Ухвала суду № 137136301, 04.06.2026, Березнегуватський районний суд Миколаївської області

Провадження № 2-з/470/6/26

Справа № 470/394/26

У Х В А Л А

04 червня 2026 року с-ще Березнегувате

Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Орлової С.Ф.,

за участю секретаря судового засідання Ляшенко О.В.,

розглянувши без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

07 травня 2026 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, яку підписано представником позивача - адвокатом Матвієнко В.В., яка діє на підставі ордера №1193548 від 04 травня 2026 року, у якій просив суд встановити факт самостійного виховання та утримання ним неповнолітніх дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою судді від 15 травня 2026 року відкрито в порядку загального позовного провадження справу за вказаним позовом ОСОБА_1 та призначено підготовче судове засідання на 09 год 30 хв 10 червня 2026 року.

Після відкриття провадження у справі ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, яка підписана його представником адвокатом Матвієнко В.В., у якій просив заборонити ІНФОРМАЦІЯ_3 вчиняти відносно нього будь які дії спрямовані на його мобілізацію та призов на військову службу до набрання законної сили судовим рішенням по справі №470/394/26 за його позовною заявою про встановлення факту виховання та утримання дітей батьком. Подану заяву мотивував тим, що 02 червня 2026 року отримав повістку №7514512від 26.05.2026 року про необхідність явки 08.06.2026 року на 09 год до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення даних. Враховуючи, що станом на 08.06.2026 року справа про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітніх дітей батьком не буде розглянута, то за відсутності рішення суду він може бути призваним на військову службу під час мобілізації, а його неповнолітні діти залишаться без піклування батьків, оскільки їх мати за станом здоров`я нездатна виконувати батьківські обов`язки. У разі мобілізації він отримає статус військовослужбовця і не зможе реалізувати право на відстрочку від призову під час мобілізації як такий, що самостійно виховує та утримує дітей за рішенням суду, відповідно до п.4 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява розглядається без повідомлення учасників справи. Відповідно згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частинами 1, 2 ст. 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

У частині другій статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд, обираючи вид забезпечення позову, у кожному випадку повинен обирати такий спосіб, який у найбільший мірі спрямований на забезпечення предмету спору.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку.

Частиною 3 ст. 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 05 лютого 2020 року у справі № 759/13257/19 - вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також, суд має враховувати співмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Заходи забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватись відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 01 червня 2022 року в справі №380/4273/21).

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Як вбачається з викладених у позовній заяві обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, предметом позову є встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітніх синів позивачем, натомість не є предметом спору надання відстрочки позивачу або оскарження неправомірних дій працівників ТЦК, і рішенням суду у разі задоволення позову буде встановлений саме факт самостійного виховання і утримання позивачем неповнолітніх дітей.

При цьому, відповідно до п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовець, який самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду, звільняється з військової служби.

Згідно із п. 14 ч. 5 Переліку документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, що є додатком № 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України 10 квітня 2009 року № 170 (зі змінами та доповненнями), при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» подаються документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме військовослужбовцем, який самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду подається, зокрема документи, які підтверджують, що особа самостійно виховує та утримує дитину (копія рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини).

Таким чином, з матеріалів справи слідує, що захід забезпечення позову, про який просить позивач, виходить за межі позовних вимог, з якими заявник звернувся до суду (встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини) та такий спосіб забезпечення позову неспівмірний із предметом позову; зв`язок між таким заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги відсутній, адже такий захід забезпечення позову не може забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі задоволення позову; ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду, у разі невжиття таких заходів забезпечення, не доведена.

Отже, наведені у заяві про забезпечення позову аргументи не свідчать про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Керуючись ст.153 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя С. Ф. Орлова