Рішення № 137132245, 04.06.2026, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/4014/26

Провадження № 2/712/3047/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого- судді - Пироженко В.Д.

за участі секретаря Каплі А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

У С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" (адреса: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, офіс 407) звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 07.05.2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачкою ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту credіtkasa.com.ua укладено електронний Договір про надання кредиту № 1550-5191, Разом із правилами відкриття кредитної лінії, паспортом споживчого кредиту, таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором, відповідно до Методики Національного банку України, складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений. та відкриття кредитної лінії.

Зазначено, що відповідно до умов кредитного договору відповідач отримала від позивача кредит у розмірі 6 400 грн., строк кредитування - 365 днів, базовий період 28 днів, комісія за видачу кредиту 15% від суми кредиту; промо ставка 0,90% в день; знижена ставка- 1,00% в день; стандартна % ставка 1,00%.

Додатковою угодою № 1 від 11.06.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії, кредитодавець та позичальник домовилися про надання додаткових коштів у кредит у сумі 9 200 гривень.

Додатковою угодою № 2 від 17.06.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії кредитодавець та позичальник домовилися про надання додаткових коштів у кредит у сумі 7 400 грн.

Однак, відповідач належним чином не виконувала своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, відсотків. Нею частково здійснено оплату в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. Станом на 15.01.2026 має заборгованість в розмірі 62 547,04 гривень з яких: заборгованість за кредитом 16 600 грн., заборгованість за нарахованими процентами 32 240,04 грн., заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України 11 244 гривень, заборгованість за комісією 2 490 грн.

Кредитодавець відповідно до умов кредитного договору направив позичальнику вимогу про усунення порушень умов кредитного договору щодо сплати процентів, однак дана вимога була проігнорована позичальником, порушення не усунуто.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом 62 547,04 гривень з яких: заборгованість за кредитом 16 600 грн., заборгованість за нарахованими процентами - 32 240,04 грн., заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України 11 244 гривень, заборгованість за комісією 2 490 грн. та судові витрати.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 30.03.2026 року відкрито провадження по справі та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, не повідомила суду про причини своєї відсутності, заяв чи клопотань не подавала, хоча належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, що стверджується довідками Укрпошти.

28.04.2026 року на електронну адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву позивача в якому відповідач зазначає, що із сумою 62 574,04 грн не погоджується, вважає її необгрунтованою, не підтвердженою належним чином належними та допустимими доказами та такою, що не підлягає до задоволення. Вказані у письмових копіях договору кредиту одноразові електронні ідентифікатори за відсутності верифікації та ідентифікації позичальника при їх отриманні та підписані не є достовірними та достатніми доказами підписання та укладення цих договорів відповідачкою в електронній формі. Позивачем не долучено документів, які підтверджують зарахування коштів на рахунок відповідача, а також те, що такий переказ є завершеним. Не надано виписки по рахунку, інших первинних документів, які б свідчили про виникнення у відповідача за кредитним договором заборгованості. Встановлення договору відсотків за несвоєчасно виконані зобов`язання за кожен день прострочки, що становить 32 240,04 грн є несправедливими у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг банку, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним свої кредитних зобов`язань.

Звернення до суду є крайнім способом захисту права, який застосовується у разі неможливості врегулювання спору у досудовому порядку. Позивач не вжив заходів для досудового врегулювання спору. Відповідач неодноразово ініціювала врегулювання питання заборгованості шляхом звернення до позивача із пропозиціями щодо реструктуризації заборгованості, зміни графіку платежів та досягнення взаємоприйнятого рішення. Однак, такі звернення залишилися без належного розгляду та фактично ігнорувалися працівниками позивача. Просила в позові позивачу відмовити.

У зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно до ст. 247 ЦПК України, розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи, судом установлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами цивільного законодавства.

Як установлено в судовому засіданні, 07.05.2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1550-5191, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування ним.

Вказаний кредитний договір укладений з використанням інформаційно- телекомунікаційної системи - вебсайту ТОВ "Укр Кредит Фінанс" credіtkasa.com.ua, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем кредитодавця, в межах якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле.

Невід`ємною частиною цього договору є Правила відкриття кредитної лінії, які розміщені на сайті товариства. Приймаючи умови договору, клієнт підтверджує, що він ознайомлений з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватись.

Кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (пароля), про що свідчить пункт 13 договору - реквізити сторін.

Відповідно до умов договору: загальний розмір наданого кредиту становить 6 400 грн (пункт 4.1); тип процентної ставки за користування кредитом - фіксована (пункт 4.7); розмір процентів за користування кредитом 1.0% здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом (стандартна ставка), яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору, проценти за користування кредитом нараховуються з першого дня перерахування позичальнику кредиту до моменту повернення кредиту кредитодавцю шляхом перерахування кредиту на рахунок кредитодавця, вказаний у цьому договорі; у випадках, визначених цим договором, позичальник може скористатися правом отримання зниженої процентної ставки у розмірі 0,74% (промо ставка) від непогашеної суми кредиту за кожен день користування кредитом (пункт 4.10.); заявлений позичальником строк користування кредитом 365 календарних днів; дата повернення кредиту 06.05.2026 року (пункт 4.14); реальна річна процентна ставка 3307,55 % (пункт 4.15;

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору (за весь строк кредитування) становить 27 835,05 грн та включає в себе суму кредиту, комісію за видачу кредиту, проценти за користування кредитом та комісійну винагороду (пункт 4.16);

Додатковою угодою № 1 від 11.06.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії кредитодавець та позичальник домовилися про надання додаткових коштів у кредит в сумі 9 200 грн.

Додатковою угодою №2 від 17.06.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії кредитодавець та позичальник домовилися про надання додаткових коштів у кредит в сумі 7 400 грн.

Отримання відповідачкою кредитних коштів в розмірі 23 000 грн підтверджено довідкою ТОВ "Укр Кредит Фінанс" про перерахування ОСОБА_1 суми кредиту у розмірі 23 000 грн за договором від 07.05.2025 року № 1550-5191 за допомогою системи EASYPAY, платежі №1602885870; 1621901703; 1625179115 на платіжну карту № НОМЕР_1 .

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій,

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї (далі - Конвенція), згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (стаття 10 ЦПК України).

Під час вирішення цивільного спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог установлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають зі встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець вказує саме на "норму права", що є значно конкретизованим, ніж закон. Більш того, керуючись положеннями ЦПК України, така функціональність суду має імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду відображається в судовому рішенні, зокрема в його мотивувальній і резолютивній частинах.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Тлумачення змісту як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) за своєю суттю є нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, під час тлумачення норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України (тут і далі - у редакції, на час укладення договору кредиту) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За правилами статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із прийняттям Закону України від 03 вересня 2015 року № 675-VIII "Про електронну комерцію" (далі - Закон № 675-VIII) на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів у мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Положеннями статті 3 Закону № 675-VIII (тут і далі - у редакції, чинній на час укладення договору кредиту) передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до статей 11, 12 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста статті 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону № 675-VIII).

Таким чином, укладення кредитного договору шляхом його підписання ОСОБА_1 за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, а також отримання відповідачкою кредитних коштів у розмірі 23 000 грн підтверджується матеріалами справи. Відповідачкою не наведено доказів не отримання нею даних коштів. Крім того, у самому відзиві на позовну заяву вона зазначає, що зверталася до позивача з пропозицією щодо реструктуризації боргу. Тобто, судом встановлено, що відповідачкою кредитний договір укладено та нею отримані кредитні кошти, що підтверджено довідкою ТОВ "Укр Кредит Фінанс" про перерахування ОСОБА_1 суми кредиту у розмірі 23 000 грн, які нею частково погашені.

Кедитодавець виконав своє зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачці кредитні кошті згідно з умовами кредитного договору, однак позичальник свої зобов`язання за договором не виконала та не повернула отримані в борг грошові кошти, внаслідок чого у неї виникла заборгованість, яка становить 62 547,04 гривень з яких: заборгованість за кредитом 16 600 грн., заборгованість за нарахованими процентами 32 240,04 грн., заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України 11 244 гривень, заборгованість за комісією 2 490 грн.

Відповідач заперечує проти розміру заборгованості, який визначило ТОВ "Укр Кредит Фінанс" у позовній заяві та підтверджений лише випискою, сформованою на свій розсуд.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку загальна сума платежу відповідачки становить 11 356,80 грн, проте усупереч умовам спірного договору та статті 19 Закону України "Про споживчий кредит" позикодавець весь час проводив нарахування відсотків на всю суму кредиту, без врахування сплачених позичальником сум.

Разом з тим, обгрунтовуючи нараховування заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами, позивач виходив з передбаченої умовами договору реальної річної процентної ставки, що складає 3 307,55 процентів.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19 (пункт 6.20)).

Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (частина перша статті 613 ЦК України).

Відповідно до звичаїв ділового обороту у кредитних правовідносинах саме банк або інша фінансова установа розраховує заборгованість, маючи для цього необхідні технічні та професійні ресурси. Хоча такі дії кредитор вчиняє на власну користь, їх невчинення зумовлює стан юридичної невизначеності, неможливість припинення боржником зобов`язання виконанням, проведеним належним чином, за відсутності інформації про дійсну суму його заборгованості.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Таким чином, суд вважає, що встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг, у зв`язку з чим підлягає стягненню з відповідача процентів і встановлення їх в сумі 16 600 гривень, що буде відповідати розміру тіла кредиту.

Отже, загальна сума заборгованості, яка підлягає до стягнення на користь позивача становитиме 33 200 грн і складається із простроченої заборгованості за кредитом в сумі 16 600 грн та простроченої заборгованості за нарахованими процентами, також в сумі 16 600 грн.

З огляду на те, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 32 240,04 грн. не є співмірною сумі кредиту у розмірі 16 600 грн., а відтак суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації за кредитним договором, суд вважає, що умови кладеного договору в частині річної процентної ставка - 3 307,55 процентів річних, є несправедливими.

Підлягають до задоволення і вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 2 490 грн комісії за надання кредиту, що відповідає вимогам закону та укладеному договору.

Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за процентами на підставі ст. 625 ЦК України в сумі 11 244 грн, суд зазначає наступне.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202, затвердженим Верховною Радою України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому, строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України № 793/2025 від 20.10.2025 строк дії воєнного стану в Україні продовжено до 03.02.2026.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України пунктом 18, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем); 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання(невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 910/10901/23, який, відповідно до положень частини 4 статті 263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

З огляду на викладене, враховуючи, що на момент укладення договору та розгляду справи на території України діє воєнний стан, відповідач звільняється від обов`язку сплати на користь позивача неустойку за прострочення виконання зобов`язання, а тому вимога щодо її стягнення задоволенню не підлягає.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, встановивши дані обставини, враховуючи, що між сторонами по справі виникли правовідносини, відповідачем грошові кошти отримано, але в порядку та на умовах договору не повернуто, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» підлягають до часткового задоволення.

З урахуванням того, що позов підлягає до часткового задоволення, судові витрати підлягають стягненню з відповідача в сумі 1 518,53 грн (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Керуючись ст.ст. 12-13, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 526, 625, 1054 ЦК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (адреса: м. Київ, бульвар Лесі Українки 26, офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598) заборгованість за кредитним договором № 1550-5191 від 07.05.2025 року в розмірі 35 690 рн. та судовий збір в сумі 1518,53 грн., а всього 37 208,53 грн (тридцять сім тисяч двісті вісім гривень 53 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складений 04.06.2026

Головуючий:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (адреса: м. Київ, бульвар Лесі Українки 26, офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ).