Постанова № 137131730, 04.06.2026, Острозький районний суд Рівненської області

Справа № 567/27/26

Провадження №3/567/85/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2026 року м. Острог

Суддя Острозького районного суду Рівненської області Венгерчук А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Острог матеріали, які надійшли з Відділення поліції № 3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ч.1 ст.122-2, ч.5 ст.126, ч.1 ст.130 КУпАП,

(відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України ОСОБА_1 роз`яснені), -

встановила :

27.12.2025 р. о 15 год. 48 хв. ОСОБА_1 в с.Верхів по вул.Центральна керував транспортним засобом автомобілем марки «ВАЗ 21063», р.н. НОМЕР_2 , та на вимогу працівника поліції про зупинку транспортного засобу, завчасно подану за допомогою проблискових маячків синього і червоного кольорів та спеціального звукового сигналу, не зупинився.

Крім того, ОСОБА_1 , повторно протягом року, 27.12.2025 р. о 15 год. 48 хв. в с.Верхів по вул.Центральна керував транспортним засобом автомобілем марки «ВАЗ 21063», р.н. НОМЕР_2 , немаючи права керувати таким транспортним засобом.

Також, 27.12.2025 р. о 15 год. 48 хв. ОСОБА_1 в с.Верхів по вул.Центральна керував транспортним засобом автомобілем марки «ВАЗ 21063», р.н. НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на предмет визначення стану алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest 6820», що підтверджується тестом № 8 від 27.12.2025 р., результат огляду становить 1,03 проміле.

ОСОБА_1 в судові засідання не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи неодноразово повідомлявся, зокрема, шляхом направлення судових повісток за місцем проживання та шляхом розміщення оголошень про виклик до суду на сайті «Судова влада України». Письмових пояснень з викладом своїх заперечень щодо суті правопорушень, вчинення яких ставиться ОСОБА_1 у провину, від нього до суду не надходило. Відповідно до ст.268 КУпАП присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122-2, ч.5 ст.126, ч.1 ст.130 КУпАП не є обов`язковою, а відтак суд не вбачає перешкод та вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 на підставі доказів, наявних у матеріалах справи.

При цьому суд враховує, що ОСОБА_1 був обізнаний про складання відносно нього протоколів про адміністративні правопорушення за ч.1 ст.122-2, ч.5 ст.126, ч.1 ст.130 КУпАП, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. ОСОБА_1 не скористався правом викласти свої доводи або письмові заперечення та надати свої докази на спростування обставин правопорушень, вчинення яких йому ставиться у провину, заходів для особистої явки або явки обраного ним захисника з метою участі у судовому засіданні не вживав.

Окрім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Беручи до уваги завдання КУпАП та з урахуванням невідворотності покарання за винні дії, доведені у встановленому законом порядку, суд приходить до переконання, що за відсутності в матеріалах справи будь-яких доводів ОСОБА_1 на заперечення обставин, викладених у складених відносно нього протоколах, та з урахуванням необов`язкової його участі при розгляді даної справи, суд не вбачає порушення його прав у разі розгляду справи у його відсутності.

Крім того, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, за наведених вище обставин, суд вважає за можливе розгляд справи здійснювати на підставі письмових доказів, наявних в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд при вирішенні питання про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності виходить з наступного.

Згідно п.2.4 ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил.

Відповідно до п.3.2 ПДР України у разі наближення транспортного засобу з увімкненим синім проблисковим маячком та (або) спеціальним звуковим сигналом водії інших транспортних засобів, які можуть створювати йому перешкоду для руху, зобов`язані дати йому дорогу і забезпечити безперешкодний проїзд зазначеного транспортного засобу (і супроводжуваних ним транспортних засобів).

Якщо на такому транспортному засобі увімкнені проблискові маячки синього і червоного або лише червоного кольору, водії інших транспортних засобів зобов`язані зупинитися біля правого краю проїзної частини (на правому узбіччі). На дорозі з розділювальною смугою цю вимогу зобов`язані виконати водії транспортних засобів, що рухаються в попутному напрямку.

Згідно п.8.9 «б» ПДР України вимога про зупинку транспортного засобу подається поліцейським за допомогою, зокрема, увімкненого проблискового маячка синього і червоного або лише червоного кольору та (або) спеціального звукового сигналу.

Диспозицією ч.1 ст.122-2 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема, за невиконання водіями вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 552301 від 27.12.2025 р. вбачається, що ОСОБА_1 керував автомобілем та не виконав вимогу працівника поліції про зупинку транспортного засобу, подану завчасно з допомогою проблискових маячків синього і червоного кольорів та спеціального звукового сигналу, та наведені у протоколі обставини об`єктивно підтверджуються дослідженим судом відеозаписом зі службового реєстратора поліцейських.

З огляду на встановлені вище обставини справи, зокрема те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та з урахуванням встановленого ПДР України обов`язку водія зупинитися у разі наближення транспортного засобу з увімкненими проблисковими маячками синього і червоного кольорів та спеціального звукового сигналу, який ОСОБА_1 виконано не було, а відтак суд приходить до переконання про винуватість ОСОБА_1 та про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП.

Окрім того, згідно з п.2.1 «а» ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

З досліджених доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 27.09.2025 року притягувався до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП за керування транспортним засобом, немаючи посвідчення водія на право керування транспортними засобами, що об`єктивно підтверджується постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5819120 від 27.09.2025 року.

Згідно витягу з бази даних вбачається, що посвідчення водія у ОСОБА_1 вилучено.

Таким чином, суд приходить до переконання про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.

Згідно ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст.280 КУпАП суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення. Адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення.

З матеріалів справи вбачається, що правопорушення, передбачені ч.1 ст.122-2 та ч.5 ст.126 КУпАП, вчинення яких ставиться у провину ОСОБА_1 , мали місце 27.12.2025 р., що підтверджується протоколами про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 552312 від 27.12.2025р. та серії ЕПР1 №552301 від 27.12.2025 р.

Згідно з п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що на момент розгляду справи закінчився 3-місячний строк, встановлений ст.38 КУпАП для накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст.122-2 та ч.5 ст.126 КУпАП, а відтак існують підстави, передбачені п.7 ч.1 ст.247 КУпАП для закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вищевказаними епізодами.

При вирішенні питання про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП виходить з наступного.

Однією з підстав притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП є керування транспортним засобом, в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння визначається ст.266 КУпАП, «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015р. №1452/735 та «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 р. №1103.

Відповідно до вказаних нормативно-правових актів оглядові на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного чи іншого сп`яніння згідно з ознаками такого стану, встановленими у вищезгаданій Інструкції, затвердженій спільним наказом МВС України та МОЗ України.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, із акту огляду на стан алкогольного сп`яніння, направлення на огляд водія до медичного закладу, ознаками алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 були запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, різка зміна шкіряного покриву обличчя.

Тобто працівник поліції вказав підстави у зв`язку з якими він вважає, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, та останній погодився на проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу на визначення стану сп`яніння за допомогою газоаналізатора «Alcotest 6820».

З дослідженого судом відеозапису зі службового реєстратора поліцейського встановлено, що після переслідування та зупинки транспортного засобу, керованого ОСОБА_1 , під час спілкування з останнім у нього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, про що водію було повідомлено та запропоновано пройти освідчення на місці зупинки транспортного засобу. ОСОБА_1 погодився пройти огляд на місці зупинки автомобіля. В подальшому водію було надано для огляду цілісність упаковки трубки до алкотестера, роз`яснено порядок застосування приладу, після продування алкотестера показ приладу становив 1,03 проміле, з яким ОСОБА_1 погодився. Останньому було запропоновано пройти повторний огляд у медичному закладі, на що він відмовився. В подальшому водію були роз`яснені права та складені відповідні процесуальні документи.

З роздруківки тестування на алкоголь № 8 від 27.12.2025 р. встановлено, що при проведенні освідування ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння результат тесту становить 1,03 проміле. ОСОБА_1 погодився з достовірністю вказаного результату, про що свідчить його підпис у вищевказаній роздруківці та в акті огляду на стан сп`яніння.

ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення не навів будь-яких заперечень чи доводів, які б спростовували обставини, викладені у складеному відносно нього протоколі.

В ході судового розгляду не встановлено підстав вважати, що поліцейські, перебуваючи при виконанні службових обов`язків, діяли упереджено по відношенню до ОСОБА_1 , переслідуючи інші цілі, а ніж передбачені законодавством у випадку виявлення у водія ознак алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 не навів суду будь-яких обґрунтованих доводів та не надав суду жодних доказів, які б спростовували обставини, встановлені поліцейськими та зафіксовані у процесуальних документах, зібраних у матеріалах справи, які було досліджено судом.

Згідно п.2.9 «а» Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, факт скоєння вказаного правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджується зібраними у справі доказами, які повністю узгоджуються між собою. Підстав вважати їх недопустимими суд не вбачає.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9 «а» ПДР, за якими водієві забороняється керувати транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння, а тому в його діях вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до ст.16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

При вирішенні питання щодо можливості застосування адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами суд звертає увагу на наступне.

Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті адміністративного стягнення, передбаченій ст.23 КУпАП. Особливої уваги набуває досягнення мети стягнення щодо запобігання вчиненню нових адміністративних правопорушень як правопорушником, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.

Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та може бути спричинена відповідна шкода, а тому стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.

При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши в передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність порушення ПДР в такому випадку є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в такому разі набуває особливого значення (постанова ККС ВС від 4 вересня 2023 року у справі № 702/301/20).

Застосовуючи вид адміністративного стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП суд враховує особу порушника, ступінь його вини, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення не встановлено.

При накладенні адміністративного стягнення судом взято до уваги, що ОСОБА_1 за віком та станом здоров`я є працездатним, раніше притягувався до адміністративної відповідальності, а тому беручи до уваги, що санкція ч.1ст.130 КУпАП є безальтернативною, суд вбачає фактичні та правові підстави для застосування адміністративного стягнення у виді шрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, що буде необхідним і достатнім для його виховання та попередження вчинення ним нових правопорушень, а також буде відповідати характеру вчиненого правопорушення та меті адміністративного стягнення.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП, п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у зв`язку з ухваленням судом постанови про накладення адміністративного стягнення з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.23, 24, 40-1, ч.1 ст.122-2, ч.5 ст.126, ч.2 ст.130, п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, ст.ст.221, 276, 283, 284 КУпАП, -

постановила:

Визнати ОСОБА_1 таким, що вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665,60 грн.

У разі несплати штрафу в 15-ти денний термін, штраф підлягає примусовому стягненню в порядку ст.308 КУпАП у подвійному розмірі, а саме у сумі 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн.

Провадження у справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.122-2, ч.5 ст.126 КУпАП закрити на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Реквізити для сплати штрафу:

Отримувач коштів: ГУК у Рівнен.обл./Рівнен.обл./21081300. Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38012494. Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП). Номер рахунку отримувача (IBAN): UA218999980313020149000017001. Код класифікації доходів бюджету: 21081300.

Реквізити для сплати судового збору:

Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106. Код отримувача (код за ЄДПРОУ): 37993783. Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП). Номер рахунку отримувача (IBAN): UA908999980313111256000026001. Код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя Острозького районного судуВенгерчук А.О.