Рішення № 137134648, 01.06.2026, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/6936/25

Провадження № 2/539/689/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року місто Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді Рудалєвої Л.В.,

при секретарі судового засідання Бас В.Г.,

сторони у судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Лубенського міськрайонного суду Полтавської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-

УСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» (адреса: 07406, Київська область, місто Бровари, вулиця Симона Петлюри, 21/1, будинок №21/1, ЄДРПОУ 42649746) звернулося до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області (далі суд) із позовною заявою до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить суд:

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» (адреса: 04112, місто Київ, вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, будинок №8, ЄДРПОУ 42649746) заборгованість за Кредитним договором №1404878410807 від 17 лютого 2024 року у сумі 17 730 (сімнадцять тисяч сімсот тридцять) гривень 00 копійок.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІВА КАПІТАЛ» (далі первісний кредитор) та відповідачем 17 лютого 2024 року року було укладено електронний кредитний договір №1404878410807, відповідно до умов якого відповідач отримав у борг кошти у сумі 4 500,00 грн та зобов`язувався повернути та сплатити відсотки за користування ними у строк, визначений у договорі.

18 жовтня 2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІВА КАПІТАЛ» (первісним кредитором) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» (далі позивач) укладено договір факторингу, відповідно до якого первісний кредитор відступив позивачу права вимоги за кредитним договором, серед іншого, до відповідача.

Унаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором у нього виникла заборгованість перед первісним кредитором. За результатами укладення між первісним кредитором та позивачем договору факторингу право вимоги за заборгованістю відповідача перед первісним кредитором перейшло до позивача.

Як правову підставу для звернення до суду позивач зазначає норми статей 512, 514, 1082 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) щодо правових наслідків відступлення права вимоги; статей 626, 627, 628, 629 ЦК України щодо обов`язковості умов укладених договорів; статей 1049, 1050, 1054 ЦК України щодо особливостей укладення та виконання кредитних договорів; статей 526, 625 ЦК України щодо обов`язковості виконання боржником узятих на себе зобов`язань за договором, а також Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до якого електронна форма кредитного договору прирівнюється до письмової форми договору.

Відповідач до суду відзив на позовну заяву не надіслав, надав суду заяву, у якій зазначив, що позовні вимоги визнає частково.

Заяви, клопотання учасників справи

Разом із позовною заявою представник позивача надіслав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

20 січня 2026 року від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без участі його представника.

01 червня 2026 року від відповідача суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 15 січня 2026 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у цивільній справі та постановив розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначив на 25 лютого 2026 року.

Судове засідання, призначене судом на 25 лютого 2026 року, відкладалося на 14 квітня та 01 червня 2026 року.

У зв`язку із тим, що відповідач, повідомлений належним чином, не з`явився у судове засідання, не надав відзив на позовну заяву, але надав заяву про часткове визнання позову а позивач не заперечує, суд розглядає справу та ухвалює рішення на підставі документів, що в ній містяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» - є фінансовою установою, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.11).

17 лютого 2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІВА КАПІТАЛ» (первісний кредитор) та відповідачем було укладено Договір про надання фінансового кредиту продукту «Кредитна лінія старт» №1404878410807 (далі кредитний договір) (а.с.20-27), відповідно до пункту 1.1 якого позикодавець (первісний кредитор) зобов`язується передати позичальнику (відповідачу) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Сума кредитного ліміту 4 500,00 грн (пункт 1.2 кредитного договору). Строк кредитування 120 днів, з 17 лютого 2024 року до 16 червня 2024 року (пункт 1.3 кредитного договору). Дата повернення кредиту і сплата комісії за надання кредиту, процентів за користування кредитом 16 червня 2024 року або достроково (пункт 1.3 кредитного договору).

Відповідно до пункт 1.3.1 кредитного договору позичальник (відповідач) зобов`язаний оплатити проценти у рекомендовану дату повернення згідно з графіком платежу.

У кредитному договорі передбачено наступні процентні ставки:

дисконтна 2,25% в день не більше 20 днів кредитування (пункт 1.4.1 кредитного договору);

базова 2,45 % в день - починаючи з 21 дня кредитування до дня повернення кредиту (пункт 1.4.2 кредитного договору).

Загальні витрати за кредитом 13 137,78 грн (пункт 1.5 кредитного договору).

Денна процентна ставка 2,43292 % (пункт 1.9 кредитного договору).

Така ж інформація міститься в Паспорті споживчого кредиту (а.с.28-29).

Кредит надається шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника НОМЕР_2 (пункт 2.23 кредитного договору).

Відповідно до розділу 2 кредитного договору договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитора та доступний, зокрема через сайт товариства (кредитора) та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Згідно з графіком платежів за кредитним договором, яка є додатком до кредитного договору, дата повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 16 червня 2024 року, сума повернення (з урахуванням відсотків за користування кредитом) 17 637,78 грн (а.с.27).

Згідно з анкетою-заявою на отримання кредиту кредитний договір підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, який був направлений на його номер телефону (а.с.20).

Листом від 23 грудня 2025 року № 21763-1366959441-23122025 ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» повідомила первісного кредитора про успішне зарахування на картковий рахунок відповідача кредитних котів у сумі 4 500,00 грн (а.с.37).

18 жовтня 2024 року між первісним кредитором та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (позивач) укладено Договір факторингу №18102024 (далі договір факторингу) (а.с.30-35), відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) позивачу за плату належні йому права вимоги до боржників.

Передача позивачу права вимоги за кредитним договором відповідача підтверджується Актом приймання-передачі реєстру прав вимоги (а.с.90 витягом з Реєстру боржників (а.с.12).

За вказаним договором факторингу позивачу передано право вимоги за заборгованістю відповідача станом на дату укладення договору факторингу

Згідно з розрахунком первісного кредитора та витягом з реєстру боржників до договору факторингу станом на 18 жовтня 2024 року загальна сума заборгованості відповідача перед ним становила 17 730,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту 4 500,00 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків 13 230,00 грн (а.с.13-14).

Отже, суд встановив, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, пов`язані із невиконанням останнім зобов`язань за укладеним ним кредитним договором відповідно до умов договору факторингу.

Вказані правовідносини регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України), Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування» станом на дату виникнення спірних правовідносин.

Не погоджуючись із відповідачем, який не сплатив заборгованість за кредитним договором, керуючись положеннями договору факторингу, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 89 ЦПК України).

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд виходив з такого.

Норми права, які застосував суд

Згідно зі статею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (часина третя статті 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері врегульовано Законом про споживче кредитування.

Так, пунктом 1-1 частини першої статті 1 Закону про споживче кредитування визначено, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Відповідно до пункту 7-1 частини першої статті 1 Закону про споживче кредитування новий кредитор - особа, яка у встановленому законодавством порядку набула за цивільно-правовим договором або з інших підстав заміни кредитора у зобов`язанні право вимоги за договором про споживчий кредит або іншим договором, передбаченим частиною другою статті 3 цього Закону.

Частиною першою статті 18 Закону про споживче кредитування визначено, що відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит здійснюється відповідно до цивільного законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

До нового кредитора переходять передбачені цим Законом зобов`язання кредитодавця, зокрема щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимоги щодо етичної поведінки) (частина третя статті 18 Закон про споживче кредитування).

Частиною п`ятою статті 8 Закону про споживче кредитування визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про споживче кредитування визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:

протягом перших 120 днів - 2,5 %;

протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Дія цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені після дня набрання чинності цим Законом, крім пункту 6 цього розділу, дія якого поширюється на всі договори про споживчий кредит, та пункту 7 цього розділу, дія якого поширюється на всі договори про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, які відповідають викладеним у зазначеному пункті критеріям, пункту 7-1 цього розділу, дія якого поширюється на всі договори про споживчий кредит та договори, передбачені пунктами 1 і 5 частини другої статті 3 цього Закону, які відповідають встановленим у зазначеному пункті критеріям, а також пунктів 8-16 цього розділу, дія яких поширюється на всі договори про споживчий кредит та всі договори, передбачені частиною другою статті 3 цього Закону, предметом забезпечення за якими є або, станом на 24 лютого 2022 року, було майно, яке відповідає ознакам, визначеним пунктом 8 цього розділу (пункт 2 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про споживче кредитування).

Оцінка суду

Згідно з пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом (частина третя статті 263 ЦПК України).

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, звертає увагу суду на те, що відповідач не виконує умови укладеного між ним та первісним кредитором кредитного договору в електронному вигляді, право вимоги за яким передано позивачу. Оскільки відповідач не виконав зобов`язання за кредитним договором, який укладено в електронному вигляді, в наслідок цього виникла заборгованість, її слід стягнути у судовому порядку.

Відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, у заяві до суду частково визнав позовні вимоги.

Суд, оцінюючи докази, що містяться в матеріалах справи, чинне законодавство України із вказаного спірного питання, дійшов наступних висновків.

Відповідно до змісту статей 526, 527, 530, 627, 628 ЦК України, а також Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір є обов`язковим до виконання на умовах, які ним визначені, а прийняті на себе контрагентами зобов`язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін, відповідно до закону, договору.

Як було зазначено вище та підтверджується матеріалами справи, відповідно до вимог кредитного договору відповідач отримав кредитні кошти та був зобов`язаний їх повертати на умовах та у строк, передбачений договором. При цьому, в матеріалах справи, документів, які б підтверджували виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, немає.

В силу вимог статей 629 та 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний виконувати кредитний договір відповідно до його умов та вимог закону.

Суду не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, що відповідає положенням статті 617 ЦК України.

Позивач є фінансовою установою та має відповідне свідоцтво, а тому суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача за вказаним вище кредитним договором відповідно до вимог статей 514 та 516 ЦК України була правомірно передана за договором факторингу позивачу. У зв`язку з тим, що відповідач не виконав у строк взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, позивач має підстави вимагати від відповідача їх виконання відповідно до умов договору факторингу, позовні вимоги є обґрунтованими.

При цьому, що стосується суми відсотків за користування кредитними коштами, які відповідач має сплатити згідно з кредитним договором, суд зазначає таке.

Як було зазначено вище, відповідно до вимог пунктів 2 та 17 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про споживче кредитування до договорів споживчого кредитування, які були укладені після набрання чинності змін Закону про споживче кредитування законодавчо передбачене обмеження щоденної процентної ставки:

протягом перших 120 днів не більше 2,5 % (тобто з 24 грудня 2023 року до 21 квітня 2024 року включно)

протягом наступних 120 днів не більше 1,5 % (тобто з 22 квітня 2024 року до 19 серпня 2024 року включно).

Крім того, відповідно до норм частини п`ятої статті 8 Закону про споживче кредитування з 20 серпня 2024 року денна процентна ставка не може перевищувати 1%.

Незважаючи на те, що позивач отримав від первісного кредитора право вимоги до відповідача як боржника за кредитним договором на суму 17 730,00 грн, з якої сума відсотків за кредитом складає 13 230,00 грн (з розрахунку денної процентної ставки за весь строк кредитування, визначеної кредитним договором 2,43292%), а визначена договором щоденна процентна ставка 2,43292%, зокрема з 21 квітня 2024 року, не відповідає вказаним вище вимогам Закону про споживче кредитування, суд, керуючись Законом про споживче кредитування проводить власний розрахунок заборгованості (саме суми заборгованості за відсотками за кредитом) за користування кредитом, а саме:

Як було зазначено вище та підтверджується матеріалами справи, відповідно до умов кредитного договору відповідачу 17 лютого 2024 року надано кредит у сумі 4 500,00 грн на строк 120 днів з щоденною процентною ставкою 2,43292% (пункт 1.9 кредитного договору). Дата повернення останньої суми кредиту 16 червня 2024 року.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду із стягненням заборгованості, сума якої зазначена у витягу з Реєстру боржників на дату закінчення строку дії кредитного договору, тобто 16 червня 2024 року. Надалі заборгованість відповідача за кредитним договором позивачем не розраховувалася. Таким чином, у зв`язку з тим, що щоденна процентна ставка, передбачена кредитним договором, не узгоджується із вимогами Закону про споживче кредитування, суд проводить власний розрахунок заборгованості за кредитним договором за період з 17 лютого 2024 року (надання кредиту) до 16 червня 2024 року включно (дата закінчення строку дії кредитного договору).

Ураховуючи вказані вище вимоги пункту 17 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про споживче кредитування, денна процентна ставка за кредитом має становити:

З 17 лютого 2024 року до 21 квітня 2024 року включно 65 днів денна процентна ставка може бути 2, 43292 % (як про це зазначено у кредитному договорі), а тому розмір процентів, який слід стягнути із відповідача за указаний період, становить:

4 500,00 грн (сума кредиту)*2,43292% (денна процентна ставка)/100%* 65 днів (строк кредитування за ставкою 2,43292%) = 7 116,29 грн (сума відсотків за кредитом за ставкою 2,43292% за 65 днів кредитування);

З 22 квітня 2024 року до 16 червня 2024 включно 55 днів - денна процентна ставка може бути не більше 1,5 % (передбачено пунктом 17 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про споживче кредитування), а тому розмір процентів, який слід стягнути із відповідача за указаний період, становить:

4 500,00 грн (сума кредиту)*1,5% (денна процентна ставка)/100%*55 днів (строк кредитування за ставкою 1,5%) = 3 712,50 грн (сума відсотків за кредитом за ставкою 1,5% за 55 днів кредитування).

Таким чином, загальна сума заборгованості за відсотками за кредитним договором за власним розрахунком суду складає: 7 116,29 грн + 3 712,50 грн = 10 828,79 грн. З урахуванням тіла кредиту у сумі 4 500,00 грн загальна сума заборгованості складає 15 328,79 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором (тіло кредиту та частково відсотки), а тому заявлені позивачем вимоги слід задовольнити частково: на суму 15 328,79 грн, з яких: тіло кредиту 4 500,00 грн, відсотки за його користування - 10 828,79 грн.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Щодо судового збору суд зазначає таке

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач під час подання позову сплатив судовий збір у сумі 2 422,40 грн, що підтверджується Платіжною інструкцією в національній валюті №17120936 від 17 грудня 2025 року (а.с.1).

У зв`язку з тим, що позовні вимоги суд задовольняє частково, судовий збір стягується із відповідача пропорційно сумі задоволених вимог, а саме: 2 094,41 грн.

Щодо витрат, пов`язаних з розглядом справи, суд зазначає таке.

Позивач, серед іншого, заявив вимогу щодо відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 6 000,00 грн. На підтвердження понесених витрат було надано до матеріалів справи Договір № 42649746 про надання правової допомоги від 01 січня 2025 року (а.с.17-19) (далі Договір) та Детальний опис робіт (наданих послуг) від 17 листопада 2025 року (а.с.15).

Зі змісту витягу з Акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги від 17 листопада 2025 року (далі Акт) (а.с.10) вбачається, що послуги адвоката складають 6 000,00 грн.

Проаналізувавши Договір та Акт, суд дійшов висновку про те, що витрати на правничу допомогу слід зменшити з огляду на таке.

Відповідно до частин третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Як вбачається із змісту Договору та Акту, послуги адвоката у вказаній справі становлять 6 000,00 грн.

Верховний Суд вже неодноразово висловлював правову позицію щодо порядку та критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу та їх розподілу, зокрема в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що робота, зазначена у Акті, має не обґрунтовано завищену вартість, з огляду на складність справи (стягнення заборгованості здійснюється за одним кредитним договором) та фактично виконаній адвокатом роботі (наданих послуг), часові, витраченому на виконання відповідних робіт (послуг), обсягу наданих робіт (послуг) (зміст позовних вимог та доданих до позовної заяви документів є стандартизованим, представник не брав участі у судових засіданнях), витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн. не відповідають критеріям реальності (їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи, сталою правовою позицією і безумовно є завищеними, тому вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягають до часткового задоволення шляхом стягнення із відповідача в користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн. Під час визначення суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з вимог частини третьої статті 141 ЦПК України.

Ураховуючи вищевикладене, керуючись статтями 205, 514, 516, 516, 527, 530, 627, 628, 617, 1054 Цивільного кодексу України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування», статтями 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 281, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» (адреса: 04112, місто Київ, вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, будинок №8, ЄДРПОУ 42649746) заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту продукту «Кредитна лінія старт» №1404878410807 від 17 лютого 2024 року у сумі 15 328 (п`ятнадцять тисяч триста двадцять вісім) гривень 79 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» (адреса: 04112, місто Київ, вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, будинок №8, ЄДРПОУ 42649746):

судовий збір у сумі 2 094 (дві тисячі дев`яносто чотири) гривні 41 копійка;

витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 265 ЦПК України:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС», адреса: 04112, місто Київ, вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, будинок №8, ЄДРПОУ 42649746.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Лубенського міськрайонного суду

Полтавської області Л.В. Рудалєва