Рішення № 137132060, 04.06.2026, Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 707/1335/26

Провадження № 2/697/803/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

04 червня 2026 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Колісник Л.О.,

за участю: секретаря судових засідань Дяченко Л.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Канів, Черкаської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (надалі також позивач, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал») через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему «Електронний суд» звернулось до Канівського міськрайонного суду Черкаської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальній сумі 25147,50 грн. коп., що складається із заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) в сумі 5000 грн 00 коп., заборгованості за процентами в сумі 10640,00 грн., заборгованості за процентами, нарахованими за 137 календарних днів, в сумі 6507,50 грн., штрафні санкції 2500,00 грн., комісії за надання кредиту в сумі 500,00 грн., а також понесених судових витрат.

В обґрунтування своїх вимог ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» посилалось на те, що 21.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (надалі також - ТОВ «Лінеура Україна») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 5399410 про надання коштів на умовах споживчого кредиту в електронному вигляді з використанням електронного підпису, який відповідач відтворив шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису), що був надісланий на номер його мобільного телефону. Відповідно до умов договору ТОВ «Лінеура Україна» надало відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти на споживчі потреби, а відповідач зобов`язався повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, що передбачені Договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 5000 грн 00 коп.; строк кредиту: 360 днів: з 21.03.2025 по 16.03.2026, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів.

Позивачем зазначено, що факт отримання коштів позичальником підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «ПЕЙТЕК», відповідно до якої на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 5000 грн 00 коп. за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , що є доказом видачі кредитних коштів.

Позивачем зазначено, що за користування кредитними коштами здійснювалось нарахування процентів на умовах, передбачених кредитним договором.

30.10.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу № 305/10/2025, відповідно до якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги, в тому числі за кредитним договором №5399410. Про відступлення права вимоги ОСОБА_1 було повідомлено шляхом направлення відповідного текстового повідомлення (SMS-повідомлення).

Отже, до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у загальному розмірі 18640,00 грн., із яких 5000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 10640,00 грн. сума заборгованості за процентами, штрафні санкції в сумі 2500,00 грн. та комісії за надання кредиту в сумі 500,00 грн.

Також, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» нараховано проценти за 137 календарних днів за період із 31.10.2025 по 16.03.2026 в межах строку договору.

На даний час, відповідач продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань, з огляду на що, позивач звернувся до суду з відповідним позовом та просив стягнути вказану заборгованість та судові витрати.

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 23.12.2025 відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, в позовній заяві наявне клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач про розгляд справи був повідомлений у встановленому законом порядку, в судове засідання не з`явився, клопотання від нього про розгляд справи у порядку загального позовного провадження та відзив на позовну заяву не надходили. Ця обставина підтверджується матеріалами поштової кореспонденції.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились то фіксація судового засідання не здійснювалась.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Судом встановлено, що 21.03.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №5399410 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (надалі - Договір), який підписаний електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора.

Згідно Договору сума кредиту (загальний розмір) складає: 5000 грн 00 коп. Строк кредитування - 360 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі-Графік платежів), що є Додатком № 1 до цього Договору. Процентна ставки фіксована стандартна 2,50 % в день та застосовується в межах всього строку кредиту, кредит надається Товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № 4149500020617430.

Договір №5399410 про надання споживчого кредиту від 21.03.2025 містить електронний підпис від імені ОСОБА_1 «75140».

Судом встановлено, що ТОВ «Лінеура Україна» надало відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти на споживчі потреби, а відповідач зобов`язався повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом.

Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за Договором про споживчий кредит № №5399410 від 21.03.2025 визначена в додатку № 1 до кредитного договору № №5399410 від 21.03.2025.

Встановлено, що факт отримання коштів ОСОБА_1 підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНИ» за вих. № 20251103-1996 від 03.11.2025, відповідно до якого вбачається, що 21.03.2025 на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 5000 грн 00 коп. зарахування на картку, ЕПЗ 4149500020617430, номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» - 02c48866-f41b-4299-a172-31fb0407f02e, номер транзакції в системі ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» 53994101742572506.

Відповідно до інформації АТ «Райффайзен Банк», наданої на виконання ухвали суду від 24.04.2026, на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , емітовано банківську платіжну карту № НОМЕР_3 . Згідно виписки про рух коштів по банківській карті № НОМЕР_4 , вбачається зарахування коштів в сумі 5000грн 00коп.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 5399410 від 21.03.2025, станом на 30.10.2025 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Лінеура Україна» склала 18640,00 грн.

Таким чином, ТОВ «Лінеура Україна» виконало свої зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі, а саме: надало відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі та на умовах, встановлених Договором.

Судом встановлено, що 30.10.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК«Фінтраст Україна» укладено Договір факторингу № 30/10/2025, відповідно до якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом, (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

30.10.2025 клієнтом та фактором підписаний акт прийому-передачі Реєстру Боржників до договору факторингу № 30/10/2025 від 30.10.2025 та акт прийому передачі інформації згідно Реєстру боржників в електронному виді за договором факторингу № 30/10/2025 від 30.10.2025.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 30/10/2025 від 30.10.2025 ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 5399410, у загальному розмірі 18640,00грн., із яких 5000 грн 00 коп. сума заборгованості за основною сумою боргу, 10640,00 грн. сума заборгованості за відсотками, штрафні санкції 2500,00 грн. та комісія за надання кредиту в сумі 500,00 грн.

Згідно з платіжною інструкцією ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» здійснило оплату ТОВ «ЛінеураУкраїна» за відступлення прав вимоги..

Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» повідомило відповідачу шляхом направлення відповідного повідомлення на номер мобільного телефону, зазначений останнім при укладенні кредитного договору.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 5399410 від 21.03.2025, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 137 календарних днів (31.10.2025-16.03.2026) нараховано проценти за користування грошовими коштами в сумі 6507,50грн. в межах строку кредитування.

Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, посилався на те, що в порушення умов договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5399410 від 21.03.2025 за відповідачем рахується заборгованість за договором у загальному розмірі 25147,50 грн., із яких 5000 грн 00 коп. сума заборгованості за основним боргом, 10640,00 грн. сума заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором, сума заборгованості за процентами, нарахованими ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 137 календарних днів за період із 31.10.2025 по 16.03.2026 в межах строку договору в розмірі 6507,50 грн., комісію за надання кредиту в сумі 500,00 грн. та штрафні санкції 2500,00 грн.

З огляду на викладене, позивач просив стягнути із відповідача заборгованість за договором про надання споживчого кредиту в загальному розмірі 25147,50 грн.

Надаючи оцінку позовним вимогам, суд виходить з наступного.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 3 Закону № 675-VIII «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (частина 6 статті 11 Закону№ 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Судом встановлено,що між ТОВ «ЛінеураУкраїни» та ОСОБА_1 був укладений договір № 5399410 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого відповідач отримав кредит в сумі 5000 грн 00 коп. строком на 360 дні.

Як вбачається зі змісту кредитного договору шляхом накладення електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором відповідач прийняв пропозицію укласти договір.

Також, електронним підписом - одноразовим ідентифікатором відповідач підписав паспорт споживчого кредиту.

Відповідно до листа ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНИ» про перерахування суми кредиту, грошові кошти за договором перераховані на картковий рахунок відповідача.

Відомості про отримання кредитних коштів також підтверджуються інформацією, наданою АТ «Райффайзен Банк» у відповідь на ухвалу суду про витребування доказів від 24.04.2026.

Доказів на спростування факту укладення вказаного договору та отримання кредитних коштів відповідачем не надано.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав належним чином умови кредитного договору, зокрема: ОСОБА_1 порушив вимоги договору щодо вчасної сплати процентів по кредиту, з огляду на що за ним рахується заборгованість в розмірі 5000,00грн за тілом кредиту, 10640,00 грн заборгованість за нарахованими процентами.

Позивач на підставі договору факторингу набув статусу нового кредитора за договором № 5399410 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 21.03.2025, отримав право вимоги щодо ОСОБА_1 відносно заборгованості за вказаним договором.

Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Відповідно до статті 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Факт передачі первісним кредитором права вимоги за кредитним договором підтверджується наданим до суду витягом з реєстру боржників.

Про заміну кредитора в зобов`язанні ОСОБА_1 повідомлено на номер мобільного телефону, тестовим повідомленням (SMS-повідомленням).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 належним чином зобов`язання за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту не виконав ані перед первісним кредитором, ані перед фактором, який набув право вимоги за відповідним договором про надання споживчого кредиту.

Відповідно до вимог, викладених у позовній заяві, позивач зазначив, що здійснив нарахування відсотків за 137 календарних днів за період із 31.10.2025 по 16.03.2026 включно в межах строку дії договору в сумі 6507,50 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач не виконує умов кредитного договору і добровільно не сплачує визначені договором платежі.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, згідно з частиною 1 статті 76, частиною 1 статті 77 та статтею 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оскільки відповідач доказів щодо погашення заборгованості за кредитним договором суду не надав, не спростував нарахований позивачем розмір заборгованості, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, та враховуючи факт невиконання ОСОБА_1 умов договору № 5399410 про надання споживчого кредиту від 21.03.2025, суд дійшов висновку, що позов ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, нарахованими процентами первісним кредитором, нараховані проценти ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та комісія за надання кредиту на загальну суму 22647,50 грн підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій, суд вважає, що ця вимога не є правомірною.

Так, ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який продовжувався Указами Президента України та який діє на даний час.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, пунктом 2 частини 3 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України № 2120-IX передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

У даній справі неустойку, яку позивач просить стягнути з відповідача є мірою відповідальності за невиконання боргових зобов`язань позичальником в розумінні ст. 549 ЦК України, а тому відповідач звільняється від їх сплати на період воєнного стану.

З огляду на викладене, у задоволенні позову в частині стягнення штрафу необхідно відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збіру сумі 2662,40 грн,відповідно до платіжної інструкції № 3050 від 23.03.2026.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково на 90,05 %, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений при подачі позову судовий збір у сумі 2397,49 грн.

Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 10000 грн 00 коп.

Частиною 1 статті 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з частиною 3 статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частина 4 статті 137 ЦПК України передбачає, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

Позивачем на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу надано акт прийому передачі виконаний робіт (наданих послуг) № 17469 на виконання доручення до Договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року з детальним описом робіт, виконаних адвокатом Столітнім М.М., необхідних для надання правничої допомоги за позовом ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за договором про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, ордер на надання правничої допомоги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» Столітнім М.М. від 04.12.2024, рахунок на оплату наданих адвокатомСтолітнім М.М. правничих послуг №17469-23/03-2026 від 23 березня 2026 р. на загальну суму 10000 грн, договір № 10/12-2024 про надання правової допомоги від 10 грудня 2024 року, відповідно до пункту 4.8 якого передбачено, що клієнт здійснює оплату гонорару адвоката на підставі наданого адвокатом рахунку, згідно з узгодженим та підписаним актом прийому- передачі виконаних робіт (наданих послуг) протягом 30 календарних днів з моменту набуття рішення суму першої інстанції по справі законної сили.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01 серпня 2019 року в справі № 915/237/18, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Так, у рішеннях ЄСПЛ від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28 листопада 2002 року вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.

Отже, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також, судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що в даній конкретній справі наявні підстави для стягнення із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» витрат на правничу допомогу у сумі 5000 грн 00 коп. що є співмірним зі складністю справи, ціною позову, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідає критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.

Оскільки позов задоволено частково (90,05%), з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 4502,50 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 259, 263-265, 280-281 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Фінтраст Капітал» (ЄДРПОУ 44559822) заборгованість за договором № 5399410 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 21.03.2025 у загальному розмірі 22647,50грн (двадцять дві тисячі шістсот сорок сім гривень 50 коп.), що складається із заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 5000,00 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 10640,00грн., нарахованими процентами за 137 календарних днів у розмірі 6507,50 грн. та комісія за надання кредиту в сумі 500,00 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (ЄДРПОУ 44559822) понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 2397,49 грн. (дві тисячі триста дев`яносто сім гривень 49 копійки) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4502,50 грн (чотири тисячі п`ятсот дві гривні 50 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Реквізити сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», місцезнаходження: вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27 приміщ. 2, м. Київ, 03045, ЄДРПОУ 44559822;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Л . О . Колісник