Рішення № 137132694, 29.05.2026, Віньковецький районний суд Хмельницької області

Віньковецький районний суд Хмельницької області

Справа № 670/121/26

Провадження № 2/670/195/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

29 травня 2026 року селище Віньківці

Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Голуба О.Є.

за участю секретаря судового засідання Сікорської В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад позовних вимог.

В електронній формі за допомогою підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» до Віньковецького районного суду Хмельницької області надійшла позов на заява ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 9327332 від 26.09.2023 в розмірі 83993,41 грн та сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що 26.09.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений договір про споживчий кредит № 9327332, за умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 20000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів, відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений кредитним договором.

Пунктом 7.1. кредитного договору № 9327332 від 26.09.2023 визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Укладаючи кредитний договір відповідач та ТОВ «Мілоан» вчинили дії визначені ст.11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «Мілоан» та відповідачем не був би укладений.

Після чого, укладений кредитний договір було розміщено в особистому кабінету відповідача, якому в свою чергу були перераховані кошти, відповідно до умов п. 2.1 кредитного договору шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти зареєстрованої відповідачем в особистому кабінеті та визначеної в кредитному договорі, що підтверджується платіжним дорученням на користь відповідача від кредитодавця.

Згідно з п. 3.2.6. кредитного договору, кредитодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим Договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника.

Таким чином, відповідно до умов кредитного договору, 26.04.2024 між первісним кредитором та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений договір відступлення прав вимоги 105-МЛ/Т від 26.04.2024.

Відповідно до умов даного договору відбулося відступлення права вимоги, та у відповідності до статті 512 Цивільного кодексу України позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, визначених в реєстрі боржників, зокрема, в тому числі і за кредитним договором № 9327332 від 26.09.2023, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем.

Сума заборгованості відповідача становить 83993,41 грн, яка складається з: 18332,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту; 63661,41 грн прострочена заборгованість за сумою відсотків; 2000,00 грн прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Вказує, що відповідачу було надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 23578143/463 від 04.02.2026, однак відповідач ніяк не відреагувала, заборгованість за кредитним договором не сплатила.

З огляду на викладене, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 9327332 від 26.09.2023 у розмірі 83993,41 грн та понесені судові витрати.

Рух справи в суді та позиція сторін.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2026 головуючим у справі визначено суддю Голуба О.Є.

Ухвалою суду від 27.02.2026 зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено судове засідання на 19.03.2026. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву. Також даною ухвалою за клопотанням представника позивача витребувано у АТ КБ «Приватбанк» на підтвердження інформації щодо переказу коштів та успішне їх зарахування на рахунок ОСОБА_1

19.03.2026 розгляд справи відкладено на 09.04.2026 у зв`язку із неявкою відповідача та відсутності на дату розгляду витребуваних судом за клопотанням позивача доказів у справі.

Витребувані документи надійшли до суду 31.03.2026.

09.04.2026 розгляд справи відкладено на 04.05.2026 у зв`язку із неявкою відповідача.

04.05.2026 розгляд справи відкладено на 29.05.2026 у зв`язку із неявкою відповідача.

Учасники судового процесу у судове засідання, призначене на 10 год 00 хв 29 травня 2026 року не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися належним чином.

Представник позивача Усенко М.І. при подачі позову заявив клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задовольнити, проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судові засідання не з`явилася, поштові конверти з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення повернулися на адресу суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Клопотань до суду про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та відзиву на позовну заяву не надходило.

Згідно з ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Враховуючи пункт 4 частини 8 статті 128 ЦПК України відповідач вважається повідомленим належним чином у день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд враховує позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладену у постанові № 755/4829/23, провадження № 61-73 св 24 від 13.05.2024, згідно якої вказано, що суд зробив правильний висновок, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується відповідними поштовими відправленнями, які повернулися до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомленням учасника справи.

Разом з цим, згідно з ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Частиною 1 ст. 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Оскільки відповідач відзив на позовну заяву до суду у встановлений судом строк не надала, а тому суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

У зв`язку з тим, що сторони в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України.

Ухвалою суду від 29.05.2026 постановлено проводити заочний розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив такі обставини та дійшов таких висновків.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 26.09.2023 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 9327332 з відповідними додатками до нього. Відповідно до умов якого позичальниця отримала кредит в сумі 20000,00 грн строком на 120 днів з 26.09.2023. (а.с. 6-13).

У пунктах 1.2-1.4 кредитного договору сторони обумовили параметри та умови кредиту, порядок і графік повернення кредиту та сплати процентів. Зокрема, сума кредиту становить 20000,00 грн; кредит надається загальним строком на 120 днів з 26.09.2023 і складається з пільгового та поточного періодів; пільговий період складає 30 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 26.10.2023; поточний період складає 90 днів, що настає з дати наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 24.01.2024; позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 26.10.2023, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 24.01.2024.

Також п.1.5 кредитного договору сторонами обумовлено, що загальні витрати позичальника за пільговий період складають 9500,00 грн в грошовому виразі та 11215,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за пільговий період), загальні витрати позичальника за кредитом (за весь строк кредитування, складають 63500,00 грн в грошовому виразі та 7624,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за весь строк кредитування). Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за пільговий період складає 29500,00 гривень. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника (за весь строк кредитування) складає 83500,00 гривень. Всі вказані в цьому пункті розрахункові величини як за пільговий період так і за весь строк кредитування, включаючи загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовну реальну річну процентну ставку, орієнтовну загальну вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться незмінним та що кредитодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема позичальник здійснить повне погашення заборгованості згідно п. 1.4 договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань.

Крім того, з п. 1.5.1 кредитного договору судом встановлено, що комісія за надання кредиту становить 2000,00 грн, яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Також зі змісту п.1.5.2 та 1.5.3 кредитного договору судом встановлено, що проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 7500,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 54000,00 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

Згідно п. 2.1. кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 *05.

Пунктом 2.3.1 договору сторони погодили, що позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 правил. Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені цим п.2.3 договору та розділом 6 правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту (якщо передбачено).

Зі змісту п. 2.4.1 кредитного договору встановлено судом, що позичальник зобов`язується повернути кредитодавцеві кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежі, але не пізніше дати остаточного погашення згідно п.1.4 договору. Завершення пільгового періоду не призводить до порушення строків (прострочення) виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати інших платежів. Закінчення поточного періоду призводить до порушення та прострочення виконання грошових зобов`язань позичальником та передбачає настання наслідків обумовлених розділом 4, п.3.2.5, 3.2.6 Договору.

Крім того п.6.1, 6.7 кредитного договору встановлено, що цей договір укладений в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема на сайті Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Позичальника ідентифіковано та верифіковано шляхом отримання через Систему BankID НБУ ідентифікаційних даних позичальника.

Із титульної сторінки кредитного договору суд встановив, що там містяться відомості про підписання ОСОБА_1 26.09.2023 о 09 год 42 хв кредитного договору, шляхом використання одноразового ідентифікатора, а саме: 788066 (а.с.6).

Також суд встановив, що разом із кредитним договором відповідач ОСОБА_1 , на виконання умов п. 6.3 означеного правочину, погодилася з графіком платежів за договором як додатком №1 (а.с.11, зворот).

Згідно з п. 9.1. кредитного договору № 9327332 від 26.09.2023, сторони домовились про те, що цей кредитний договір (індивідуальна частина) є самостійним кредитним договором, що містить істотні умови, укладений у порядку, спосіб а формі, що відповідає вимогам законодавства. Визнання недійним, неукладеним, нікчемним будь-якого додатку, документу, що є частиною цього договору або окремих умов цього договору не має наслідком недійсність, нікчемність або неукладеність цього кредитного договору (індивідуальна частина) в цілому і сторони підтверджують, що уклали б цей кредитний договір індивідуальна частина) і без включення до нього умов, що визнані недійними, нікчемними, неукладеними.

Підтвердженням добровільного укладення ОСОБА_1 кредитного договору є анкета-заява позичальника, в якій зазначені особисті дані відповідача (а.с.18).

Крім того з паспорту споживчого кредиту № 9327332 як додатку № 2 до кредитного договору суд встановив, що позичальниця (відповідач) ОСОБА_1 погодила наступні умови кредитування: сума кредиту: 20000,00 грн; загальний строк кредитування: 120 днів, з яких пільговий період: 30 днів, а поточний період: 90 днів; денна процентна ставка протягом пільгового періоду: 1,25%, а протягом поточного періоду: 3,00%; комісія за надання кредиту: 2000,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00% від суми кредиту (а.с.12).

Із довідки ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію вбачається, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , з якою укладено договір про споживчий кредит № 9327332 від 26.09.2023, ідентифікована ТОВ «Мілоан». Акцепт підписаний позичальницею із застосуванням електронного підпису у формі одноразового ідентифікатора: 788066; дата і час відправки одноразового ідентифікатора позичальнику: 26.09.2023 о 09 год 42 хв; номер телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор: НОМЕР_3 (а.с.14).

Із платіжного доручення №111127838 від 26.09.2023 судом встановлено, що ТОВ «Мілоан» 26.09.2023 здійснило перерахування грошових коштів в сумі 20000,00 грн, що відповідає сумі кредиту, отриманого відповідачкою ОСОБА_1 на виконання умов кредитного договору, шляхом їх перерахування на картковий рахунок відповідачки, номер картки: НОМЕР_4 , із призначенням платежу: кошти згідно договору 9327332, що відповідає номеру кредитного договору (а.с.15, зворот).

Відповідно до дослідженої судом відомості про щоденні нарахування та погашення, складеної ТОВ «Мілоан», суд встановив, що товариством як кредитодавцем 26.09.2023 надано відповідачу ОСОБА_1 кредит в сумі 20000,00 грн та цього ж дня нараховано комісію за оформлення кредиту в сумі 2000,00 грн; у період часу із 27.09.2023 по 26.10.2023 позичальниці щоденно нараховувались відсотки в сумі 250,00 грн згідно п.1.5.2 кредитного договору (1,25%). Далі у період часу з 27.10.2023 по 17.11.2023 включно позичальниці щоденно нараховувались відсотки в сумі 600,00 грн згідно п.1.5.3 кредитного договору (3%). 17.11.2023 відповідачем частково була здійснена сплата за кредитним договором, а саме 834,00 грн сплата за тілом кредиту, 846,00 грн сплата за відсотками та 100,00 грн оплата комісії за пролонгацію дії договору на пільгових умовах. З 18.11.2023 по 02.12.2023 відповідачці знову нараховувалися відсотки в сумі 239,58 грн згідно п.1.5.2 кредитного договору на пільгових умовах (1,25%). Далі у період часу з 03.12.2023 по 11.12.2023 включно позичальниці щоденно нараховувались відсотки в сумі 574,98 грн згідно п.1.5.3 кредитного договору на загальних умовах (3%). Також 11.12.2023 відповідачкою знову була здійснена сплата за кредитним договором в розмірі , а саме 834,00 грн сплата за тілом кредиту, 846,00 грн сплата за відсотками та 100,00 грн оплата комісії за пролонгацію дії договору на пільгових умовах. З 12.12.2023 по 26.12.2023 відповідачці знову нараховувалися відсотки в сумі 229,15 грн згідно п.1.5.2 кредитного договору (1,25%). Далі у період часу з 27.12.2023 по 23.02.2024 включно позичальниці щоденно нараховувались відсотки в сумі 549,96 грн згідно п.1.5.3 кредитного договору (3%) (а.с.16-17).

Відтак з зазначеної відомості судом також встановлено, що позичальницею здійснювалась сплата грошових коштів задля виконання умов кредитного договору в загальній сумі 3360,00 грн, з яких: 1668,00 грн за тілом кредиту, 1692,00 грн за відсотками.

Отже, наведеними вище належними та достатніми доказами підтверджено укладення кредитного договору та переказ коштів ТОВ «Мілоан» на рахунок ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 20000,00 грн.

Дослідивши договір відступлення прав вимоги № 105-МЛ від 26.04.2024 суд встановив, що 26 квітня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено даний договір, відповідно до п 1.1. якого на умовах, встановлених цим договором, ТОВ «Мілоан» передає (відступає) новому кредиторові (ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (а.с.18-26).

Пунктом 6.2.3 договору відступлення визначено, що права вимоги переходять до нового кредитора у день здійснення фінансування (оплати) на користь кредитора у повному обсязі в сумі, вказаній в п. 7.1 цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. Оформлення відступлення права вимоги здійснюється шляхом підписання акту приймання-передачі реєстру боржників відповідно до п. 8.3.2 договору.

Кредитор ТОВ «Мілоан» передав, а новий кредитор ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняв реєстр боржників кредитора від 26 квітня 2024 року, кількість боржників 3575, що підтверджується актом приймання-передачі реєстру боржників від 26.04.2024 (а.с.27, зворот-28).

04 лютого 2025 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено додаткову угоду № 1 до договору відступлення прав вимоги № 105-МЛ від 26.04.2024 якою затверджено внести зміни в реєстр боржників від 26 квітня 2024 року (а.с.26, зворот 27).

Факт оплати ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» ТОВ «Мілоан» грошових коштів за відступлення прав вимоги підтверджується платіжною інструкцією №1401 від 26.04.2024, відповідно до якої ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перерахувало ТОВ «Мілоан» 2221461,83 грн плати за укладення договору відступлення прав вимоги № 105-МЛ від 26 квітня 2024р. (а.с.28, зворот).

Із витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 105-МЛ від 26.04.2024 судом встановлено, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 згідно кредитного договору № 9327332 від 26.09.2023 в розмірі 83993,41 грн, з яких: 18332,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 63661,41 грн сума заборгованості за відсотками, та 2000,00 грн залишок по комісії (а.с.29), що підтверджується також актом приймання-передачі реєстру боржників від 26 квітня 2024 року до договору відступлення прав вимоги № 105-МЛ від 26.04.2024 (а.с.27, зворот).

Із виписки з особового рахунка за кредитним договором № 9327332 від 26.09.2023 виконаної ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» судом встановлено, що сума боргу відповідача становить 83993,41 грн та складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту 18332,00 грн; прострочена заборгованість за відсотками становлять 63661,41 грн, прострочена заборгованість за комісією становить 2000,00 грн. Станом на дату подання позовної заяви до суду заборгованість за кредитним договором № 9327332 від 26.09.2023 не погашена (а.с.17, зворот).

04.02.2026 на адресу ОСОБА_1 ТОВ «ФК «Кредит Капітал» було направлено претензію про погашення кредитної №23578143/463 з метою досудового врегулювання спору та погашення боргу (а.с.29, зворот).

Отже, наведеними вище належними доказами підтверджено перехід права вимоги до позивача, а спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою взятих на себе зобов`язань перед кредитодавцем за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Застосоване судом законодавство.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.

Згідно з ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

Згідно ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, суд зазначає, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Відповідні висновки викладені у постановах Верховного Суду № 524/5556/19 від 12.01.2021, № 732/670/19 від 09.09.2020, № 404/502/18 від 23.03.2020, № 127/33824/19 від 07.10.2020, № 561/77/19 від 16.12.2020.

У ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 527, 530 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Статтею 536 ЦК України, встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (надалі Закон).

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Мотиви прийняття рішення судом та висновки суду.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені.

Отже, обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

За загальними правилами доказування, визначеними ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд враховує, що частинами 1 і 2 ст. 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.

Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Із системного аналізу положень вищевказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з анкети-опитувальника клієнта-фізичної особи, яка містить всі ідентифікуючі дані щодо позичальниці, 26.09.2023 ОСОБА_1 у встановленому порядку оформила заявку для отримання позики шляхом заповнення всіх полів заявки та підписала її, тим самим підтвердивши достовірність наданої інформації.

Отже, без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Дослідивши наявні у матеріалів справи докази, суд дійшов висновку, що кредитний договір № 9327332 від 26.09.2023 було укладено та підписано сторонами в електронній формі за допомогою одноразового ідентифікатора 788066, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами кредитного договору.

Підписавши вказаний договір, відповідач посвідчила свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, ними погоджено усі істотні умови договору, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами.

Таким чином, відповідач зобов`язалася здійснювати оплату послуг згідно тарифів позивача у строки, передбачені вказаними умовами.

Відповідно до умов кредитного договору № 9327332 від 26.09.2023 та платіжного доручення №111127838 від 26.09.2023 відповідач отримала кредитні кошти в сумі 20000,00 грн строком на 120 днів, зі сплатою відсотків та комісії, однак порушила свої зобов`язання за кредитним договором, не повернула суму кредиту та не сплатила відсотки, передбачені умовами договору.

Як зазначено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду № 524/5556/19 (провадження № 61-16243 св 20) від 12.01.2021 року: «електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині».

У постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) суд зазначив, що тлумачення ст.629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18), ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

З урахуванням принципу тлумачення «favor contractus» (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.03.2021 у справі №607/11746/17 (провадження № 61-18730св20).

Суд враховує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що у даній справі договір у встановленому законом порядку відповідачем оспорювався чи визнавався недійсними.

Водночас надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

З метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача 04.02.2026 було направлено письмову претензію про погашення кредитної заборгованості №23578143/463, однак відповідач ніяк не відреагувала, заборгованість за кредитним договором не сплатила.

Відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання нею зобов`язань, які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги у цілому.

Водночас, вирішуючи питання про суму заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд щодо нарахування процентів зазначає таке.

Суд вважає за необхідне зазначити, що загальноприйнято вважати, що принцип тлумачення закону на користь особи є однією з основних засад правової системи, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закони та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи.

Цей принцип також часто відомий як «in dubio pro persona» або «in dubio pro homine» (латинською мовою), що означає «у вагомих сумнівах - на користь людини».

Важливо також відзначити, що принцип тлумачення закону на користь особи не означає безумовне ігнорування закону, але вказує на те, що в сумнівних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію, яка максимально захищає права та інтереси саме фізичної особи.

Питання обмеження денної процентної ставки за споживчими кредитами регулюється статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин (дату нарахування відповідних процентів).

Так, відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції чинній з 24.12.2023) максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Водночас, пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» (зі змінами відповідно до Закону № 3498-IX від 22.11.2023) передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023 набрав чинності 24.12.2023.

Відтак, розмір денної процентної ставки не може перевищувати: з 24.12.2023 по 22.04.2024 - 2,5 %; з 23.04.2024 до 20.08.2024 - 1,5 %; з 21.08.2024 - 1 %.

При цьому, перехідні положення закону застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень закону.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Суд бере до уваги, що договір № 9327332 укладено 26.09.2023, тобто до внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування» та продовжив свою дію після набрання чинності цим Законом, а тому строк дії п.17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» поширюється на вказаний договір.

За умовами кредитного договору відповідачу нараховано у період часу із 27.09.2023 по 26.10.2023 відсотків згідно п.1.5.2 кредитного договору 7500,00 (20000,00 х 1,25% х 30 днів). Далі у період часу з 27.10.2023 по 17.11.2023 включно позичальниці нараховувались відсотки згідно п.1.5.3 кредитного договору загалом в розмірі 13200,00 грн (20000,00 х 3% х 22 дні). 17.11.2023 відповідачкою частково була здійснена сплата за кредитним договором, а саме 834,00 грн сплата за тілом кредиту, 846,00 грн сплата за відсотками та 100,00 грн оплата комісії за пролонгацію дії договору на пільгових умовах.

З 18.11.2023 по 02.12.2023 відповідачу знову нараховувалися відсотки згідно п.1.5.2 кредитного договору в розмірі 3593,63 грн (19166,00 х 1,25% х 15 днів). Далі у період часу з 03.12.2023 по 11.12.2023 включно позичальниці нараховувались відсотки згідно п.1.5.3 кредитного договору в розмірі 5174,82 грн (19166,00 х 3% х 9 днів). Також 11.12.2023 відповідачем знову була здійснена сплата за кредитним договором, а саме 834,00 грн сплата за тілом кредиту, 846,00 грн сплата за відсотками та 100,00 грн оплата комісії за пролонгацію дії договору на пільгових умовах.

З 12.12.2023 по 26.12.2023 відповідачу знову нараховувалися відсотки згідно п.1.5.2 кредитного договору в розмірі 3437,25 грн (18332,00 х 1,25% х 15 днів). Далі у період часу з 27.12.2023 по 23.02.2024 включно позичальниці нараховувались відсотки згідно п.1.5.3 кредитного договору в розмірі 32447,64 грн (18332,00 х 3% х 59 днів).

При цьому, судом враховано, що пунктом 2.3.1. кредитного договору передбачено, що позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 правил. Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені цим п.2.3 договору та розділом 6 правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту (якщо передбачено). Можливі періоди продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту, що визначається як відсоток від суми наданого кредиту.

Якщо позичальник здійснює продовження/поновлення пільгового періоду кредитування (пролонгацію) на умовах визначених цим пунктом, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено/поновлено пільговий період нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2 договору.

Пунктом 2.3.2. кредитного договору сторони погодили, що після вибору доступних умов пролонгації або поновлення пільгового періоду, позичальник має направити кредитодавцю електронне звернення/повідомлення із застосуванням одноразового ідентифікатора, який надсилається кредитодавцем до особистого кабінету позичальника або в смс-повідомленні та здійснити платіж передбачений цим п.2.3 договору. Після здійснення позичальником зазначеного платежу(ів), умови кредитного договору, що стосуються строку кредитування, зокрема тривалість пільгового періоду, дата завершення пільгового періоду, дата остаточного погашення, строк кредитування змінюються пропорційно строку пролонгації. Нові дати разом з актуальними даними щодо заборгованості відображаються кредитодавцем в оновленому графіку платежів, що за формою та змістом може відрізнятись від додатку №1, і розміщується кредитодавцем в особистому кабінеті позичальника, який уповноважує кредитодавця на таке оновлення (актуалізацію) та не потребують будь-якого іншого оформлення. У випадку розбіжностей між умовами кредитного договору, включаючи додатки 1, 2 та оновленим графіком платежів, застосовуються умови визначені графіком.

Тобто загалом за даним кредитним договором відповідачу було нараховано 65353,34 грн, водночас із дослідженої судом відомості щоденних нарахувань за кредитним договором встановлено, що на виконання умов договору ОСОБА_1 сплатила 1668,00 грн в рахунок оплати за тілом кредиту та 1692,00 грн в рахунок погашення заборгованості по відсотках.

Таким чином заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 9327332 від 26.09.2023 становить 83993,41 грн, яка складається з: 18332,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 63661,41 грн заборгованість за відсотками, 2000,00 грн заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Суд погоджується із розрахунком позивача в частині нарахування процентів за користування кредитом згідно умов договору за період з 26.09.2023 по 26.12.2023.

Однак, щодо нарахування процентів за користування кредитними коштами за період з 27.12.2023 по 23.02.2024 суд зазначає таке.

За умовами кредитного договору позичальниці у період часу з 27.12.2023 по 23.02.2024 включно нараховувались відсотки згідно п.1.5.3 кредитного договору в розмірі 32447,64 грн (18332,00 х 3% х 59 днів).

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що з врахуванням вимог положень частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» та п. 17 Прикінцевих та Перехідних Закону у період з 27.12.2023 по 23.02.2024 розмір процентів повинен становити 27039,70 грн (18332,00 грн х 2,5% х 59 днів).

З огляду на викладене вище, оскільки матеріали справи містять належні та допустимі докази укладення між сторонами кредитного договору та перерахування кредитних коштів на рахунок ОСОБА_1 , зважаючи на презумпцію правомірності правочину, та те, що відповідач отриманий кредит не повернула, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 9327332 від 26.09.2023 в сумі 78585,47 грн, яка складається з: 18332,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 58253,47 грн сума заборгованості по відсотках, нарахованих первісним кредитором ТОВ «Мілоан», 2000,00 грн заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Вирішення питання щодо судових витрат у справі.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо судового збору.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» була подана до суду у електронному вигляді з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд», позивачем сплачено судовий збір із застосуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією АТ «Райффайзен Банк» від 18.02.2026 (а.с. 5).

Оскільки ціна позову складає 83993,41 грн, а позовні вимоги задоволені частково в розмірі 78585,47 грн, що становить 93,56 % (78585,47 грн х 100 % : 83993,41 грн), тому, враховуючи положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2490,94 грн (2662,40 х 93,56%). Решту судового збору в сумі 171,46 грн слід залишити за позивачем.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 30 Закону України « Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, у прохальній частині позову міститься вимога про стягнення з відповідача 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Так, на підтвердження надання правничої допомоги у визначеному розмірі, до матеріалів справи долучено: копію договору про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025, укладеного між АО «Апологет» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (а.с. 32, зворот); копію ордеру на надання правничої допомоги серії ВС № 1408806 (а.с.33); копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2093 (а.с.31); копію акта наданих послуг правничої допомоги № Д/16108 від 12.02.2026 на суму 8000,00 грн (а.с. 33, зворот); копію детального опису наданих послуг до акта №Д/16108 від 12.02.2026 (а.с. 34).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд враховує позицію викладену у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, зокрема, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Окрім того, суд бере до уваги позицію викладену у додатковій Постанові Великої Палати Верховного Суду № 755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020 загалом, та зокрема щодо обов`язку доведення неспівмірності витрат, який покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Крім цього, щодо принципу змагальності, який знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) від 27.06.2018, постановах Касацій ного цивільного суду у складі Верховного Суду № 753/15687/15-ц від 14.11.2018, № 753/15683/15 від 26.09.2018 року, від 13 березня 2025 року по справі № 275/150/22.

Тобто, саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.

Однак відповідач у даній справі своїм правом на подачу письмових пояснень чи заперечень, а також на звернення з клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не скористалася, хоча положеннями п. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності відповідних витрат покладено саме на неї.

На підставі вищенаведеного, оскільки ціна позову складає 83993,41 грн, а позовні вимоги задоволені частково в розмірі 78585,47 грн, що становить 93,56 % (78585,47 грн х 100 % : 83993,41 грн), тому, враховуючи положення ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 7484,80 грн (8000 грн х 93,56 %). Решту витрат на правничу допомогу в розмірі 515,20 грн слід залишити за позивачем.

На підставі наведеного та керуючись ст. 205, 207, 512, 514, 516, 525-527, 530, 626-629, 638-639, 1048-1049, 1056-1, ЦК України, ст.2, 4, 12, 13, 76, 80-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 274-279, 280-289, 353-354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 9327332 від 26.09.2023 у розмірі 78585,47 грн (сімдесят вісім тисяч п`ятсот вісімдесят п`ять гривень сорок сім копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 2490,94 грн (дві тисячі чотириста дев`яносто гривень дев`яносто чотири копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7484,80 грн (сім тисяч чотириста вісімдесят чотири гривні вісімдесят копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повний текст рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування сторін:

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, адреса місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1 корпус 28, 3 поверх.

Відповідач ОСОБА_1 , року народження, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду складено 03.06.2026.

Суддя О.Є. Голуб