Рішення № 137135841, 05.06.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 05.06.2026

Справа № 332/2168/26

Провадження № 2/334/3420/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

05 червня 2026 року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі

судді Бредіхіна Ю.Ю.,

за участю секретаря Іванової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні суду цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Він фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення суми,

установив:

І. Зміст позовних вимог та заперечень сторін

Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 19 120 гривень, з яких: заборгованість по кредиту 3 500 грн., заборгованість по відсотках 1 890 грн., пеня 9 220 грн., сума інфляційних витрат - 3 194,69 грн., 3% річних - 1 316,10 грн., а також судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що 30.04.2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 145509, за умовами якого ТОВ «Авентус Україна» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 3 500 грн. строком на 30 днів під 3,65 % річних.

Кредит наданий шляхом перерахування грошових коштів на платіжну картку відповідача, а сам договір укладений в електронній формі.

12.04.2018 року між ТОВ «Авентус України» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (після зміни назви - ТОВ «Він фінанс») укладено договір факторингу № 1 та додаткові угоди до нього, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» передало (відступило) позивачу за плату належні йому права вимоги, а позивач прийняв належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Станом на момент подання позову до суду сума боргу не погашена.

Відповідач відзиву на позов не надав.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі

Ухвалою Заводського районного суду міста Запоріжжя від 16.04.2026 року матеріали позовної заяви передані для розгляду за підсудністю до Дніпровського районного суду міста Запоріжжя.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 08.05.2026 року відкрито спрощене провадження у справі з викликом (повідомленням) сторін.

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився. Про час, дату і місце його проведення повідомлявся у встановленому порядку.

Враховуючи наявність підстав, визначених частиною першою статті 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

ІІІ. Фактичні обставини встановлені судом

30.04.2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладений договір про надання фінансового кредиту № 145509, за умовами якого ТОВ «Авентус Україна» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 3 500 грн., строком на 30 днів під 3,65 % річних та проценти за користування кредитом в розмірі 0,30% від суми кредиту (у процентному виразі) або 10,50 грн. (у грошовому виразі).

Кредит наданий шляхом перерахування грошових коштів на платіжну картку відповідача, а сам договір укладений в електронній формі. Кредитний договір підписаний відповідачем у відповідності до вимог статей 11,12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме за допомогою електронного підпису з одноразовим ідентифікатором.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі і перерахував суму кредиту на картковий рахунок відповідача.

12.04.2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу № 1. відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» приймає належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників та додаткові угоди до нього.

Відповідно до витягу з реєстру боржників №11 від 27.12.2018 року, який є додатком до договору факторингу №1 від 12.04.2018 року, ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло права грошової вимоги до відповідача в розмірі 5 390 грн.

Згідно з наказом № 55-к від 25.07.2024 року на виконання протоколу № 1706 Загальних зборів ТОВ «ФК Довіра та Гарантія» від 25.07.2024 року назва ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» змінена на ТОВ «Він фінанс».

ІV. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи

Між сторонами виникли правовідносини з кредитного договору.

Положеннями ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Положеннями ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин дія особи спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис є одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

Частиною п`ятою статті 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та не розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Судом встановлено, що кредитний договір укладено в електронній формі із застосуванням електронного підпису із одноразовим ідентифікатором відповідача.

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст.612 ЦК України).

Ураховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення суми кредиту та нарахованих відсотків.

Разом з тим суд вважає необґрунтованою вимогу позивача щодо стягнення зі ОСОБА_1 заборгованості по пені в розмірі 9 220 грн., оскільки згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу, первісний кредитор зазначив, що сума заборгованості за кредитом становить 5 390 грн. (тіло кредиту та відсотки), пеня та інші штрафні санкції розраховуються згідно діючого кредитного договору. При цьому, до позову новим кредитором не наданий розрахунок пені із зазначенням ставки та строків нарахування штрафних санкцій.

Відтак, вимога позивача про стягнення пені в сумі 9 220 грн. задоволенню не підлягає.

Крім того, суд дійшов висновку, що також не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 3 194,69 грн. та 3 % річних у розмірі 1 316,10 грн., оскільки порушений встановлений чинним законодавством порядок їх розрахунку, зокрема згідно наданого у позові розрахунку вказаних сум, інфляційні витрати та 3 % річних нараховані не на суму основної заборгованості по кредиту в розмірі 3 500 грн., а на всю суму заборгованості з урахуванням пені та відсотків. А також, позивачем не надано суду доказів направлення відповідачу повідомлення про зміну кредитора з вимогою про сплату суми заборгованості на платіжні реквізити ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ТОВ «Він фінанс»), що нівелює право позивача здійснювати нарахування вищевказаних сум у відповідності до приписів ч. 2 ст. 530 та ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до приписів статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Верховний Суд у своїй практиці сформулював позицію за змістом, якої практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 134ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 141ЦПК України).

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Матеріалами справи підтверджується факт надання адвокатом правової допомоги позивачу, тому вказані витрати підлягають стягненню за рішенням суду.

Керуючись ст. 141, 206, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Він фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення суми задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Він фінанс» (юридична адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, код ЄДРПОУ 38750239) заборгованість за кредитним договором № 145509 від 30.04.2018 року у сумі 5 390 (п`ять тисяч триста дев`яносто) гривень.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Він фінанс» (юридична адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, код ЄДРПОУ 38750239) судовий збір у сумі 739 (сімсот тридцять дев`ять) гривень 23 копійки та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 409 (одна тисяча чотириста дев`ять) гривень 46 копійок.

У задоволені решти вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.Ю. Бредіхін