Ухвала суду № 137136384, 03.06.2026, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 488/2625/18

Провадження № 6/488/46/26

УХВАЛА

Іменем України

03.06.2026 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючої по справі судді Чернявської Я.А.,

при секретарі Коваль А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит - Капітал" про заміну сторони виконавчого провадження, заінтересовані сторони: стягувач Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк "Приватбанк", боржник ОСОБА_1 , Корабельний відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,

ВСТАНОВИВ:

16.03.2026 представник заявника, за довіреністю у справі Гарун Романа Андріївна, звернулася до суду із заявою, шляхом направлення через підсистему «Електронний суд», що зареєстрована судом 16.03.2026, у якій просить скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження № 63884208 для здійснення заміни стягувача у виконавчому провадженні та перерахування коштів отриманих щодо погашення заборгованості за кредитним договором; Замінити сторону виконавчого провадження, щоб було відкрите на підставі виконавчого документа № 488/2625/18 із АТ КБ «Приватбанк» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, IBAN: НОМЕР_1 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК»), за правом грошової вимоги до ОСОБА_1 , а також просила проводити розгляд заяви здійснювати за відсутності представника заявника.

В обґрунтування заяви зазначено, що у Корабельному відділі державної виконавчої служби у місті Миколаєві перебувало виконавче провадження № 63884208 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк», при цьому після укладення 28.03.2024 договору факторингу № ПК-280324 право грошової вимоги перейшло до ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», а грошові кошти у сумі 6 375,81 грн, стягнуті в межах виконавчого провадження та помилково перераховані первісному стягувачу після відступлення права вимоги, були повернуті на депозитний рахунок органу ДВС.

23.02.2026 року представницею ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» направлено запит до Відділу, де було поставлено питання про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, винесення постанови про відновлення виконавчого провадження, подання державним виконавцем Відділу в Корабельний районний суд м. Миколаєва заяву про заміну стягувача у виконавчому провадженні. На поштову адресу ТОВ Фінансової Компанії «Кредит-Капітал» надійшла відповідь Відділу щодо відсутності правових підстави для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, оскільки дані дії призведуть до суттєвого порушення прав Боржника, шляхом безпідставного внесення інформації про нього в Єдиний реєстр боржників.

Отже, станом на 12.03.2026 року на зазначеному рахунку перебуває сума коштів, яка відповідно до умов договору факторингу № ПК-280324 належить новому кредитору ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», однак у зв`язку із закінченням виконавчого провадження та відсутністю процесуальної заміни сторони заявник позбавлений можливості отримати вказані кошти, що унеможливлює повне виконання судового рішення, у зв`язку з чим Товариство вимушене звернутися до суду із заявою про заміну стягувача з метою отримання належних йому коштів.

Станом на сьогоднішній день рішення суду не виконано, заборгованість перед стягувачем не погашено (не перераховані кошти на рахунок нового кредитора згідно з договором факторингу). Фактично існують обставини, які унеможливлюють отримати кошти, стягнуті з боржника на користь первісного стягувача, новим кредитором, та повного виконання судового рішення. Як наслідок відсутність коштів, що були стягненні на стадії примусового виконання рішення суду є підставою для неподання товариством даних до Українського бюро кредитних історій щодо відсутності заборгованості за Кредитним договором та ненадання Довідки про відсутність боргу ОСОБА_1 , що також порушує її права.

Щодо скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та відновлення виконавчого провадження позивач зазначає наступне, 28.03.2024 між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, укладено Договір факторингу № ПК-280324.

Оскільки не було відомо про наявність відкритого виконавчого провадження щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» не зверталося до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Аналізуючи норми Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що державний виконавець мав зупинити виконавче провадження, але державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження. Отже, як наслідок вчинення дій державного виконавця про закінчення виконавчого провадження № 63884208 позбавляє можливості Товариство на отримання грошових коштів. Відповідно до пункту 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» грошові кошти, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця. Відповідно до п. 7 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо стягнуті з боржника грошові кошти не витребувані стягувачем протягом одного року з дня їх зарахування на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, за умови повідомлення виконавцем стягувача про наявність стягнутих на його користь грошових коштів. Комплекс даних обставин спричиняє порушення прав ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», а саме права на отримання коштів за кредитним договором № SAMDN50OTC002370094 Враховуючи вищевикладене, вважаємо, що існують підстави для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження з метою заміни стягувача у виконавчому провадженні та перерахування коштів стягнутих з боржника щодо погашення заборгованості за кредитним договором №SAMDN50OTC002370094 на рахунок Нового стягувача відповідно до Договору факторингу № ПК-280324.

Тому, просить суд скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №63884208 для здійснення заміни стягувача у виконавчому провадженні та перерахування коштів отриманих щодо погашення заборгованості за кредитним договором; та замінити сторону виконавчого провадження, щоб було відкрите на підставі виконавчого документа № 488/2625/18 із АТ КБ «Приватбанк`на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, IBAN: НОМЕР_1 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК»), за правом грошової вимоги до ОСОБА_1 . Розгляд заяви здійснювати за відсутності представника заявника.

19.03.2026 року від представника третьої особи: Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «Приватбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», надійшли пояснення щодо заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні, у яких зазначено, що 28.03.2024 між Банком та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № ПК-280324, відповідно до якого до нового кредитора перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № SAMDN500OTC002370094, у зв`язку з чим останній набув усіх прав стягувача з моменту підписання акту приймання-передачі; також підтверджено повернення на депозитний рахунок органу ДВС коштів у сумі 6 375,81 грн, помилково перерахованих Банку після відступлення права вимоги, які підлягають виплаті правонаступнику після процесуальної заміни сторони; з урахуванням положень ст. 442 ЦПК України та ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» Банк підтримує заяву та просить здійснити заміну стягувача у виконавчому провадженні № 63884208 на ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» і розглянути заяву без участі його представника.

01.04.2026 року цивільну справу №488/2625/18, провадження №6/488/46/26 призначено заяву до розгляду на 15.04.2026 року о 16:30 год.

15.04.2026 судом постановлено ухвалу, якою витребувано у Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ: 34993136 ; 54052, Україна, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вулиця Артема, будинок 1А) належним чином завірені матеріали виконавчого провадження № 63884208 щодо виконання рішення у справі №488/2625/18, провадження №2/488/140/20, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 12.11.2009 року у розмірі 6379,50 грн., судових витрат по сплаті судового збору в сумі 365,00 грн., а також судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи апеляційним судом у розмірі 142,6 грн.

18.05.2026 року на адресу суду надійшли витребувані матеріали.

Сторони в судове засідання не з`явились, що в порядку ст. 442 ЦПК України не перешкоджає подальшому розгляду заяви та не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, при вирішенні заяви виходить з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 02.03.2020 року частково задоволено позов Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказаним рішення стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 12.11.2009 року у розмірі 4981,55 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 284,98 грн.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 22.10.2020 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 02.03.2020 року змінено, збільшивши стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» кредитної заборгованості за договором від 12.11.2009 року станом на 30.04.2018 року з 4951,55 грн до 6379,5 та судових витрат з 284,98 грн до 365,00 грн. Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 142,60 грн. судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи апеляційним судом.

На виконання вказаного судового рішення Корабельним районним судом міста Миколаєва 27.11.2020 року видано виконавчий лист у справі № 488/2625/18, провадження № 2/488/140/20. Вказаний виконавчий лист було звернуто до примусового виконання.

14.12.2020 державним виконавцем Корабельного відділу ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Таран К.О. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №63884208 щодо примусового виконання виконавчого листа у справі №2/488/140/20 (488/2625/18), про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості в розмірі 6887,10 грн.

14.12.2020 року державним виконавцем Корабельного відділу ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Таран К.О. було винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою постановлено загальну суму мінімальних витрат 250,00 грн.

14.12.2020 року державним виконавцем Корабельного відділу ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Таран К.О. було винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 688,71 грн.

14.12.2020 року державним виконавцем Корабельного відділу ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Таран К.О. було винесено постанову про арешт коштів боржника.

02.08.2021 року головним державним виконавцем Корабельного відділу ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Стамат І.В. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, на підставі п. 2 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження».

03.02.2022 року Постановою про перевірку законності виконавчого провадження № 63884208 постановлено було визнано, що дії державного виконавця Стамат Г.В. під час здійснення виконавчого провадження № 63884208 вчинені з порушенням вимог статті 18 та частини восьмої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначеною постановою також скасовано постанову державного виконавця Стамат І.В. про повернення виконавчого документа стягувачу від 02 серпня 2021 року як таку, що прийнята з порушенням вимог законодавства. Зобов`язати державного виконавця Стамат Ірину Вікторівну прийняти процесуальне рішення з урахування висновків, викладених у Постанові про перевірку законності виконавчого провадження № 63884208 від 03.02.2022 року, та вимог Закону України «Про виконавче провадження».

03.02.2022 року головним державним виконавцем Корабельного відділу ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Стамат І.В. було винесено постанову про відновлення виконавчого провадження.

13.07.2022 року начальником Корабельного відділу ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кюкало Ю.М. було винесено постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних .

18.07.2025 року головним державним виконавцем Корабельного відділу ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ланцовою О.В. було винесено постанову про арешт коштів боржника

24.07.2025 року головним державним виконавцем Корабельного відділу ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ланцовою О.В. було винесено постанову про зняття арешту з коштів. В постанові зазначено, що на депозитний рахунок відділу надійшла сума коштів, стягнених з боржника, необхідна для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження.

24.07.2025 року головним державним виконавцем Корабельного відділу ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ланцовою О.В. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9, ч.1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» (фактичне виконання).

28.03.2024 між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ТОВ «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», укладено Договір факторингу №ПК-280324, відповідно до умов якого, клієнт відступає належні йому права вимоги, а саме права грошової вимоги клієнта до позичальників, зазначених у реєстрі боргових зобов`язань, який складається клієнтом включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за договорами, що укладені між клієнтом та боржниками. Фактор здійснює фінансування клієнта шляхом купівлі у нього прав вимоги та сплачує клієнту за право вимоги у сумі та у порядку, визначених цим договором.

Відповідно до п. 4 Договору моментом переходу до фактора прав вимоги є день підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі відповідного реєстру боргових зобов`язань.

Відповідно до акту приймання-передачі Реєстру боргових зобов`язань від 28.03.2024 за договором факторингу №ПК-280324 від 28.03.2024, клієнт АТ КБ «ПРИВАТБАНК» передав, а фактор ТОВ «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» прийняв реєстр боргових зобов`язань від 28.03.2024.

Згідно витягу з Реєстру боргових зобов`язань до Договору факторингу №ПК-280324 від 28.03.2024, вбачається, що до переліку входить кредитний договір № SAMDN50OTC002370094, позичальником за яким є ОСОБА_1 .

Як вбачається з копії платіжної інструкції №363 від 25.03.2024, новий кредитор ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» сплатив первісному кредитору АТ КБ «ПРИВАТБАНК» ціну права вимоги згідно договору факторингу №ПК-280324 від 28.03.2024 в розмірі 13 101 000,00 грн.

Відповідно до ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Відповідно до ч. 5 ст. 442 ЦПК України положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту ст. 512, 513 ЦК України слідує, що зміна кредитора у зобов`язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються. При цьому боржник не приймає ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є його стороною.

У відповідності до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно вимог ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122 цс13 та постанові від 30 січня 2019 року у справі № 2-230/11 зазначено, що виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, ст. 442 ЦПК України, ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Отже, матеріально-правовою підставою звернення із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні ТОВ «ФК «Кредит капітал», стало укладення між ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» договору факторингу №ПК-280324 від 28.03.2024 до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № SAMDN50OTC002370094.

Таким чином, передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги (договором цесії) є правонаступництвом, і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження (постанова Верховного Суду від 23.07.2019 у справі №905/1976/16).

Крім того, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, тому заміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається, на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин і не впливає на правомірність цесії.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником).

Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, на підставі ст. 442 ЦПК України, тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» регулює загальні строки виконавчого провадження, а стаття 12 - строки пред`явлення виконавчих документів до виконання, переривання строку давності пред`явлення виконавчого документа до виконання, поновлення пропущеного строку. Строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.

Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з ч. 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі, зокрема, пред`явлення виконавчого документа до виконання. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення (згідно із пунктом 1 частини першої статті 26 Закону про виконавче провадження) та не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження (ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.

Отже, особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження.

Але разом з тим, ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом. Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.

На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому ст. 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених ст. 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи ст. 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями ст. 55 ЦПК України.

Натомість, як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі ст. 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі ч.5 ст. 442 ЦПК України. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.

Заміна сторони виконавчого провадження, як процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, повинна здійснюватися з метою виконання завдання цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.

У випадку закінчення виконавчого провадження заявник, що звертається з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, повинен поставити перед судом питання щодо відновлення виконавчого провадження (оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження). За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

Також, відповідно до змісту ч.5 ст. 442 ЦПК України, ч.6 ст. 12, п. 1 ч.1, ч.5 ст. 26, ч.5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», поза межами відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу стягувач користується правами у виконавчому провадженні як завершальній стадії судового провадження на підставі відповідного статусу стягувача у виконавчому документі.

Заміна стягувача у виконавчому документі як сторони справи має мати дійсну процесуальну мету, а підстави такої заміни належним чином аргументовані. Саме тільки матеріальне правонаступництво без процесуальної мети не є достатнім аргументом, оскільки не відповідає вимогам ч.1 ст. 2 ЦПК України.

Отже, реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва.

Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва з метою реалізації правонаступником судового рішення у виконавчому провадженні без розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим відповідно до умов законодавства, позбавлене процесуальної мети.

Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництво, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі.

Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства. Якщо, наприклад, суд підтвердив зобов`язання однієї сторони договору перед іншою та відповідне судове рішення набуло законної сили, то суд не здійснює заміну його сторони у випадку уступки відповідним кредитором за цим договором своїх прав та обов`язків іншій особі на цю іншу особу лише заради процесуальної констатації цього матеріального правонаступництва. Суд може здійснити заміну учасника справи виключно для виконання вимог ч.1 ст. 2 ЦПК України.

Правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 08.02.2022 у справі №2-7763/10, у постанові Верховного суду від 19.10.2022 у справі №2-1105/10. Вказана позиція підтримана 19 жовтня 2022 року Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 2-1105/10.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У даній справі, рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 02.03.2020 року частково задоволено позов Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказаним рішення стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 12.11.2009 року у розмірі 4981,55 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 284,98 грн.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 22.10.2020 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 02.03.2020 року змінено, збільшивши стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» кредитної заборгованості за договором від 12.11.2009 року станом на 30.04.2018 року з 4951,55 грн до 6379,5 та судових витрат з 284,98 грн до 365,00 грн. Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 142,60 грн. судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи апеляційним судом.

На виконання вказаного судового рішення Корабельним районним судом міста Миколаєва 27.11.2020 року видано виконавчий лист у справі № 488/2625/18, провадження № 2/488/140/20. Вказаний виконавчий лист перебував на примусовому виконанні у Корабельного відділу ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ВП № 63884208, яке закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом).

Однак, 16.02.2026 року первісний кредитор АТ КБ "ПриватБанк" повернув на депозитний рахунок Відділу кошти у розмірі: 6 375,81 грн з призначенням: «Помилково перераховані кошти за кредит реф. SAMDN500TC002370094, ІПН 2472713580, який відступлений ТОВ ФК "Кредит-Капітал" ЄДРПОУ 35234236, к.д. 8015891; ВД №488/2625/18 ОСОБА_1 ВП №63884208 Кошти за ВД стягнуті на користь стягувача, що були стягнути після відступлення право вимоги ТОВ «Фінансова Компанія «КредитКапітал».

Отже, судом встановлено, що 24.07.2025 виконавче провадження з виконання судового рішення про стягнення заборгованості закінчено у зв`язку із фактичним повним його виконанням, однак на момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, належним кредитором за кредитним договором є ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», у зв`язку з чим первісний кредитор АТ КБ «ПРИВАТБАНК» перерахував на депозитний рахунок відділу ДВС грошові кошти, стягнуті з боржника ОСОБА_1 у розмірі 6375,81 грн, як помилково перераховані на його користь.

Відповідно до ст. 1, 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», грошові кошти, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця. Стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки.

Водночас, відповідно до ч. 7 с. 47 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо стягнуті з боржника грошові кошти не витребувані стягувачем протягом одного року з дня їх зарахування на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, за умови повідомлення виконавцем стягувача про наявність стягнутих на його користь грошових коштів.

Також, суд враховує, що 23.02.2026 року ТОВ «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» звернулося Корабельного відділу ДВС у місті Миколаєві із заявою від 23.02.2026 року вих. №5469/531, у якій просили скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження, та винести постанову про відновлення виконавчого провадження, з метою подання до суду заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні та в подальшому перерахувати кошти на рахунки товариства, однак, Корабельний відділ ДВС у місті Миколаєві надав відповідь на заяву ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», у якій зазначив, щодо відсутності правових підстави для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вбачає правові підстави для скасування постанови Корабельного відділу ДВС у місті Миколаєві про закінчення виконавчого провадження № 63884208 з метою повного виконання судового рішення у межах виконавчого провадження, а саме здійснення заміни стягувача у виконавчому провадженні та перерахування грошових коштів новому кредитору, отриманих на погашення заборгованості за кредитним договором, адже за відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва, тим самим для досягнення процесуальної мети і для реалізації завдань цивільного судочинства.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п. 9 ч.2 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч.1, ч.2 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності встановленої законом.

П. 1 ст. 6 Конвенції, серед іншого, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Глоба проти України», по. 15729/07, від 05.07.2012).

У рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, п. 40 зазначається, що ... право на звернення до суду було білюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6.

Відповідно до рішення Європейського суду у справі «Агрокомплекс проти України» заява № 23465/03 від 06.10.2011 року, існування заборгованості, яка підтверджена остаточним обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішенні винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення усправі «Бурдов проти Росії», заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в ній).

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справі «Іванов проти України», заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).

Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі «Продан проти Молдови» суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішення залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

У рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складом частина судового розгляду (пункт 43).

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», про заміну сторони виконавчого провадження, підлягає до задоволення у повному обсязі.

Керуючись ст. 353, 442 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит - Капітал" про заміну сторони виконавчого провадження, заінтересовані сторони: стягувач Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк "Приватбанк", боржник ОСОБА_1 , Корабельний відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України задовольнити.

Скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №63884208 від 24.07.2025 року щодо примусового виконання виконавчого листа у справі №488/2625/18, провадження №2/488/140/20, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості за кредитним договором.

Замінити стягувача Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» його правонаступником ТОВ«ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» у виконавчому провадженні щодо примусового виконання виконавчого листа у справі №488/2625/18, провадження №2/488/140/20, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості за кредитним договором.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Я.А. Чернявська