Рішення № 137135694, 04.06.2026, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ

м. Запоріжжя

Іменем України

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

04 червня 2026 рокуСправа № 336/2418/26

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Губанова Р.О.,

секретарки судового засідання Петрова А.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в заочному порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Короткий зміст позову, рух справи.

20 квітня 2026 року з Шевченківського районного суду м. Запоріжжя до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя надійшла зазначена цивільна справа.

Узагальненими доводами позовної заяви є те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (далі ТОВ «МІЛОАН» або первісний кредитор) та ОСОБА_1 (далі відповідач або позичальник) 14.06.2021 уклали Договір про споживчий кредит № 4393951 (далі договір), відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» надало відповідачу кредит в сумі 5000,00 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. ТОВ «МІЛОАН» взяті на себе зобов`язання виконало, надавши відповідачу кредит відповідно умов до укладеного Договору. Відповідач, у свою чергу не виконав умови кредитного договору - не повернув кредит, а також не виконав всі інші грошові зобов`язання перед позикодавцем за Договором.

16.12.2021 було укладено договір № 16/12-2021-43 відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (далі ТОВ «КРЕДИТ КАПІТАЛ») права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4393951.

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «КРЕДИТ КАПІТАЛ» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (далі ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» або позивач) права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4393951.

На момент звернення до суду з позовом, заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість в сумі 30402,25 грн., з яких: 4850,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 25552,25 заборгованість за нарахованими процентами.

Виходячи з наведеного, посилаючись на норми ст. ст. 512, 514, 516, 525, 598, 599, 610, 615, 625, 1050 ЦК України, позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 30402,25 грн, а також понесені судові витрати.

Ухвалою судді від 21.04.2026 відкрито провадження у справі, встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив і заперечень та вирішено провести розгляд справи у порядку спрощеного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання.

Копія ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження отримана відповідачем 22.04.2026.

Відповідач у встановлений судом строк не подав відзиву.

Сторони в судове засідання не з`явилися, причину неявки суду не повідомили, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представниця позивача в позові просила справу розглянути без участі позивача, проти винесення заочного рішення не заперечувала.

Будь-яких інших заяв чи клопотань сторонами не подано.

У зв`язку з неявкою у судове засідання сторін на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Судом постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

Фактичні обставини встановлені судом,

мотиви з яких виходив суд і застосовані норми права.

14.06.2021 між відповідачем та ТОВ «МІЛОАН» було укладено Договір про споживчий кредит № 4393951.

Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 5000.00 грн.

Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 2250.00 грн, які нараховуються за ставкою 1.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Пунктом 2.3. договору сторонами було погоджено умови пролонгації строку кредитування, зокрема, п. п. 2.3.1.1. було узгоджено пролонгацію на пільгових умовах, яка може застосовуватися сторонами на різні строки за заявою позичальника, а п. 2.3.1.2. було узгоджено умови пролонгації на стандартних (базових) умовах, загальний строк якої не може перевищувати 60 днів.

В день укладення вказаного договору, тобто, 14.06.2021, відповідачу було здійснено переказ грошових коштів в сумі 5000,00 грн., що підтверджується квитанцією LIQPAY а.с. 64).

Як свідчать матеріали справи з боку позичальника зазначені документи було підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

До договору додано паспорт споживчого кредиту, який є невід`ємною частиною договору, а також анкету-заяву на кредит (а.с. 56-58).

16.12.2021 було укладено договір № 16/12-2021-43 відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «КРЕДИТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4393951.

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «КРЕДИТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4393951.

Відповідно до Реєстру боржників від 10.01.2023 (додаток № 3 до Договору факторингу № 10-01/2023), ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 39518,25 (а.с. 39).

З наданого позивачем розрахунку випливає, що відповідач має заборгованість за Договором у сумі 30402,25 грн, з яких: 4850,00 грн - сума заборгованості за кредитом (тіло); 25552,25 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с. 9).

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з такого.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настало після прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

На підставі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 (реєстраційний номер у ЄДРСР 125540068), та зазначає таке.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками фізичними особами.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Також, у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір процентів за кредитним договором підлягає зменшенню з 25552,25 грн до 4850,00 грн, що відповідатиме зазначеним принципам розумності, справедливості та пропорційності.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню на суму 9700,00 грн, з яких 4850,00 грн - основна сума боргу (тіло), 4850,00 грн - заборгованість за процентами.

Розподіл судових витрат.

За правилами ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1), інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 2).

До позовної заяви додано платіжну інструкцію № 82 від 28.01.2026, якою підтверджується сплата позивачем судового збору в сумі 2662,40 грн.

Суд задовольнив позовні вимоги частково, на суму 9700,00 грн, що дорівнює 31,91%.

Отже сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить: 2662,40 *31,91% = 849,57 грн.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За приписами ч. ч. 4 - 6 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надано: копію договору про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024; прас-лист АО «Лігал Ассістанс»; заявка на надання юридичної допомоги № 2150 від 01.01.2026; витяг з акту №18 про надання юридичної допомоги від 30.01.2026.

В силу положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. п. 268, 269).

Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Визначаючись з розподілом витрат на правничу допомогу, відповідно до вимог статей 137, 141 ЦПК України, суд вважає, що справа є незначної складності, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг доказів є невеликим, не потребував тривалого часу і не був складним для отримання представницею і судом, а тому суд вважає, що за умови задоволення позовних вимог в повному обсязі, сума витрат на правничу допомогу, що яка б підлягала стягненню з відповідача на користь позивача була би зменшена до 3000,00 грн. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об`єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою у ній. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 31,91% від згаданої суми витрат на професійну правничу допомогу, що дорівнює 957,3 грн.

Інші документально підтверджені судові витрати в матеріалах справи відсутні.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263 265, 268, 273, 280, 284, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість на загальну суму 9700 (дев`ять тисяч сімсот) грн 00 коп.

В задоволенні решти позову, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» витрати на сплату судового збору в сумі 849 (вісімсот сорок дев`ять) грн 57 коп. та 957 (дев`ятсот п`ятдесят сім) грн 3 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Реквізити учасників справи:

- позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, ідентифікаційний код: 44276926;

- відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

СуддяР.О. Губанов