Рішення № 137133775, 04.06.2026, Носівський районний суд Чернігівської області

Провадження номер 2/741/293/26

Єдиний унікальний номер 741/1795/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді - Ляшка Р.С.,

за участю секретаря судового засідання - Гордіної Н.О.,

представника позивача - адвоката Левченка Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Носівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Макіївської об`єднаної територіальної громади в особі Макіївської сільської ради, Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та визнання права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року адвокат Левченко Г.В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26 лютого 2008 року ОСОБА_1 придбала будинок з господарськими будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1 у ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом в м. Носівка Рекухою Л.І.

01 листпада 2007 року ОСОБА_2 виїхала із с. Калинівка до дочки в м. Неман Калінінградської області рф і там ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. Таку інформацію надала Макіївська сільська рада Чернігівської області. Дочка ОСОБА_2 . ОСОБА_3 , жителька м. Неман Калінінградської області рф також померла після матері. У Державному реєстрі актів цивільного стану відсутній актовий запис про смерть ОСОБА_2 .

ОСОБА_4 до 2011 року проживала у вказаному будинку, а потім виїхала за місцем своєї реєстрації в с. Велика Глуша Волинської області, де проживає до цього часу. Будинком користується сім`я її дочки.

У травні 2025 року у поштовій скринці біля будинку АДРЕСА_1 дочка виявила 2 державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 208847 на ім`я ОСОБА_2 від 07 квітня 2009 року, яким засвідчено її право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 7423881500:01:001:0065, площею 0,25 га, цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої в АДРЕСА_1 (нині це територія Макіївської сільської ради Ніжинського району) та серії ЯЗ № 208848 на ім`я ОСОБА_2 від 07 квітня 2009 року, яким засвідчено її право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 7423881500:01:001:0066, площею 0,4456 га, цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої в АДРЕСА_1 (нині це територія Макіївської сільської ради Ніжинського району) та технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки гр. ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 в адміністративних межах Калинівської сільської ради, яка була виготовлена СПД ОСОБА_5 . Державні акти видані Калинівським сільським головою та начальником відділу Держкомзему у Носівському районі, зареєстровані у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за номерами відповідно 010985600047 та 010985600048. В Державному реєстрі речових прав, який розпочав дію з 01 січня 2013 року, право власності на ці земельні ділянки не зареєстровані.

Ознайомившись із даною технічною документацією позивач з`ясувала, що 27 березня 2007 року 5 сесією 5 скликання Калинівської сільської ради прийнято рішення про дозвіл на розробку технічної документації на земельні ділянки для передачі їх у власність громадянам, де серед інших включена ОСОБА_6 . Хто це така позивачу не відомо. Серед документів технічної документації є акт визначення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_2 без дат, кадастровий план земельних ділянок площею 0,25 кадастровий номер 7423881500:01:001:0065 та площею 0,4456 кадастровий номер 7423881500:01:001:0066 із зазначенням власника ОСОБА_2 , висновок начальнику відділу Держкомзему у Носівському районі від 17 березня 2009 року про погодження технічної документації. Останнім документом технічної документації є Рішення 7 сесії 5 скликання Калинівської сільської ради від 03 липня 2007 року «Про безоплатну передачу у власність земельних ділянок гр. ОСОБА_2 », яким прийнято рішення про передачу безоплатно у власність гр. ОСОБА_2 земельних ділянок площею 0,25 га за адресою АДРЕСА_1 та площею 0,4456 га по АДРЕСА_1 .

Документи, які маються у технічній документації свідчать про те, що рішення про дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою приймалось відносно гр. ОСОБА_6 , а документи виготовлялись на ім`я ОСОБА_2 , рішення про передачу у власність земельних ділянок приймалось до отримання Висновку ДЗК. Державні акти на право власності на земельні акти виготовлені після смерті ОСОБА_2 . Такий порядок виготовлення технічної документації із землеустрою, видачі державних актів на право власності на землю суперечить ст. 25 ЦК України, діючій на той час Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, яка втратила чинність з 03 січня 2013 року.

У договорі купівлі-продажу будинку від 26 лютого 2008 року є посилання на те, що будинок і господарські будівлі розташовані на земельній ділянці Калинівської сільської ради. Про перехід права власності на земельну ділянку у договорі не йдеться. Автоматично позивач не може стати її власником, тим більше коли на цю земельну ділянку мається державний акт про право власності, де власником зазначена інша особа.

Захистити свої майнові права ОСОБА_1 може тільки шляхом звернення до суду із позовом про визнання недійсними державних актів про право власності на землю та визнання за нею такого права.

Позивач має право ставити питання про визнання за нею права власності на земельну ділянку на якій знаходиться її будинок з господарськими будівлями. Враховуючи, що вказана земельна ділянка вже сформована, їй присвоєний кадастровий номер, немає потреби у скасуванні кадастрового номера.

У зв`язку із виїздом ОСОБА_2 за межі України у 2007 році та її смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 вона не могла отримати державних актів на право власності на землю від 07 квітня 2009 року.

Позивач вважає, що пропустила трьохрічний строк, передбачений ст. 257 ЦК України, через поважну причину, оскільки про порушення своїх прав дізналась тільки у 2025 році.

Представник позивача просив суд:

- поновити ОСОБА_1 строк позовної давності у зв`язку із пропущенням його через поважні причини;

- визнати недійсними: державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №208847 виданий на ім`я ОСОБА_2 від 07 квітня 2009 року, яким засвідчено її право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 7423881500:01:001:0065, площею 0,25 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої в АДРЕСА_2 ; державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 208848 виданий на ім`я ОСОБА_2 від 07 квітня 2009 року, яким засвідчено її право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 7423881500:01:001:0066, площа 0,4456 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, розташованої в АДРЕСА_1 .

- визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 7423881500:01:001:0065, площа 0,25 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої в АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Носівського районного суду Чернігівської області від 06 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 29 жовтня 2025 року.

Протокольною ухвалою суду від 29 жовтня 2025 року відкладено підготовче судове засідання до 03 грудня 2025 року у зв`язку з неявкою у судове засідання представника відповідача Макіївської об`єднаної територіальної громади в особі Макіївської сільської ради.

Ухвалою Носівського районного суду Чернігівської області від 03 гудня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 29 січня 2026 року.

29 січня 2026 року справа не розглядалася у зв`язку з перебуванням головуючого судді Ляшка Р.С. на лікарняному. Судове засідання відкладено до 11 год. 30 хв. 19 березня 2026 року.

Протокольною ухвалою суду від 19 березня 2026 року у судовому засіданні оголошено перерву до 27 травня 2026 року у зв`язку із зайнятістю головуючого судді Ляшка Р.С. в іншій справі.

У судове засідання позивач не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Зазначив, що позивач стала власником нерухомого майна - будинку за адресою АДРЕСА_1 , раніше ніж видані державні акти на право власності на земельну ділянку. Крім того, державні акти на право власності на земельну ділянку не могли видати ОСОБА_2 , оскільки остання у 2007 році виїхала за межі України та більше не поверталась. Припускає, що ОСОБА_2 могла звертатись з заявою про отримання земельної ділянки до виїзду за межі України. У 2025 році невідомі підкинули державні акти на право власності на земельну діляку у поштову скриньку за адресою АДРЕСА_1 , де на даний час проживає дочка ОСОБА_1 . Власниця будинку має припущення, що державні акти їй у поштову скриньку підкинули працівники сільської ради. Будинок за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 придбала у 2008 році, а державні акти на право власності на земельну діляку датовані 2009 роком. Посилаючись на законодавство України та положення Земельного кодексу України, вказав, що до власника будинку переходить земельна ділянка з нерухомим майном та земля рахується за об`єктом нерухомості. Що стосується земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, так вона примикає до домогосподарства ОСОБА_7 за адресою АДРЕСА_1 , але для того, щоб її виділити ОСОБА_7 необхідно скасувати державні акти на право власності на земельну діляку, та особисто звернутися для надання земельної ділянки. Крім того, представник позивача зазначає, що відповідачі позовні вимоги визнають та просять їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача Макіївської об`єднаної територіальної громади в особі Макіївської сільської ради у судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву у якій вказала, що позовні вимоги визнає повністю, просила їх задовольнити та розглядати справу без участі представника Макіївської сільської ради.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області у судове засідання не з`явилася, через систему «Електронний суд» надіслала до суду заяву у якій просила розгляд справи проводити без участі представника Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, просила врахувати, що державні акти на право власності на земельні ділянки видані на ім`я ОСОБА_2 після її смерті, підлягають визнанню недійсними.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та докази у їх сукупності та взаємозвязку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що26 лютого 2008 року між ОСОБА_3 , яка діє від імені ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, який посвідчений приватним нотаріусом Носівського нотаріального округу Чернігівської області Рекухою Л.І., зареєстрований в реєстрі за № 462. Згідно з вказаним договором житловий дерев`яний будинок з надвірними будівлями розташований за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці Калинівської сільської ради (а.с.16, 17).

Право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано 06 березня 2008 року за ОСОБА_1 , що підтверджується копією Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 18).

На підставі рішення 7 сесії 5 скликання Калинівської сільської ради Носівського району Чернігівської області від 03 липня 2007 року ОСОБА_2 отримала у власність земельну ділянку площею 0,2500 га, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується зазначеним рішенням та копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 208847, виданого відділом Держкомзему у Носівському районі 07 квітня 2009 року та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010985600047 (а.с. 23, 24).

На підставі рішення 7 сесії 5 скликання Калинівської сільської ради Носівського району Чернігівської області від 03 липня 2007 року ОСОБА_2 отримала у власність земельну ділянку площею 0,4456 га, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується зазначеним рішенням та копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 208848, виданого відділом Держкомзему у Носівському районі 07 квітня 2009 року та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010985600048 (а.с. 23, 25).

Технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власносності на земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 в адміністративних межах Калинівської сільської ради виготовлена на ім`я гр. ОСОБА_2 (а.с. 19-22).

Згідно з Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 15.09.2025 ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,25 га кадастровий 7423881500:01:001:0065 цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 26, 27).

Згідно з Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 15.09.2025 ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,4456 га кадастровий 7423881500:01:001:0066 цільове призначення якої для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 28, 29).

З копії відповіді на запит Калинівського старостинського округу Макіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області № 174 від 27.08.2025 вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , земельна ділянка, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,025 га кадастровий номер 7423881500:01:001:0065, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та земельна ділянка, площею 0,4456 га кадастровий номер 7423881500:01:001:0066, для ведення особистого підсобного господарства рахуються за ОСОБА_2 , спадщину після якої прийняла її дочка ОСОБА_8 , але не успадкувала вищевказані земельні ділянки (а.с. 36).

Згідно з копією повідомлення Ніжинського відділу державної реєсттрації актів цивільного стану у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 26.08.2025 № 560/587-26-25-33.8/33.8 у Державному реєстрі актів цивільного стану відсутній актовий запис про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 33).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Статтями 125, 126 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку, відповідно і припинення цього права, підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до частин 1, 2 статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною першою статті 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною першою статті 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Статтею 120 ЗК України визначено особливий правовий механізм переходу прав на земельну ділянку, який також пов`язаний з переходом права на будівлю і споруду, які розміщені на цій земельній ділянці.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності обєкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей обєкт розташований (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

При цьому під час застосування положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду, стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Такі правові висновки викладені Верховним Судом України у постановах від 13.04.2016 у справі №6-253цс16, від 12.10.2016 у справі № 6-2225цс16.

У постанові від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 (провадження № 14-47цс20) Велика Палата Верховного Суду не встановила правових підстав для відступлення від наведених висновків та погодилася із застосуванням судами статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 звернула увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за землею); принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (п. 8.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/18560/16).

Частиною першою статті 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на обєкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), обєкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого обєкта без зміни її цільового призначення.

Аналіз вказаної норми закону свідчить про те, що ця норма може застосовуватись у разі, якщо обєкт нерухомого майна розміщений на земельній ділянці, крім земель державної, комунальної власності.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07 серпня 2024 року у справі №153/1548/23.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Оскільки, позивач набула права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розміщений на земельній ділянці, за адресою: АДРЕСА_1 , враховуючи положення ст. 120 ЗК України позовні вимоги щодо визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 208847 виданий на ім`я ОСОБА_2 07 квітня 2009 року, яким засвідчено її право власності на земельну ділянку площею 0,25 га кадастровий номер 7423881500:01:001:0065 цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої в АДРЕСА_1 , та визнання за ОСОБА_1 права власності на вказану земельну ділянку підлягають задоволенню.

Однак, правові підстави щодо задоволення позовної вимоги про визнання недійсним державного акту серії ЯЗ № 208848 виданий на ім`я ОСОБА_2 07 квітня 2009 року, яким засвідчено її право власності на земельну ділянку площею 0,4456 га кадастровий номер 7423881500:01:001:0066 цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташованої в АДРЕСА_1 - відсутні.

Вирішуючи питання про поважність пропуску строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦКУкраїни позовна давність це строк, умежах якого особа може звернутися до суду звимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільний кодекс України класифікує позовну давність на загальну (ст. 257 ЦК України) та спеціальну (ст. 258 ЦК України).

Згідно із ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За приписами ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У постанові Верховного Суду від 08 лютого 2019 року у справі № 904/3280/1, зазначено, що визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

У позові зазначено, що позивач пропустила трьохрічний строк, передбачений ст. 257 ЦК України, через поважну причину, оскільки про порушення своїх прав остання лише у 2025 році.

Враховуючи, що позивач у 2025 році дізналася про порушення свого права щодо однієї з спірних земельних ділянок, суд дійшов висновку, що строк позовної давності порушено з поважних причин.

Керуючись ст.ст. 79, 79-1, 81, 120, 125, 126, 153, 155 ЗК України, ст.ст. 15, 16, 317, 321, 328, ЦК України, ст.ст. ст.ст. 12, 13, 76-81, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Макіївської об`єднаної територіальної громади в особі Макіївської сільської ради, Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та визнання права власності на земельну ділянку - задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 строк позовної давності у зв`язку із пропущенням його через поважні причини.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №208847 виданий на ім`я ОСОБА_2 07 квітня 2009 року, яким засвідчено її право власності на земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 7423881500:01:001:0065, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, площею 0,25 га, кадастровий номер 7423881500:01:001:0065, цільове призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ;

відповідач: Макіївська об`єднана територіальна громада в особі Макіївської сільської ради, код ЄДРПОУ 04415531, місцезнаходження: вул. Центральна, 27, с. Макіївка, Ніжинський район, Чернігівська область;

відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ЄДРПОУ 39764881, місцезнаходження: вул. П`ятницька, 11-А, м. Чернігів.

Повний текст рішення складено 04 червня 2026 року.

Суддя Р.С. Ляшко