Рішення № 137132384, 04.06.2026, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа №709/739/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2026 року Чорнобаївський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Кваші І.М.,

секретаря судового засідання - Дем`яненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Чорнобай цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Укр Кредит Фінанс" (далі - позивач) звернулося до Чорнобаївського районного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на офіційному веб-сайті ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (creditkasa.com.ua), у вільному доступі для всіх клієнтів, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» розміщена повна інформація щодо договору кредиту та порядку його укладення, а саме, документи: договір кредиту (примірний договір на момент укладення); Правила надання грошових коштів у кредит (діючі на момент укладення договору); згода на обробку персональних даних; публічна інформація; положення про конфіденційність. Крім того на веб-сайті ТОВ «Укр Кредит Фінанс» розміщена довідкова інформація з наданням розгорнутої інформації щодо порядку та умов надання послуг.

10 листопада 2025 року між ТОВ "Укр Кредит Фінанс" та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1623-7687 (надалі за текстом - кредитний договір).

Зазначений Кредитний договір, як вбачається із його змісту, разом із Правилами відкриття кредитної лінії, паспортом споживчого кредиту, таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений; - відповідно до норм ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію". На виконання зазначених вимог позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор А3400 для підписання кредитного договору, підтвердження ознайомлення з Правилами та іншими супутніми документами. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 5000 грн.; строк кредитування - 365 днів; базовий період -30 днів; % ставка - 1 % в день; комісія за видачу кредиту - 15% від суми кредиту.

Без отримання смс-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на веб-сайт кредитора до особистого кабінету, без отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, а кредитні кошти не були би перераховані відповідачу.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору.

Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання кредитодавця, а саме отримавши кредитні кошти відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.

Станом на 02 березня 2026 року загальний розмір заборгованості до відповідача, яка виникла на підставі кредитного договору становить 13850,00 грн., і складається з: - прострочена заборгованість за тілом кредиту - 5000,00 грн.; - прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 5600,00 грн., заборгованість по процентах, нарахованих згідно ст. 625 ЦК України - 2500,00 грн.; заборгованість по комісії- 750,00 грн.

У зв`язку з тим, що відповідач не виконує умови взятого на себе зобов`язання, а тому позивач змушений звернутися до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором, а також судові витрати.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 01 травня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судове засідання учасники не з`явились.

В позовній заяві представник позивача просив розглядати справу за його відсутності.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У встановлений судом строк подав до суду відзив на позов, в якому зазначив про часткове невизнання позову. Вказав, що відсутні докази, що саме він вводив одноразовий ідентифікатор, що його було надіслано саме на номер телефону, яким користувався відповідач на час укладення договору. Умови договору несправедливі, оскільки сума боргу значно зросла, у порівнянні з тілом кредиту. Такі умови можуть бути визнані частково недійсними. Вказував про надмірність розміру відсотків, що суперечить ст. 551 ЦК України. Звертав увагу суду на відсутність детального розрахунку заборгованості, що також свідчить про недоведеність вимог. Порушено принцип добросовісності, оскільки борг більше ніж у 2 рази перевищує суму кредиту, це є зловживання правом. Посилався на практику Верховного суду, який вказував судам, що суд має зменшувати надмірні санкції

Виходячи з приписів ст.ст. 43, 223 ЦПК України суд постановив слухати справу за відсутності сторін.

Суд, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами шляхом дослідження письмових доказів в матеріалах справи, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 10 листопада 2025 року між ТОВ "Укр Кредит Фінанс" та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1623-7687. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 5000,00 грн.; строк кредитування - 365 днів; базовий період -30 днів; % ставка - 1 % в день; комісія за видачу кредиту - 15% від суми кредиту.

Вказаний кредитний договір укладений з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи веб-сайту ТОВ «Укр Кредит Фінанс», який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле.

Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 5000,00 гривень підтверджується листом ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» від 17.03.2026 року вих. № 202235170667372717032026.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості станом на 02 березня 2026 року загальний розмір заборгованості до відповідача, яка виникла на підставі кредитного договору становить 13850,00 грн., і складається з: - прострочена заборгованість за тілом кредиту - 5000,00 грн.; - прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 5600,00 грн., заборгованість по процентах, нарахованих згідно ст. 625 ЦК України - 2500,00 грн.; заборгованість по комісії- 750,00 грн.

З цього ж розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування процентів за користування кредитом відбувалися відповідно до умов договору, а саме за 112 днів кредитування проценти нараховувалися за ставкою 1,00 % за кожен день користування коштами. З вказаного вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом до закінчення строку договору, користуючись своїм правом, передбаченим ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Відповідно до статей 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Встановлено, що відповідач в порушення умов договору та додаткової угоди своєчасно, в порядку та на умовах, визначених договором, кредитні кошти не повернула.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

На офіційному веб-сайті ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (creditkasa.com.ua), у вільному доступі для всіх клієнтів, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» розміщена повна інформація щодо договору кредиту та порядку його укладення, а саме, документи: договір кредиту (примірний договір на момент укладення); Правила надання грошових коштів у кредит (діючі на момент укладення договору); згода на обробку персональних даних; публічна інформація; положення про конфіденційність. Крім того на веб-сайті ТОВ «Укр Кредит Фінанс» розміщена довідкова інформація з наданням розгорнутої інформації щодо порядку та умов надання послуг.

Згідно ч. 3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що договір про відкриття кредитної лінії № 1623-7687 від 10 листопада 2025 року укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Відповідачем не спростовано отримання ним кредитних коштів та розрахунку заборгованості, наданого позивачем до суду.

У відзиві відповідач посилається на те, що позивачем не доведено, що саме він отримував одноразовий ідентифікатор на свій номер телефону, оскільки не доведено, що він користувався цим номером на час укладення договору, і не доведено, що саме він вводив його.

Щодо вказаних заперечень суд зазначає наступне.

Без входу до особистого кабінету позичальника проєкт кредитного договору або інформація з посиланням на нього, які вважалися пропозицію первісного кредитора про укладення кредитного договору (офертою), та без направлення відповіді про прийняття пропозиції про укладання цього кредитного договору (акцепт) позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення зі застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилався кредитором електронним повідомленням (sms) на мобільний телефонний номер позичальника (відповідача), а позичальник (відповідач), в свою чергу, шляхом використання одноразового ідентифікатора (отриманої алфавітно-цифрову послідовністі) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту), не був би укладений. Одноразовий ідентифікатор направлявся на номер телефону НОМЕР_1 , який навіть у відзиві відповідач вказав як власний засіб зв`язку. Крім того, в договорі міститься персональна інформація відповідача (ПІБ, паспортні дані, ідентифікаційний номер). Відповідач не стверджує, що його особистими даними, у тому числі номером мобільного телефону, електронною поштою тощо заволоділи треті особи шахрайським шляхом. Доказів звернення до правоохоронних органів з відповідними заявами не надав.

У справі № 234/7298/20, що переглядалась КЦС ВС, суд установив, що договір сторони уклали в електронному вигляді, зі застосуванням електронного підпису. При цьому позивач через особистий кабінет на вебсайті відповідача подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого відповідач надіслав позивачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який заявник використав для підтвердження підписання кредитного договору. На думку КЦС ВС, встановивши, що без здійснення вказаних дій позивачем кредитний договір не був би укладений сторонами, суди дійшли обґрунтовано висновку, що цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача.

Також у постанові від 01.07.2024 у справі № 638/161/22 ВС погодився з тим, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано врахували, що грошові кошти за спірним договором, укладеним між позивачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», перераховувалися на платіжну картку позивача, відкриту АТ КБ «ПриватБанк». КЦС ВС погодився із тим, що без введення позичальником відповідних даних, здійснення його верифікації, передання ним та отримання товариством персональних даних від позивача з метою укладення договору, таке укладення кредитного договору є неможливим. А в матеріалах справи відсутні докази протиправності дій третіх осіб стосовно позивача, які стосуються підписання кредитного договору.

Отже суд висновує, що кредитний договір було укладено в електронному вигляді саме відповідачем, а не третіми особами. Суд уважає доведеним позивачем та не спростованим відповідачем факт видачі первісним кредитором кредиту у сумі 5000,00 грн та перерахування коштів саме у такій сумі у день укладення договору на поточний банківський рахунок відповідача, номер карти позичальник вказав у договорі.

Посилання відповідача на ст. 551 ЦК України щодо надмірного розміру відсотків є безпідставним, оскільки вказана норма не регулює розмір відсотків за кредитним договором, а стосується неустойки. Стаття 551 ЦК України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки позивачем не ставиться питання про стягнення неустойки.

Доказів належного виконання своїх договірних зобов`язань щодо повернення коштів відповідачем суду не надано.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи

(ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).

За таких обставини, оцінивши докази надані позивачем, враховуючи відсутність будь-яких доказів зі сторони відповідача на підтвердження заперечень, суд дійшов висновку, що відповідач, в порушення умов договору своєчасно, в порядку та на умовах, визначених договором, кредитні кошти не повернув, а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками підлягають до задоволення. Надані позивачем докази щодо укладення договору суд вважає достатніми для прийняття такого рішення.

Посилання відповідача щодо відсутності детального розрахунку заборгованості є також необгрунтованими, оскільки такий розрахунок наявний в матеріалах справи.

Суд звертає увагу на те, що відповідач правильність розрахунку не оспорював, контррорахунок заборгованості не надавав. Разом з тим, суд, керуючись принципом «суд знає право», вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин норми закону, які підлягають застосуванню та є релевантними до обставин даної справи.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, наявності доказів, що їх підтверджують).

Перевірка розрахунку заборгованості, наданого стороною, та у разі його помилковості, наведення власного розрахунку не порушує принцип змагальності сторін, оскільки є обов`язком суду, що цілком узгоджується з правовими висновками Верховного Суду у справах

№ 642/548/21, 642/548/21, 159/2146/15-ц, 153/1334/16-ц, № 189/2109/18.

Принцип змагальності не виключає необхідності всебічного та повного дослідження всіх обставин справи задля встановлення об`єктивної істини та об`єктивного вирішення справи.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за комісією суд зазначає наступне.

У постанові від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Враховуючи викладену позицію, оскільки позивачем нараховано відповідачеві до сплати комісію за видачу кредиту, тобто за дію, яку він вчинив в своїх інтересах, одночасно договором передбачено відсотки, які також є платою за видачу кредиту, підстав для задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача комісії суд не вбачає.

Щодо вимог в частині стягнення відсотків, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Стороною позивача нараховано відсотки на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 2500,00 грн. При цьому договір між сторонами укладено 10 листопада 2025 року.

Враховуючи, що з часу укладення договору і до цього часу на території України діє правовий режим воєнного стану, суд приходить до висновку, що відповідач звільняється від обов`язку сплати на користь позивача штрафу.

Крім цього суд зазначає, що строк договору згідно умов 365 днів. Враховуючи, що договір укладено 10.11.2025 року, наразі строк договору не закінчився. З розрахунку заборгованості вбачається, що проценти за ст. 625 ЦК України позивач почав нараховувати з 10.12.2025 року, паралельно з процентами за користування кредитом. Стаття 625 ЦК України передбачає право позикодавця нараховувати відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Проте таке право виникає у позикодавця лише після закінчення строку дії кредитного договору або у разі пред`явлення вимоги про дострокове повернення грошових коштів. Одночасне застосування двох норм і нараховування процентів за користування кредитом (ст. 1048 ЦК України) та процентів за ст. 625 ЦК України виключається, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною і неправомірною.

А відтак, суд відмовляє в задоволенні вимоги про стягнення відсотків, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки при подачі позову позивачем сплачено мінімальний розмір судового збору за подачу позову майнового характеру, судовий збір у розмірі 2662,40 грн., підлягає стягненню із відповідача.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1623-7687 від 10 листопада 2025 року у розмірі 10600,00 гривень, а також судові витрати у розмірі 2662,40 гривень, а всього 13262,40 гривень (тринадцять тисяч двісті шістдесят дві гривні сорок копійок).

В решті вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс", код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, м. Київ;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя І.М. Кваша