Ухвала суду № 137136290, 05.06.2026, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/1404/24

Провадження № 4-с/467/2/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.06.2026 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Кологривої Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Романенко Т.І.,

прокурора Мокряка І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Арбузинка цивільну справу за скаргою, поданою адвокатом Порхуном Віталієм Миколайовичем в інтересах ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року адвокат Порхун В.М. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця, мотивуючи свої вимоги тим, що ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 21 жовтня 2024 року по справі № 467/1404/24 з метою забезпечення позову накладено арешт на земельну ділянку площею 1 га з кадастровим номером 4820355100:11:000:0184, заборонено органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки, у т. ч. у разі її поділу чи об`єднання з іншими земельними ділянками, заборонено ОСОБА_1 вчиняти із земельною ділянкою з кадастровим номером 4820355100:11:000:0184 дії, спрямовані на зміну цільового призначення вказаної ділянки, її поділу або об`єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї. Вказану ухвалу позивач пред`явив до примусового виконання до Першого відділу ДВС у Первомайському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції у лютому 2026 року. Боржниця ОСОБА_1 не отримувала жодної постанови виконавчого провадження № 80315866, в т.ч. оскаржувані. Про вказане виконавче провадження ОСОБА_1 дізналась 14 квітня 2026 року від працівників банку, які їй повідомили про арештовані рахунки. Звернувшись до виконавчої служби, доступ до всіх матеріалів виконавчого провадження ОСОБА_1 отримала лише 24 квітня 2026 року через ідентифікатор доступу в Автоматизованій системі виконавчого провадження. З постанови про стягнення виконавчого збору від 23 лютого 2026 року вбачається, що старшим державним виконавцем Першого відділу ДВС у Первомайському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бабійчук А.В. було постановлено стягнути з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір в сумі 17294 грн. у виконавчому провадженні щодо виконання ухвали від 21 жовтня 2024 року. Разом з тим, оскільки ухвала Арбузинського районного суду Миколаївської області від 21 жовтня 2024 року постановлена щодо забезпечення позовних вимог, то підстав для стягнення виконавчого збору у державного виконавця на підставі п.1 ч.5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» не було. Крім того, з постанови про арешт коштів боржника від 26 березня 2026 року вбачається, що старшим державним виконавцем Першого відділу ДВС у Первомайському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бабійчук А.В. було постановлено накласти арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 . Підставою для накладення такого арешту зазначено невиконання рішення суду. Проте, ухвала Арбузинського районного суду Миколаївської області не містить вимоги зобов`язального характеру, а лише містить вимоги щодо утримання від вчинення певних дій (заборона). Аналогічне мотивування («боржник не виконав рішення») зазначено старшим державним виконавцем Першого відділу ДВС у Первомайському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бабійчук А.В. і в постанові від 26 березня 2026 року про накладення на боржника ОСОБА_1 штрафу у розмірі 1700 грн., а також у постанові від 17 квітня 2026 року про накладення штрафу у розмірі 3400 грн. Боржниця ОСОБА_1 не вчиняла жодних дій, які заборонено вищевказаною ухвалою суду (виконавчим документом), тому підстав для накладення арешту на кошти боржника та стягнення з боржника штрафу немає. Посилаючись на викладене, прохав визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Першого відділу ДВС у Первомайському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бабійчук А.В. від 23 лютого 2026 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 17294 грн. у виконавчому провадженні № 80315866, визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Першого відділу ДВС у Первомайському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бабійчук А.В. від 26 березня 2026 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 80315866, визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Першого відділу ДВС у Первомайському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бабійчук А.В. від 26 березня 2026 року про накладення штрафу у розмірі 1700 грн. у виконавчому провадженні № 80315866, визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Першого відділу ДВС у Первомайському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бабійчук А.В. від 17 квітня 2026 року про накладення штрафу у розмірі 3400 грн. у виконавчому провадженні № 80315866, визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Першого відділу ДВС у Первомайському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бабійчук А.В. від 23 лютого 2026 року про розмір мінімальних витрат в сумі 319 грн. у виконавчому провадженні № 80315866.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 27 квітня 2026 року скаргу прийнято до розгляду та призначено до розгляду.

Представником Першого відділу ДВС у Первомайському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Чувашовою А.Ф. подано відзив на заяву, в якому вона прохала відмовити у задоволенні скарги, зазначила про те, що Первомайською окружною прокуратурою до Першого відділу ДВС у Первомайському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції 16 лютого 2026 року подано заяву про примусове виконання ухвали Арбузинського районного суду Миколаївської області від 21 жовтня 2024 року по справі № 467/1404/24 про заборону ОСОБА_1 вчиняти із земельною ділянкою з кадастровим номером 4820355100:11:000:0184 дії, спрямовані на зміну цільового призначення вказаної ділянки, її поділу або об`єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї. На підставі вказаної заяви 23 лютого 2026 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 80315866 про накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 4820355100:11:000:0184, заборону органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки, у т. ч. у разі її поділу чи об`єднання з іншими земельними ділянками, заборону ОСОБА_1 вчиняти із земельною ділянкою з кадастровим номером 4820355100:11:000:0184 дії, спрямовані на зміну цільового призначення вказаної ділянки, її поділу або об`єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї. Також 23 лютого 2026 року винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження. Постанову про відкриття виконавчого провадження та виклик боржнику направлено 23 лютого 2026 року, про що свідчить список відправлених листів «УКРПОШТА». У тексті ухвали не зазначено про те, що ухвала підлягає негайному виконанню, тому рішення державного виконавця про стягнення виконавчого збору відповідає вимогам Закону. Згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження на адресу боржника ОСОБА_1 23 лютого 2026 року та 22 березня 2026 року направлено виклики про явку до Першого відділу ДВС у Первомайському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції. 09 квітня 2026 року було здійснено виїзд за місцем проживання боржника, де залишено виклик державного виконавця на 10 годину 30 хвилин 09 квітня 2026 року. Відомості про виконання вказаних вимог державного виконавця відсутні, тому рішення державного виконавця та відповідні постанови про накладення штрафу на ОСОБА_1 відповідають положенням Закону та Інструкції. Оскаржувані постанови державним виконавцем винесені 23 лютого 2026 року, 26 березня 2026 року, 17 квітня 2026 року. Відтак, Наконечній Л.В могло бути відомо про оскаржувані рішення державного виконавця раніше строку встановленого Законом, тому строк на подання вказаної скарги може бути пропущений.

Першим заступником керівника Первомайської окружної прокуратури Сілецькою О.Є. подано заперечення на скаргу, у якому зазначено про те, що прийняте державним виконавцем рішення про стягнення виконавчого збору та винесена постанова від 23 лютого 2026 року відповідають вимогам Закону, оскільки ухвала суду містить заборону немайнового характеру. Згідно розділу 1Х Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року за № 512/5, виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення, здійснюється в порядку, визначеному статтею 63 Закону. У разі невиконання боржником рішення у встановлений виконавцем строк, на боржника накладається штраф відповідно до ст. 75 Закону та застосовуються інші заходи, передбачені Законом. У випадку виконання боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження на адресу боржника ОСОБА_1 23 лютого 2026 року та 22 березня 2026 року направлено виклики про явку до Першого відділу ДВС у Первомайському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Відомості про виконання вказаних вимог державного виконавця Наконечною Л.В. відсутні. Державним виконавцем притягнуто останню до штрафів за порушення, яке полягало у неявці на виклик державного виконавця. ОСОБА_1 могло бути відомо про оскаржувані рішення державного виконавця раніше строку встановленого Законом, тому строк на подання вказаної скарги може бути пропущений.

Представником заявника Порхуном В.М. подано письмове пояснення по справі, у якому він зазначає про те, що ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню. ОСОБА_1 з моменту постановлення вищевказаної ухвали суду про забезпечення позову і до дати написання вказаного пояснення не вчиняла жодних дій щодо розпорядження майном (спірною земельною ділянкою), тим самим не порушувала заборони, встановлені ухвалою суду.

Представником Першого відділу ДВС у Первомайському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Чувашовою А.Ф. подано письмове пояснення по справі, у якому вказано, що виконання ухвали суду щодо ОСОБА_1 носить немайновий характер. Розмір виконавчого збору для фізичної особи складає 17294 грн. У тексті ухвали не зазначено про те, що ухвала підлягає негайному виконанню. Прохала скаргу на дії державного виконавця залишити без розгляду.

У судове засідання представник заявника та заявник не з`явилися, представником заявника Порхуном В.М. подана заява про розгляд скарги за його відсутності та за відсутності заявника ОСОБА_1 .

Представник Першого відділу ДВС у Первомайському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Чувашова А.Ф. в судове засідання не з`явилась, нею подано заяву про розгляд скарги в її відсутність.

Прокурор Мокряк І.М. у судовому засіданні підтримав позицію, висловлену прокурором Сілецькою О.Є. у письмовому запереченні.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши прокурора, суд прийшов до наступного.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 21 жовтня 2024 року по цивільній справі № 467/1404/24 за позовною заявою, поданою заступником керівника Первомайської окружної прокуратури Сілецькою О. до Арбузинської селищної ради, ОСОБА_1 , фермерського господарства «Віра» про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом визнання незаконним та скасуванням рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, повернення земельної ділянки з метою забезпечення позову накладено арешт на земельну ділянку площею 1 га з кадастровим номером 4820355100:11:000:0184, заборонено органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки, у т. ч. у разі її поділу чи об`єднання з іншими земельними ділянками, заборонено ОСОБА_1 вчиняти із земельною ділянкою з кадастровим номером 4820355100:11:000:0184 дії, спрямовані на зміну цільового призначення вказаної ділянки, її поділу або об`єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї.

Вказану ухвалу прокурор пред`явив до примусового виконання до Першого відділу ДВС у Первомайському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції у лютому 2026 року.

Постановою старшого державного виконавця Першого відділу ДВС у Первомайському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бабійчук А.В. від 23 лютого 2026 року відкрито виконавче провадження № 80315866 по виконанню ухвали Арбузинського районного суду Миколаївської області від 21 жовтня 2024 року в частині заборони ОСОБА_1 вчиняти певні дії та надано боржнику строк для добровільного виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.

Крім цього, постановами старшого державного виконавця Першого відділу ДВС у Первомайському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бабійчук А.В. від 23 лютого 2026 року стягнуто з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 17294 грн. та витрати виконавчого провадження у розмірі 319 грн.

Також, постановами старшого державного виконавця Першого відділу ДВС у Первомайському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бабійчук А.В. від 26 березня 2026 року та 17 квітня 2026 року накладено штрафи на ОСОБА_1 за невиконання рішення суду у розмірах відповідно 1700 грн. та 3400 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно із ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Згідно із ч. 1 ст. 287 цього Кодексу учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відтак, Законом України «Про виконавче провадження» чітко встановлено підсудність справ щодо оскарження постанов виконавців про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів адміністративним судам.

Згідно із постановою Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 2-1087/07 юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 липня 1950 року встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що поняття «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]».

За такого, правовідносини, які виникли між сторонами у справі щодо оскарження постанови державного виконавця про накладення штрафу, стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження є адміністративно-правовими, у зв`язку з чим справа в цій частині підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З урахуванням встановленого, суд прийшов до висновку про закриття провадження за скаргою в частині оскарження постанов державного виконавця про накладення штрафу, стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, оскільки справа в цій частині підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Представником заявника також оскаржується постанова старшого державного виконавця Першого відділу ДВС у Первомайському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бабійчук А.В. від 26 березня 2026 року накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі №759/15553/14-ц зазначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі №921/16/14-г/15, від 14 листопада 2018 року у справі №906/515/17, від 16 січня 2019 року у справі №910/22695/13, від 07 лютого 2019 року у справі №927/769/16, від 11 вересня 2019 року у справі №925/138/18, від 15 січня 2020 року у справі №1.380.2019.001073, від 23 листопада 2021 року у справі №175/1571/15, від 20 вересня 2018 року у справі №821/872/17, від 17 жовтня 2018 року у справі №826/5195/17, від 16 січня 2019 року у справі №279/3458/17-ц, від 09 жовтня 2019 року у справі №758/201/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі №127/9870/16-ц.

Зважаючи на те, що постанова старшого державного виконавця Першого відділу ДВС у Первомайському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бабійчук А.В. від 26 березня 2026 року про накладення арешту на грошові кошти боржника винесена у межах виконавчого провадження №80315866, тобто у межах виконавчого провадження, по якому відкрито виконавче провадження по виконанню рішення суду немайнового характеру, та не являється виконавчим документом в окремому виконавчому провадженні, суд прийшов до висновку про те, що такий процесуальний документ державного виконавця може бути оскаржений у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до вимог статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Відповідно до статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якої пов`язано його початок, тобто після фактичної обізнаності особи про порушення її прав і свобод.

Однак, якщо особа з поважних причин пропустила строк для подання скарги на рішення, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби, то у відповідності до норм статті 449 ЦПК України вони можуть бути поновлені судом за наявності поважних для цього причин за заявою заявника.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі.

У разі зміни сторони місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня їх винесення.

З матеріалів справи встановлено, що 26 березня 2026 року у виконавчому провадженні № 80315866 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника у розмірі суми стягнення (0,00 грн.) з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, що складає 19313 грн., якою накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 .

Доказів направлення ОСОБА_1 копії вказаної постанови на поштову адресу чи на електронну адресу матеріали справи не містять.

У тексті скарги представник заявника вказує на те, що про вказане виконавче провадження ОСОБА_1 дізналась 14 квітня 2026 року від працівників банку, які їй повідомили про арештовані рахунки. Звернувшись до виконавчої служби, доступ до всіх матеріалів виконавчого провадження ОСОБА_1 отримала лише 24 квітня 2026 року через ідентифікатор доступу в Автоматизованій системі виконавчого провадження.

Докази звернення заявника до виконавчої служби заявником суду не надані.

Скаргу подано до суду через підсистему «Електронний суд» 24 квітня 2026 року, тобто з пропуском строку, передбаченого ст.449 ЦПК України та ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», проте клопотання про поновлення цього строку представником заявника не подане.

Строк звернення до суду зі скаргою на дії державного, приватного виконавця є процесуальним строком, а тому у разі його пропуску скарга може бути розглянута по суті лише після вирішення питання про його поновлення, оскільки відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2020 року в справі №466/948/19 (провадження №61-16974св19) зазначено, що «строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому, заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах. З`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2021 року в справі № 753/3465/20 (провадження № 61-12002св20) зазначено, що в тому разі, коли законом встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою до суду, їх перебіг має визначатися за цими нормами, а не за загальними правилами. Скарга (заява), пропущений строк на подання якої не поновлено, залишається без розгляду. Частиною п`ятою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

В постанові Великої палати Верховного суду від 03 жовтня 2018 року у справі №320/7888/16-ц вказано, що стосується дотримання процесуальних строків, то, слід вважати, що сторони повинні таких дотримуватись та пропуск таких, за загальним правилом, призводить до втрати права особою на вчинення певної процесуальної дії у даному випадку на подання скарги.

Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку про те, що вищезазначену скаргу у частині оскарження постанови про накладення арешту на грошові кошти слід залишити без розгляду, оскільки її подано з пропуском строку, визначеного ст.449 ЦПК України та ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», клопотання про поновлення такого строку із підтвердженням поважності причин пропуску, скаржником не було подано.

Керуючись ст. ст. 209, 210, 441-451 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Скаргу, подану адвокатом Порхуном Віталієм Миколайовичем в інтересах ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця у частині визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Першого відділу ДВС у Первомайському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бабійчук А.В. від 26 березня 2026 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 80315866 залишити без розгляду.

Закрити провадження по справі у частині вимог про визнання протиправними та скасування постанов старшого державного виконавця Першого відділу ДВС у Первомайському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бабійчук А.В. у виконавчому провадженні № 80315866: від 23 лютого 2026 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 17294 грн., від 26 березня 2026 року про накладення штрафу у розмірі 1700 грн., від 17 квітня 2026 року про накладення штрафу у розмірі 3400 грн., від 23 лютого 2026 року про розмір мінімальних витрат в сумі 319 грн.

Роз`яснити заявнику, що розгляд його скарги у частині вимог про визнання протиправними та скасування постанов старшого державного виконавця Першого відділу ДВС у Первомайському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бабійчук А.В. у виконавчому провадженні № 80315866: від 23 лютого 2026 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 17294 грн., від 26 березня 2026 року про накладення штрафу у розмірі 1700 грн., від 17 квітня 2026 року про накладення штрафу у розмірі 3400 грн., від 23 лютого 2026 року про розмір мінімальних витрат в сумі 319 грн. віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Ухвала суду може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області на протязі 15 днів з дня її проголошення.

Суддя Т.М.Кологрива