Рішення № 137136780, 04.06.2026, Кременецький районний суд Тернопільської області

Справа №601/806/26

Провадження № 2/601/610/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2026 року м. Кременець

Кременецький районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Білосевич Г.С.,

з участю секретаря судового засідання Польової Ж.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 601/806/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У березні 2026 року ТОВ «Бізнес Позика» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 548968-КС-002 від 28.08.2025 року у розмірі 30510,00 грн. В обґрунтування позову посилається на те, що 28.08.2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 548968-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». 28.08.2025 року було направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 548968-КС-002 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Позивач направив відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор, на номер телефону НОМЕР_1 , вказаний в анкеті особистого кабінету, котрий відповідачем було введено/відправлено. ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 9000 грн., шляхом перерахування на банківську картку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою про видачу коштів. Позичальник свої зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за договором у розмірі 30510,00 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 9000,00 грн., суми прострочених платежів по процентах 15210,00 грн., суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України 4500,00 грн., суми прострочених платежів за комісією 1800,00 грн.

Ухвалою суду від 01.04.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

21 квітня 2026 року представником відповідача адвокатом Сідоровим В.М. подано відзив на позов, в якому він просить відмовити у задоволенні позову повністю. Вказує, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували наявну суму заборгованості відповідача, а наданий розрахунок заборгованості є внутрішнім зведеним документом , створеним односторонньо самим позивачем і не відноситься до категорії первинних документів. Також вважає неправомірним нарахування відсотків за ст. 625 ЦК України і що сплата комісії за надання кредиту суперечить Закону України «Про захист прав споживачів».

Представником позивача 27 квітня 2026 року подано відповідь на відзив, згідно якого вказав, що під час укладання договору позики позичальника було ідентифіковано, оскільки договір було підписано електронним підписом, відтвореного шляхом використання одноразового ідентифікатора. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Отже, договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису). Зазначив, що проценти за кредитним договором нараховано правомірно відповідно до п. 4 договору та на підтвердження факту надання відповідачу кредитних коштів до суду подано клопотання про витребування у банку інформації (доказів) по картковому рахунку, що вказаний відповідачем при укладанні договору.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ «Бізнес Позика» 28.08.2025 року надало ОСОБА_1 інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, виходячи із обраних позичальником умов кредитування та зафіксовані у паспорті споживчого кредиту.

ТОВ «Бізнес Позика» 28.08.2025 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 548968-КС-002 про надання кредиту (далі - Договір).

28.08.2025 року ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 548968-КС-002 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.

28.08.2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір № 548968-КС-002 про надання кредиту шляхом обміну електронним повідомленням, підписаний одноразовим ідентифікатором UA-5026, у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», і Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика», через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця.

Згідно розділу 2 Договору ТОВ «Бізнес Позика» надало ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 9000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим Договором про надання кредиту та Правилами надання споживчих кредитів. Тип кредиту - кредит. Строк кредиту - 24 тижні. Стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1%, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку. Комісія за надання Кредиту: 1800,00 грн. Загальний розмір наданого кредиту 9000 грн. Термін дії договору - до 12.02.2026 року. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 22195,31 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка 6948,04 процентів. Дата повернення Кредиту 12.02.2026 року.

Із паспорта споживчого кредиту встановлено, що ТОВ «Бізнес Позика» 28.08.2025 надало ОСОБА_1 інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, виходячи із обраних позичальником умов кредитування.

З інформації, наданої ТОВ «ПрофітГід» вбачається, що 28.08.2025 року ТОВ «Бізнес Позика» перерахувано на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_3 грошові кошти, однією транзакцією в сумі 9000 гривень.

Згідно інформації наданої АТ «Універсал Банк» на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) банком емітовано картку № НОМЕР_2 та надано виписку про рух коштів по даному рахунку, згідно якого 28.08.2025 19:21:20 було зарахування коштів в сумі 9000,00 UAN від Business Pozyka.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості та довідки про стан заборгованості вбачається, що станом на 12.03.2026 року у відповідача утворилась заборгованість за договором № 548968-КС-002 від 28.08.2025 року про надання кредиту, в розмірі 30150,00 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 9000,00 грн., суми прострочених платежів по процентах 15210,00 грн., суми заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦК України 4500,00 грн., суми прострочених платежів за комісією 1800,00 грн

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 546 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 цього Закону «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України врегульовано правовідносини, щодо сплати процентів саме за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а саме - протягом строку кредитування, визначеному в кредитному договорі.

Такі висновки містяться в постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17.

Частина 2 статті 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, проценти, які нараховуються після спливу строку кредитування, є процентами, які кредитор (позикодавець) має право стягнути з позичальника на підставі ст. 625 ЦК України, є процентами, які нараховуються після спливу строку кредитування і лише у випадку прострочення виконання основного зобов`язання - неповернення суми кредиту за кредитним договором та несплати процентів, нарахованих протягом строку кредитування в строки, визначені в кредитному договорі.

Таким чином, законодавство чітко розрізняє поняття: проценти за користування кредитом - як проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у кредитному договорі та під якими розуміються проценти за правомірне користування кредитними коштами, розмір яких визначається в кредитному договорі та проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами - проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, порядок виплати якого врегульований ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування.

Відповідно, враховуючи вищезазначену різну правову природу вказаних процентів, вони не є тотожними за своєю суттю, а відтак, це обумовлює різні правові наслідки можливості їх нарахування та обов`язковості їх нарахування кредитором та сплати боржником.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) вказано, зокрема, що відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України № 1734-VIII безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Тобто, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, зокрема і щодо правомірності встановлення у кредитному договорі комісії за розрахунково-касове обслуговування.

Верховний Суд, з огляду на вказані положення законодавства України, чинного на час укладення договору кредиту між сторонами, вважає законним право кредитора (відповідача) встановлювати, зокрема, комісію за розрахунково-касове обслуговування (здійснення операції по видачі кредиту), що включаються до загальних витрат за споживчим кредитом.

Матеріалами справи підтверджено, що 28.08.2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 548968-КС-002 в електронній формі.

Відповідно до умов кредитного договору, кредитодавець надає кредит позичальнику у сумі 9000 грн. на 24 тижнів до 12.02.2026 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у сумі 1 % в день та комісії за надання кредиту у сумі 1800 грн.

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, надавши позичальнику кредит на суму 9000 грн, шляхом зарахування коштів на картковий рахунок відповідача.

Пунктом 2.4. договору передбачено, що стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1%, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.

Відповідно до пункту 7.5. договору, у разі прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом та/або комісії та/або комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів та/або суми кредиту у визначені цим договором терміни, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 700 000% процентів річних від суми заборгованості в силу положень ст..625 ЦК України.

У пункті 4.2.2 договору сторони визначили обов`язковий графік платежів за договором.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач не вносив жодних платежів на погашення суми кредиту та грошового зобов`язання перед позивачем не виконав.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми отриманого кредиту в розмірі 9000,00 грн., процентів за користування кредитом в розмірі 15210,00 грн. та суми простроченої комісії в розмірі 1800,00 грн. Загальна сума до стягнення складає 26010,00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами річних на підставі ст.625 ЦК України.

Пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що нарахування позивачем процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України у період з 15.09.2025 є неправомірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення процентів річних на підставі ст.625 ЦК України в сумі 4500,00 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги задоволені на 85,25% від суми заявлених позовних вимог, тому судові витрати у вигляді судового збору підлягають до сплати відповідачем у розмірі 2269,70 грн.

Керуючись статтями 512, 514, 1077, 1078 ЦК України, статтями 12, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором позики № 548968-КС-002 від 28.08.2025 у розмірі 26 010 (двадцять шість тисяч десять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судові витрати по справі у розмірі 2269 (дві тисячі двісті шістдесят дев`ять) гривень 70 копійок судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, м. Київ, 01133, ЄДРПОУ 41084239.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Головуючий: