належне збереження зазначеного майна, не відчужувати його до вирішення кримінального провадження по суті та надати його за першою вимогою суду чи органу досудового розслідування.

Клопотання обґрунтоване тим, що сторона захисту не порушує питання про скасування арешту майна, а наголошує на необхідності зміни способу його зберігання. Заявник стверджує, що дана вимога мотивована виникненням нових обставин та додатковими доводами, які не були предметом детального дослідження під час попереднього розгляду аналогічного клопотання. Правовими підставами для зміни способу зберігання майна визначено положення статті 100, частин 1 та 11 статті 170 КПК України, а також Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення. На переконання заявника, ризики можливого протиправного використання майна, на які посилається сторона обвинувачення, фактично ґрунтуються виключно на припущеннях та є недоведеними. При цьому землесосний снаряд не є предметом розгляду за цим клопотанням.

Захист наголошує на непропорційності подальшого обмеження права користування майном, оскільки його арешт триває понад два роки, тому подальша повна заборона користування не відповідає критерію співмірності та порушує право особи на мирне володіння майном. Крім того, існує об`єктивна необхідність використання зазначеного майна для здійснення господарської діяльності.

Також сторона захисту зазначає, що тривале перебування спеціалізованої техніки без належної експлуатації та технічного обслуговування призводить до її поступового технічного погіршення, втрати експлуатаційних характеристик, зменшення ринкової вартості, а також створює ризик виходу з ладу окремих вузлів та агрегатів.

Сторона обвинувачення не навела обставин, які б свідчили про неможливість досягнення цілей арешту менш обмежувальним способом, тоді як власник майна гарантує його належне збереження.

Таким чином, передача майна на відповідальне зберігання з правом користування є менш обмежувальним заходом, який дозволить одночасно забезпечити інтереси кримінального провадження, належне збереження речових доказів, дотримання права особи на мирне володіння майном, а також можливість здійснення господарської діяльності й отримання доходу.

Прокурор у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, з підстав викладених у клопотанні, зокрема, які відповідають тим самим запереченням, які викладалися раніше.

Дослідивши матеріали клопотання та заслухавши доводи сторін, суд дійшов висновку, що клопотання сторони захисту задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Оскільки однією з вимог клопотання є надання дозволу на використання арештованого майна у господарській діяльності, зокрема для отримання прибутку, що за своїм змістом полягає у скасуванні заборони користування цим майном, суд дійшов висновку, що вказане клопотання в цій частині фактично стосується скасування арешту майна. Оцінка зазначеним доводам сторони захисту вже надавалася судом у попередній ухвалі, у зв`язку з чим вони не є новими обставинами.

Порядок скасування арешту майна визначений ст. 174 КПК України, згідно з якою арешт майна може бути скасований повністю чи частково, якщо буде доведено, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Судом встановлено, що ухвалами слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30.10.2023 накладено арешт на майно із забороною володіння, користування та розпорядження вказаним майном. Визначено зберігати арештоване майно відповідно до Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх охорони, пересилання, страхування, а також передачі для реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 № 1104:

-справа № 202/8061/22, провадження №1-кс/202/8669/2023 на майно - транспортний засіб вантажний тягач марка «VOLVO», модель «FH 12-42T», червоного кольору VIN-код (ідентифікаційний номер) «YV2A4DAAX2B305414», з державним реєстраційним номером НОМЕР_6 , власником якого є обвинувачений, який знаходиться на балансі ТОВ «Старт-М Дніпро» код ЄДРПОУ 43990104, власником якого є обвинувачений, з ключами від виявленого вантажного тягача..

-справа № 202/8061/22, провадження №1-кс/202/8670/2023 на майно - Напівпричіп марка «Bodex», модель «Kis 33», сірого кольору, VIN-код (ідентифікаційний номер) «SU90333GH4SBU1115», з державним реєстраційним номером НОМЕР_7 , власником якого є обвинувачений;

-справа № 202/8061/22, провадження № 1-кс/202/8672/2023 на майно - Екскаватор марка «Hitachi», модель «ZX330LC-3», VIN-код (ідентифікаційний номер) «HCM1V700H00052675», власником якого є ФОП ОСОБА_7 , з ключами від виявленого екскаватору.

Захисниця як на нову обставину вказала на те, що тривале невикористання арештованої техніки та її простій призведуть до погіршення технічного стану, виникнення несправностей і втрати експлуатаційних властивостей. Водночас аналогічне клопотання сторони захисту вже було предметом судового розгляду, за результатами якого зазначеним доводам надано відповідну правову оцінку. Крім того, суд зауважує, що надання права користування спеціалізованою технікою в межах господарської діяльності так само неминуче призведе до її природного технічного зносу, погіршення стану або створить додаткові ризики випадкового знищення чи пошкодження майна під час експлуатації.

Оцінюючи доводи заявника, суд зазначає, що стороною захисту не надано належних та допустимих доказів того, що ризики, які стали підставою для накладення арешту, наразі зникли. Надання права користування (експлуатації) майном фактично призведе до скасування арешту в частині заборони користування, що прямо суперечить меті його накладення забезпеченню збереження речових доказів та можливості застосування спеціальної конфіскації.

Враховуючи характер висунутого обвинувачення за ч. 2 ст. 240 та ч. 1 ст. 209 КК України, зазначена спеціалізована техніка має ознаки знаряддя вчинення кримінального правопорушення, відображена в обвинувальному акті як така та є матеріальним об`єктом, що зберіг на собі сліди протиправної діяльності. Вільна експлуатація цієї техніки створює реальний ризик знищення її слідової картини, пошкодження або втрати майна як речового доказу. Оскільки санкції інкримінованих статей передбачають можливість застосування спеціальної конфіскації, отримання обвинуваченим комерційного прибутку від використання такого майна до вирішення справи по суті є неприпустимим, так як нівелює превентивну функцію арешту та суперечить завданням кримінального провадження, визначеним ст. 2 КПК України.

Наведені стороною захисту доводи про те, що тривале невикористання й простій арештованих транспортних засобів та спеціалізованої техніки призведуть до погіршення їхнього технічного стану, виникнення несправностей і втрати експлуатаційних властивостей, не підкріплені належними та допустимими доказами, а тому мають характер припущень. Жодних доказів на підтвердження вказаних обставин не було надано ні під час розгляду попереднього клопотання, ні суду на теперішній час.

Заявником також не надано доказів, які б свідчили про те, що поточний спосіб зберігання майна є неналежним або безпосередньо призводить до його руйнування чи пошкодження. Сама лише декларація власником «гарантій належного збереження» майна не нівелює ризиків, встановлених судом при накладенні арешту.

При цьому власник майна як особа, зацікавлена у результатах розгляду справи, за умови надання йому права вільної експлуатації техніки, може використовувати її у спосіб, що призведе до природного зносу, пошкодження чи знищення, що унеможливить або значно утруднить подальшу спеціальну конфіскацію цього майна у разі ухвалення обвинувального вироку.

Хоча арешт майна триває значний час, ця обставина сама по собі не є безумовною підставою для скасування встановлених обмежень у виді заборони користування ним, оскільки ризики, які стали підставою для накладення арешту, на теперішній час не відпали. Тимчасове обмеження права власника на мирне володіння майном (ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) у цьому випадку обумовлене легітимною метою забезпеченням завдань кримінального провадження, що є пропорційним та виправданим заходом у демократичному суспільстві.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для зміни способу зберігання майна шляхом надання права користування ним, а тому в задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись статтями 99, 100, 131-132, 170-171, 174, 350, 372, 376 КПК України, суд

Постановив:

Клопотання захисника про зміну способу зберігання арештованого майна та передачу його на відповідальне зберігання власнику з правом користування залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення суддею.

Повний тест ухвали буде складено та проголошено 04.06.2026 о 16.45 год.

Суддя ОСОБА_1