Рішення № 137135194, 05.06.2026, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/449/26

РІШЕННЯ

Іменем України

05 червня 2026 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області у складі

головуючого судді Карпінської Ю.Ф.,

за участю секретаря Дусанюк Н.О.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з вищевказаною позовною заявою, мотивуючи позовні вимоги тим, що «між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 27.06.2025 укладено кредитний договір (оферти) №26.06.2025-100002285. Відповідно до умов договору, позичальнику надано кредит у розмірі 20 000,00 грн строком на 217 днів. Позичальнику надано кредит на таких умовах: дата надання/видачі кредиту 27.06.2025; сума кредиту 20 000,00 грн; строк, на який надається кредит, 217 днів з дати його надання; дата повернення кредиту 29.01.2026; процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом; процентна ставка «Економ» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується ставка «Стандарт»; комісія, пов`язана з наданням кредиту, 9% від суми кредиту та дорівнює 1 800 грн 00 коп.; неустойка 300 грн 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання. Відповідно до договору від 27.06.2025 та квитанції про перерахунок коштів, кредитором надано позичальнику кредит у розмірі 20 000 грн, ОСОБА_1 27.06.2025 отримав кредитні кошти у розмірі 20 000 грн. Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі. ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на момент пред`явлення позову, утворилась заборгованість у розмірі 66 400,00 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 20 000,00 грн, за процентами в розмірі 31 000,00 грн, заборгованість за комісією 1 800,00 грн, заборгованість за додатковою комісією 3 600,00 грн, заборгованість за штрафами 10 000,00 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр». Тому просять стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №26.06.2025-100002285 від 27.06.2025 у загальному розмірі 66 400,00 грн, а також витрати, понесені на сплату судового збору».

Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою судді від 10.02.2026 відкрив провадження у даній справі та призначив судовий розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.

У судове засідання 04.06.2026 учасники справи не з`явились, хоч про день, час та місце розгляду справи повідомлялись судом в установленому законом порядку.

Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» у позовній заяві просив розгляд справи провести за відсутності представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.

Відповідач ОСОБА_1 попередньо подав до суду письмову заяву, у якій просить справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги визнає частково, а саме: визнає суму тіла кредиту у розмірі 20 000,00 грн. Сума процентів сильно відрізняється від тих, що були вказані у договорі, готовий сплатити тіло кредиту та «розумні» відсотки.

У частині третій статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання 04.06.2026 за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Оглянувши письмові докази у справі та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом установлено, що 27.06.2025, шляхом підписання заявки, між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) №26.06.2025-100002285, за умовами якого: дата надання/видачі кредиту 27.06.2025; сума кредиту 20 000,00 грн; строк, на який надається кредит, 217 днів з дати його надання; дата повернення кредиту 29.01.2026; процентна ставка «Стандарт» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом; процентна ставка «Економ» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується ставка «Стандарт»; комісія, пов`язана з наданням кредиту, 9% від суми кредиту та дорівнює 1 800 грн 00 коп.; неустойка 300 грн 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з копією листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №1-0302 від 03.02.2026, 27.06.2025 на картку № НОМЕР_1 було перераховано кошти в сумі 20 000,00 грн, призначення платежу «видача за договором кредиту №26.06.2025-100002285».

На підтвердження погодження умов договору до позову також долучено копію паспорту споживчого кредиту, який підписано відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом.

З копії розрахунку заборгованості за договором №26.06.2025-100002285 від 27.06.2025 убачається, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №26.06.2025-100002285 від 27.06.2025 станом на 03.02.2026 становить 66 400,00 грн, з яких: 20 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 31 000,00 грн заборгованість за процентами, 5 400,00 грн заборгованість за комісіями, 10 000,00 грн заборгованість за штрафами.

Згідно з частиною першою-другою статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У частині першій статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України , позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У частині другій статті 1054 ЦК України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 (справа № 2-383/2010) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У Законі України «Про електронну комерцію» визначено організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин сьомої-дванадцятої статті11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

У статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Нормами статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису, визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Як убачається з копії укладеного між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 договору №26.06.2025-100002285 від 27.06.2025 він підписаний останнім за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У статті 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З копії розрахунку заборгованості за договором №26.06.2025-100002285 від 27.06.2025 убачається, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №26.06.2025-100002285 від 27.06.2025 станом на 03.02.2026 становить 66 400,00 грн, з яких: 20 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 31 000,00 грн заборгованість за процентами, 5 400,00 грн заборгованість за комісіями, 10 000,00 грн заборгованість за штрафами.

За умовами договору №26.06.2025-100002285 від 27.06.2025, дата надання/видачі кредиту 27.06.2025; сума кредиту 20 000,00 грн; строк, на який надається кредит, 217 днів з дати його надання; дата повернення кредиту 29.01.2026; процентна ставка «Стандарт» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом; процентна ставка «Економ» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується ставка «Стандарт»; комісія, пов`язана з наданням кредиту, 9% від суми кредиту та дорівнює 1 800 грн 00 коп.; неустойка 300 грн 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Тому нарахування процентів та комісії кредитором здійснювалося за умовами договору №26.06.2025-100002285 від 27.06.2025, з якими відповідач ОСОБА_1 ознайомився та погодився.

Підписанням договору №26.06.2025-100002285 від 27.06.2025 відповідач ОСОБА_1 надав згоду з його умовами, а також із положеннями усіх додатків до нього.

Водночас положення укладеного договору №26.06.2025-100002285 від 27.06.2025 є чіткими, конкретно визначеними та такими, що не допускають подвійного тлумачення.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 (справа № 559/1605/18) зазначив, що тлумачення статті 627 ЦК України свідчить, що за загальним правилом обсяг договірної відповідальності регулюється в ЦК України нормами, які мають диспозитивний характер. Тобто сторони при укладенні конкретного виду договору можуть регулювати їх самостійно.

Відтак, з огляду на свободу договору, яка передбачена статтями 6, 627 ЦК України, сторони на власний розсуд визначили саме такі умови кредитного договору, підтвердивши свою згоду на такі умови своїми підписами.

При цьому договір та його умови в судовому порядку не оскаржувались, у тому числі їх не оскаржив відповідач, вони не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню обох сторін.

Відповідач ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили про протилежне.

У поданій до суду письмовій заяві відповідач ОСОБА_1 вказав, що сума процентів сильно відрізняється від тих, що були вказані у договорі, тому він готовий сплатити тіло кредиту та «розумні» відсотки.

Треба зазначити, що на підтвердження погодження умов договору №26.06.2025-100002285 від 27.06.2025 до позову також долучено копію паспорту споживчого кредиту, який підписано відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом, у якому зазначено, що загальні витрати за кредитом (проценти за користування кредитом та комісія за надання кредиту) складають 36 400,00 грн.

Зазначений розмір процентів та комісії, з яким погодився ОСОБА_1 при укладенні договору №26.06.2025-100002285 від 27.06.2025, узгоджується із розміром таких витрат, які на даний час просить стягнути з нього позивач, тобто не є більшими, ніж ті, що було погоджено відповідачем.

Крім того, у постанові ВП ВС від 13.07.2022 (справа № 496/3134/19) зазначено, що Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право кредитодавцю встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Отже, оскільки долучені до позовної заяви докази підтверджують надання коштів ОСОБА_1 , отримання і використання таких коштів останнім, нарахування процентів та комісії, враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку ТОВ «Споживчий центр» не повернуто, тобто відповідачем не виконано договірні зобов`язання, суд вважає позовні вимоги у частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, за процентами та комісією обґрунтованими й такими, що треба задовольнити.

Водночас позивач при розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором №26.06.2025-100002285 від 27.06.2025 вказує про наявність у ОСОБА_1 заборгованості за неустойкою у розмірі 10 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

З 24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан, який діє і до даного часу.

У пункті 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки кредитний договір №26.06.2025-100002285 укладений 27.06.2025, тобто після 24.02.2022, а тому нарахований штраф у розмірі 10 000,00 грн не може бути стягнена з відповідача ОСОБА_1 за прострочення виконання (невиконання) зобов`язань за кредитним договором №26.06.2025-100002285 від 27.06.2025.

Враховуючи викладене, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» треба задовольнити частково, а саме: стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №26.06.2025-100002285 від 27.06.2025 у загальному розмірі 56 400,00 грн, з яких: 20 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 31 000,00 грн заборгованість за процентами, 5 400,00 грн заборгованість за комісіями.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010, заява № 4909/04).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог позивача, у порядку, передбаченому статтею 141 ЦПК України, судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 2 261,44 грн (56 400,00 ? 2 662,40 / 66 400,00) треба стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 12, 19, 81, 141, 211, 247, 258-260, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за кредитним договором №26.06.2025-100002285 від 27.06.2025 у загальному розмірі 56 400 (п`ятдесят шість тисяч чотириста) грн 00 коп., з яких: 20 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 31 000,00 грн заборгованість за процентами, 5 400,00 грн заборгованість за комісіями.

Решту позовних вимог залишити без задоволення.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833) понесені судові витрати на сплату судового збору в 2 261 (дві тисячі двісті шістдесят одна) грн 44 коп.

Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А.

Відповідач ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Дата складення повного судового рішення 05.06.2026.

СУДДЯ