Рішення № 137135483, 05.06.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/10577/26

Провадження № 2/127/3157/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2026 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі судді Антонюка В. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Вінниця, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінансова компанія «Позика» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, який мотивовано тим, що 24.08.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 , було укладено електронний кредитний договір №1718979, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит в сумі 7 000 грн.

28.08.2025 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Позика» було укладено договір факторингу №28082025, у відповідності до якого ТОВ «Селфі Кредит» передало (відступило) ТОВ «ФК «Позика» належні йому права вимоги до боржників, зокрема, до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором №1718979.

Позивач зазначає, що відповідачка зобов`язання за вказаним кредитним договором не виконала, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 31 233,95 грн., з яких: 6 999,95 грн. -заборгованість за тілом кредиту; 12 950 грн. - заборгованість за відсотками, 11 284 грн. - штраф, що стало підставою для звернення позивачем до суду із вказаним позовом, в якому окрім іншого, позивач просив суд стягнути з відповідачки на його користь понесені судові витрати.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою суду від 13.04.2026 року, відкрито провадження та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб і надано відповідачці строк для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) осіб. Окрім того відповідачці було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Копію зазначеної вище ухвали з додатками, було направлено на адресу місця реєстрації відповідачки та отримано нею 29.04.2026 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідачкою відзиву на позовну заяву подано не було, також до суду не надходило клопотань про слухання справи у порядку загального позовного провадження.

Враховуючи вищевикладене та положення ст. ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24.08.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту №1718979, відповідно до якого товариство надає кредит клієнту у розмірі 7 000 грн. строком на на 350 днів, з оплатою стандартної процентної ставки 1,00% в день, відповідно до п.п.1.2-1.5.1 кредитного договору.

Підписанням цього договору позики відповідачка підтвердила, що вона ознайомилася з повною інформацією щодо ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та його послуг, а також погодилася, що до моменту підписання договору позики ознайомилася з цим договором та правилами надання грошових коштів у позику.

Відповідачка зобов`язання за вказаним кредитним договором не виконала, у зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 31 233,95 грн., з яких: 6 999,95 грн. -заборгованість за тілом кредиту; 12 950 грн. - заборгованість за відсотками; 11 284 грн. штраф.

28.08.20256 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Позика» було укладено договір факторингу №28082025 у відповідності до умов якого ТОВ «Селфі Кредит» передало (відступило) ТОВ «ФК «Позика» належні йому права вимоги до боржників, зокрема, до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту №1718979 від 24.08.2024.

Так, згідно з п. 3.1.3. вищевказаного договору право вимоги переходить від ТОВ «Селфі Кредит» до ТОВ «ФК «Позика» з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог у формі наведеної в додатку №1 до цього договору.

З витягу із додатку №1 до договору факторингу вбачається відступлення ТОВ «Селфі Кредит» ТОВ «ФК «Позика» права вимоги до боржника за кредитним договором №1718979 від 24.08.2024.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитного договору, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов`язань відповідно до умов кредитного договору та вимог ЦК України.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частина перша статті 1078 ЦК України передбачає, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Матеріалами справи підтверджується, що 24.08.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачкою було укладено договір про надання фінансового кредиту №1718979 в електронній формі, при укладенні якого його сторонами було погоджено усі істотні умови цього договору. Відповідачка вчинила ряд дій з метою отримання кредиту, результатом чого стало отримання нею кредитних коштів, що підтверджується належними, допустимими та достовірними доказами, наявними в матеріалах справи.

Факт перерахування відповідачці коштів у розмірі 7 000 грн. на виконання умов договору підтверджується листами ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вих. №20250828-1668 від 28.08.2025, відповідно до якого було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: на суму 7 000 грн., маска картки НОМЕР_1 . Відповідачкою не спростовано факт отримання нею кредитних коштів за вказаним кредитним договором. Належних доказів того, що відповідачка здійснювала погашення заборгованості за вищевказаним кредитним договором, матеріали справи не містять.

Як установлено судом з матеріалів справи, укладений договір факторингу є чинним та позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за договором №1718979 від 24.08.2024 в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до наданого розрахунку заборгованість відповідачки за кредитним договором №1718979 від 24.08.2024 становить 31 233,95 грн., з яких: 6 999,95 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 12 950,00 грн. - заборгованість за відсотками; 11 284,00 грн.- штраф.

Вказана сума встановлена судом на підставі наявних у справі доказів. Суд звертає увагу, що відповідачка доказів щодо спростування суми заборгованості не надала.

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачка свої договірні зобов`язання не виконує належним чином, тому порушене право позивача підлягає захисту шляхом задоволення позову в частині заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6 999,95 грн. та заборгованості за відсотками у розмірі 12 950,00 грн.

Щодо заявлених вимог про стягнення суми по штрафних санкціях в сумі 11 284,00 грн., то дані вимоги задоволення не підлягають.

Надаючи оцінку таким доводам, суд зазначає, що ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022«Про введення воєнного станув Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який продовжувався Указами Президента України та який діє на даний час.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 р. за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, пунктом 2 частини 3 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України № 2120-IX передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Суд зауважує, що тлумачення змісту кредитного договору дає підстави для висновку, що сторонами погоджено саме відповідальність за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов`язання за договором.

У даній справі штрафні санкції в сумі 11 284,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідачки є мірою відповідальності за невиконання боргових зобов`язань позичальником в розумінні ст. 549 ЦК України, а тому відповідачка звільняється від їх сплати на період воєнного стану.

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку, що вимоги позову в даній частині є необґрунтованими, а тому не підлягають до задоволення.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача 1 702,39 грн. понесеного судового збору.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Зокрема, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений статтею 141 ЦПК України. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує вимоги, викладені в частині 3 цієї статті.

Визначаючись з розподілом витрат позивача на правничу допомогу, суд враховує, що ТОВ «ФК «Позика» скористалося правовою допомогою ФОП ОСОБА_2 по вказаній справі, про що свідчить договір про надання правової допомоги №39493634/03 від 02.01.2026 та додаткова угода №1718979 від 17.03.2026. На підтвердження виконання адвокатом Горобей Р. Г. (ФОП) умов вищевказаного договору, суду надано детальний опис робіт та акт надання послуг від 17.03.2026.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони. Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність понесених витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору. Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд виходить з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Оцінюючи розмір витрат позивача на правничу допомогу адвоката (6 000 грн.) на предмет їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору по малозначній справі, а також з огляду на розумну необхідність судових витрат (6 000 грн.) позивача для цієї конкретної справи, суд вважає неспівмірним та завищеним розмір витрат позивача на оплату правничої допомоги в суді першої інстанції у розмірі 6 000 грн. з урахуванням сталої судової практики у спірних правовідносинах; незначної складності справи; часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягу наданих адвокатом послуг; ціни позову, тому вважає, що необхідно заяву про стягнення витрат позивача на правничу допомогу адвоката задоволити частково і стягнути з відповідачки на користь позивача 3 832,20 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у стягненні решти суми витрат потрібно відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 263-265, 279-282, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задоволити часково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 1718979 від 24.08.2024 у розмірі 19 949 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот сорок дев`ять) грн. 95 коп., з яких: 6 999,95 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 12 950,00 грн. - заборгованість за відсотками, а також понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 702,39 грн. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 3 832,20 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 05.06.2026 року.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», код ЄДРПОУ 39493634; місцезнаходження: Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: