Ухвала суду № 137133760, 03.06.2026, Корюківський районний суд Чернігівської області

Справа № 736/957/26

Номер провадження 4-с/736/13/26

У Х В А Л А

03 червня 2026 рокум. Корюківка

Корюківський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої судді - Пархомчук Т.В.,

за участі секретаря - Крапивної Г.В.,

розглянувши у судовому засіданні у залі судових засідань суду у м. Корюківка, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України, скаргу ОСОБА_1 на протиправні дії/бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення інфляційних витрат і 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 28 квітня 2026 року звернулась із скаргою до суду і просила:

визнати дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М, з приводу винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.04.2026 у ВП № 80795644 про стягнення з неї 5500,00 грн. витрат на правову допомогу на користь незаконного стягувача ТОВ «Дніпрофінансгруп», протиправними;

скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 17.04.2026 у ВП № 80795644 про стягнення з неї 5500,00 грн. витрат на правову допомогу;

стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. понесені нею витрати на правову допомогу в сумі 3000,00 грн.

Свої вимоги заявник мотивувала тим, що наказом № 376 від 28.02.2025 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Він чинний з 20.03.2025. Отже, відповідно до Закону України № 3048-ІХ, що набрав чинності 06.05.2023, заборонено в період дії воєнного стану в Україні відкриття виконавчих проваджень на території Корюківської міської територіальної громади, яка входить до вказаного переліку. З огляду на наведене ОСОБА_1 вважає, що винесення приватним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.04.2026 є протиправною. На думку скаржника винесення ухвали про відкриття виконавчого провадження є триваючим порушенням, а тому вважає, що залишення скарги без розгляду на підставі пропущення строку звернення із скаргою до суду є безпідставним. Також скаржник вказує на те, що витрати на правову допомогу було стягнуто судом на користь ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», стягувач у виконавчому провадженні зазначений ТОВ «Дніпрофінансгруп». При цьому судом жодних рішень про перехід прав стягувача не приймалось. З огляду на наведене, ОСОБА_1 просить задовольнити її скаргу в повному обсязі.

В судове засідання скаржник не з?явилась, про причини неявки не повідомила, заяв про слухання скарги у її відсутність не надала.

Представник стягувача в судове засідання не з`явився, про час слухання заяви повідомлений належним чином, подав до суду заперечення на скаргу, в якій вказав на те, що зміна назви юридичної особи тягне лише правовий наслідок проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, пов`язаних зі зміною назви. Винесення приватним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження №80795644, відбулось із врахуванням вимог, викладених у Законі України «Про виконавче провадження» та не суперечать правовим позиціям, викладеним у постановах Верховного Суду. Крім того, представник стягувача не погоджується із тим, що скаржник постійно проживає на території Корюківської міської територіальної громади не можна, виходячи із того, що згідно відповіді на запит №332777641 від 27.04.2026 до Державної прикордонної служби України щодо перетину державного кордону вбачається, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , серія, номер документу/ID карта НОМЕР_1 ) виїхала з України 21.12.2025 23:09 і по теперішній час на територію України не поверталась. Також, стягувач просить стягнути із скаржника суму судових витрат на правову допомогу в сумі 5000,00 грн., докази понесення яких будуть надані суду відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Представник приватного виконавця в судове засідання не з`явився, про час слухання скарги повідомлений належним чином. Від представника приватного виконавця надійшли заперечення, в яких приватний виконавець зазначив, що законодавча заборона, передбачена абзацом 15 пункту 10-2 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження", стосується саме місця (території) відкриття виконавчого провадження і місця (території), на якій будуть вживатися заходи примусового виконання рішення, а не місця реєстрації (розташування) боржника. Крім того, представник приватного виконавця просить стягнути з скаржника на його користь суму понесених витрат на правову допомогу в сумі 6000,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що слід відмовити в задоволенні скарги з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи та матеріали виконавчого провадження до приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича 17.04.2026 від стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОФІНАНСГРУП", разом з виконавчим документом надійшла письмова заява від 15.04.2026 про примусове виконання рішення, а саме: виконавчий лист № 736/1003/24 виданий 03.04.2026 Корюківським районним судом Чернігівської області (дата набрання рішенням чинності: 27.02.2026) про: стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» 5500 (двох тисяч) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

На підставі заяви стягувача та виконавчого документу приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 17.04.2026 № 80795644. 17.04.2026 виконавче провадження № 80795644 приєднане до зведеного виконавчого провадження № 77187522.

Отже органом, який здійснює примусове виконання рішення суду у справі №736/1003/24 є приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Приходько Юрій Михайлович з місцем розташування офісу приватного виконавця у місті Чернігів.

Надаючи правову оцінку обставинами справи, суд зазначає наступне.

Згідно із ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом (стаття 10 цього Закону).

У ч.ч.1, 2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Частинами першою та другою статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (п.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні продовжувався.

Верховна Рада України прийняла Закон від 28 липня 2022 року №2468-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння процесам релокації підприємств в умовах воєнного стану та економічного відновлення держави» (набрав чинності 19 серпня 2022 року), яким абзац п`ятнадцятий пункту 10-2 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону «Про виконавче провадження» виклала у такій редакції: забороняється відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, а також прилеглих до неї територій.

06 грудня 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» (набрала чинності 25 грудня 2022 року), якою, зокрема, встановлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року №376 (набрав чинності 20 березня 2025 року) визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією». Одночасно затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до якого: дата виникнення можливості бойових дій на території Корюківської міської територіальної громади 29.06.2022, 17.11.2023, дата припинення можливості бойових дій 22.09.2022, 30.11.2024; Корюківська міська територіальна громада Корюківського району Чернігівської області відноситься до території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, з 01 грудня 2024 року без зазначення дати завершення бойових дій.

Виходячи з викладеного, станом на час відкриття приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Ю.М. виконавчого провадження № 80795644 від 17 квітня 2026 року територія, на якій зареєстровано місце проживання боржника ОСОБА_1 , визначена як територія, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі №904/3743/22 йдеться про те,, що : «орган державної виконавчої служби, компетенція якого поширюється на територію, на якій ведуться активні бойові дії або тимчасово окуповану територію, може здійснювати примусове виконання рішень за умови зміни місцезнаходження/місце розташування, відповідно до положень пункту 4 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень. У цьому випадку заборона відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень, встановлена абзацом п`ятим підпункту 5 пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» не застосовується».

Висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 27.02.2025 у справі №904/3743/22, відповідно до якого законодавча заборона, передбачена абзацом 15 пункту 10-2 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» , стосується саме місця (території) відкриття виконавчого провадження і місця (території), на якій будуть вживатися заходи примусового виконання рішення, а не місця реєстрації (розташування) боржника

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі №905/2368/15, від 24.04.2023 у справі № 910/5953/17, від 10.05.2023 у справі № 904/1708/22.

В постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі №904/3743/22 також зазначено, що відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, під час дії воєнного стану виконання рішень, місцем виконання яких згідно з частиною 1 статті 24 Закону є територія, на якій ведуться активні бойові дії або тимчасово окупована, інформація про які міститься в переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України (далі - Перелік), здійснюється органом державної виконавчої служби, компетенція якого поширюється на таку територію, за умови якщо такий орган змінив місцезнаходження/місцерозташування на іншу території України або органом державної виконавчої служби, визначеним Міністерством юстиції України за поданням/пропозиціями Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Пунктом 4 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень також передбачено, що у разі якщо місцезнаходженням органу державної виконавчої служби є територія, включена до Переліку, такий орган може змінити місцезнаходження/місцерозташування на іншу територію України та здійснювати примусове виконання рішень, місцем виконання яких є територія, на яку поширюється компетенція цього органу державної виконавчої служби. Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України письмово повідомляє адміністратора автоматизованої системи виконавчого провадження про зміну місцезнаходження/місцерозташування органу державної виконавчої служби.

Отже, за умови зміни органом державної виконавчої служби свого місцезнаходження/місцерозташування, відповідно до положень пункту 4 розділу І Інструкції №512/5, приписи пункту 10-2 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" в частині заборони відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень не застосовуються.

Як встановлено судом, місцезнаходження приватного виконавця Приходька Юрія Михайловича є місто Чернігів, яке не внесено до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376.

Отже, як свідчать висновки Верховного Суду, на місто Чернігів не розповсюджується заборона, передбачена абзацом 15 пункту 10-2 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» в частині відкриття виконавчого провадження.

Враховуючи наведене, дії приватного виконавця, що винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.04.2026 № 80795644 є правомірними.

Також на думку суду не заслуговують на увагу посилання ОСОБА_1 про те, що витрати на правову допомогу було стягнуто судом на користь ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», стягувач у виконавчому провадженні зазначений ТОВ «Дніпрофінансгруп», а тому постанова про відкриття виконавчого провадження від 17.04.2026 є протиправною.

Судом встановлено, що 27.12.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» змінила найменування юридичної особи на Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп», також відбулась зміна місцезнаходження юридичної особи з 49089, Дніпропетровська область, м. Дніпро вул. Автотранспортна, будинок 2, офіс 205 на 49001, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Січових стрільців, буд. 9 Крім того, відбулась зміна видів економічної діяльності та зміна установчих документів, відповідно витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань

Згідно з ч. 1, 3 ст. 90 Цивільного кодексу України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно правову форму та назву.

Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності. Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування.

Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру. Назва юридичної особи є її необхідною ознакою, яка забезпечує участь у цивільному обороті від свого імені та слугує засобом її індивідуалізації, що дозволяє відокремити її від інших юридичних осіб. Назва юридичної особи може зазнавати змін. Зміна назви юридичної особи проявляється в її зовнішній літеральній корекції.

Зміна назви юридичної особи тягне лише правовий наслідок проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, пов`язаних зі зміною назви.

Крім того, відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.

Отже, приватний виконавець наділений повноваженнями самостійно змінювати назву сторони виконавчого провадження у разі фактичної такої зміни, не звертаючись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що у приватного виконавця була відсутня заборона на відкриття виконавчого провадження та проведення виконавчих дій у провадженні, у зв`язку із реєстрацією місця проживання ОСОБА_1 на території зони активних бойових дій, на якій функціонують державні електронні інформаційні ресурси, а тому суд не знаходить підстав для визнання протиправними дій приватного виконавця Приходька Ю.М. та задоволення скарги ОСОБА_1 .

Щодо розподілу судових витрат у справі, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 452 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Частинами 1, 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 1-5 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Під час розгляду скарги судом встановлено, що між Приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області ОСОБА_3 та адвокатом Прокоф`євим Богданом Івановичем було укладено договір про надання правової допомоги № 01/09/22 від 01.09.2022. За умовами цього договору клієнт проводить оплату адвокату за надані ним послуги виходячи з тарифу 1000 (одна тисяча) грн.. 00 коп за одну годину часу, витраченого на виконання адвокатом роботи на користь клієнта. Клієнт проводить оплату на підставі акту виконаних робіт, який підписується обома сторонами договору. Приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Юрієм Михайловичем та адвокатом Прокоф`євим Богданом Івановичем було підписано детальний опис робіт і визначено загальну вартість наданих послуг 6000,00 грн. також адвокатом до заперечень додана квитанція до прибуткового касового ордера від 31.05.2026 на суму 6000,00 грн.

Надаючи оцінку доказам, які були надані позивачем на обґрунтування розміру судових витрат суд вказує на невідповідність розміру витрат на оплату послуг адвоката критеріям, встановленим частиною п`ятою статті 134 КАС України та вважає розмір заявлених Приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Юрієм Михайловичем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу завищеним, а тому, взявши до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, оцінивши співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, виходячи із засад розумності та справедливості, приходить до висновку про зменшення розміру стягнутих на його користь судових витрат з 6000 грн до 4000 грн.

Підсумовуючи викладене вище, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні скарги ОСОБА_1 та необхідність задоволення клопотання приватного виконавця Приходька Ю.М. про стягнення на його користь судових витрат.

Керуючись статтями 44, 258, 259, 260, 268, 450-451 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на протиправні дії/бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича по справі по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення інфляційних витрат і 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) на користь приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича (14013, Чернігівська область, м. Чернігів, пр. Перемоги, 139 оф. 420, рнокпп НОМЕР_3 ) 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.В.Пархомчук