Рішення № 137132620, 03.06.2026, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/1073/26

Провадження № 2/459/458/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

03 червня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області в складі:

головуючого судді Отчак Н.Я.,

з участю секретаря судового засідання Савіцької Б.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Шептицький за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

19.03.2026 позивач звернувся до суду з позовною заявою, якою просить стягнути з відповідача в його користь заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №14421-05/2023 від 23.05.2023 в сумі: 22714,50 грн., а також понесені судові витрати в розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу 8000,00 грн. Позовні вимоги мотивує тим, що 23.05.2023 між ОСОБА_2 та ТОВ «Аванс Кредит» уклпдено Договір про надання фінансового кредиту №14421-05/2023, відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу фінансовий кредит у розмірі 5700,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Відповідач зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника. 19.10.2023 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір факторингу № 19102023. Згідно вищевказаного Договору ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статус Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором №14421-05/2023 від 23.05.2023.

Станом на дату звернення до суду з позовною заявою заборгованість Відповідача перед позивачем становить 22714,50 грн, з яких: 5700,00 грн. сума заборгованості за тілом кредиту; 17014,50 грн. сума заборгованості за відсотками.

Ухвалою від 25.03.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач у визначений строк відзиву на позовну заяву не подав.

Через першу неявку у судове засідання належним чином повідомленого відповідача, розгляд справи 28.04.2026 відкладено на 03.06.2026.

28.04.2026 судом задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

03.06.2026 сторони в судове засідання не з`явились.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи у його відсутності.

Відповідач повторно у судове засідання не з`явилася, не повідомила суду про причини своєї відсутності, заяв чи клопотань не подала, хоча належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи.

За таких обставин, відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень представника позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

В зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно до ст.247 ЦПК України, розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 23.05.2023 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та відповідачкою ОСОБА_3 було укладено договір про надання фінансового кредиту №14421-05/2023.

Відповідно до п.п. 1.1-1.2 договору, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 5700,00 грн, на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Кредит надається строком на 360 днів, починаючи з 23.05.2023 по 16.05.2024.

Згідно із п.1.4.1 договору процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного у п.1.2 цього договору.

Відповідно до п.1.6 договору, кредит надається клієнту у безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 хх-хххх-9858.

Даний договір підписаний ОСОБА_3 електронним підписом W0442.

Свої зобов`язання за кредитним договором ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» виконало у повному обсязі, а саме: надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, який склав 5700 грн, що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення».

Надходження коштів у розмірі 5700грн на рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_2 до якого емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_3 , також підтверджується відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» від 13.05.2026.

Відповідачка зобов`язання за договором про надання фінансових послуг не виконала, заборгованість у строк, обумовлений договором не погасила, проценти за користування кредитними коштами не сплатила.

19.10.2023 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», відповідно до чинного законодавства України укладений Договір факторингу № 19102023.

Згідно з актом прийому-передачі Реєстру Боржників від 19.10.2023 за договором факторингу «Кредитор» (ТОВ «АВАНС КРЕДИТ») передав, а «Новий Кредитор» (ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») прийняв реєстр боржників кількістю 3529, на загальну суму заборгованості 55638167,99грн після чого з урахуванням пункту 8 Договору від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей.

Відповідно до Витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 19102023 від 19.10.2023 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_3 в сумі 22714,50 грн, що складається з простроченої заборгованості за тілом кредиту 5700,00 грн, простроченої заборгованості за сумою відсотків 17014,50 грн.

Згідно платіжної інструкції від 19.10.2023 № 73067 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» здійснило оплату за відступлення прав вимоги згідно договору факторингу № 19102023 від 19.10.2023 на суму 1684224,96грн.

Таким чином, позивач правомірно, на законних підставах набув право вимоги до боржника ОСОБА_3 за кредитним договором кредиту №14421-05/2023 від 23.05.2023.

При ухваленні рішення суд керується наступними правовими нормами.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Цивільний кодекс України у статтях 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.

Відповідно до положень статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

В силу вимог ч. 7, 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»,електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини п`ятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до пункту шостого частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Надаючи правову оцінку кредитному договору,суд враховує, що такий договір містить електронний підпис відповідача одноразовим ідентифікатором U61859, що прирівнюється до власноручного підпису позичальника та повністю відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та засвідчує волю відповідача на укладання договору на погоджених умовах.

Своїм підписом на договорі відповідач підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, комісій, розуміє та зобов`язується їх виконувати.

Таким чином, між сторонами було укладено договір. В той же час, без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.

У пункті 1.6 Договору зазначено, що кошти кредиту надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки НОМЕР_4 .

Факт перерахування грошових коштів у розмірі 5700 грн за договором № кредиту №14421-05/2023 саме на цю кредитну картку позивачем підтверджено відповіддю АТ КБ «ПриватБанк».

Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.

Виходячи з наведеного, судом встановлено, що позивачем надано належні та допустимі докази як укладення кредитного договору так і отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 5 700 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач, як правонаступник первісного кредитора, просить стягнути з відповідача заборгованість за договором про споживчий кредит кредиту №14421-05/2023 від 23.05.2023 у розмірі 22714,50 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 5700,00 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків 17014,50 грн.

Щодо набуття ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права грошової вимоги за вказаним кредитним договором, суд виходить з наступного.

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

За наведених обставин, суд вважає, що на підставі договору факторингу № 19102023, укладеного 19.10.2023 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту №14421-05/2023 від 23.05.2023.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За змістом статей 526, 615 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (речення перше та друге абзацу першого частини першої статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно із статтею 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач в односторонньому порядку припинив виконувати умови, укладені у вищевказаному кредитному договорі, що призвело до виникнення заборгованості.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість за договором становить 22714,50 грн, що складається з простроченої заборгованості за тілом кредиту 5700,00 грн, простроченої заборгованості за сумою відсотків 17014,50 грн.

Оцінюючи поданий позивачем розрахунок заборгованості з точки зору допустимості та належності, суд враховує, що такий належним чином обґрунтований та мотивований. У свою чергу, в процесі розгляду справи не здобуто жодних доказів, які ставлять під сумнів математичні розрахунки наведені позивачем.

Відтак, судом встановлено, що відповідач отримав на умовах кредитного договору грошові кошти, проте зобов`язань за вищевказаними договорами не виконував ні перед первісним кредитором, ні перед новим кредитором, чим порушив права останнього та внаслідок чого утворилася заборгованість.

За таких обставин суд вважає, що відповідач допустила порушення взятих на себе зобов`язань, не виконавши свого обов`язку щодо повернення кредитних коштів та відсотків за користування такими коштами.

Відтак, позовні вимоги слід задовольнити та стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №14421-05/2023 від 23.05.2023 в сумі 22714,50 грн.

Згідно ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1,2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

За наведених обставин, позов є підставним та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.

Щодо вимог про стягнення судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду; на професійну правничу допомогу.

Позивач просить стягнути судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу, у розмірі 8000,00 грн.

В обґрунтування розміру понесених витрат позивач надав наступні документи: копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.07.2025 №0107 укладеного між ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет»; копію акту №351 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 09.032026 на суму 8000, 00 грн; детальний опис наданих послуг до акту №351 за договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025; ордер серії ВС №1381377 на ім`я адвоката Усенка М.І.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

У постанові від 12.02.2020 у справі № 648/1102/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернулася до суду, їх значення для заявника.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19.

Відповідно до правового висновку, викладеному у додатковій постанові Верховного Суду від 03.10.2024 у справі № 357/8695/23, для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність й розумність.

Враховуючи вищевикладене, складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи та витрачений час (адвокат не приймав участь у судових засіданнях), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за необхідне зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 4000 гривень.

Оскільки за наслідком розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору у сумі 2662,40 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.2, 4, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263- 265, 268, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 14421-05/2023 від 23.05.2023 в сумі 22714,50 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 4000,00 гривень судових витрат понесених на правову допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 2662,40 гривні судових витрат понесених на сплату судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (м. Львів, вул.Смаль-Стоцького,1, корпус 28, код ЄДРПОУ 3523 4236);

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ).

Повний текст рішення складено 03 червня 2026 року.

Суддя: Н. Я. Отчак