Ухвала суду № 137135629, 05.06.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/1320/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2026 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Хамник М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.03.2025 року по справі №308/1320/22 за нововиявленими обставинами,-

Учасники провадження:

представник заявника Гумен Н.В.,

прокурор Малик Н.В.,

В С Т А Н О В И В:

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Гумен Н.В. звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із вищевказаною заявою, відповідно до якої просить скасувати рішення суду від 12.03.2025 та відмовити у повному обсязі у задоволенні позову Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, квартирно-експлуатаційного відділу м.Мукачеве до ОСОБА_1 , Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про усунення перешкод у здійсненні Міністерством оборони України та квартирно-експлуатаційним відділом м.Мукачеве права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом визнання незаконним та скасування рішення, усунення перешкод у здійсненні Міністерством оборони України та квартирно-експлуатаційним відділом м.Мукачеве права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку у власність держави в особі Міністерства оборони України та квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачеве.

В обґрунтування зазначила, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.03.2025 року по справі №308/1320/22 позовні вимоги задоволено частково, зокрема: зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою Міністерства оборони України та квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачеве загальною площею 7,72 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , територіально відноситься до Оноківської сільської ради квартал 8/7), військове містечко № НОМЕР_1 , шляхом повернення земельної ділянки, площею 0,4947 га, кадастровий номер 2124884800:10:010:0022, що розташована в с. Оноківці Ужгородського району Закарпатської області, яка входить до складу військового містечка № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , територіально відноситься до Оноківської сільської ради квартал 8/7), у власність держави в особі Міністерства оборони України та квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачеве. Скасувано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,4947 га, кадастровий номер 2124884800:10:010:0022, що розташована в с. Оноківці Ужгородського району Закарпатської області, яка входить до складу військового містечка № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , територіально відноситься до Оноківської сільської ради квартал 8/7), проведену 10 вересня 2018 року.

Заявниця зазначає, що нововиявленою обставиною є те, що відповідачу стали відомі фактичні дані, які кардинально суперечать доказам, що були надані стороною позивача у даній справі у суді першої інстанції, які відповідно стали підставою для задоволення позовних вимог. Заявник стверджує, що виявлені відповідачем факти свідчать про умисні недобросовісні дії позивача, який надав суду спотворені вибіркові докази, приховавши обставини, які є вирішальними і за наявності яких у справі, суд прийняв би однозначно протилежне рішення.

Так, вказує, що 28.10.2025 відповідач випадково дізнався від ОСОБА_2 , який був його сусідом по земельній ділянці, що на думку позивача Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачеве виступає складовою частиною цілісностого майнового об`єкту земельної ділянки загальною площею 7,72 га військового містечка № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Оноківької сільської ради квартал №8/7) на даний час також виступає відповідачем у судові справі про витребування земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 2124884801:03:005:0064 в с. Оноківці Ужгородського району, яка входить до складу військового містечка № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , територіально відноситься до Оноківської сільської ради, квартал 8/7), на користь Держави в особі Міністерства оборони України, шляхом її повернення у постійне користування квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево.

Заявниця акцентує увагу на тому, що після розмови з ОСОБА_2 сторона відповідача здійснила спробу отримати докази, на які той посилався, однак у наданні таких з незрозумілих причин було відмовлено.

Відповідач дізнався від ОСОБА_2 , що згідно архівної копії розпорядження Ради Міністрів УРСР від 06.09.1958 №1073-094РС Міністерству оборони СССР під будівництво складу боєприпасів військової частини № НОМЕР_2 Прикарпатського воєнного округу в лісах першої групи зі згоди Міністерства сільського господарства СССР відведено 6,00 держлісфонду в лісах першої групи Радванського лісництва в кв. АДРЕСА_2 в постійне користування, без виключення із державного лісового фонду, на строк експлуатації склада з правом вирубки ліса на площі 1 га та передачі деревини користувачам в рахунок лісового фонду області.

Таким чином констатує, що у вказаному розпорядженні Ради Міністрів УРСР від 06.09.1958 №1073-094PС чітко зазначено строк користування Міністерством оборони СССР спірної земельної ділянки, а саме на строк експлуатації складу боєприпасів військової частини № НОМЕР_2 Прикарпатського воєнного округу і вказана земельна ділянка була надана у користування без виключення її із державного лісового фонду.

Звернено увагу, що цільове призначення земельної ділянки було визначено будівництво склада боєприпасів.

Так, рішенням №025 «суженного заседания исполкома Закарпатского обласного Совета депутатов трудящихся» від 18.06.1958 року військовій частині НОМЕР_2 відведено земельну ділянку площею 6 га із земель Держлісфонду Радванського лісництва Ужгродського лісового господарства і дозволено вирубку лісу під сховище боєприпасів на площі 1 га.

Таким чином резюмує, що після ліквідації складу боєприпасів ця земельна ділянка не використовувалась за призначення і на такій був зведений об?єкт, який очевидно був самобудом і його статус було легалізовано значно пізніше рішенням третейського суду у справі № 092108, яке теж умисно не було додано позивачем до справи.

Заявниця стверджує, що суд встановив би відразу, що станом на дату подання позову у позивача існувало право власності виключно на узаконений рішенням суду об?єкт самочинного будівництва - бойню, сховище, склад, господарську споруду, два навіси тощо, які розташовані на 1, 72 га., тоді як земельна ділянка була надана виключно для будівництва складу боєприпасів.

Саме тому спірна земельна ділянка згідно облікової картки № НОМЕР_3 обліку земельної ділянки облікується на балансі КЕВ тільки з 03.01.2018 року і виключно на частину земельної ділянки 1, 72 га позивач має право користування та володіння.

Крім того звертає увагу, що всупереч тому, що після проведення 22.02.1993 року Міністерством оборони України інвентаризації земель військової частини НОМЕР_4 комісією вказано на необхідність оновлення державного акту на право користування земельною ділянкою площею 7,72 га, позивач не виконав цих вимог, адже матеріали справи не містять оновленого державного акту.

Вказаний акт інвентаризації, на думку відповідача, є безсумнівним доказом того, що державний акт серії Б №029097 від 1979 року, яким посвідчується право постійного користування спірної земельної ділянки вже станом на вказану дату був недійсним.

Однак позивач ввів в оману суд, надавши вибіркові докази по справі, що підтверджували його право постійного користування спірною земельною ділянкою, умисно приховавши документи, які підтверджують ту обставину, що строк користування був з самого початку чітко визначений, зокрема «на строк експлуатації складу боєприпасів» і такий після ліквідації складу припинився в силу вимог 3К.

3 огляду на те, що станом на дату подачі позову до суду у позивача відсутній діючий державний акт на право постійного користування спірною землею, така тривалий час не використовуються за призначенням (експлуатації складу боєприпасів) вочевидь необхідність подальшої експлуатації складу боєприпасів військової частини № НОМЕР_2 Прикарпатського воєнного округу відпала і тому позивач не вжив жодних дій для отримання оновленого державного акту на право користування спірною ділянкою.

В даному випадку через об?єктивні причини - закінчення строку експлуатації складу боєприпасів - жодних законом передбачених дозволів від МОУ отримувати не потрібно, адже він не є ані законним власником ані користувачем спірної земельної ділянки.

3 огляду на те, що надані позивачем докази є вибірковими, встановити всю хронологію дій, що стосуються ділянки через такий тривалий час складно, однак очевидно, що наказом Голови Державного комітету по земельним ресурсам і МОУ від 03.12.1992 року № 34/203 було чітко регламентовано порядок інвентаризації земель.

Заявниця зазначає, що позивач не здійснив перереєстрацію і закріплення юридичних прав на користування спірною землею з об?єктивних причин, зокрема закінчення строку дії рішення, а тому має місце припинення права користування земельною ділянкою, що не використовуються для потреб оборони і використовуються не за цільовим призначенням.

З цих підстав державний акт серії Б №029097 від 1979 року, яким посвідчується право постійного користування земельної ділянки загальною площею 7,72 га військового містечка № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Оноківської сільської ради квартал №8/7), є недійсним.

Вказує, що наведене також підтверджується Розпорядженням голови Ужгородської районної державної адміністрації від 03.12.1996 року № 840 «Про затвердження технічних матеріалів по виготовленню державних актів на право постійного користування землею Ужгородському державному лісгосподарському підприємству в адміністративних межах Ужгородського району» надано в постійне користування Ужгородському держлісгоспу в адміністративних межах Ужгородського району землі загальною площею 14372,6 га та видано 13.12.1996 року Державний акт 1-ЗК № 000386 на право постійного користування землею.

Заявниця вказує, що жодних відомостей про те, що на даний час на спірній земельній ділянці знаходиться та експлуатується Міністерством оборони України склад боєприпасів військової частини, або ж така використовується в цілях ЗСУ матеріали справи не містять.

У відповідності до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №351331108 від 22.10.2023 року КЕВ м. Мукачево є власником свинарника, бойні, сховища, склада, господарської споруди, двох навісів за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації бюро технічної інвентаризації Закарпатської області у справі 092/08 від 13.12.2008 року.

Вказані довідки підтверджують право власності позивача тільки на декілька об?єктів нерухомості та на земельну ділянку № 58/1 КН 2124884800:10:010:0001- 1,7200 га. Вказане нерухоме майно згідно отриманих відповідачем доказів також не використовується в інтересах ЗСУ, як про це позивач переконав суд.

Разом з тим факт отримання Ужгородським державним лісогосподарським підприємством 13.12.1996 року Державного акту І-ЗК № 000386 на право постійного користування спірною землею, як і розпорядження Ради Міністрів УРСР від 06.09.1958 №1073-094РС, де чітко зазначено строк користування Міністерством оборони СССР спірної земельної ділянки, а саме на строк експуатації складу боєприпасів військової частини № НОМЕР_2 Прикарпатського воєнного округу і що вказана земельна ділянка була надана у користування без виключення її із державного лісового фонду підтверджують, що позивач не надав суду жодного правовстановлюючого документу, який би підтверджував його право власності на земельну ділянку, що належить відповідачу.

Разом з тим Закарпатська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону звернулася до суду з віндикаційним позовом, тобто позовом власника про витребування речі з чужого незаконного володіння.

Ухвалою суду від 26.11.2025 року відмовлено у відкритті провадження за нововиявленими обставинами за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.03.2025 року за нововиявленими обставинами.

24.03.2026 року постановою Закарпатського апеляційного суду апеляційну скасовано ухвалу судді про відмову у відкритті провадження у справі про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та направлено справу для розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 16.04.2026 відкрито провадження за заявою представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Гумен Н.В. про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 березня 2025 року у справі №308/1320/22 (провадження №2/308/1755/25) та призначено розгляд заяви в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

06.05.2026 прокурором через підсистему «Електронний суд» подано письмове заперечення на заяву. Прокурор вважає доводи ОСОБА_1 про віднесення до нововиявленої обставини факту наявності розпорядження Ради Міністрів УРСР від 06.09.1958 №1073-094РС та рішення «суженного заседания исполкома Закарпатского обласного Совета депутатов трудящихся» від 18.06.1958 № 025 про відведення військовій частині НОМЕР_2 земельної ділянки площею 6 га із земель Держлісфонду Радванського лісництва Ужгородського лісового господарства і яким дозволено вирубку лісу під сховище боєприпасів на площі 1 га, безпідставними насамперед з тих причин, що у матеріалах справи містяться документи, які підтверджують, що усім учасникам справи було відомо про наявність цих документів на час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Так, у відзиві на позовну заяву прокурора поданому Оноківською сільською ради Ужгородського району, який зареєстрований в підсистемі «Електронний Суд» ЄСІКС 28.09.2022 за вхідним №49144/22-вх міститься посилання на те, що «вилучення земельної ділянки мало місце на підставі заяви Ужгородського Держлісгоспу, який…, був її користувачем відповідно до розпорядження Ради Документ сформований в системі «Електронний суд» 06.05.2026 3 Міністрів УРСР від 06.09.1958 №1073-94РС». Окрім того, прокурором у позовній заяві вказувалося на те, що земельна ділянка військового містечка № НОМЕР_1 була надана на підставі рішення Ужгородського обласного виконавчого комітету Закарпатської області від 18.06.1958 №025, що відповідачами у справі жодним чином не заперечувалося та не спростовувалося. Також посилання на зазначене рішення Ужгородського обласного виконавчого комітету Закарпатської області від 18.06.1958 №025 містилося в багатьох документах, які досліджувалося судом першої інстанції в якості доказів та були відомі усім учасникам справи, зокрема в Акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту земельної ділянки від 17.09.2021 № 770-ДК/771/АП/09/01/-21, складеного за результатом проведеної Головним Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області планової перевірки з питань дотримання вимог земельного законодавства під час використання земель оборони, зокрема земельної ділянки (об`єкта перевірки), яка розташована по АДРЕСА_1 , територіально відноситься до Оноківської сільської ради квартал 8/7). Таким чином, посилання ОСОБА_1 на розпорядження Ради Міністрів УРСР від 06.09.1958 №1073-094РС та рішення №025 «суженного заседания исполкома Закарпатского обласного Совета депутатов трудящихся» від 18.06.1958 не є за своїм змістом поінформованістю про якусь нову обставину, а є фактом збирання доказів на підтвердження обставин, які були йому відомі під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Представник заявника адвокат Гумен Н.В. підтримала вимоги заяви та просила її задовольнити з мотивів викладених у ній.

Прокурор Малик Н.В. заперечувала проти задоволення заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами з мотивів викладених у письмовому запереченні.

Міністерство оборони України, квартирно-експлуатаційний відділ м.Мукачеве, та Оноківська сільська рада подали заяви про розгляд заяви без їх участі.

Дослідивши заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, додані на її обґрунтування докази, заслухавши пояснення учасників провадження, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду лише тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення (рішення Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» («Brumarescu v. Romania»), п. 61). Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення ЄСПЛ від 24 липня 2003 року у справі «Рябих проти росії» («Ryabykh v/ russia»), п. 52), рішення ЄСПЛ від 29 січня 2016 року у справі «Устименко проти України», п. 46).

Отже, забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

Порядок перегляду судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами у цивільних справах врегулювано главою 3 розділ 5 ЦПК України.

Процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинні відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, положенням законодавства України та мають бути збалансовані з ефективністю правового захисту і обов`язковістю остаточних рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.

Відповідно до положень статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (пункт 1 частини другої статті 423 ЦПК України).

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні в справі «Правєдная проти Росії» від 18 листопада 2004 року зазначив, що одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що, якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду. Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало законної сили, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості надати цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним.

Отже, істотними обставинами справи вважаються ті, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, а це, передусім, ті, що взагалі не були предметом розгляду у вказаній цивільній справі, у зв`язку з тим, що вони не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи.

Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювались судом у процесі розгляду справи.

Неналежне виконання сторонами своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і неподання суду усіх доказів, збирання нових доказів після розгляду справи не є нововиявленими обставинами, а тому і не можуть тягнути за собою перегляд судового рішення з зазначених підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Закарпатська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачеве, у січні 2022 року звернулась до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про усунення перешкод у здійсненні Міністерством оборони України та квартирно-експлуатаційним відділом м. Мукачеве права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом визнання незаконним та скасування рішення, усунення перешкод у здійсненні Міністерством оборони України та квартирно-експлуатаційним відділом м. Мукачеве права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку у власність держави в особі Міністерства оборони України та квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачеве.

Позовні вимоги обґрунтовала тим, що заступник керівника Закарпатської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону листами від 20.10.2021 №№ 1934ВИХ-21, 1935ВИХ-21 звернувся до Міністерства оборони України та КЕВ м. Мукачеве як органів, уповноважених здійснювати функції у спірних відносинах, з проханням повідомити чи вживалися ними заходи щодо витребування земельних ділянок, які входять до складу військового містечка № НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , територіально відноситься до Оноківської сільської ради квартал 8/7) площею 7,72 га, з незаконного володіння громадян, на що Міністерство оборони України та КЕВ м.Мукачеве повідомили, що з відповідними позовами до суду не зверталися і попросили вступити на захист порушених інтересів держави.

Зазначає, що на обліку КЕВ м. Мукачеве знаходиться земельна ділянка загальною площею 7,72 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , територіально відноситься до Оноківської сільської ради квартал 8/7), військове містечко № НОМЕР_1 , право постійного користування якою посвідчується державним актом серії Б № 029097 від 1979 року. Ця земельна ділянка була надана на підставі рішення Ужгородського обласного виконавчого комітету Закарпатської області від 18.06.1958 №025.

Згідно з актом інвентаризації земель Міністерства оборони України від 22.02.1993, комісією складено акт про те, що згідно розпорядження районної державної адміністрації, виконавчого комітету міської ради народних депутатів від 22.02.1993 №75 проведена інвентаризація земель військового містечка № НОМЕР_1 Ужгородського району та на час проведення інвентаризації за цільовим призначенням, як землі оборони використовуються 7,7 га.

Розпорядженням голови Ужгородської районної державної адміністрації від 18.10.2019 №277 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель» надано дозвіл КЕВ м. Мукачеве на розроблення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку площею 7,72 га, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Оноківської сільської ради.

Проте, при погодженні меж вказаної земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , територіально відноситься до Оноківської сільської ради квартал 8/7) в натурі (на місцевості) було виявлено, що на частину цієї земельної ділянки загальною площею близько 6,0 га, на підставі рішень Оноківської сільської ради, без будь-яких погоджень з Міністерством оборони України, виготовлено документи про передачу у приватну власність громадян.

У подальшому, відповідно до Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки від 17.09.2021 №770-ДК/771 /АП/09/01 /-21, складеного за результатом проведеної Головним Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області планової перевірки з питань дотримання вимог земельного законодавства під час використання земель оборони, зокрема земельної ділянки (об`єкта перевірки), яка розташована по АДРЕСА_1 , територіально відноситься до Оноківської сільської ради квартал 8/7), встановлено, що низка земельних ділянок, у тому числі земельна ділянка за кадастровим номером 2124884800:10:010:0022 (площа 0,4947 га), мають перетин ліній із земельною ділянкою площею 7,72 га, яка належить КЕВ м.Мукачеве на праві постійного користування землею серії Б № 029097 від 1979 року та передані у приватну власність на підставі рішень Оноківської сільської ради всупереч встановленій процедурі та цільовому призначенню цих земель.

Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 0,4947 га, кадастровий номер 2124884800:10:010:0022 зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_1 на підставі рішення 33 сесії 7 скликання Оноківської сільської ради від 07.09.2018 №840 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність».

Водночас, Оноківська сільська рада не є органом, уповноваженим розпоряджатися землями оборони, а Міністерство оборони України рішення про надання згоди про надання у приватну власність частини земельної ділянки загальною площею 7,72 га, яка розташована за адресою: військове містечко № НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 , територіально відноситься до Оноківської сільської ради квартал 8/7) ніколи не приймало, а також не знало про фактичне виділення частини цієї земельної ділянки площею 0,4947 га в окрему земельну ділянку кадастровий номер 2124884800:10:010:0022 та її подальше вибуття з державної власності.

Вказує, що Міністерство оборони України, як орган управлінням майном, а також квартирно-експлуатаційний відділ м. Мукачеве, в користуванні якого знаходиться спірна земельна ділянка, згоди на припинення права постійного користування нею та її вилучення не надавали.

Зазначає, що актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки від 17.09.2021 № 770-ДКУ771/АП/09/01/-21 підтверджено, що рішеннями 3 сесії 23 скликання Оноківської сільської ради від 16.10.1998 «Про вилучення земельних ділянок» та 3 сесії 23 скликання Ужгородської районної ради народних депутатів від 25.09.1998 «Про зміну площі землекористування Ужгородського держлісгоспу та територій сільських рад», всупереч вимог законодавства чинного на момент прийняття відповідних рішень, вилучено за клопотанням Ужгородського держлісгоспу із земель оборони загальною площею 7,72 га земельну ділянку площею 6,0 га з подальшою передачею у приватну та комунальну власність земельних ділянок за вказаними в акті кадастровими номерами загальною площею 4,0079 га (відомості Публічної кадастрової карти), без врахування відповідних норм законодавства.

З огляду на викладене просив суд витребувати земельну ділянку площею 0,4947 га, кадастровий номер 2124884800:10:010:0022, що входить до складу земельної ділянки площею 7,72 га за адресою: АДРЕСА_1 , територіально відноситься до Оноківської сільської ради квартал 8/7), військове містечко № НОМЕР_1 , на користь держави в особі Міністерства оборони України та квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачеве з незаконного володіння ( ОСОБА_1 .

21.03.2022 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

Розгляд справи здійснювався за участі представників сторін, в тому числі представника відповідача ОСОБА_1 .

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 12.03.2025 у справі №308/1320/22 позовну заяву прокурора задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою Міністерства оборони України та квартирно-експлуатаційного відділу м.Мукачеве загальною площею 7,72 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , територіально відноситься до Оноківської сільської ради квартал 8/7), військове містечко № НОМЕР_1 , шляхом повернення земельної ділянки, площею 0,4947 га, кадастровий номер 2124884800:10:010:0022, що розташована в с.Оноківці Ужгородського району Закарпатської області, яка входить до складу військового містечка № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , територіально відноситься до Оноківської сільської ради квартал 8/7), у власність держави в особі Міністерства оборони України та квартирно-експлуатаційного відділу м.Мукачеве.

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,4947 га, кадастровий номер 2124884800:10:010:0022, що розташована в с.Оноківці Ужгородського району Закарпатської області, яка входить до складу військового містечка № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , територіально відноситься до Оноківської сільської ради квартал 8/7, проведену 10 вересня 2018 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач ОСОБА_1 не погодився із зазначеним рішенням та подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 04.07.2025 підстави вказані у заяві ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гумен Наталія Василівна, про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 березня 2025 року визнано неповажними. У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пархоменко Микола Володимирович, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 березня 2025 року у справі №308/1320/22, відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 01.08.2025 відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі №308/1320/22, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Гумен Наталя Василівна, на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 04 липня 2025 року.

Рішення суду набрало законної сили 04.07.2025.

Заявник звертаючись до суду з цією заявою зазначав, що нововиявленими обставинами є те, що ОСОБА_1 , випадково дізнався від власника однієї з сусідніх ділянок, ОСОБА_2 , про те, що згідно архівної копії розпорядження Ради Міністрів УРСР від 06.09.1958 №1073-094РС земельну ділянку площею 6,0 га держлісфонду в Ужгородському районні Закарпатської області було передано для потреб оборони в постійне користування, але на строк експлуатації складу боєприпасів без вилучення її з лісового фонду, а також рішення «суженного заседания исполкома Закарпатского обласного Совета депутатов трудящихся» від 18.06.1958 № 025 про відведення військовій частині НОМЕР_2 земельної ділянки площею 6 га із земель Держлісфонду Радванського лісництва Ужгородського лісового господарства і дозволено вирубку лісу під сховище боєприпасів на площі 1 га, що нібито свідчать про тимчасовий характер користування земельною ділянкою військового містечка № НОМЕР_1 площею 7, 72 га, яка перебуває на обліку КЕВ м. Мукачево та робить висновок про недійсність державного акту серії Б №029097 від 1979 року, який виданий Мукачівській квартирно-експлуатаційній частині (Квартирно-експлуатаційний відділ м. Мукачево) та згідно з яким за користувачем закріплюється в безстрокове і безплатне користування 55,19 га згідно з планом землекористування, у тому числі ділянка № НОМЕР_5 площею 7,72 га (військове містечко № НОМЕР_1 ). Про наявність вказаних обставин відповідно не було відомо і суду при постановленні рішення по справі.

Однак, у матеріалах справи наявні документи, які підтверджують, що усім учасникам справи було відомо про наявність цих документів на час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Так, у відзиві на позовну заяву прокурора поданому Оноківською сільською ради Ужгородського району, який зареєстрований в підсистемі «Електронний Суд» ЄСІКС 28.09.2022 за вхідним №49144/22-вх міститься посилання на те, що «вилучення земельної ділянки мало місце на підставі заяви Ужгородського Держлісгоспу, який…, був її користувачем відповідно до розпорядження Ради Міністрів УРСР від 06.09.1958 №1073-94РС». Окрім того, прокурором у позовній заяві вказувалося на те, що земельна ділянка військового містечка № НОМЕР_1 була надана на підставі рішення Ужгородського обласного виконавчого комітету Закарпатської області від 18.06.1958 №025, що відповідачами у справі жодним чином не заперечувалося та не спростовувалося. Також посилання на зазначене рішення Ужгородського обласного виконавчого комітету Закарпатської області від 18.06.1958 №025 містилося в багатьох документах, які досліджувалося судом першої інстанції в якості доказів та були відомі усім учасникам справи, зокрема в Акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту земельної ділянки від 17.09.2021 № 770-ДК/771/АП/09/01/-21, складеного за результатом проведеної Головним Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області планової перевірки з питань дотримання вимог земельного законодавства під час використання земель оборони, зокрема земельної ділянки (об`єкта перевірки), яка розташована по АДРЕСА_1 , територіально відноситься до Оноківської сільської ради квартал 8/7). Таким чином, посилання ОСОБА_1 на розпорядження Ради Міністрів УРСР від 06.09.1958 №1073-094РС та рішення № 025 «суженного заседания исполкома Закарпатского обласного Совета депутатов трудящихся» від 18.06.1958 не є новою обставиною, а є фактом збирання доказів на підтвердження обставин, які були йому відомі під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Верховним Судом у постанові від 13.05.2021 у справі №185/3384/18, щодо застосування статті 423 Цивільного процесуального кодексу України, зазначено, що у випадку, коли заявник був обізнаний про існування доказу під час перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, однак не вчинив жодних дій щодо надання його до суду, неналежне виконання сторонами своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і неподання суду усіх доказів, збирання нових доказів після розгляду справи, не є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами. За аналогічної процесуальної поведінки сторін Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №314/4026/13 вказав, що посилання на обставини, які існували на час розгляду справи, і могли бути відомими заявнику за належного виконання ним чи його представником процесуальних прав, може свідчити про процесуальний недолік щодо неповного з`ясування обставин справи, який не є нововиявленою обставиною. З огляду на викладене, факт одержання ОСОБА_3 нових доказів про існування яких усі особи, які брали участь в розгляді справи, були достовірно обізнані на час розгляду справи в суді першої інстанції, не є нововиявленими обставинами, які можуть бути підставою для перегляду остаточного судового рішення, що набрало законної сили

Отже, системний аналіз заяви, доданих до неї документів з огляду на зазначені норми права дає підстави для висновку, що наведені заявником обставини, не є нововиявленими у розумінні пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України.

Щодо інших доводів заявника, то вони зводяться до переоцінки доказів, які досліджувалися судом під час розгляду справи по суті.

Отже, зміст заяви про перегляд рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.03.2025 у справі №308/1320/22 за нововиявленими обставинами, зводиться до переоцінки доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи та стосується оцінки нових доказів щодо обставини, які вже досліджувались та були встановлені судом.

В силу вимог пункту 1 частини один статті 423 Цивільного процесуального кодексу України, нововиявлена обставина має бути істотною для вирішення справи. Верховним Судом у постановах від 17.06.2020 у справі №761/18429/15-ц, від 10.04.2020 у справі №552/1770/14-ц зазначено, що питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим. Так, Верховним Судом у постанові від 22.10.2020 у справі № 922/5169/13, застосовуючи процесуальне законодавство щодо підстав перегляду рішення за нововиявленими обставинами зазначено, що результат розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами має ґрунтуватися на оцінці вирішального значення нововиявлених обставин для розгляду справи по суті, а врахування нововиявлених обставин та їх достатність у сукупності з іншими обставинами справи для висновку про скасування судового рішення має бути належним чином обґрунтоване із наданням мотивованої оцінки доводам, що стосуються предмета розгляду у даній справі. Встановивши, що обставина, на яку посилався заявник, не є нововиявленою обставиною за своєю юридичною суттю, яка впливає на вирішення спору по суті, не підпадає під дію положення пункту 1 частини другої статті 423 Цивільного процесуального кодексу України і не відноситься до доказів, які підтверджують нововиявлені обставини, а є новими доказами у справі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність процесуальних підстав для задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судов ого розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ від 18.11.2004 у справі «Праведная проти росії», заява №69529/01, § 27, 28).

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.03.2025 року по справі №308/1320/22.

Керуючись ст.423 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.03.2025 року по справі №308/1320/22 за нововиявленими обставинами, залишити без задоволення, а рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.03.2025 у справі №308/1320/22 без змін.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Повний текст ухвали виготовлено 05.06.2026

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області М.М.Хамник