Рішення № 137131957, 04.06.2026, Драбівський районний суд Черкаської області

Справа № 692/411/26

Провадження № 2/692/487/26

04.06.26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року Драбівський районний суд Черкаської області в складі: головуючого судді Чепурного О.П., при секретарі Бубир В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Драбів цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову зазначив, що 20.12.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту №8588594 на суму 8500,00 грн. Кредитний договір укладено в електронній формі та підписано позичальником електронним підписом. На виконання умов договору кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_1 . В подальшому відповідач збільшила суму кредиту, в зв`язку з чим загальна сума наданого кредиту становить 10200,00 грн.

03.12.2025 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Юніт капітал» уклали договір факторингу №03122025, згідно умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №8588594 від 20.12.2024.

Позивач вказав, що загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором №8588594 від 20.12.2024 року становить 24070,37 грн., яка складається з:

-9033,52 грн. заборгованість по тілу кредиту;

-9936,85 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом;

-5100,00 грн. заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Окрім того, позивач просить стягнути витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн. та судовий збір.

Розгляд вказаної справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження на підставі ухвали Драбівського районного суду від 27.03.2026 року.

Ухвалою суду, яка направлена відповідачу в установленому порядку, останньому був наданий строк для подання заяви із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також строк для подання відзиву на позов. Відповідач відзив на позов не подав.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов до наступного.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цього Кодексу.

Згідно копії договору про надання споживчого кредиту №8588594 від 20.12.2024 року укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_2 було укладено договір про споживчий кредит. Відповідно до п.1.1 укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний застосунок "CreditPlus" (за вибором Споживача). Ідентифікація споживача в ІКС товариства здійснюється при вході споживача в особистий кабінет/мобільний застосунок "CreditPlus", в порядку передбаченому договором та/або Законом України «Про електронну комерцію». Згідно п. 9.2.договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами cторін та діє протягом строку, вказаного в п.1.4.договору (включно), а у випадку, якщо після закінчення вказаного строку, за договором будуть наявні невиконані грошові зобов`язання, договір продовжує діяти до повного виконання споживачем зобов`язань за ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною 1 ст.628ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

За змістом правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, у постанові від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, у постанові від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, якщо договір про надання фінансового кредиту підписаний за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами то підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. У такий спосіб сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Відповідно до Розділу 10 кредитного договору «Реквізити сторін» в графі позичальник вказані його паспортні дані, РНОКПП, телефон, електронна пошта, номер картки, місце реєстрації. Навяні відомості про підписання відповідачем ОСОБА_2 кредитного договору, вказано одноразовий ідентифікатор та дату підписання.

Враховуючи викладене, суд вважає укладеним кредитний договір, який підписаний позичальником за допомогою одноразового підпису одноразовим ідентифікатора.

Відповідно до п.1.3. сума кредиту (загальний розмір) складає: 8500,00 гривень. Тип кредиту кредит. Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 (п.2.1). Дати надання кредиту: 20.12.2024 року або 21.12.2024 року (п.2.2.).

Відповідно до листа ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 08.12.2025 вих. №18334 на адресу ТОВ «Авентус Україна» повідомлено про успішність операції, згідно договору з ТОВ «Авентус Україна» №087/20-П від 08.07.2020 р., а саме: № транзакції: 1529470972, сума: 8500 UAH, дата: 20.12.2024 13:22, номер картки: НОМЕР_1 , статус: успіх.

Згідно листа ТОВ «Пейтек» від 05.12.2025 №20251205-1.1, повідомлено, що було успішно перераховано кошти від ТОВ «Авентус Україна» на суму 1700,00 грн., дата та час створення 29.12.2024 18:11:03, призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 .

Номер платіжної картки на яку перераховано кредитні кошти збігається з номером картки вказаним в договорі.

Таким чином, судом встановлено, що кредитодавцем виконані умови договору щодо надання суми кредиту, що підтверджується матеріалами справи.

Щодо переходу права вимоги за кредитним договором суд зазначає наступне.

03 грудня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Юніт капітал» укладено договір факторингу №03122025, відповідно до п.2.1. згідно умов цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах визначених цим договором. До договору факторингу додано Акт приймання-передачі реєстру боржників від 03 грудня 2025 року, платіжну інструкцію №747 від 10 грудня 2025 року. Згідно Витягу з Реєстру боржників від 03 грудня 2025 року, клієнт відступив фактору право вимоги до боржника під №383 ОСОБА_2 за кредитним договором №8588594, загальний розмір заборгованості 24070,37 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Таким чином, перехід права вимоги за кредитним договором, який укладено між первісним кредитором та відповідачкою, до позивача підтверджується доданим до позову договором факторингу та реєстром боржників.

Щодо розміру заборгованості суд зазначає, що відповідно до наданої картки обліку виконання договору (розрахунку заборгованості) та виписки з особового рахунку за кредитним договором №8588594 від 20.12.2024 року загальний розмір заборгованості становить 24070,37 грн., яка складається з:

-9033,52 грн. заборгованість по тілу кредиту;

-9936,85 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом;

-5100,00 грн. заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Заборгованість за наданим тілом кредиту підтверджується матеріалами справи, а саме довідками про перерахування суми кредиту в розмірі 8500,00 грн. та 1700,00 грн. на рахунок відповідачки. Враховуючи, що заборгованість за отриманим кредитом не заперечується відповідачкою, а тому заборгованість за тілом кредиту, суд вважає доведеною.

Щодо розміру заборгованості за відсотками суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1.4. договору строк кредиту 360 дні (день). Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів. Тип процентної ставки фіксована (п.1.5). За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: стандартна процентна ставка становить 1,00% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору (п.1.5.1.). П.1.5.2. передбачені умови застосування зниженої процентної ставки. Розмір процентної ставки, встановлений в п.1.5 договору, залежить від умов її встановлення та є незмінним протягом усього строку дії Договору та не може бути збільшений товариством в односторонньому порядку (п.3.4.). Як вбачається з картки обліку договору (розрахунку заборгованості) відсотки за користування кредитом нараховувалися за умовами визначеними в договорі, за період з 20.12.2024 по 14.08.2025, тобто в межах дії строку договору та відповідно до погодженої відсоткової ставки.

Враховуючи викладене, суд вважаю, що заявлений до стягнення розмір нарахованих відсотків підлягає до стягнення з відповідачки.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у строк і в порядку, що встановлені договором.

Ч. 2 ст. 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно з ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Позивач не заявляє вимогу про стягнення з відповідачки заборгованості по штрафним санкціям.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки судом встановлено, що кредитний договір укладено між первісним кредитодавцем та відповідачем, який не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання по договору, а право вимоги по ньому перейшло до позивача, а тому підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту та відсотками.

Окрім того, позивач просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

На підтвердження понесених витрати на правничу допомогу представник позивача надав копію Договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026 укладеного з Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери», протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026, Акт прийому-передачі наданих послуг від 15.02.2026 та Додаткову угоду №25771507020 від 21.01.2026 року.

Відповідно до вимог ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відноситься до витрат пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.4, 5 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) у п.39-44, 47 суд зазначив, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи; із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства; відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення; зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів; при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України); тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони; принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Крім того, при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат понесену позивачем на професійну правничу допомогу, суд враховує постанову Верховного Суду від 13 березня 2025 року у справі № 275/150/22 (провадження № 61-13766св24), в якій зазначено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає стягненню на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України). У відповідності з ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір потрібно стягнути з відповідачки.

Окремо суд зазначає, що відповідачка ОСОБА_2 08.07.2025 після державної реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_3 , у зв`язку з чим у вступній та резолютивній частині рішення суд зазначає її прізвище, яке вона носить на момент ухвалення рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 526, 530, 549, 550, 551, 624, 625, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст. 12, 13, 81, 141, 259, 265, 268, 273,280, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №8588594 від 20.12.2024 року у сумі 18970 гривень 37 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судові витрати у сумі 9662 гривні 40 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення через суд апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головуючий