Рішення № 137134064, 14.05.2026, Арцизький районний суд Одеської області

справа № 492/1475/25

провадження № 2/492/140/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

14 травня 2026 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Гусєвої Н.Д.,

за участю секретаря судового засідання Рябчук О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Позивач звернувся до суду із зазначеною позовною заявою до відповідачки, в якій просив суд стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором на загальну суму 26581,18 грн., а також судові витрати, посилаючись на те, що 22 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АЛЬФА-БАНК» (далі за текстом АТ «АЛЬФА-БАНК»), назва якого була змінена на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СЕНС БАНК» (далі за текстом - АТ «СЕНС БАНК») із пропозицією на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «АЛЬФА-Банк», який було розміщено на сайті позивача: www.alfabank.ua та позивач прийняв пропозицію відповідачки і між сторонами було укладено Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631237634, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «АЛЬФА-БАНК», відповідно до умов якої позивач надав, а відповідачка отримала кредит з лімітом кредитної лінії (максимальна сума кредиту) у розмірі 200000,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24,00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом. Позивач повністю та в строки виконав свої зобов`язання за вищевказаною Угодою, однак відповідачка зобов`язання за вказаною Угодою належним чином не виконувала, внаслідок чого у відповідачки станом на 20 грудня 2021 року виникла заборгованість, яка склала загальну суму 26581,18 грн. Між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» (далі за текстом ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС») та АТ «АЛЬФА БАНК» укладено Договір факторингу № 4 від 20 грудня 2021 року, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 631237634 від 22 серпня 2019 року на загальну суму 26581,18 грн. про що було повідомлено відповідачку. Враховуючи, що до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором, відповідачка ухилилися від добровільного погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування кредитом та інших платежів, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, але до суду від нього надійшла заява, згідно якої просив суд про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. У разі повторної неявки відповідачки у судове засідання не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідачка про дату, час та місце судового засідання двічі була повідомлена належним чином, однак у судове засідання повторно не з`явилася. Так, судом, відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України, надсилалась судова повістка про виклик до суду за адресою місця проживання відповідачки, зареєстрованого у встановленому законом порядку, однак, згідно з поштовим конвертом з судовою повісткою, що повернулась до суду з довідкою відділення «Укрпошти» з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою», свідчить про неможливість вручення відповідачці судової повістки, та відповідно до частини 8 статті 128 ЦПК України, в такому випадку вважається, що судовий виклик вручено відповідачці належним чином.

У постанові Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність за вказаною адресою, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії, а повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки. Суд зазначає, що відповідно до вимог частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд бере до уваги, що учасник справи зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо її, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22).

Отже, відповідачка зобов`язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2022 року в справі № 175/4075/18 (провадження № 61-5401св22), якщо належним чином повідомлені сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

З матеріалів справи не вбачається, що відповідачка надавала суду доказів неможливості прибути у судове засідання.

Суд враховує строки розгляду справи, передбачені законом, дві неявки відповідачки у судове засідання без поважних причин, а також не встановлення наявності поважних причин для її неявки.

Також, судом вжито всіх можливих заходів для повідомлення відповідачки про розгляд справи, забезпечено всі процесуальні права у спосіб, передбачений ЦПК України.

Виходячи з вищезазначеної практики ЄСПЛ, беручи до уваги дві неявки поспіль відповідачки у судове засідання, суд вважає можливим провести розгляд справи за відсутності відповідачки, яка з 20 жовтня 2025 року, тобто з моменту прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, до ухвалення даного заочного рішення жодного разу у судове засідання не з`явилася, станом розгляду справи не цікавилася, тим самим своїм процесуальним обов`язком з`явитись в судове засідання за викликом, знехтувала.

Вирішуючи питання про проведення розгляду справи в заочному порядку, суд вважає за необхідне зазначити, що інститут заочного провадження призначений впливати на відповідачку, яка не вчиняє дій щодо участі у розгляді справи.

Враховуючи вказані факти, згоду представника позивача, що викладена у поданій ним до суду заяві, щодо заочного розгляду справи,суд вважає за можливе, відповідно до частини 4 статті 223 ЦПК України, ухвалити рішення у справі при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, судом, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із зобов`язального права, пов`язані з ухиленням боржниці від виконання своїх обов`язків з повернення кредитних коштів кредитору, тому при вирішенні спору між сторонами слід керуватися Цивільним Кодексом України.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Між АТ «АЛЬФА-БАНК», назва якого була змінена на АТ «СЕНС БАНК» та ОСОБА_1 (а. с. 7), відповідачкою у справі, було укладено в електронній формі кредитний договір від 22 серпня 2019 року шляхом підписання Анкети-Заяви про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа Банк», паспорту споживчого кредиту, оферти на укладання угоди про надання кредиту № 631237634, згідно з умовами якого АТ «АЛЬФА БАНК» надало відповідачці кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 200000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24,00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом на строк 12 місяців з наступною пролонгацією за умови дотримання відповідачкою умов договору (а. с. 5, 6).

Згідно із пунктом VI оферти на укладання угоди про надання кредиту № 631237634, відповідачка підписанням оферти беззаперечно підтвердила, що перед укладенням кредитного договору вона попередньо ознайомлена у письмовій формі з інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту. Угода вважається укладеною та набуває чинності з моменту підписання банком Акцепту пропозиції на укладання угоди та надання суми кредиту.

Підписавши Паспорт споживчого кредиту особисто, відповідачка підтвердила отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних мною умов кредитування, а також підтвердила отримання нею всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до моїх потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для мене, в тому числі в разі невиконання мною зобов`язань за таким договором.

Згідно з пунктом 5. Паспорту споживчого кредиту розмір щомісячного обов`язкового мінімального платежу складає 5 % від суми, який не може бути меншим за 50,00 грн.

Виконання умов кредитних договорів зі сторони позикодавця АТ «АЛЬФА БАНК» та користування ОСОБА_1 , відповідачкою у справі, кредитними коштами підтверджується випискою по рахунку за період з 22 серпня 2019 року по 20 грудня 2021 року (а. с. 15-17).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями частини 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Положеннями статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Судом встановлено, що акцептуючи пропозицію АТ «АЛЬФА БАНК» Іваніна В.В., відповідачка у справі, своїм підписом у Анкеті-Заяві про акцепт публічної пропозиції АТ «АЛЬФА БАНК» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «АЛЬФА БАНК», паспорті споживчого кредиту, оферті на укладання угоди про надання кредиту № 631237634, підтвердила, що між нею та АТ «АЛЬФА БАНК» досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, які передбачені чинним законодавством України для такого роду договорів, в тому числі договору про надання банківських послуг рахунку та кредитного договору. Укладення договору у запропонованій формі із запропонованими умовами, відповідало внутрішній волі відповідачки.

Отже, відповідачка була вільною в укладенні кредитного договору та була обізнана з умовами кредитування, в тому числі із нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами та сплатою комісії, з чим погодилася, підписавши кредитні документи.

Судом встановлено, що між сторонами кредитного договору виникли зобов`язальні правовідносини, в тому числі і ті, що витікають з кредитного договору.

Згідно із частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц зазначила, що визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів.

Відповідно до частини 2 статті 627 ЦК України, у договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України «Про захист прав споживачів», а з 10 червня 2017 року на ці відносини поширюється Закон України «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить, - також Закон України «Про захист прав споживачів».

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , відповідачка у справі, акцептувавши пропозицію (оферту) АТ «АЛЬФА БАНК» про укладення кредитного договору, надала згоду на отримання та повернення кредиту і сплати відсотків за користування кредитними коштами в строки та порядку, встановленими вказаним договором.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Згідно з частиною 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За змістом статті 1082 ЦК України, передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 2-2035/11 (провадження № 61-2449св18) викладено висновок, що тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок також зроблено Верховним Судом у справі № 761/1543/20, провадження № 61-10389св21 від 23 лютого 2022 року, справа № 639/86/17, провадження № 61-5039св21 від 19 січня 2022 року, справа № 554/8549/15-ц, провадження № 61-18460св20 від 14 липня 2021 року.

Згідно з умовами договору факторингу № 4 від 20 грудня 2021 року, укладеного між АТ «АЛЬФА БАНК» та ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» (а. с. 23), АТ «АЛЬФА БАНК» передало (відступило) позивачу за плату належні йому права вимоги до боржників, в тому числі, право грошової вимоги до ОСОБА_1 , відповідачки у справі, за кредитним договором № 631237634 від 22 серпня 2019 року на загальну суму 26581,18 грн., з якої: 24832,37 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 1748,81 грн. - сума заборгованості за штрафними санкціями, що також підтверджується витягом з додатку до договору факторингу № 4 від 20 грудня 2021 року (а. с. 8-13, 14, 18).

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 2-2035/11 (провадження № 61-2449св18) викладено висновок, що тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок також зроблено Верховним Судом у справі № 761/1543/20, провадження № 61-10389св21 від 23 лютого 2022 року, справа № 639/86/17, провадження № 61-5039св21 від 19 січня 2022 року, справа № 554/8549/15-ц, провадження № 61-18460св20 від 14 липня 2021 року.

Судом встановлено, що позивач ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» на підставі договору факторингу № 4 від 20 грудня 2021 року набуло право вимоги за кредитним договором № 631237634 від 22 серпня 2019 року, укладеним між первісним кредитодавцем АТ «АЛЬФА БАНК» та ОСОБА_1 , відповідачкою у справі, тому у позивача, як у нового кредитора, виникло право вимоги повернення кредиту та інших передбачених договором платежів, у зв`язку з неналежним виконанням позичальницею ОСОБА_1 , відповідачкою у справі, взятих на себе зобов`язань шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором.

Доказів про визнання вказаного договору факторингу недійсним чи погашення боргу первісному кредитору матеріали справи не містять.

Після відступлення позивачу прав грошової вимоги до ОСОБА_1 , відповідачки у справі, остання не здійснювала погашення кредитної заборгованості на рахунок ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС».

Відповідно до частин 1, 3 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказів, в розумінні статей 77, 78 ЦПК України, щодо неправильності розрахунку заборгованості за кредитним договором № 631237634 від 22 серпня 2019 року, ОСОБА_1 , відповідачкою у справі, суду не надано, інші розрахунки заборгованості на іншу дату за вказаним договором суду також не надано, чим не виконані вимоги частини 1 статті 81 ЦПК України, тому вказаний розрахунок приймається судом як доказ у вирішенні спору.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, враховуючи відсутність заперечень проти позову зі сторони відповідачки, суд дійшов висновку про задоволення позову, оскільки позов обґрунтований, а викладені позивачем у позовній заяві обставини знайшли своє підтвердження у судовому засіданні та вони не спростовані відповідачкою.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог позивача, відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з вказаним позовом, оскільки оплата судового збору у сумі 3028,00 грн. підтверджена платіжною інструкцією в національній валюті № 14056 від 01 жовтня 2025 року (а. с. 4).

Позивачем у позовній заяві заявлено вимогу про стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 9200,00 грн. у зв`язку з чим суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1, частини 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За правилами частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 9200,00 грн. представницею позивача адвокатом Литвиненко О.К. було надано: свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю КС № 9438/10 видане 18 вересня 2020 року (а. с. 21); договір про надання правничої допомоги № 03-07/24 від 03 липня 2024 року (а. с. 19-20); акт приймання-передачі наданих послуг № 4 від 02 червня 2025 року (а. с. 20 зворотна сторона); платіжна інструкція № 2688 від 10 червня 2025 року про перерахування ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» адвокату Литвиненко О.І. грошових коштів у сумі 9200,00 грн. (а. с. 22), відповідно до яких вартість наданих позивачу юридичних послуг визначена у сумі 9200,00 грн.

Відповідно до детального опису наданих послуг до акту приймання-передачі наданих послуг № 4 від 02 червня 2025 року ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС», позивачу у справі, були надані наступні послуги: надання первинної консультації (0,5 год.) у сумі 1000,00 грн.; правовий аналіз наявних документів у замовника, правової ситуації із застосуванням відповідного законодавства, правових висновків Верховного Суду та Європейського суду з прав людини (2 год.) у сумі 4000,00 грн.; підготовка та подання позовної заяви (2,1 год.) у сумі 4200,00 грн.

До суду від ОСОБА_1 , відповідачки у справі, не надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Судом встановлено, що позивач поніс витрати у розмірі 9200,00 грн. на професійну правничу допомогу та від відповідачки не надійшло клопотання про зменшення розміру таких витрат.

Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без відповідного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29 березня 2018 року у справі № 907/357/16, від 18 грудня 2018 року у справі № 910/4881/18.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача судових витрат на правничу допомогу у розмірі 9200,00 грн., що відповідає критерію розумності їхнього розміру та є співмірною зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 15, 19, 44, 48, 76-81, 89, 95, 128, 133, 137, 141, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 273, 274-279, 280-282, 284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» (місцезнаходження: площа Солом`янська, будинок 2, місто Київ, 03035; код ЄДРПОУ: 40340222) заборгованість за кредитним договором № 631237634 від 22 серпня 2019 року у розмірі 26581 (двадцять шість тисяч п`ятсот вісімдесят одна) гривня 18 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» (місцезнаходження: площа Солом`янська, будинок 2, місто Київ, 03035; код ЄДРПОУ: 40340222) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9200 (дев`ять тисяч двісті) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідачка, якій повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення їй повного заочного рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачкою в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Арцизького районного суду

Одеської області Гусєва Н.Д.