Рішення № 137132330, 04.06.2026, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/3106/26

2/705/2952/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2026 року м. Умань

Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Гудзенко Валентина Леонідівна, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до Уманського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №309328592 від 12.05.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що 12 травня 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою було укладено кредитний договір №309328592, згідно умов якого, ОСОБА_1 отримала грошові кошти у сумі 6 200 грн.

19.08.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» було укладено Договір факторингу №МВ-ТП/49, відповідно до якого, клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, в тому числі щодо вищевказаного договору, укладеного з відповідачем.

31.06.2026 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК» Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу № 31/0326-02, відповідно до якого, клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, в тому числі щодо вищевказаного договору, укладеного з відповідачем ОСОБА_1 .

Відповідно до Реєстру прав вимоги №1 позивач набув права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 22 367,85 грн., з яких, заборгованість: 6 199,40 грн. за основною сумою боргу, 12 696,75 грн. заборгованості за відсотками, 3 099,70 грн. неустойка, 372 грн. заборгованість по комісії.

Відповідач не виконує свої зобов`язання за вищевказаним договором з поверненню грошових коштів, у зв`язку з чим, виникла вищевказана заборгованість перед позивачем, яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.

Ухвалою Уманського міськрайонного районного суду Черкаської області від 12.05.2026 року було відкрито провадження у справі, вирішено цивільну справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Копію ухвали про відкриття провадження направлено відповідачу за місцем її реєстрації, рекомендоване повідомлення вручено не було та повернуто до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Станом на день винесення рішення відповідач не скористалась процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

У відповідності до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18)).

У відповідності до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.

Суд, розглянувши подані документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 12 травня 2025 року між ТОВ «Манівео швидка допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №309328592, який позичальник підписала за допомогою одноразового ідентифікатора, згідно умов якого, остання отримала грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності, зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

За п. 2.2 даного договору, сторони погодили кредит у вигляді кредитного ліміту на суму 6 200 грн., зі сплатою процентів. Розрахунок сукупної вартості кредиту та термін платежу зазначені в Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 8.3 сторони погодили відсотки за користування кредитом, згідно якого базова ставка складає 0,93% в день від залишку суми залишку кредиту.

19.08.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» було укладено Договір факторингу №МВ-ТП/49, відповідно до якого, клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, в тому числі щодо вищевказаного договору, укладеного з відповідачем.

31.06.2026 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК» Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу № 31/0326-02, відповідно до якого, клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, в тому числі щодо вищевказаного договору, укладеного з відповідачем ОСОБА_1 .

Відповідно до Реєстру прав вимоги №1 позивач набув права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 22 367,85 грн., з яких, заборгованість: 6 199,40 грн. за основною сумою боргу, 12 696,75 грн. заборгованості за відсотками, 3 099,70 грн. неустойка, 372 грн. заборгованість по комісії.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором №309328592 від 12.05.2025 р., виникла заборгованість в сумі 22 367,85 грн., з якої: 6 199,40грн. за основною сумою боргу, 12 696,75 грн. заборгованості за відсотками, 372 грн. комісія, 3 099,70 грн. неустойка.

Банк свої зобов`язання виконав у відповідності до умов договору у повному обсязі та надав грошові кошти відповідачу, яка не виконала взяті на себе зобов`язання належним чином, грошові кошти у визначений строк не повернула.

Виходячи із положень ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позивальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.( ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно до ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 "... боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі".

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Крім того, боржник вважається таким що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Таким чином, з укладанням вказаних вище договорів факторингу до позивача ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право вимоги виконання зобов`язання відповідачем за кредитним договором.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.ст. 525,526,546 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 3, 6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, про зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 цього Закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п. 12, ч. 1 ст. 3 Закону одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Так, відповідач уклала з Товариством електронний кредитний договір, який був підписаний нею за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що повністю відповідає вимогам п.п. 6,8 ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Крім того, банк не обмежував відповідача у часі при здійсненні ознайомлення з інформацією та документами відповідача, що знаходяться на сайті та в ІТС відповідача. Вся інформація була надана у чіткий, зрозумілий, однозначний спосіб та в порядку визначеному чинним законодавством. Банк не вводив відповідача в оману при здійсненні нею вибору та не примушував останню до укладання кредитного договору та здійснення несвідомого вибору. До того ж, у випадку незгоди з умовами отримання чи погашення кредиту та/або іншою наданою/розміщеною на веб-сайті чи в паспорті споживчого кредиту інформацією, відповідач мала можливість відмовитися від отримання кредиту та не укладати кредитні договори, а натомість остання уклала вказаний кредитний договір та отримала кредит, який досі не повернула.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, оскільки вищевказаний договір про надання коштів у позику та факторингу не були визнані у встановленому законом порядку недійсними чи нікчемними, то в силу положень Закону України "Про електронну комерцію", ст.ст. 6,204,207,627,629,638,639,642,1077 ЦК України ці правочини є правомірними, чинними та обов`язковими для виконання, що у відповідності до вимог ст. 12,81 ЦПК України не спростовано відповідачем жодними доказами.

Наданий банком розрахунок заборгованості свідчить про те, що відповідач належним чином умови договору не виконувала.

Правильність наданих банком розрахунків заборгованості підтверджується умовами кредитного договору і не спростована відповідачем в установленому законом порядку.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню основна сума боргу в розмірі 6 199,40 грн., проценти за час користування кредитом в розмірі 12 696,75 грн., комісію у розмірі 372 грн, а всього 19 268,15 грн.

Щодо стягнення з відповідача неустойки у розмірі 3 099,70, суд зазначає таке.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні був введений воєнний стан строком на 30 діб. Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

У подальшому Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», які були затверджені Законами України «Про затвердження Указу Президента України» «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжувався і він діє і на даний час.

Таким чином, враховуючи, що позивачем нараховано неустойку за невиконання відповідачем зобов`язання за кредитним договором у сумі 3 099,70 грн. у період дії воєнного стану, що суперечить положенням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а тому відсутні підстави для її стягнення з відповідача.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» та відповідно до ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2 662,40 грн.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією від 28.04.2026 про сплату судового збору в сумі 2 662,40 грн. Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені частково суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених судових витрат в розмірі 2 293,44 грн.

Також, у позовній заяві представником було зазначено, що судові витрати ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» складаються з витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме: витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів - у розмірі 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 664 грн.

Дослідивши матеріали справи, судом не встановлено, які витрати, крім сплати судового збору, були понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», оскільки в матеріалах відсутні будь-які докази на підтвердження наявності витрат позивача під час розгляду справи.

Зважаючи на вище вказане, суд вважає за необхідне відмовити в частині стягнення судових витрат у сумі 1 664 грн., через недоведеність.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 128, 258, 259, 263-265, 274, 352, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, м. Бровари, вулиця Лісова, будинок 2) заборгованість за кредитним договором №309328592 від 12.05.2025 року в розмірі 19 268,15 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті шістдесят вісім гривень п`ятнадцять копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» » (код ЄДРПОУ 35625014, м. Бровари, вулиця Лісова, будинок 2) витрати по сплаті судового збору у сумі 2 293,44 грн.

Копію рішення направити сторонам.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Суддя Валентина Леонідівна Гудзенко