Рішення № 137132622, 03.06.2026, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/1684/26

Провадження № 2/459/723/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Отчак Н.Я.

з участю секретаря Савіцької Б.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому за правилами спрощено позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

27.04.2026 представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 1482-0292 від 10.12.2024 в розмірі 81644,31 грн.

В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 10.12.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» і фізичною особою, якою є ОСОБА_1 , за допомогою Веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1482-0292. Відповідно до умов Кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 24000,00 грн; строк кредитування - 300 днів; базовий період* - 14 днів; комісія за видачу кредиту 20% від суми кредиту; знижена % ставка -0,90 % в день; стандартна % ставка 1.00 % в день. Зазначає, що без отримання смс-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на веб-сайт кредитора до особистого кабінету, без отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, а кредитні кошти не були би перераховані відповідачу. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору. Відповідач всупереч умовам Кредитного договору, ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» та ст.ст. 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушив вищезазначені умови Кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем за кредитним договором навіть після спливу строку кредитування встановленого умовами Кредитного договору. Станом на 18.03.2026, загальний розмір грошових вимог кредитодавця до відповідача, які виникли на підставі кредитного договору, становлять: 81644,31грн, що складається з: прострочена заборгованість за кредитом 20472,34 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 49171,97 гривень; заборгованість за процентами річних на підставі ст.. 625 ЦК 12000 гривень. Таким чином, просить суд стягнути з позичальника суму заборгованості, що становить 81644,31грн, а також судові витрати, пов`язані з розглядом цієї позовної заяви на користь позивача.

Ухвалою від 29.04.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено судовий розгляд на 03.06.2026 з повідомленням сторін.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, 03.06.2026 у судове засідання не з`явилися.

Представник позивача просив розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Відповідач 25.05.2026 подала відзив на позовну заяву у якому просила позовні вимоги задовольнити частково. В обґрунтування зазначила, що вона не заперечує факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, а також визнає обов`язок щодо повернення фактично отриманої та неповернутої суми кредиту. Разом з тим вона не погоджується із заявленим позивачем розміром процентів та інших нарахувань, оскільки 11 березня 2025 року відповідач звернулась до позивача із повідомленням про наявність підстав для застосування пільг, передбачених п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки її чоловік є військовослужбовцем. Разом із зверненням до позивача нею були подані документи, у тому числі копія свідоцтва про шлюб. Від позивача було отримано відповідь щодо необхідності надати повний перелік документів, передбачених листом-роз`ясненням Національного банку України №140005/45882 від 14.06.2024 року. У подальшому, 03 жовтня 2025 року, відповідачем було надано повний пакет документів, підписаний особистим електронним підписом, а позивач офіційно підтвердив, що надані документи підтверджують відповідну категорію військовослужбовця, на якого поширюється пільга, передбачена законом. Таким чином, позивач був належним чином обізнаний про наявність у неї права на відповідні пільги та можливість списання процентів за кредитним договором. Попри це, позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення процентів та процентів річних. Позивач посилається на те, що відповідачем не було надано оригіналу витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян або нотаріально посвідченої копії свідоцтва про шлюб. Разом з тим такі вимоги не передбачені ані чинним законодавством України, ані офіційними роз`ясненнями Національного банку України. Відтак вважає, що позивачем безпідставно нараховані проценти за користування кредитом у сумі 49 171,97 грн. та проценти річні відповідно до ст.625 ЦК України у сумі 12 000,00 грн. Окрім цього зазначає, що вона не ухилялась від виконання зобов`язань, визнає обов`язок щодо повернення фактично отриманих кредитних коштів та неодноразово зверталась до позивача з метою врегулювання питання щодо застосування передбачених законом пільг, а також вносила чергові платежі та фактично сплатила 21 050,44 грн., що підтверджується розрахунком, наданим самим позивачем.

З огляду на зазначені обставини, суд у відповідності до ст.ст. 223, 247 ЦПК України судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши докази і письмові пояснення, що викладені у заявах по суті справи, суд прийшов до такого висновку.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст. ст. 13, 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі ст. ст. 12, 81, 82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що 10.12.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1482-0292. Договір підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А6041.

Відповідно до п. 2.1., 2.2. укладеного між сторонами договору кредитодавець зобов`язується відкрити кредитну лінію для позичальника шляхом надання грошових коштів (далі кредит) позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом. Тип кредиту кредитна лінія.

Мета отримання кредиту, тобто мета відкриття кредитної лінії: для задоволення особистих потреб позичальника (п 2.3. Договору).

Розмір кредитного ліміту, тобто загальний розмір наданого кредиту: 24000 грн (п. 4.1. Договору).

Строк кредитування: 300 календарних днів, дата повернення кредиту 05.10.2025 (п. 4.9 Договору)

Згідно п. 4.12 кредитного договору, денна процентна ставка на дату укладення цього договору складає 0,946 процентів.

Комісія за видачу кредиту становить: 20% від суми виданого кредиту (п. 4.7. Договору).

Згідно з довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» за допомогою системи LIQPAY здійснено платіж 2559738727 від 10.12.2024 на платіжну картку НОМЕР_1 за договором № 1482-0292 на суму 24000 грн.

При цьому відповідачкою не заперечує факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів у розмірі 24000грн.

Із розрахунку заборгованості станом на 18.03.2026, загальний розмір заборгованості, становлять: 81644,31грн, що складається: прострочена заборгованість за кредитом 20472,34 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 49171,97 гривень; заборгованість за процентами річних на підставі ст.. 625 ЦК 12000 гривень.

16.05.2009 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , яка є відповідачем по справі, було укладено та зареєстровано шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого повторно 20.02.2024.

Згідно з копією військового квитка ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 від 26.11.1992 чоловік відповідачки з 30.08.2022 був мобілізований у Збройні Сили України.

Так, згідно довідки військової частини № НОМЕР_4 від 27.08.2025, старший сержант ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_4 з 30.08.2022 по теперішній час.

Виходячи з наведеного, суд доходить висновку, що надані докази відповідачкою підтверджують той факт, що вона є дружиною військовослужбовця ОСОБА_3 , який перебуває на військовій службі за мобілізацією по теперішній час.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими є: умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до абз. 1 ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з правилами ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про електронну комерцію»).

В силу ч. 5 ст. 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та не розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Встановлено, що 10.12.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1482-0292. За умовами вказаного кредитного договору відповідачу перераховано кредитні кошти в розмірі 24 000,00 грн на строк 300 днів із встановленням плати за користування кредитом в розмірі 1,00 % у день (стандартна процентна ставка) та 0,90 % в день (знижена процентна ставка). Отримавши кредит, ОСОБА_1 належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання за договором, внаслідок чого в неї виникла заборгованість.

Щодо розміру заборгованості ОСОБА_1 за договором № 1482-0292 від 10.12.2024, суд звертає увагу на таке.

Згідно з п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Вказані зміни були внесені у п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-ІХ від 11.04.2024, який набрав чинності 18.05.2024.

Тобто, починаючи з 18.05.2024, дружинам (чоловікам) військовослужбовців, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Цей припис Закону є самостійною нормою і дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Вказані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі №522/12270/15-ц та від 11 грудня 2019 року у справі №521/7927/16-ц.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі №199/3051/14 (провадження №61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 року №322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Із змісту згаданої постанови Верховного Суду вбачається, що позовні вимоги в частині стягнення процентів не можуть бути задоволенні судом, якщо буде встановлено (шляхом доведення обставин), що боржник (позичальник) має право на пільги згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а без встановлення наявності у позичальника пільг є всі підстави для стягнення процентів.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є дружиною військослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_2 , який з 30.08.2022 мобілізований до лав Збройних сил України та по даний час проходить військову службу.

Аналіз змісту п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та долучені до апеляційної скарги документи дають підстави для висновку, що вказані положення пункту 15 статті 14 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (щодо особливостей призову/прийняття) поширюються на осіб, зарахованих до списків особового складу військової частини, оскільки з моменту зарахування наказом командира вони набувають статусу військовослужбовців та обліковуються в частині.

Таким чином, відповідачка , ОСОБА_1 , будучи дружиною військовослужбовця ОСОБА_2 , має право на пільги в частині нарахування процентів за користування кредитом, встановлені Законом, з 10.12.2024.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що проценти за користування кредитними коштами відповідачці нараховувались по 10.12.2024 по 05.10.2025 включно, в той час, як починаючи з 10.12.2024, такі не підлягали нарахуванню з підстав, викладених вище.

Таким чином, вимога позивача про стягнення заборгованості по процентам, який станом на 05.10.2025 становив 49171,97грн не підлягає до задоволення.

Водночас в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту, слід зарахувати сплачені відповідачкою відсотки в сумі 12722,78грн.

Окрім того, не підлягає до задоволення вимога про стягнення суми заборгованості по відсотках відповідно до ст.. 625 ЦКУ, враховуючи наступне.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.

Оскільки, кредитний договір №1482-0292 був укладений відповідачкою ОСОБА_1 10.12.2024, тобто у період дії в Україні воєнного стану, дія якого продовжена, то відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України сума заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ в розмірі 12000,00 грн не підлягає стягненню з відповідача.

Щодо нарахування комісії за надання кредиту за Кредитним договором в розмірі 4800 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4.7 Договору комісія за видачу кредиту становить 4800грн, яка нараховується за ставкою 20.00 % від суми кредиту у день видачі кредиту.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз умов Договору свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 4800 грн., встановлена в п. 4.7 Договору, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства. Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що положення Договору щодо сплати відповідачем на користь позивача комісії за надання кредиту суперечить положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними.

Таким чином в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту, слід зарахувати сплачену відповідачкою комісію в сумі 4800грн.

Так, згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що нараховано відсотків 61894,75грн; нараховано відсотків по ст. 625 ЦК України 12000грн; нараховано комісії 4800грн; основний борг 20472,34грн; залишок нарахованих, непогашених відсотків 49171,97грн; залишок нарахованих, непогашених відсотків по ст. 625 ЦК України 12000грн; залишок нарахованих, непогашених комісій 0,00грн; сума платежу 21050,44грн.

Таким чином, ОСОБА_1 у погашення кредиту сплачено 21050,44грн (3527,66 грн (сплачене тіло кредиту) + 12722,78грн (сплачені відсотки) + 4800 грн (сплачена комісія) = 21050,44грн).

Отже, з ОСОБА_1 слід стягнути на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 1482-0292 від 10.12.2024 в розмірі 2949,56 грн (24000грн 21050,44грн), з яких 2949,56 грн заборгованість за тілом кредиту.

Відтак доводи викладені відповідачкою у відзиві підкріплені належними доказами та відповідають фактичним обставинам справи.

Щодо судових витрат позивача суд зазначає таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також у силу вимог ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути 96,18грн сплаченого судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 133, 137, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38548598, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», загальну суму заборгованості за кредитним договором № 1482-0292 від 10.12.2024 в розмірі 2949,56 гривень, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 2949,56 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», судові витрати в розмірі 96,18 гривень.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 03 червня 2026 року.

Суддя: Н. Я. Отчак